Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/2181/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано судом: 04.03.2019. Зареєстровано: 05.03.2019. Оприлюднено: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 лютого 2019 року 
		м. Київ
		справа №817/2181/15
		касаційне провадження №К/9901/9511/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т.М.,
		суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 (суддя Шарапа В.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (головуючий суддя - Малахова Н.М., судді: Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі № 817/2181/15 за позовом Приватного підприємства «Фірма РОМ» до Державної податкової інспекції у  м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Приватне підприємство «Фірма РОМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2015 № 0001232202 та від 14.07.2015 № 0001242202. 
		Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 09.10.2015 позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0001232202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 371592,00 грн., у тому числі              247728,00 грн. за основним платежем та 123864,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0001242202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 323302,50 грн., у тому числі 258642,00 грн. за основним платежем та          64660,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
		Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.12.2015 залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 без змін. 
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області оскаржила їх у касаційному порядку. 
		В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2015, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. 
		В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 135.1, 135.2  статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Зокрема, наголошує на тому, що позивач при формуванні собівартості товарів не відображав в її складі транспортно-заготівельні витрати, в результаті чого невірно сформував собівартість реалізованих товарів, що призвело до заниження доходів.
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Фірма РОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 30.06.2015 № 199/17-16-22-02/23306434.
		За її наслідками Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області дійшла висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на невідображення при формуванні собівартості товарів в її складі транспортно-заготівельних витрат, що призвело до заниження ціни продажу та, як наслідок, до заниження доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. 
		На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015    № 0001232202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 247728,00 грн. за основним платежем та 123864,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 14.07.2015 № 0001242202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 258642,00 грн. за основним платежем та 64660,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. 
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		За правилами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у            пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
		Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)  дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
		У розумінні наведеної норми податкового законодавства компенсацією є дохід, отриманий у будь-якій формі від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто який компенсує витрати платника на придбання або виготовлення товарів, робіт, послуг.
		Як з'ясовано судами, за наслідками здійсненого контрольного заходу органом доходів і зборів не встановлено, що позивачем занижено фактичну компенсацію, отриману від реалізації товарів.
		Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)  собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
		Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.
		Відповідно до пункту 9 цього Положення первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
		При цьому пунктом 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.
		Згідно з пунктом 22 вказаного Положення оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. 
		У справі, що розглядається, судами встановлено, що при розрахунку суми перевищення витрат над доходами за кожний календарний місяць відповідачем вибірково із щомісячних розшифрувань обрано лише окремі господарські операції за окремою номенклатурою товару, за якими розрахункові витрати перевищували доходи, що підтвердила допитана в судовому засіданні Рівненського окружного адміністративного суду 28.09.2015 як свідок ревізор-інспектор ОСОБА_1, яка здійснювала перевірку позивача. 
		За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що, застосовуючи оцінку запасів за методом ціни продажу, орган доходів і зборів не врахував можливість його застосування за вибором платника податків та не надав належної оцінки можливості застосування інших методів, і, як наслідок, - необґрунтовано поклав на Приватне підприємство «Фірма РОМ» обов'язок зі сплати податку на прибуток, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. 
		За правилами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
		Отже, база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості) та, у разі здійснення контрольованих операцій, не може бути нижче звичайних цін. Водночас наведена норма Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не встановлює взаємозв'язку між визначенням бази оподаткування податком на додану вартість та отриманим платником доходом за наслідками реалізації товарів/послуг.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. 
		У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
		Враховуючи те, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.12.2015 відстрочив сплату судового збору Державній податковій інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області за подання касаційної скарги в цій справі до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі                    № 817/2181/15 залишити без змін.
		Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська область, м. Рівне, вул. Відінська, 8, код ЄДРПОУ 39550744) судовий збір за подання касаційної скарги у справі                                 № 817/2181/15 у розмірі 5846,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок шість гривень                  40 коп.) отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Символ звітності банку: 207.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                                            Т.М. Шипуліна
		 
		                                                                                                    Л.І. Бившева
		                                                                                                    
		                                                                                                                В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...