Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/454/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: 11-513заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		Іменем України
		 
		22 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 800/454/17 (П/9901/141/18) 
		Провадження № 11-513заі18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		Головуючого судді           Князєва В. С.,
		судді-доповідача  СаприкіноїІ.В.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,
		позивача - ОСОБА_4,
		представника позивача - ОСОБА_5,
		представника відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - ПогребнякаС.П.,
		представника Генеральної прокуратури України - ОрленкаА.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Васильєва І. А., судді: Пасічник С. С., Юрченко В. П., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.) від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, треті особи: Незалежна професійна спілка працівників прокуратури Донецької області, Генеральна прокуратура України про скасування рішення, 
		УСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) від 20 вересня 2017 року № 122дп-17 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури за неналежне виконання службових обов'язків та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. 
		На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_4 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення КДКП від 20 вересня 2017 року № 122дп-17 прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.
		КДКП та Генеральна прокуратури України (далі - ГПУ) у відзивах на апеляційну скаргу просять у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи КДКП та ГПУ, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як убачається з матеріалів справи, з серпня 2002 року  ОСОБА_4 працює в органах прокуратури, а згідно з наказом прокурора Донецької області від 05 вересня 2016 року № 1812-к призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області.
		Підставою для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності слугували слідуючі обставини:
		В грудні 2016 року ОСОБА_4 в своєму службовому кабінеті зустрівся з раніше незнайомим йому адвокатом БілозьоровимО.Б., який надає правову допомогу громадянину ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, в рамках якого у останнього 18 березня 2016 року були вилучені грошові кошти в сумі 4,8 млн російських рублів, які він перевозив на непідконтрольну Україні територію Донецької області.
		В рамках цього кримінального провадження 26 квітня 2016 року був накладений арешт на зазначені грошові кошти, оскільки встановлено їх незаконне походження та отримання ОСОБА_10 в результаті вчинення незаконних валютно-обмінних операцій на території міста Харкова. Вказаною діяльністю ОСОБА_10 у співучасті з невстановленими особами займався систематично та перевозив такі кошти на окуповану територію з приховуванням від контролю. За даними, зазначеними в ЄРДР при реєстрації кримінального правопорушення, в результаті незаконних дій ОСОБА_10 та осіб, які діяли з ним у змові, завдано шкоду державі у вигляді несплати в бюджет коштів на суму 700 000 грн.
		Адвокат БілозьоровО.Б. неодноразово подавав клопотання слідчому судді про зняття арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_10, однак у задоволенні цих клопотань було відмовлено. 
		В подальшому, в ході зустрічі з БілозьоровимО.Б. в своєму службовому кабінету ОСОБА_4, грубо порушуючи правила прокурорської етики, повідомив адвоката, що питання на користь клієнта останнього, тобто зняття арешту з 4,8 млн російських рублів, можливо вирішити тільки у разі сплати йому (прокурору) грошей (10 тис. доларів США),  після чого БілозьоровО.Б. звернувся до правоохоронних органів.
		Неодноразові контакти адвоката БілозьороваО.Б. та ОСОБА_4 підтверджуються наданими Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою матеріалами, а саме: протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_4 від 01 серпня 2017 року, протоколом огляду мобільного телефону БілозьороваО.Б. від 28 липня 2017 року, протоколами допиту свідка БілозьороваО.Б., протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1976; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1975; протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1968, 56/3/2-1963, 56/3/2-1962, 56/3/2-1964; протоколом огляду інформації про телефонні з'єднання від 01 серпня 2017 року.
		22 березня 2017 року адвокат ОСОБА_11 за вказівкою прокурора ОСОБА_4 отримав від БілозьороваО.Б. 10 тис. доларів США, після чого ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а в подальшому йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Наразі кримінальне провадження № 4201700000000061 за обвинуваченням ОСОБА_4 перебуває на розгляді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.
		Зазначені обставини стали підставою для службового розслідування, а пізніше - для дисциплінарного провадження стосовно начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_4
		19 червня 2017 року до КДКП від прокурора Донецької області Бондаренка Є. В. надійшла дисциплінарна скарга про вчинення ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, що виразилось в невиконанні/чи неналежному виконанні службових обов'язків; вчиненням ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; а також одноразовому грубому порушенні правил прокурорської етики.
		21 серпня 2017 року член Комісії ОСОБА_12 склав висновок 
		№ 11/2/4-21дс-45дп-17 про наявність в діях ОСОБА_4 складу дисциплінарного проступку під час перебування прокурора в процесуальному керівництві у кримінальному провадженні, що виразилось в ігноруванні ним правил прокурорської етики внаслідок допущення поведінки, яка свідчить про використання ним службового становища в особистих інтересах. Членом Комісії ОСОБА_12 запропоновано КДКП притягнути ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури (п 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
		20 вересня 2017 року КДКП прийняла рішення № 122дп-17, яким притягнула прокурора ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Комісією зазначено, що дисциплінарний проступок, який вчинений ОСОБА_4 під час перебування в процесуальному керівництві у кримінальному провадженні, виразився в неналежному виконанні ним службових обов'язків, а тому є одноразовим грубим порушенням правил прокурорської етики і свідчить про використання ним службового становища в особистих інтересах.
		Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи КДКП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України № 1697-VII.
		Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
		За приписами ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, на яке запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи.
		Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подавати заяву про його відвід (ч. 5, 6 ст. 47 вказаного Закону).
		Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п.3 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені в ст. 43 Закону № 1697-VII, зокрема: (…) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 цього Закону).
		Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_4 зазначає про порушення КДКП ч. 9 ст. 46 Закону № 1697-VII в частині перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності поза встановленого строку. 
		Проте Велика Палата Верховного Суду такі доводи вважає безпідставними, оскільки вказаною статтею встановлений двомісячний строк з дня реєстрації дисциплінарної скарги для проведення перевірки відомостей про притягнення до відповідальності, а не строку розгляду Комісією дисциплінарної скарги, а тому перевірка відомостей про притягнення прокурора ОСОБА_4 до відповідальності завершена членом Комісії у встановлені законом строки, про що складений відповідний висновок, який переданий на розгляд КДКП.
		Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу на слідуюче.
		Відповідно до ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 N 123, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.
		Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
		Крім того, при виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); (…) (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя (далі - Рекомендація Rec (2000) 19), ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року).
		Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).
		Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19, зокрема, передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об'єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. «ґ» п. 5).
		Враховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду вважає вірним висновок КДКП, підтриманий рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року, про наявність підстав для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності на підставі п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VIІ, оскільки його позаслужбові стосунки з адвокатом БілозьоровимО.Б. вчинені усупереч нормам Закону № 1697-VIІ та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
		Щодо аргументів ОСОБА_4 про можливість визнання його винним у вчиненні дисциплінарного проступку лише за вироком суду у кримінальній справі, а також, що рішення КДКП ґрунтується виключно на підставі матеріалів, зібраних під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201700000000061, Велика Палата Верховного Суду вважає ці доводи безпідставними, оскільки Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4, яке здійснюється в межах судового розслідування, а лише перевірила викладені у скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку. Встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти і з'ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень КДКП в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
		Таким чином, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч. 3 ст. 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
		Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
		Що стосується доводів ОСОБА_4, що при прийнятті спірного рішення Комісією порушено процедуру його винесення, оскільки позивач був відсутній на засіданні КДКП, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
		Пунктом 34 Положення про порядок роботи КДКП, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення) передбачено, що особа, щодо якої має розглядатися питання, повідомляється письмово про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до дня проведення засідання Комісії в порядку, визначеному Законом.
		Процедурні права прокурора - учасника засідання Комісії регламентовані п. 38 Положення, ними є: право надавати усні чи письмові пояснення, інші докази, які долучаються до матеріалів справи, або відмовитися від їх надання; право ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання; право заявляти відвід члену Комісії; за письмовою заявою знайомитися з матеріалами, зібраними щодо нього.
		Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, на засідання Комісії, призначене на 06 вересня 2017 року, ОСОБА_4 не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив. При цьому, позивач був належно повідомлений про дату, час і місце засідання КДКП (21 серпня 2017 року).
		За результатами обговорення питання порядку денного про розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_4 Комісія вирішила, що його присутність на засіданні є обов'язковою, у зв'язку з чим, відклала розгляд питання порядку денного та направила повідомлення позивачу згідно ст. 47 № 1697-VII, а також повідомила останнього, що у разі повторної неявки висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора буде розглянутий Комісією без нього. Вказане повідомлення ОСОБА_4 отримав особисто в приміщенні Комісії 07 вересня 2017 року під розписку, у якій зазначив, що «зобов'язується прибути, якщо не буде здійснюватись слідчих дій».
		20 вересня 2017 року ОСОБА_4 подав до КДКП заяву про неможливість прибути на засідання КДКП з посиланням на те, що 08 вересня 2017 року детективом НАБУ оголошено про закінчення досудового розслідування та надані матеріали кримінального провадження на ознайомлення.
		Однак, як убачається з наданих ГПУ пояснень, жодної повістки про виклик ОСОБА_4 на 20 вересня 2017 року стороною обвинувачення не вручалось, а ознайомлення ним у період з 08 вересня по 09 жовтня 2017 року із матеріалами кримінального провадження жодним чином не перешкоджало позивачу прибути на засідання Комісії, призначеному на 20 вересня 2017 року.
		Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи скаржника про порушення Комісією процедури винесення спірного рішення є необґрунтованими.
		Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з твердженням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про безпідставність посилання скаржника на порушення КДКП вимог ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України в частині заборони звільнення осіб, які мають дітей віком до трьох років, оскільки згідно наказу прокуратури Донецької області від 27 грудня 2017 року № 2023-к до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури з 21 квітня 2020 року, тобто враховано право позивача в частині заборони звільнення осіб, які мають дітей віком до трьох років.
		З огляду на викладене, ВеликаПалата Верховного Суду знаходить встановленим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оцінивши рішення КДКП від від 20 вересня 2017 року № 122дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_4» як таке, що прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України, а тому оскаржуване рішення суду скасуванню не підлягає.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - залишити без задоволення.
		Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя:                                                                                              В. С. Князєв
		Суддя-доповідач  І.В. Саприкіна
		Судді:                                    
		Н. О. Антонюк  Л.М. Лобойко
		С. В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		В. В. Британчук  Л.І. Рогач
		Д. А. Гудима О.М. Ситнік
		О. С. Золотніков  О.С. Ткачук
		О. Р. Кібенко   В.Ю. Уркевич
		                                                                                   О.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...