Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/21343/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-19134ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		Суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		КратаВ. І., Антоненко Н. О.,
		 
		13 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/21343/15-ц
		провадження № 61-19134св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (головуючого), Антоненко Н. О. Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., Коротуна В. М. касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року скасував. Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1 340 000 грн.
		 
		При цьому колегія суддів зробила такий висновок: «згідно пункту 1 договору позики, позикодавець (ОСОБА_7.) передала у власність позичальнику (ОСОБА_6) на безпроцентній основі грошові кошти в сумі 1 340 000 грн, що еквівалентно 100 000 доларів США. Отже, згідно з умовами цього договору, грошові зобов'язання позичальника виражені в національній валюті України - гривні з визначенням грошового еквівалента - долара США. З тексту договору вбачається, що гроші були отримані у гривні. Враховуючи, що умовами договору чітко передбачено надання грошей в позику в національній валюті України, а саме 1 340 000 грн, вказана сума і підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7.»
		 
		Не можемо погодитися із цією постановою колегії суддів з таких мотивів.
		 
		1. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		 
		1.1. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
		 
		1.2. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 
		(1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;
		(2) розірванні договору в судовому порядку; 
		(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 
		(4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України;
		(5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
		 
		1.3. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі ОбєднаноїПалати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
		 
		2. Згідно частини другої статті 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
		 
		2.1. У частині другій статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		 
		2.2. Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому законодавець не пов'язує визначення грошового еквівалента з конкретним видом іноземної валюти.
		 
		2.3. Традиційним є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Якщо екстраполювати розуміння валюти боргу крізь призму ціни договору, то потрібно зробити висновок, що валюта боргу визначатиметься при укладенні договору за допомогою встановлення ціни в договорі.
		 
		2.4. За своєю сутністю ціна договору - це збірне поняття, що може стосуватися як вартості певної речі, так і права (права найму, виключного права на використання торговельної марки, права на частку в статутному капіталі, права вимоги тощо). Ціна відображає мінову вартість певного об'єкта, за способом вираження вона може бути грошовою та/або натуральною. Грошове вираження ціни відбувається, відповідно, в національній або іноземній валюті. За такого тлумачення поняття ціни договору буде ширшим і охоплюватиме валюту боргу, тобто ті грошові одиниці, в яких сторони оцінили мінову вартість певного об'єкта.
		 
		2.5. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.
		 
		2.6. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.
		 
		3. При розгляді справи суди встановили, що31 жовтня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до якого позивач надала відповідачу в позику грошові кошти в розмірі 1 340 000 грн, що на момент укладення договору еквівалентно 100 000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути дану суму грошових коштів до 09 квітня 2015 року.
		 
		3.1. У договорі позики від 31 жовтня 2014 року (а. с. 11) сторони домовилися про те, що:
		- позикодавець передав у власність позичальнику на безпроцентній основі грошові кошти у розмірі 1 340 000 грн, що еквівалентно 100 000 доларів США (пункт 1);
		- зазначену вище суму позичальник зобов'язується повернути позикодавцю готівкою в строк до 09 квітня 2015 року (пункт 2).
		 
		4. За таких обстави, оскільки сторони договору позики домовилися про встановлення «валютного застереження», то сума, що підлягала сплаті у гривні, на підставі частини другої статті 533 ЦК України мала визначатися за офіційним курсом долару США. 
		 
		4.1. Тому колегії суддів слід було касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. 
		 
		 
		Судді:                                                                                                         В. І. Крат
		 
		                                                                                                         Н.О. Антоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...