Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/92/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 21.02.2019. Зареєстровано: 24.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.02.2019.
Дата набрання законної сили: 21.02.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4820/504/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		____________________________________________________________________
		                                       Справа № 683/92/19
		Провадження № 22-ц/4820/504/19
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		21 лютого 2019 року м. Хмельницький
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3
		секретар судового засідання Чебан О.М.
		розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №683/92/19за апеляційноюскаргою ОСОБА_4 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2019 року у складі судді Сагайдак І.М. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Ідріса про стягнення аліментів на дитину.
		Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
		в с т а н о в и в :
		В січні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 Ідріса, громадянина ОСОБА_6, аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня предявлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
		Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2019 року у відкриття провадження в справі відмовлено.
		ОСОБА_4 не погодилася з такою ухвалою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновок суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є незаконним та необґрунтованим. Апелянт посилається що відповідно до ст. 497 ЦПК України та п. 4 ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» справа за її позовною заявою підсудна судам України. Крім того, позов нею був поданий з огляду на положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, якою визначено, що позови про стягнення аліментів можуть предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а вона зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.
		З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 просила скасувати ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2019 року, справу передати для розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.
		Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Так, як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_4, громадянка України, звернулась до Старокостянтинівського районного суду за місцем свого проживання з позовом до громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_5 Ідріса, який не має постійного місця проживання в Україні, про стягнення з нього аліментів на її користь на утримання їх спільної дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходів), але не менша 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 
		   В оскаржуваній ухвалі суду про відмову у відкритті провадження в справі суд, як на підставу, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, послався на ст. 17 Угоди України та Турецької республіки про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, однак з таким висновком суду в повній мірі погодитись не можна.
		У відповідності до ст.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим кодексом, законом або міжнародним актом, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України.
		Ст. 10 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом, містяться інші правила, ніж та, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Згідно ст. 3 ЦПК України якщо міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_2 України, передбачені інші правила, ніж встановлені цим кодексом, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Відповідно дост.3Закону України«Про міжнароднеприватне право»  якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
		У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадк у якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
		За ст. 17 Угоди між Україною та ОСОБА_7 Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яка ратифікована Верховною ОСОБА_2 України Законом N 2605-III від 05.07.2001, якщо ця Угода не встановлює іншого, то суди Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати будь-які спори щодо цивільних справ, де відповідач має місце проживання. Якщо існує угода між сторонами, суд або суди Договірних Сторін мають юрисдикцію вирішувати будь-які спори, які виникають або можуть виникнути щодо правових відносин. Коли відповідач оспорює юрисдикцію суду до початку розгляду справи, суд Договірної Сторони припиняє провадження по справі, не дивлячись на те, що він має виключну юрисдикцію.
		Однак при цьому п.п. 1, 4 ст. 24 «Права батьків та дитини» Угоди між Україною та ОСОБА_7 Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яка ратифікована Верховною ОСОБА_2 України Законом N2605-III від 05.07.2001 року, передбачено, що справи про встановлення батьківства та оспорювання батьківства, так само як і права, які мають батьки та діти з однаковим громадянством, регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є. Коли один із подружжя має громадянство однієї Договірної Сторони, а інший - другої Договірної Сторони, то застосовується законодавство тієї Договірної Сторони на території якої вони мають спільне місце проживання.
		Для винесення рішення в питаннях, що вказані в пунктах 1-3 цієї статті, є компетентними установи Договірних Сторін, законодавство яких повинно застосовуватись. У разі можливості застосування законодавства обох Договірних Сторін компетентними є установи Договірних Сторін, на території якої проживає дитина.
		Як вбачається з позовної заяви предметом позову є аліменти на утримання дитини, які підлягають стягненню на користь матері, що відповідно є правом позивача та дитини, яке передбачене законодавством України. 
		Позивач - мати і її дитина є громадянами України, а тому в силу вимог п.1 ст. 24 Угоди між Україною та ОСОБА_7 Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах при вирішенні спору між позивачем та відповідачем, який є батьком дитини та громадянином ОСОБА_7 Республіки, має застосовуватись законодавство держави України.
		Отже на підставі п. 4 ст. 24 вищевказаної Угоди для винесення рішення в даному спорі є компетентними установи держави України, а в даному випадку Старокостянтинівський районний суд, якому за загальними правилами територіальної підсудності, передбаченими нормами ЦПК України, підсудна дана цивільні справа.
		На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та передчасно прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і відмовив у відкритті провадження за даною позовною заявою, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали з направленням позовної заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
		Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2019 року скасувати та направити справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Ідріса,громадянина ОСОБА_6, про стягнення аліментів на дитину для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.
		 
		 
		 
		Судді А.М. Костенко
		 
		ОСОБА_2
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...