Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/638/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: 11-1074заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		5 лютого 2019 року
		м. Київ
		Справа № 9901/638/18
		Провадження № 11-1074заі18                                
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Князєва В. С.,
		судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А.,                     Золотнікова О. С., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
		представника відповідача - Гуцала Д.С.,
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
		за апеляційною скаргою ОСОБА_4на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 вересня 2018 року (судді Кравчук В. М.,               Бучик А. Ю., Гриців М. І., Пасічник С. С., Смокович М. І.),
		УСТАНОВИЛА:
		19 червня 2018 року ОСОБА_4 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов, у якому зазначив, що                  20 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо гарантування державних вкладів фізичних осіб» (законопроект № 5553 від 19 грудня 2016 року; далі - Закон № 5553), а 22 грудня 2016 року цей Закон було направлено на підпис Президенту України, проте останній у встановлений частиною другою статті 94 Конституції України строк згаданий Закон не підписав та не оприлюднив, як і не застосував передбачене пунктом 30 частини першої статті 106 Основного Закону право вето з наступним поверненням Закону № 5553на повторний розгляд парламенту.
		Листом від 13 квітня 2018 року № 01/03-179 (77781) у відповідь на звернення позивача від 22 березня 2018 року № 086-379/ХА Голова Верховної Ради України підтвердив, що конституційна процедура набрання чинності Законом № 5553 не була завершена через непідписання його Президентом України.
		Таку бездіяльність Президента України щодо непідписання Закону № 5553, на переконання ОСОБА_4, суд має визнати протиправною та зобов'язати відповідача підписати й офіційно оприлюднити зазначений Закон. Позивач посилався на порушення його прав як громадянина України та як народного депутата - представника народу України у Верховній Раді.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 3 вересня 2018 рокуна підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) закрив провадження у зазначеній справі, дійшовши висновку, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування незаконної та необґрунтованої, на його думку, ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Скаргу мотивовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки виник у правовідносинах щодо підписання Президентом України закону вже після його схвалення, адже, якщо Президент України протягом встановленого статтею 94 Конституції України строку не повернув закон для повторного розгляду, такий закон вважається схваленим і має бути підписаний та офіційно оприлюднений, при цьому повноваження Президента України щодо підписання прийнятих Верховною Радою законів, до яких не застосовано право вето, має зобов'язальний характер і не містить у собі ознак дискреції. 
		Скаржник погоджується з тим, що право законодавчої ініціативи та право вето є етапами реалізації функції законотворчості. Однак зазначене, на його думку, не стосується обов'язку Президента України щодо введення у дію вже прийнятого закону шляхом його підписання та оприлюднення. Участь Президента у здійсненні парламентської функції законотворчості закінчується на етапі застосування права вето. Якщо ж право вето ним не використане, то після закінчення п'ятнадцятиденного строку Президент України зобов'язаний здійснити дії, необхідні для закінчення процедури набрання законом чинності.
		Скаржник також послався на те, щорозгляд справи про бездіяльність Президента України є неможливим у будь-якому іншому судовому провадженні, крім адміністративного, тому закриття провадження у справі порушує його право на судовий захист, закріплене статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказавши на правильність висновків суду першої інстанції про те, що правовідносини, пов'язані з підписанням або поверненням закону Президентом України із зауваженнями, є частиною єдиного законодавчого процесу, а тому позов ОСОБА_4 не підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу та надав пояснення, аналогічні наведеним у ньому доводам. 
		Позивач та його представник, повістки-повідомлення яким про дату час і місце розгляду справи направлено судом за вказаними ними адресами, в судове засідання не з'явилися.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		За правилами статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАСадміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		За принципом поділу державної влади в України, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України.
		Відповідно до частини першої статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.
		Повноваження Президента України визначені виключно Конституцією України.
		Статтею 94 Конституції України передбачено таке.
		Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
		Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
		У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
		Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.
		Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування
		Пунктами 29, 30 частини першої статті 106 Конституції України встановлюються повноваження Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України, або здійснювати право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.
		Наведені положення Конституції України надають Президенту як главі держави дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2003 року № 6-рп/2003                 у справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до статті 98 Конституції України» та пропозицій до нього (справа щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України)» зазначено, що Президент України здійснює право вето стосовно прийнятого Верховною Радою України закону після одержання його для підписання на відповідній стадії законодавчого процесу. Це є конституційно-правовою формою участі Президента України в законодавчому процесі. Підписання або повернення закону на повторний розгляд Верховної Ради України - виключне конституційне право Президента України.
		Отже, діяння Президента України, пов'язані з підписанням закону після його схвалення, оприлюдненням чи поверненням на реалізацію права вето прийнятого Верховною Радою Українизакону, не відносяться до управлінських, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції. 
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконує владних управлінських функцій, а спірні відносини щодо підписання закону Президентом України є частиною єдиного законотворчого процесу, який включає усі стадії - від законодавчої ініціативи до оприлюднення закону, тому позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Оскаржувана ухвала про закриття провадження у справі з наведеної вище підстави не суперечить висновкам Конституційного Суду України, викладеним як у Рішенні від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002, на яке послався суд першої інстанції, так і у Рішеннівід 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008, на яке посилається скаржник.
		Суд першої інстанції на виконання вимог частини другої статті 239 КАС правильно роз'яснив позивачу, що його позов не належить до юрисдикції судів, оскільки, на переконанняВеликої Палати Верховного Суду, поняття «справа, яку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Вирішення судами справ щодо здійснення дій, повноважень, які відповідно до Конституції України належать іншим гілкам влади, означало би порушення конституційного принципу поділу державної влади.
		З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доводами скаржника не спростовані. 
		З огляду на викладене та керуючись статтями 242, 266, 292, 311, 315, 316, 322  Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                      3 вересня 2018 рокузалишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий    В.С. КнязєвСуддя-доповідач    О.Б. Прокопенко     Судді:                                         Н. О. Антонюк                                           Л.М. Лобойко                                                     В.В. Британчук                                         Н.П. Лященко                                                    С.В. Бакуліна                                         Л.І. Рогач                                                    Д.А. Гудима                                         І.В. Саприкіна                                                    В.І. Данішевська                                         О.М. Ситнік                                                    О.С. Золотніков                                         В.Ю. Уркевич                                                    О.Р. Кібенко                                         О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...