Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/966/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2019. Зареєстровано: 01.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.06.2017
Номер судового провадження: 2/202/1712/2017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    Справа № 202/966/17
		 
		 
		                                                                                           
		Справа №202/966/17
		Провадження №2/202/1712/2017
		 
		ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
		 Іменем України
		 
		15 червня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
		 
		у складі: головуючого судді - Мороза В.П.
		при секретареві - Гев'юк М.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру в м. Києві, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення штрафу, зобов'язання виконання умов договору, зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа №202/966/17.
		Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.
		Судом встановлено, що при постановленні зазначеної ухвали не було розглянуто позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ТОВ «Фасад».
		Сторони в судове засідання не з?явилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином. 
		Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
		Вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. 
		В обґрунтування своїх позовних вимог третя особа з самостійними вимогами ТОВ «Фасад» у позовній заяві посилалися на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фасад» та ОСОБА_3 14.06.2016 року було укладено Договір про намір, відповідно до якого сторони дійшли згоди на укладання Договору суперфіцію в майбутньому щодо земельної ділянки за кадастровим номером: НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		Відповідно до п. 2.2.1 Договору про намір, після укладення сторонами Договору суперфіцію ТОВ «Фасад» має право використовувати під забудову багатофункціонального комплексу, житлових, нежитлових приміщень, паркінгу тощо вище вказану земельну ділянку.
		Цільове призначення земельної ділянки є 03.02 для будівництва та обслуговування будівель та закладів освіти. Вид використання земельної ділянки з будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового навчально-виробничого корпусу.
		21.08.2016 р. між третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Фасад» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника.
		Відповідно до п. 1.1. Договору про надання інформаційно-консультативних послуг, в порядку та на умовах, визначених цим договором ОСОБА_2 зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги ТОВ «Фасад» щодо пошуку підрядника, для забудови земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		Під наданням консультацій сторони Договору домовились вважати надання усних та письмових порад, висновків, пропозицій та рекомендацій з метою створення умов для прийняття ТОВ «Фасад» виваженого рішення для подальшого підписання договору підряду із знайденим підрядником. Консультування включає, але не обмежується, наступними діями виконавця: дослідження ринку підрядників з наданням цін на роботи та контактними даними, надання рекомендацій щодо обрання підрядників п. 1.3. Договору.
		       Підтвердженням готовності підрядника підписати Договір підряду із ТОВ «Фасад» є надання ОСОБА_2 уповноваженому представнику ТОВ «Фасад» аналізу та письмового висновку від підрядника, щодо можливостей побудови багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на земельній ділянці - п. 1.5. Договору.
		       Відповідно до п.4.2.1. Договору, ОСОБА_2 зобов'язана впродовж 70 календарних днів, з моменту підписання цього договору, надати ТОВ «Фасад» перелік відібраних підрядників не менше 2-х, які готові на підписання договору підряду із ТОВ «Фасад».
		       З 21.08.2016 р. 70-й календарний термін виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед ФОВ «Фасад», по пошуку підрядника сплинув 31.10.2016 р.
		       У випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2, умов цього договору, остання сплачує на користь ТОВ «Фасад» штраф у розмірі 15 000,00 гривень - п. 5.1. Договору.
		В терміни передбачені договором консультативних послуг ОСОБА_2 так і не надала перелік підрядників готових до підписання договору підряду, а також аналізу та письмового висновку, щодо можливостей побудови багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці. 
		ОСОБА_2 штраф ТОВ «Фасад» не сплатила, посилаючись на те, що зі спілкування з підрядниками, останні повідомили в необхідності зміни цільового призначення та виду використання земельної ділянки, для надання відповідного письмового висновку, щодо можливостей побудови багатоповерхового житлового будинку.
		ТОВ «Фасад» та ОСОБА_3 звертались до Головного управління Держгеокадастру в м. Києві, стосовно внесення відомостей до Державного земельного кадастру про зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки. Однак, до цього часу, жодної відповіді не надано.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
		Статею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
		Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним Цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а)        землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в)        землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)        землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д)        землі історико-культурного призначення; е)        землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж)        землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Кожна земельна ділянка належить до однієї з перелічених категорій земель. Відповідно кожна земельна ділянка має певне цільове призначення, зміст якого визначається характером та особливостями земель, що входять до кожної з категорій.
		При цьому, у межах однієї категорії існують різні види цільового призначення земельних ділянок.
		Відповідно до п. 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документацій та документації із землеустрою.
		Відповідно до даних Публічної кадастрової карти Земельна ділянка (кадастровий номер: НОМЕР_1) цільове призначення земельної ділянки - 03.02 Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.
		За даними МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва» земельна ділянка знаходиться у функціональній зоні - території громадських будівель та споруд (існуючі).
		Статтями 38 та 39 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до п. 1.4. Класифікації видів цільового призначення земель затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року за № 548 (надалі по тексту Наказ ДКУЗР № 548) КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
		Так, землі, які відносять до категорії «землі житлової та громадської забудови», підкатегорії «землі громадської забудови», передбачають наступні види цільового призначення: для будівництва і обслуговування, зокрема: 1) будівель органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) будівель закладів освіти; 3) будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги; 4) будівель громадських та релігійних організацій; 5) будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування; 6) будівель екстериторіальних організацій та органів; 7) будівель торгівлі; 8) об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 9) будівель кредитно-фінансових установ; 10) будівель ринкової інфраструктури; 11) будівель і споруд закладів науки; 12) будівель закладів комунального обслуговування; 13) будівель закладів побутового обслуговування; 14) для розміщення та постійної діяльності органів МИС; 15) інших будівель громадської забудови; 16) для цілей підрозділів 03.01 - 03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду. Що ж стосується підкатегорії «землі житлової забудови», то вона передбачає будівництво і обслуговування житлового будинку, і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); колективне житлове будівництво; будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; будівництво і обслуговування будівель тимчасового проживання; будівництво індивідуальних гаражів; колективне гаражне будівництва; іншу житлову забудову; цілі підрозділів 02.01-02.07 та збереження та використання земель природно-заповідного фонду. 
		       Зазначена вище класифікація не містить такого виду використання як для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового навчально виробничого корпусу, однак наявний вид використання: для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (код 03.02) в межах категорії землі житлової та громадської забудови.
		       Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка за основним цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, підкатегорії земель громадської забудови. 
		       Відповідно до п. 3.6* ДБН 360 92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" при забудові вільних територій їх функціонально-планувальна і архітектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей і вимог забудови міста з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно- композиційних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва. Вказана вище позиція підтверджується Листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 27.12.2006 N 14-17-7/9942.
		Зокрема, у вказаному листі повідомляється про те, що "земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися, а саме:        глава 5 Земельного кодексу України - землісільськогосподарського призначення, глава 6 Земельного кодексу України - землі житлової та громадської забудови, глава 7 - землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, глава 8 - землі оздоровчого призначення, глава 9 - землі рекреаційного призначення, глава 10 - землі історико-культурного призначення, глава 11 - землі лісогосподарського призначення, глава 12 - землі водного фонду, глава 13 - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Таким чином, якщо земельна ділянка була надана для розміщення об'єкту чи для використання в межах будь-якої категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об'єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.
		Відповідно до ч.1 та 3 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту провадиться сільською, селищною, міською радою.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
		Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
		Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Відповідно до положень ч. 6, 8 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
		Норма права, що міститься у п. 34 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» є відсильною та відсилає у даному випадку (зміна цільового призначення) до спеціальної норми права - положень ч. 6, 8 ст. 186-1 ЗК України.
		Відповідно до роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо)        Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 p. № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай)...)
		У віснику Верховного Суду України №8 (168)2014 Головою ВСУ викладена правова позиція в якій зазначено, що відповідно до положень ч.2 ст. 118, ч. 2 ст.123 ЗК України у разі відмови органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення відповідної заяви без розгляду питання вирішуються в судовому порядку, а відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена до суду. Виходячи з положень ст.124 Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, суд у таких випадках міг би вирішувати питання про надання земельної ділянки у власність чи у користування.
		Такий підхід відповідає й ідеям, закріпленим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції, проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У розвиток положень цієї статті Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також наголошує на необхідності оцінки ефективності обраного зацікавленою особою способу захисту. Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal у the United Kingdom. (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Відповідно до положень 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Верховний Суд України в «Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» зазначив, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 ЦПК України: якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до положень ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
		Відповідно до положень 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Суд вважає встановленою ту обставину, що будівництво житлового будинку на земельній ділянці, з отриманням необхідної дозвільної документації, в межах тієї ж категорії, до якої віднесена ділянка (землі житлової та громадської забудови) не суперечить чинному законодавству України. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява третьої особи з самостійними вимогами в цій частині підлягає задоволенню, оскільки є доведеною та обґрунтованою. 
		В позовній заяві третьої особи з самостійними вимогами зазначено, що ОСОБА_2 має відповідати за взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника від 21.08.2016 року, а у випадку їх невиконання остання має сплатити штраф у сумі 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
		Однак, суд критично відноситься до даної позовної вимоги, оскільки на підтвердження вказаних вимог ТОВ «Фасад» не було надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, не було надано оригінал Договору про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника від 21.08.2016 року для огляду в судовому засіданні, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню. 
		На підставі викладеного і керуючись ст. 220 ЦПК України, суд додатково, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасад» до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру в м. Києві, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення штрафу, зобов'язання виконання умов договору, зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
		 
		Змінити цільове призначення земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з 03.02 для будівництва та обслуговування будівель та закладів освіти на 02.10. Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».
		 
		Змінити вид використання земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового навчально-виробничого корпусу на будівництво багатофункціонального комплексу. 
		 
		Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в м. Києві (вул. Велика Васильківська, 69, м. Київ, 02000) за заявою землевласників та та/або землекористувача внести зміни до ДЗК в частині зміни цільового призначення земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на 02.10. Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово- розважальної та ринкової інфраструктури» та виду використання для будівництва багатофункціонального комплексу.
		 
		 
		 
		В решті позовних вимог - відмовити.
		 
		Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.П. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...