Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/73/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано судом: 01.03.2019. Зареєстровано: 01.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Результат оскарження 06.06.2019 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 155

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		26.02.2019 Справа № 920/73/19
		Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
		за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,
		 
		представника позивача ОСОБА_1
		представника відповідача ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/73/19
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ід. код 20077720)
		до Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Кондратьєва, 160; ід. код 04718013)
		про стягнення 29482,60 грн.,
		встановив:
		До господарського суду звернулось ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з позовом до Сумського національного аграрного університету про стягнення 29482,60 грн. заборгованості за Договором постачання природного газу № 2848/15-ТЕ(Т)-29 від 30.10.2015, в тому числі: 23038,65 грн. пені, 1955,70 грн. 3% річних, 4488,25 грн. інфляційних втрат.
		Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на те, що 30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Згідно з ч. З ст. 7 зазначеного Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Відповідач вважає, що Сумський національний аграрний університет наділений ознаками, які властиві теплогенеруючій організації, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
		Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги та зазначив про необґрунтованість висновків відповідача щодо поширення на нього дії ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
		У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, а представник відповідача позову не визнав.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
		30 жовтня 2015 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) і Сумським національним аграрним університетом (Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 2848/15-ТЕ(Т)-29  далі Договір (а.с.17-25).
		На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.26-27).
		Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийнятті товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)  ч. 1 ст. 530 ЦК України.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Оплату за переданий за відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобовязання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобовязання, зокрема п. 6.1 Договору.
		Факт прострочення платежів за отриманий природний газ підтверджується розрахунками позивача та фактично не заперечується відповідачем.
		Однак, відповідач заперечує проти задоволенні позовних вимог, мотивуючи це застосуванням до нього вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
		Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі  Закон) передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Відповідно до ст. 1 Закону, процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
		Відповідно до ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
		Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що Сумський національний аграрний університет є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією та на нього поширюється дія зазначеного Закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 
		За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
		Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
		Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, облікові ставки НБУ, індекси інфляції, суд дійшов висновку, що 23038,65 грн. пені, 1955,7 грн. 3% річних, 4488,25 грн. інфляційних втрат позивачем нараховані відповідно до умов Договору та вимог діючого законодавства.
		У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
		Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за Договором в сумі 23038,65 грн. пені, 1955,7 грн. 3% річних, 4488,25 грн. інфляційних втрат.
		Тому, враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
		Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.
		Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		вирішив:
		Позов задовольнити повністю.
		Стягнути з Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Кондратьєва, 160; ід. код 04718013) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ід. код 20077720) заборгованість за Договором постачання природного газу № 2848/15-ТЕ(Т)-29 від 30.10.2015 в сумі 29482,60 грн., в тому числі: 23038,65 грн. пені, 1955,70 грн. 3% річних, 4488,25 грн. інфляційних втрат; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1921 грн.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). 
		Повний текст рішення складено 01.03.2019.
		 
		СуддяОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...