Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/22665/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2019. Зареєстровано: 27.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2019.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Номер судового провадження: 2-о/607/21/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		15.02.2019 Справа №607/22665/18 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 лютого 2019 року м.Тернопіль 
		 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		 
		- головуючої судді             Черніцької І.М.
		   - при секретарі судового засідання      Бойко І.І.
		   - сторони в судове засідання не зявились
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Заявники ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просили встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та у звязку з окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області України. 
		В обґрунтування вимог заявники вказують, що у лютому 2015 року вони були вимушені перемістись з місця їх постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 до с. Товстолуг Тернопільського району, у звязку із окупацією Російською Федерацію частини Донецької області України. До вимушеного переміщення у лютому 2015 року заявники були зареєстровані та проживали у власному житловому будинку по вул. Челюскинців, 18, смт. Олександрівка Марїнського району Донецької області. На окупованій території у заявників залишилося рухоме та нерухоме майно. 
		Вважають, що встановлення юридичного факту вимушеного переселення з окупованої території Донецької області, що відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини Донецької області України зумовлене тим, що вони мають на меті визначити свій статус як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що зумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.
		Посилаючись на наведене, просили задовольнити заяву.
		В судове засіданні заявник ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 не зявилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомленим належним чином. Попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала та просила її задовольнити.
		В судове засідання представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4  ОСОБА_6 не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує та просив її задовольнити.
		Заявники та їх представник були присутні у попередньому судовому засіданні, заяву підтримали, з підстав зазначених у заяві.
		Представник заінтересованої особи  Міністерства соціальної політики України в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки.
		Представник заінтересованої особи  Російської Федерації, в особі Посольства Російської Федерації в Україні в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
		Судом встановлено, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії І-НО №334579 від 05 серпня 2013 року, виданим виконкомом Олександрівської селищної ради Марїнського району Донецької області, про що зроблено актовий запис за №5.
		Від даного шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 04 липня 2012 року народилася дочка ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО №483253 від 31 липня 2012 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що зроблено актовий запис за №915.
		Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 грудня 2013 року, ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок по вул. Челюскинців, 18, смт. Олександрівка Марїнського району Донецької області.
		З тимчасового реєстраційного талону серії ДАО №677983 встановлено, що у власності ОСОБА_3 перебуває моторолер без бокового причіпу марки «Viper», модель «ЕХ 150А».
		Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспортів громадянина України серії ВТ №033504, серії ВЕ №230639, серії ВС №291512 та копією домової книги для прописки громадян.
		До переїзду в с. Товстолуг Тернопільського району, заявники постійно проживали ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за №6117000708 від 01 квітня 2015 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 разом із неповнолітньою ОСОБА_2 постійно проживали ІНФОРМАЦІЯ_1 та перемістилися з тимчасово окупованої території в м. Тернопіль 23 лютого 2015 року.
		З довідки за №72/136 від 14 лютого 2019 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради встановлено, що ОСОБА_3 з 25 лютого 2015 року по 05 вересня 2016 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа.
		Як слідує з довідки за №71/136 від 14 лютого 2019 року, виданої Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_4 з 26 лютого 2015 року по 14 березня 2016 року перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа.
		З листа-відповіді Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області за №С20/060/14-07 від 15 лютого 2019 року встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 30 серпня 2016 року по даний час; ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебувають на обліку в управлінні як внутрішньо переміщені особи з 15 серпня 2016 року по даний час; ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 03 березня 2016 року по даний час.
		З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 травня 2017 року за №660196 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є вул. Л. Українки, 37, с. Товстолуг Тернопільського району.
		Як вбачається з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 травня 2017 року за №660198, ОСОБА_2 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичним місцем проживання ОСОБА_2 є вул. Л. Українки, 37, с. Товстолуг Тернопільського району.
		Як слідує з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 серпня 2017 року за №660183, ОСОБА_5 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичним місцем проживання ОСОБА_4 є вул. Л. Українки, 37, с. Товстолуг Тернопільського району.
		Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні по справі докази, вважає, що вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного. 
		Згідно з вимогами ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст.1Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України може бути, зокрема, збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		Положеннями ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. статті 5Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. За змістом встановленої форми довідки не передбачається внесення до неї відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.
		Положеннями Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод внутрішньопереміщених осіб» не передбачено порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникли, змінилися або припинилися певні правовідносини.
		Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 124 Конституції Україниделегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. 
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		У Рішенні КонституційногоСуду Українивід 25грудня 1997року №9-зп (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) визначено, що частину другу статті 124Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
		Зміни до Конституції України, запроваджені Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», не призводять до втрати значення наведеного Рішення Конституційного Суду України.
		У Рішенні КонституційногоСуду Українивід 07травня 2002року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		У частині четвертій статті 10ЦПК України і статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов'язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов'язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов'язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення ЄСПЛ у справі «Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia» від 08 липня 2004 року № 48787/99, § 313; рішення ЄСПЛ у справі «Sargasyanv. Azerbaijan» від 16 червня 2015 року № 40167/06, § 129).
		У разі наявності виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Ilaєcuand Others v. Moldova and Russia» від 08 липня 2004 року № 48787/99, § 333; рішення ЄСПЛ у справі «Catanand Others v. the Republic of Moldova and Russia» від 19 жовтня 2012 року №№ 43370/04, 8252/05 and 18454/06, § 109; рішення ЄСПЛ у справі «Sargasyanv. Azerbaijan» від 16 червня 2015 року № 40167/06, § 130).
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов'язань. Такі зобов'язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника (рішення ЄСПЛ у справі Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia» від 08 липня 2004 року № 48787/99, § 335, § 339; рішення ЄСПЛ у справі «Sargasyan v. Azerbaijan» від 16 червня 2015 року № 40167/06, § 131).
		Таким чином, перша частина цих зобов'язань вимагає від держави відстояти або відновити свій суверенітет над територією та утриматися від будь-яких дій з підтримки сепаратистського режиму (див. там само, §§ 340-345). Згідно з другою частиною зобов'язань держава повинна вжити судових, політичних або адміністративних заходів для забезпечення особистих прав заявника (див. там само, §§ 340-345, § 346; рішення ЄСПЛ у справі «Sargasyan v. Azerbaijan» від 16 червня 2015 року №40167/06, § 132).
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст.5Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Аналізуючи вищенаведені вимоги Закону, суд вважає, що встановлення факту, що має юридичне значення щодо вимушеного переселення заявників з окупованої території Донецької області, відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації Російською Федерацією частини території Донецькоїобласті,можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавством не визначено іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового звязку між переселенням осіб із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації.
		Таким чином, суд на підставі аналізу зазначених положень Закону, встановив підстави для висновку про те, що як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати судовий захист прав і свобод людини і громадянина, тобто саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до конституційних норм, право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя.
		Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного суду України від 06 червня 2018 року у справі за №428/13977/16-ц, від 12 квітня 2018 року у справі за №243/7029/17, від 21 серпня 2018 року у справі за №752/6366/16ц, від 17 жовтня 2018 року у справі за №491/1408/16ц.
		В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є громадянами України, зареєстрованим місцем їх проживання є вул. Челюскинців, 18, смт. Олександрівка Марїнського району Донецької області. До початку окупації Донецької області, заявники, як повноправні громадяни своєї країни, мали власне майно, налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. 
		Проте, наведені вище обставини призвели до неможливості подальшого проживання заявників за місцем їх реєстрації, а тому в лютому 2015 року внаслідок воєнних дій Російської Федерації проти України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 змушені були переїхати до Тернопільської області, залишивши житло у м. Олександрівка Марїнського району Донецької області, змінивши власний побут та спосіб життя.
		ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 переселилися з окупованої території Донецької області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницькій втраті громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист у результаті збройної агресії Російської Федерації. 
		Зазначений юридичний факт заявниками доведено та підтверджено наявними у справі доказами.
		Встановлення даного юридичного факту заявникам потрібно для визначення їх статусу як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, нормами національного законодавства, іншими нормами міжнародного права.
		Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає до задоволення.
		Керуючись ст. ст. 89, 265, 273, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,-
		В И Р І Ш И В :
		Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1), яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_3), заінтересовані особи  Міністерство соціальної політики України (м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866), Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні (м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 27) про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
		   Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		   Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		   Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області України.
		   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Рішення можу бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		   Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		   Заявники: 
		ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1;
		ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2;
		ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_3.
		   Заінтересовані особи: 
		Міністерство соціальної політики України, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866;
		Російська Федерація, в особі Посольства Російської Федерації в Україні, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 27.
		Повне рішення суду складено 25 лютого 2019 року.
		 
		Головуюча

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...