Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/13492/14 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-259ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 751/13492/14-ц
		провадження № 61-259св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Мартєва С. Ю.,  Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2017 року у складі судді Карапута Л. В. та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року у складі суддів: Губар В. С., Висоцької Н. В., Онищенко О. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_3, 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою власністю, у якому з урахуванням уточнень просила визнати спільним сумісним майном, набутим подружжям за час зареєстрованого шлюбу: нежитлове приміщення -  офісне приміщення, загальною площею 46,6 кв. м, розташоване у АДРЕСА_1 на земельній ділянці Чернігівської міської ради, загальною площею 0,0057 га, кадастровий номер НОМЕР_4; земельну ділянку площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Чернігівської міської ради; земельну ділянку площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради; транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO, легковий універсал-В, дизель, білого кольору, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В порядку поділу майна з урахуванням боргових зобов'язань за позикою та за кредитним договором, кошти від яких використані нею для придбання спірного майна, просила виділити в натурі та визнати за нею право власності: на нежитлове приміщення; на земельну ділянку площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована та території Чернігівської міської ради; на земельну ділянку, площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради. 
		 
		У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на нежитлове                   приміщення - офісне приміщення, загальною площею 46,6 кв. м, що розташоване в АДРЕСА_1, яке розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради, загальною площею 0,0057 га, кадастровий номер НОМЕР_4; земельну ділянку площею                    0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Чернігівської міської ради; земельну ділянку площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня                        2017 року позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3                              3/25 частини нежилого приміщення - офісного приміщення, площею 5,6 кв. м, що розташоване у АДРЕСА_2 і розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради, загальною площею 0,0057 га, кадастровий номер НОМЕР_7, вартістю 104 880 грн 57 коп.; земельну ділянку площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради, вартістю 632 963 грн55 коп. 
		Виділено ОСОБА_3 3/25 частин нежилого приміщення - офісного приміщення, площею 5,6 кв. м, вартістю 104 880 грн 57 коп., що розташоване у АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_3 право власності та припинивши право спільної сумісної власності на це майно.
		Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 52 440 грн 29 коп. в рахунок грошової компенсації за належні їй 3/50 частини нежитлого приміщення. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Чернігівської міської ради, вартістю 633 687 грн                 81 коп. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради. Визнано за                      ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради. В іншій частині вимог первісного позову і зустрічного позову відмовлено.Вирішено питання про судові витрати. 
		Рішення суду мотивовано тим, що  спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є 3/25 частини нежилого приміщення - офісного приміщення, а решта  22/25 частини є власністю ОСОБА_3 як набута за його власні кошти до укладення шлюбу, а тому спірну частку приміщення виділено ОСОБА_3, а на користь ОСОБА_1 стягнуто із ОСОБА_3 грошову компенсацію за належні їй 3/50 частини в розмірі 52 440 грн 29 коп. та припинено право спільної сумісної власності на цю частину приміщення. Суд першої інстанції визнав особистою приватною власністю ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, на території Чернігівської міської ради, оскільки така земельна ділянка була придбана за особисті кошти ОСОБА_3 одразу після продажу ним автомобіля 18 травня 2012 року TOYOTA VENZA, 2011 року випуску. Також суд визнав земельну ділянку, площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6 на території Чернігівської міської ради такою, що придбана подружжям в період шлюбу, тобто спільною сумісною власністю та визнав за ОСОБА_3 і                        ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину даної земельної ділянки за кожним. Узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO, легковий універсал - В, дизель, білого кольору, 2012 року випуску, відмовлено з тих підстав, що зазначений автомобіль був придбаний та проданий в період шлюбу, ОСОБА_1 не оспорює договору купівлі-продажу автомобіля, відчуженого без її згоди та відсутні докази, що кошти отримані від продажу автомобіля були використані ОСОБА_3 не в інтересах сім'ї.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня                        2017 року скасовано.
		Первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 автомобіль                   «Toyota Land CruiserPrado», легковий універсал-В, дизель, білого кольору,                     2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Стягнуто із  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості вказаного автомобіля в                    розмірі 322 880 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 нежиле приміщення - офісніприміщення, загальною площею 46,6 кв. м, що розташоване у АДРЕСА_1, розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради, загальною площею 0,0057 га. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради та земельну ділянку площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Чернігівської міської ради. У задоволенні решти вимог зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. 
		Рішення апеляційного суду мотивована тим, що питання придбання спірного офісного приміщення ОСОБА_3 почав вирішувати ще до укладення шлюбу із ОСОБА_1, сплативши 07 серпня 2011 року представнику продавця в рахунок вартості цього приміщення 250 тис. грн власних коштів. Вказане приміщення ОСОБА_3 придбавав для здійснення власної підприємницької діяльності, від якої мав отримувати прибуток для своїх власних особистих потреб. На спростування вказаних обставин ОСОБА_1 належних і допустимих документальних доказів не надано у суді першої інстанції і не представлено апеляційному суду. Сукупність досліджених доказів та обставин справи свідчить про те, що хоча спірне офісне приміщення і було набуте 17 серпня               2011 року - на четвертий день після укладеного 13 серпня 2011 року шлюбу, але вартість цього приміщення  ОСОБА_3 сплачена за його особисті кошти, отримані від реалізації автомобіля марки MAZDA СХ9, ДНЗ НОМЕР_8 та за рахунок отриманих до підписання договору купівлі-продажу і до укладення шлюбу із ОСОБА_1 у позику коштів від ОСОБА_4 Доказів того, що джерелом надходження коштів на придбання спірного нежитлового приміщення є спільні сумісні кошти подружжя,   ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.За виручені від продажу власного автомобіля TOYOTA VENZA, 2011 року випуску, НОМЕР_2, особисті кошти у сумі 160 тис. грн. ОСОБА_3 21 травня 2012 року придбав у                   ОСОБА_5 за 65 108 грн згідно договору купівлі-продажу земельну ділянку, площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради і призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також 08 жовтня 2012 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_6 за 65 186 грн згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована та території Чернігівської міської ради і призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). У матеріалах справи відсутні належні і допустимі документальні докази, які б достовірно підтвердили, що за період після укладення шлюбу 13 серпня 2011 року і станом на 08 жовтня 2012 року джерелом надходження   коштів на придбання обох спірних земельних ділянок були спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, або їх спільна сумісна праця, або спільна підприємницька діяльність,   і не доведено наявності інших коштів, що могли бути або були використані для придбання цих земельних ділянок. Зважаючи на вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що обидві спірні земельні ділянки є особистою приватною власністю ОСОБА_3 Спірний автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO, легковий універсал-В, дизель, білого кольору, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 придбаний у період шлюбу і був спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до статей 60, 61 СК України, оскільки матеріали справи не містять належних і достовірних документальних доказів, які б підтвердили, що спірний автомобіль придбаний за особисті кошти одного з подружжя. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 відчужив спірний автомобіль, з нього на користь ОСОБА_1 належить стягнути Ѕ  вартості автомобіля, визначивши її   на підставі договору купівлі-продажу № SA-0000155 від 28 липня 2012 року   у сумі 322 880 грн ( 645 760 грн/2). Наявний у справі висновок № 109                             від 30 березня 2015 року автотоварознавчого дослідження транспортного засобу апеляційний суд не приймає в якості доказу   вартості спірного автомобіля у розмірі 1 007 216 грн 40 коп., оскільки цей документ отриманий у позапроцесуальному порядку, спірний автомобіль експертом не оглядався і не досліджувався, про відповідальність за статтями 384,385 КК України експерт судом попереджений не був.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1)Доводи особа, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірне майно придбане за спільні кошти подружжя від шлюбу, що відповідачем не спростовано. Усі правочини купівлі-продажу спільного майна містять її письмову згоду як дружини на придбання нерухомості. Суд дійшов висновку про те, що відповідач придбав приміщення офісу та земельні ділянки за кошти, отримані від реалізації його особистих автомобілів. Разом з тим, видача довіреності на розпорядження транспортним засобом не є вчиненням договору купівлі-продажу, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2016 року № 688цс15. Крім того, розписка про отримання відповідачем позики від матері для придбання спірного нежитлового приміщення від 05 серпня 2011 року не є належним і допустимим доказом, оскільки вона не містить інформації щодо використання зазначених коштів на придбання офісного приміщення. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що автомобіль TOYOTA LAND CRUISER PRADO є спільним майном подружжя, проте визначив його вартість не на час розгляду справи, а станом на 2012 рік, не врахувавши висновок експертного авто товарознавчого дослідження від 30 березня 2015 року № 109. 
		 
		(2) Доводи ОСОБА_3
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що оскаржуване рішення апеляційного суду щодо стягнення на користь позивача компенсації її частки вартості автомобіля ним виконано у повному обсязі. Інше спірне майно вже відчужено, а тому не може вирішуватися питання про його поділ. Безпідставним є посилання заявника на те, що видача довіреності на розпорядження транспортним засобом не є вчиненням договору купівлі-продажу, оскільки судом встановлено факти отримання ним коштів від реалізації особистих автомобілів та придбання за рахунок цих коштів приміщення офісу й земельних ділянок. Наявність згоди ОСОБА_1 у договорах купівлі-продажу спільного майна на його придбання не вказує на джерело коштів, за рахунок яких це майно набуто у власність. У розписці від 05 серпня 2011 року вказано мету отримання позики - для придбання офісного приміщення, що спростовує доводи касаційної скарги в цій частині. Наявний у справі висновок № 109                             від 30 березня 2015 року автотоварознавчого дослідження транспортного засобу не може бути належним доказом вартості поділеного між сторонами автомобіля, оскільки автотоварознавець не оглядав транспортний засіб та не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. 
		 
		РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		 
		16 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. 
		 
		Суди установили, що 13 серпня 2011 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова                                     від 04 вересня 2015 року.
		 
		17 серпня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_3 придбано нежиле приміщення - офісне приміщення загальною площею                            46,6 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1 і розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради загальною площею 0,0057 га, кадастровий номер НОМЕР_7, вартістю 284 582 грн.
		21 травня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_3 придбано земельну ділянку площею 0,1685 га, вартістю 65 108 грн, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради.
		 
		08 жовтня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3  придбано земельну ділянку площею 0,1687 га, вартістю 65 186 грн, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована на території Чернігівської міської ради.
		 
		28 липня 2012 року між ТОВ «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» і          ОСОБА_3  укладено договір купівлі-продажу № SA-0000155 транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO, легковий універсал-В, дизель, білого кольору, 2012 року випуску.
		 
		За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
		 
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
		 
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України   від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. 
		 
		Згідно статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами).
		 
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами).
		 
		Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами).
		 
		Щодо поділу офісного приміщення
		 
		Суди установили, що 17 серпня 2011 року між ОСОБА_7 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення - офісного приміщення загальною площею 46,6 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1 і розміщене на земельній ділянці Чернігівської міської ради, загальною площею 0,0057 га, кадастровий номер НОМЕР_4. 
		 
		Відповідно до пункту 2.1. наведеного договору ОСОБА_3 сплатив продавцеві 284 582 грн за придбане нежиле приміщення до підписання договору.
		Згідно з розпискою ОСОБА_8 - представника продавця за договором -                    від 07 серпня 2011 року, вона в інтересах продавця ОСОБА_7 одержала від ОСОБА_3 07 серпня 2011 року аванс у сумі 250 тис. грн в рахунок продажу нежилого приміщення. Згідно нотаріально завіреної заяви ОСОБА_8                               від 26 січня 2015 року решту вартості майна у сумі 34 582 грн ОСОБА_3 сплатив безпосередньо перед підписанням договору. 
		ОСОБА_3 був власником придбаного до укладення шлюбу із ОСОБА_1 за власні кошти автомобіля  MAZDA СХ9, державний номерний знак НОМЕР_3, 2008 року випуску, який він відчужив 26 липня 2011 року за 240 тис. грн. За розпискою від 05 серпня 2011 року ОСОБА_3 отримав у позику 50 тис. грн для придбання спірного нежитлового приміщення. 
		 
		Дослідивши вказані докази у сукупності з іншими доказами у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вартість спірного офісного приміщення сплачена ОСОБА_3 за його особисті кошти, отримані від реалізації автомобіля марки MAZDA СХ9, номерний знак НОМЕР_3, та за рахунок отриманих до підписання договору купівлі-продажу і до укладення шлюбу із ОСОБА_1 у позику коштів від ОСОБА_4
		 
		Щодо спірних земельних ділянок 
		21 травня 2012 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, яка розташована на території Чернігівської міської ради і призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Продаж земельної ділянки вчинено за 65 108  грн. 
		08 жовтня 2012 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована та території Чернігівської міської ради і призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За домовленістю сторін продаж земельної ділянки вчинено за 65 186  грн. 
		Суди установили, що ОСОБА_3 з 24 лютого 2011 року мав у власності придбаний ним за власні кошти автомобіль TOYOTA VENZA, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2.
		Згідно розписки від 18 травня 2012 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 160 тис. грн в рахунок оплати автомобіля TOYOTA VENZA, а 22 травня 2012 року згідно довідки-рахунку серії ДПІ № 317055 цей автомобіль був проданий   ОСОБА_9 та згідно квитанції № 9856                                           від 22 травня 2012 року у ГУ ДКСУ у Одеській області ОСОБА_3 сплатив податок у розмірі 1 644 грн 70 коп. на дохід фізичних осіб.
		На підставі встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 за виручені від продажу власного автомобіля TOYOTA VENZA  особисті кошти у сумі 160 тис. грн 21 травня 2012 року придбав у                   ОСОБА_5 за 65 108 грн земельну ділянку, площею 0,1685 га, кадастровий номер НОМЕР_6, а також 08 жовтня 2012 року придбав у                     ОСОБА_6 за 65 186 грн земельну ділянку площею 0,1687 га, кадастровий номер НОМЕР_5.
		Щодо доводів касаційної скарги
		Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, апеляційний суд встановив, що спірне офісне приміщення та земельні ділянки придбано ОСОБА_3 за особисті кошти, отримані від реалізації дошлюбного майна та позики. 
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (стаття 400 ЦПК України). 
		 
		Безпідставним є посилання заявника у касаційній скарзі на те, що видача ОСОБА_3 довіреностей на розпорядження автомобілями марки MAZDA СХ9 та TOYOTA VENZA не є вчиненням договору купівлі-продажу, оскільки оспорення дійсності чи укладеності договорів відчуження ОСОБА_3 особистих транспортних засобів не є предметом позову у цій справі. 
		 
		Статтею 204 ЦК України встановлено презумпції дійсності правочину, суть якої полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Апеляційний суд встановив обставини щодо отримання ОСОБА_3 коштів від реалізації дошлюбного майна із доказів у справі у їх сукупності та взаємному зв'язку, на підставі встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку щодо спростування ОСОБА_3 презумпції спільного майна подружжя відносно офісного приміщення та земельних ділянок. 
		 
		Щодо доводів ОСОБА_1 про надання нею письмової згоди  на придбання спірного майна та на передачу майна у заставу, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що сама по собі згода на придбання майна або передачу майна у заставу без вказівки на спільні кошти подружжя як джерело набуття майна не підтверджує і не спростовує придбання майна за спільні або особисті кошти подружжя, не є самостійною підставою для визначення правового статусу майна у разі його поділу та не підтверджує джерела набуття коштів, за які придбано майно.
		 
		Не становлять підставу скасування рішення апеляційного суду й посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд визначив вартість поділеного між сторонами автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO не на час розгляду справи, а станом на 2012 рік, не врахувавши при цьому висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 30 березня 2015 року № 109. 
		 
		Апеляційний суд дослідив указаний висновок № 109 від 30 березня 2015 року автотоварознавчого дослідження транспортного засобу та дійшов висновку щодо його неналежності як доказу, зокрема з тих підстав, що автотоварознавець не оглядав транспортний засіб та не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. 
		 
		В силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості переоцінити висновок автотоварознавчого дослідження. 
		 
		Згідно положень частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Таких порушень апеляційним судом при оцінці доказів не допущено. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність рішення апеляційного суду, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. 
		 
		Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                    С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                                 В.В. Пророк
		 
		                                                                             І. М. Фаловська
		 
		                                                                    С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...