Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5342/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2019. Зареєстровано: 21.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		м. Київ
		05.02.2019Справа №  910/5342/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		справу № 910/5342/18
		за позовом керівника Київської місцевої прокуратури №5, м. Київ, в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ,
		до приватного підприємства «Продмарт», м. Київ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, 
		про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,
		 
		за участю представників:
		прокуратури - Дергунова Д.С. (посвідчення від 23.08.2018 № 050656);
		позивача - Самелюк К.О. (довіреність від 20.11.2018 № 225-КМТ-4203);
		відповідача - Балабона В.О. (адвокат; ордер від 29.01.2019 серія КС № 316292); Невальонної Н.М. (договір від 04.02.2019 № б/н; посвідчення від 27.06.2018 № 6777/10);
		третьої особи - Шадури А.М. (довіреність від 21.01.2019 № 05703-1383).
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		27.04.2018 керівник Київської місцевої прокуратури № 5 (далі - Прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР) до приватного підприємства «Продмарт» (далі - Підприємство) про розірвання договору оренди від 05.04.2007 № б/н (дата державної редакції від 16.04.2007 за № 78-6-00434; далі - Договір) та зобов'язання повернути земельну ділянку, загальною площею 20,94 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/5342/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.05.2018.
		30.05.2018 Товариство подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 було відкладено підготовче засідання на 19.06.2018.
		08.06.2018 Прокуратура подала суду відповідь на відзив, в якій заперечила проти доводів відповідача.
		19.06.2018 Підприємство подало суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Підприємства до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент) про визнання дій неправомірними; клопотання про доручення до матеріалів справи документів.
		19.06.2018 КМР подала суду клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент; відкладено підготовче засідання на 10.07.2018.
		02.07.2018 Прокуратура подала суд документи для долучення до матеріалів справи.
		09.07.2018 відповідач подав суду клопотання: про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 826/9342/18 за позовом Підприємства до Департаменту про визнання дій неправомірними; про залишення позову без розгляду.
		10.07.2018 третя особа подала суду письмові пояснення, в яких підтримала позицію Прокуратури та просила позов задовольнити повністю.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 зупинено провадження у справі № 910/5342/18 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/9342/18; зобов'язано сторони письмово повідомити господарський суд про наслідки розгляду справи № 826/9342/18.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва; ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі № 910/5342/18 скасовано; справу № 910/5342/18 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 20.12.2018 № 05-23/2205 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5342/18 у зв'язку із відпусткою судді Мандриченка О.В.
		У результаті повторного автоматизованого розподілу матеріали справи № 910/5342/18 були передані судді Курдельчуку І.Д.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 прийнято справу № 910/5342/18 до свого провадження; підготовче засідання призначено на 29.01.2018.
		22.01.2019 Підприємство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018 по справі № 826/9342/15.
		29.01.2019 Прокуратура подала суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
		29.01.2019 Підприємство подало суду заперечення на відповідь на відзив.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2019 було оголошено перерву до 05.02.2019 та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи до 01.02.2019 включно.
		01.02.2019 Прокуратура подала суду письмові пояснення.
		01.02.2019 Підприємство подало суду письмові пояснення.
		У підготовче засідання 05.02.2019 з'явилися представники учасників процесу та повідомили суд про те, що заяв і клопотань не мають, ними вчинені всі дії передбачені у підготовчому провадженні.
		Представники Прокуратури, КМР, Підприємства та Департаменту подали суду заяви в порядку статті 42 та частини шостої статті 183 Господарського процесуального кодексу України про надання згоди розпочати розгляд справи по суті в день закінчення підготовчого засідання.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12803/18 до судового розгляду по суті на 05.02.2019.
		Представники Прокуратури, позивача та третьої особи у судовому засіданні 05.02.2019 оголосили вступне слово та позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
		Представники відповідача оголосили вступне слово та заперечили проти задоволення позовних вимог.
		Суд, заслухавши вступне слово представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники процесу, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
		Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
		Представники учасників процесу виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 05.2.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
		Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
		Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, відповідь на відзив і заперечення на неї, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням КМР від 22.02.2007 №189/850 було передано у довгострокову оренду земельну ділянку Підприємству для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Лісозахисна, 17 в Оболонському районі м. Києва строком на 15 років.
		Пунктом 5 вказаного рішення зобов'язано відповідача виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а пунктом 8 попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування земельною ділянкою відповідно до вимог статей 141, 143 ЗК України.
		На підставі вказаного рішення 05.04.2007 КМР (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено Договір, за умовами якого:
		- орендодавець на підставі рішення КМР від 22.02.2007 № 189/850, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (пункт 1.1 Договору);
		- об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка по вул. Лісозахисна, 17 в Оболонському районі м. Києва, площею 209376 кв.м., з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування та експлуатації малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури, кадастровий номер НОМЕР_1 (пункт 2.1 Договору);
		- Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 Договору);
		- умови збереження стану об'єкта оренди: на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки (пункт 5.1 Договору);
		- орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строк встановлений Договором та після підписання Договору та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації Договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату, тощо (пункт 8.4 Договору);
		- Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (пункт 11.4 Договору);
		- Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 Договору (пункт 11.5 Договору).
		Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - міським головою ЧМР ОСОБА_8, який діяв на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від відповідача - директором ОСОБА_9, який діяв на підставі статуту та скріплено печатками.
		Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним. 
		Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
		ПП «Архітектурна майстерня» було розроблено на замовлення Підприємства Проект будівництва малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна, 17, м. Київ, який отримав позитивний висновок спеціальної державної організації «Київська міська служба Української інвестиційної експертизи» від 05.05.2008.
		Відповідачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна, 17, в Оболонському районі м. Київ, від 15.05.2008 № 0333-Об/Р, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
		За даними ДАБК станом на листопад 2018 року дію дозволу на будівництво малоповерхових житлових будинків з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за адресою: вул. Лісозахисна 17 у Обухівському районі м. Києва; м. Київ, Оболонський, вул. Лісозахисна, 17 продовжено, замовник - Підприємство (ідентифікаційний код 31357314), а підрядником є товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця житло буд» (ідентифікаційний код 40373148), авторський нагляд здійснює керівник ТОВ «ДМ Архітект Груп Свісс» (ідентифікаційний код 35531377) ОСОБА_11, технічний нагляд здійснює інженер технічного нагляду ОСОБА_12 (сертифікат АТ №001100).
		Статтею 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
		Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
		Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором оренди землі.
		Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем земельна ділянка була передана в оренду відповідачу 16.04.2007, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.
		На думку прокурора, Договір має бути розірваний у судовому порядку, а земельна ділянка повернута КМР.
		Так, прокурор посилається на те, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02.08.2016 № 42016101050000129 встановлено факт порушення вимог земельного законодавства та умов Договору Підприємством.
		Втім слід зазначити, що рішення КМР від 22.02.2007 № 189/850 є публічно доступним, використання земельної ділянки не є таємним, доступ до неї не є обмеженим, прокурор та КМР неодноразово брали участь у судових провадженнях судів господарської та адміністративної юрисдикції, а отже посилання на обізнаність про обставини використання земельної ділянки лише, починаючи з 02.08.2016 з матеріалів кримінального провадження № 42016101050000129 є безпідставним.
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.
		Статтею 651 ЦК України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Таким чином, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору. Крім можливих високих додаткових витрат, неотримання доходів, шкода також виключає інші наслідки, які мають істотний негативний вплив на інтереси іншої сторони.
		Отже, сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданих цим порушенням другою стороною, тобто сторона має довести наявність цих двох умов у їх сукупності.
		За приписами частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення Договору) передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати; орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди; орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем; орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
		За приписами статті 31 названого Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України «Про оренду землі», а саме на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		При цьому, якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то також слід виходити з положень Законів України «Про основи містобудування» та «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта.
		У вирішенні даного спору суд слід з'ясувати, у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв'язку із зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а тому чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання.
		Як зазначається у позові, порушення умов Договору полягає у неналежному виконанні пункту 8.4 Договору, а саме відповідач не завершив будівництво протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору і як наслідок КМР немає змоги раціонально використовувати земельну ділянку, належно врегулювати відносини у сфері розвитку соціальної інфраструктури міста на що розраховувала при укладанні Договору оренди.
		Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
		Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
		Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		Як зазначає відповідач, договір було укладено у 2007 році, разом з тим, у 2008 році розпочалася економічна криза, у тому числі і в Україні; під час економічної кризи 2008 року галузь будівництва перебувала у важкому стані, що зумовило виникнення складнощів у забудовників в частині виконання зобов'язань, зокрема завершення будівництва у визначений строк і така обставина безумовно вплинула на строки проведення всіх етапів будівництва відповідачем.
		Суд визначає, що вказана обставина є загальновідомою та в силу приписів частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.
		З огляду на вказане, відповідач був позбавлений об'єктивної можливості виконувати умови Договору в частині завершення будівництва у визначений пунктом 8.4 Договору строк.
		Разом у тим, у подальшому (після економічної кризи), з 25.03.2011 Господарським судом міста Києва розглядалась справа №55/100 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Підприємства про стягнення пайового внеску у розмірі 4 155   640 грн.
		04.07.2012 у ході виконання судового рішення у справі №55/100 постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
		З 28.07.2011 Господарським судом міста Києва розглядалась справа №41/228 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України Київської міської ради до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Підприємства про визнання недійсним рішення КМР від 22.02.2007 № 189/850 та Договору, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії.
		З 25.10.2013 Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/23513/14 за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі: КМР до Підприємства про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки.
		19.02.2015 КМР прийнято рішення № 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Продмарт» від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850».
		Водночас відповідачем сплачені суми пайового внеску, орендної плати за землю, в тому числі, і визначенні за безпосередньої участі органів прокуратури.
		З 10.04.2015 Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/9190/15 за позовом Підприємства до КМР про визнання незаконним та скасування рішення КМР від 19.02.2015 № 157/1022 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Продмарт» від 16.04.2007 № 78-6-00434 на підставі рішення Київської міської ради від 22.02.2007 № 189/850».
		Твердження про те, що невикористання спірної земельної ділянки більше як десять років свідчить про відсутність наміру у відповідача забудови вказаної земельної ділянки є передчасним.
		Акти обстеження земельної ділянки від 01.11.2017 та від 18.04.2018 подані з позовом та акти обстеження від 20.06.2018 №18-0915-05, від 27.02.2018 №18-0959-05, подані в підготовчому провадженні були оскаржені відповідачем шляхом подання адміністративного позову до Окружному адміністративному суді міста Києва.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/9342/18 визнано протиправними дії посадових осіб Департаменту щодо призначення та порядку проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Підприємством, за наслідками якої складено акти обстеження земельної ділянки від 01.11.2017 №17-1825-05, від 18.04.2018 №18-0549-05, від 20.06.2018 №18-0915-05, від 27.06.2018 №18-0959-05.
		При складенні акта обстеження земельної ділянки від 14.01.2019 № 19-0018-05  Департаментом були допущені ті ж самі порушення законодавства, що й при складенні попередніх актів обстеження, - зокрема не повідомлено посадових осіб відповідача про проведення перевірки, не дотримано порядку проведення перевірки, складено акт обстеження, а не акт перевірки.
		Отже, допущено таке ж порушення, внаслідок чого акт обстеження земельної ділянки від 14.01.2019 № 19-0018-05 також не є належним доказом у справі. 
		Позивачем не надані докази, які б підтверджували існування обставин, за наявності яких позапланова перевірка проводиться без попереднього повідомлення юридичної особи про проведення такої перевірки.
		Протокол огляду місця події (земельної ділянки) від 09.01.2019 по кримінальному провадженню від 02.08.2016 №4201610105000012 не може бути доказом у господарській справі, оскільки в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України з матеріалів кримінальної справи може бути доказом лише судове рішення.
		Також, з протоколу огляду місця події (земельної ділянки) від 09.01.2019 не вбачається правових підстав (ухвала слідчого судді) для такої процесуальної дії та  повідомлення землекористувача для забезпечення присутності володільця земельної ділянки, що в силу статті 233 Кримінального процесуального кодексу України є обов'язковим.
		Крім того, відсутні докази належного повідомлення відповідача про проведення обстеження/огляду відносно належної йому на праві користування земельної ділянки планової або позапланової перевірки чи огляду у кримінальному провадженні. 
		В свою чергу, прокурор стверджує, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судову інженерно-екологічну експертизу від 14.11.2017 № 6066/17-48, у якій вказано, що на земельній ділянці тривалий час не проводились санітарно-оздоровчі заходи, що спричинило негативні наслідки для зелених насаджень в межах ділянки так і за її межами причин поширення шкідників і хвороб лісу.
		Позивачем і прокурором не подано доказів реагування в порядку статті 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо землекористувача за знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення.
		Слід зазначити, що оскільки земельна ділянка передана в оренду під житлову забудову, то збереження зелених насаджень не є пріоритетом при її використанні.
		Прокурор вважає, що внаслідок зазначених порушень зі сторони відповідача КМР позбавляється можливості раціонального використання земельних ділянок, належного регулювання відносин у сфері розвитку соціальної інфраструктури міста, на що вона розраховувала при укладенні Договору.
		Разом з тим, з поданих Підприємством суду доказів, відповідач вчиняє всі залежні від нього заходи для виконання умов Договору та проведення будівельних робіт.
		Так, Підприємство сплачує орендну плату, має чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, уклало договори на виконання робіт з розробки проектної документації та на виконання інженерно-геодезичних вишукувань для проекту будівництва, що є необхідними для забезпечення будівництва на земельній ділянці.
		Що ж до застосування строку позовної давності, то слід зазначити таке.
		Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
		В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
		Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.
		Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
		Згідно зі статтею 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. 
		Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 
		Частиною другою статті 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний: 
		приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; 
		виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; 
		дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 
		у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів. 
		Учасники справи підтвердили те, що станом на день розгляду даного господарського спору будівництво на спірній земельній ділянці не завершено, а тому в силу приписів частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини не підлягають доказуванню.
		Зі змісту Договору вбачається, що відповідач зобов'язався завершити будівництво не пізніше ніж через три роки після державної реєстрації Договору.
		Слід зазначити, що державна реєстрація була проведена 16.04.2007, а тому трирічний строк, визначений пунктом 8.4 Договору сплинув 16.04.2010, втім у подальшому виникали об'єктивні перешкоди (в тому числі і через дії прокуратури та КМР) для належного виконання землекористувачем зобов'язань.
		Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).
		Метою укладення Договору є, у тому числі, отримання орендної плати.
		Слід зазначити, що відповідач належним чином виконував обов'язок з оплати орендних платежів, що не оспорюється, іншими учасниками процесу.
		Таким чином, з моменту укладення Договору та станом на день вирішення даного господарського спору КМР не зазнає негативних наслідків в частині отримання грошових коштів за користування земельною діяльною Підприємством.
		Що ж до не завершення будівництва до 16.04.2010 та станом на день судового розгляду, то слід вказати, що відповідачем доведено наявність поважних обставин, які унеможливили виконання ним обов'язку завершити будівництво у строки визначені Договором.
		Отже, відсутні підстави вважати, що Підприємство немало наміру здійснювати будівництво на орендованій ділянці та не проведення активних будівельних робіт є наслідком бездіяльності землекористувача.
		З огляду на вказані обставини відсутні підстави для розірвання Договору з підстав визначених прокурором як порушення істотних умов Договору та порушення інтересів КМР. 
		Оскільки відсутні підстави для розірвання Договору та задоволення позову в цій частині, то вимоги про повернення земельної ділянки як похідні також не підлягають задоволенню.
		Що ж до решти доводів і аргументів Прокуратури та КМР, які викладені у позові та письмових поясненнях, то слід вказати таке.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Прокуратури і КМР та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Прокуратурою та позивачем не подано доказів в підтвердження задоволення позовних вимог.
		За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити.
		За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на Прокуратуру.
		Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури №5 (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 10) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) до приватного підприємства «Продмарт» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-А, секція Е, офіс 42; ідентифікаційний код 31357314), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а; ідентифікаційний код 26199097), про розірвання договору оренди від 05.04.2007 № б/н (дата державної редакції від 16.04.2007 за № 78-6-00434) та зобов'язання повернути земельну ділянку, загальною площею 20,94 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, відмовити повністю.
		2. Судові витрати покласти на прокурора.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 20.02.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                 І.Д. Курдельчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...