Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/12956/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2019. Зареєстровано: 21.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Результат оскарження 15.05.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову
Номер судового провадження: 2-а/308/1008/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/12956/18
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 лютого 2019 року                                місто Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
		головуючого - Малюк В.М.,
		при секретарі  Матіко Я.Ю.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 03.11.2018 рокувідносно ньогобула винесена постановасерії НК №993498 про адміністративне правопорушення, якоюйого притягнуто до адміністративної відповідальностізач.1ст. 122КпАП Україниз накладенням адміністративногостягненняу вигляді штрафу в сумі 255 гривеньза порушення п.12.4 ПДР України,однак зданою постановоюпозивач незгідний тавважає такунезаконною,оскількиінспектором поліціїпід часвинесення такоїне повнота необ'єктивнобуло з'ясованівсі фактичнідані посправі.Крім цього,інспектором булопорушено вимогист.ст.279,283КУпАП тав оскаржуванійпостанові незазначено докази,якими бстверджувалася йоговина.Позивач такожвказує,що жодногоправопорушення вінне вчиняв.Не заперечуєтого факту,що зупинявсяпрацівником поліції,яким булозафіксовано швидкістьруху керованогоним автомобіляу 82км./год.,однак вінрухався здозволеною швидкістю,оскільки рухавсяпо міжнароднійтрасі Київ-Чоп.Працівником поліціїйого діїбули кваліфікованіза ч.1ст.122КУпАП запорушення п.12.4ПДР України,яка встановлюєобмеження швидкостіруху виключноу населенихпунктах,однак оскількив моментзупинки вінрухався нев населеномупункті,то вважає,що діїпрацівника поліціїє неправомірними.Такимчином вважає,що оскаржувананим постановає незаконноюта такою,що підлягаєскасуванню.Крім цього,звертає увагусуду наті обставини,що приладза допомогоюякого булозафіксовано швидкістьруху єнесертифікованим,а томуйого показникине можутьбути взятідо уваги.Просивпостанову серіїНК№993498від 03.11.2018року,якоюйого притягненодо адміністративноївідповідальності запорушення ч.1статті 122 КУпАП,та накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу урозмірі 255 гривень  скасувати.
		У судове засідання ОСОБА_1 не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
		Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. В матеріалах справи міститься відзив на адміністративний позов інспектора роти №1 батальйону УПП в Рівненській області ОСОБА_2, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. З відзиву слідує, що автомобіль НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 82 км/год., на підтвердження чого надав диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, фото з приладу TruCam, що є додатком до постанови НК №993498.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
		Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.
		Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
		У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Як встановлено судом 03.11.2018 року інспектором роти №1 батальйону УПП в Рівненській області, ОСОБА_2 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК №993498, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, а саме за порушення вимоги п. 12.4 ПДР.
		Відповідно до п.12.4ПДРу населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Відповідно до ч.1ст.122КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжкам.
		Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обовязковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
		Зазначена норма встановлює обовязок субєкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобовязаний подати докази на спростування таких заперечень.
		Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
		При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обовязок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор УПП, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.
		Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху.
		Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
		Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Із оскаржуваної постанови вбачається, що 03.11.2018 року о 09 год. 52 хв., водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», н/з НОМЕР_2, на а/д М06 Київ  Чоп 326 км., перевищив встановлене обмеження швидкості руху, а саме в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45, 5.46, рухався зі швидкістю 82 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху. Швидкість руху вимірювалася лазерним приладом вимірювання швидкості транспортного засобу TruCam LTI 20/20, серійний номер 1163.
		Водночас взгаданій постановівідсутні будь-якідані таналежні доказина підставіяких відповідачемзроблено висновок,що рухтранспорту наданій ділянцідороги забороненийзі швидкістю82км/год. У постанові НК №993498, інспектор поліції посилається на порушення дорожніх знаків 5.45, 5.46 ПДР України, однак інспектором не надано суду доказу, яким би стверджувалось ті обставини, що транспортний засіб «Volkswagen Passat», н/з НОМЕР_2, рухався саме в зоні дії вказаного дорожнього знаку.
		З матеріалів справи вбачається, що відсутні докази фото чи відео матеріалів щодо знаходження дорожніх знаків 5.45, 5.46 ПДР України на даній ділянці дороги, а тому сама фіксація транспортного засобу на дорозі зі швидкістю 82 км/год. без співставлення його з дорожніми знаками не свідчить про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, зазначених п.12.4 ПДР. 
		Посилання ж інспектора поліції ОСОБА_2, що даний транспортний засіб рухався в населеному пункті також не підтверджено жодним доказом, оскільки з доданих суду фотоматеріалів не вбачається, що транспортний засіб «Volkswagen Passat», н/з НОМЕР_2, рухався в межах населеного пункту.
		З наявних ж у матеріалах справи пояснення свідка ОСОБА_3, яка знаходилася у керованому ОСОБА_1 автомобілі слідує, що під час подання інспектором поліції ОСОБА_2 сигналу про зупинення транспортного засобу вони рухалися за межами населеного пункту, жодні інформаційні чи забороняючи знаки щодо необхідності обмеження швидкості руху на місцевості були відсутні. 
		Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, вимірювання швидкості руху автомобіля позивача проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI TruCAM cерійний номер ТС001163.
		Вказаний типзасобу вимірювальноїтехніки «Вимірювачшвидкості автотранспортнихзасобів лазернийLTI20/20TruCAM,який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-МІ/1 -2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року. Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 100 від 19.02.2002 року, зареєстрованим в Мінюсті України 04.03.2002 року за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно якому 
		п.2.5 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (далі Державний реєстр);
		п.2.6 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
		Під час дії вищевказаного Положення наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме, згідно п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, унесені до нього за відповідними номерами, зокрема УЗ 197-12.
		Тобто,тип засобувимірювальної техніки«Вимірювач швидкостіавтотранспортних засобівлазерний LTI20/20TruCAM»,який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №ІІА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року.
		Поліцейський УПП в Рівненській області, який виніс постанову у судове засідання не зявився, у звязку з чим на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України ним не було доведено правомірності свого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а його прохання про відмову у задоволенні позову, наведене у його відзиві, не спростовують доводи позивача.
		З огляду на викладені вище фактичні обставини справи на аналізу норм законодавства, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_4 адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що ґрунтується на вимогах законодавства, а тому постанова серії НК №993498 від 03.11.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, підлягає до скасування, а провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.
		На підставі ч. 1 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 77, 210, 241, 243, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позовОСОБА_1 доінспектора роти№1батальйону Управлінняпатрульної поліціїв Рівненськійобласті Департаментупатрульної поліціїлейтенанта поліціїОСОБА_2,про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушення  задоволити.
		Постанову серії НК №993498 від 03.11.2018 року, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень  скасувати.
		Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділуVIIПерехідних положень КАС Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено та оголошено 19 лютого 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                            В.М. Малюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...