Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/12893/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 51-3896км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		27 лютого 2019 р.
		м. Київ
		Справа № 756/12893/15-к
		Провадження № 51-3896км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м.Києва від 22 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 12015100050005843 по обвинуваченню 
		ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. 
		Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК, у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		Як встановлено судом першої інстанції, 21 червня 2015 року в 02 год. 00 хв. між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які перебували поблизу будинку № 4в по вул.Кондратюка у м. Києві, відбувся словесний конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час в якого у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у виді тяжкого тілесного ушкодження і бажаючи їх настання, однак не бажаючи настання смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_6 спричинив йому легкі тілесні ушкодження. Після чого, продовжуючи свої дії, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 , один удар ножем в грудну клітину, чим спричинив проникаюче колото-різане поранення грудей зліва, що призвело до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування зазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою те, що конфлікт був розпочатий саме потерпілим ОСОБА_8 , що засуджений ОСОБА_6 захищався від дій потерпілого, що умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень у нього не було і його дії слід було кваліфікувати за ст. 124 КК. Також наводяться доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначається, що суд апеляційної інстанції в ухвалі невірно зазначив дату народження засудженого.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор не підтримав касаційну скаргу захисника, просив судові рішення залишити без зміни.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		У касаційній скарзі захисник, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, фактично наводить доводи, які стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та зазначає, що судами залишено поза увагою, що ОСОБА_6 захищався від протиправних дій потерпілого, а тому, на думку захисника, дії засудженого повинні бути кваліфіковані за ст. 124 КК.
		Відповідно до положень ст. 124 КК кримінальна відповідальність передбачена за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
		При цьому згідно з нормами ч. 1 та ч. 3 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК.
		Разом з тим, твердження захисника щодо перевищення ОСОБА_6 меж необхідної оборони не є обґрунтованими.
		Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК, а саме в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, підтверджується сукупністю доказів, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив, проаналізував та дав їм відповідну правову оцінку з наведенням у вироку відповідних висновків.
		Зокрема, твердження ОСОБА_6 щодо ненавмисного характеру його дій суд першої інстанції спростував, зазначивши, що ініціатором зустрічі засудженого та потерпілого був саме засуджений, який повідомив потерпілому місце свого перебування та вийшов на вулицю, тобто зробив зі свого боку все, щоб зустрітися з потерпілим, що телефонна розмова, яка відбулася між засудженим та потерпілим, носила образливий характер; що для ОСОБА_6 був очевидним той факт, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння і засуджений готувався до конфліктної ситуації з потерпілим. Крім того, висновок судово-медичного експерта підтвердив показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 щодо характеру нанесення ударів та повністю спростував версію ОСОБА_6 щодо ненавмисність нанесення проникаючого колото-різаного поранення, оскільки напрямок ранового каналу свідчить про те, що удар ножем був нанесений знизу вгору.
		Зазначене свідчить про наявність у ОСОБА_6 умислу на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і спростовує твердження захисника. 
		Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає, що висновки суду першої інстанції є належним чином обґрунтовані та вмотивованими, підстав вважати ці висновки сумнівними не вбачається.
		Поряд із цим, доводи захисника, які стосувалися невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та оцінки доказів, з огляду на положення ч. 1 ст. 433 КПК, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
		Інших доводів, які відповідно до вимог ст. 438 КПК можуть бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, захисник у касаційній скарзі не наводить.
		Виходячи з зазначеного, перевіривши, при цьому, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин провадження, керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
		З цих підставСуд постановив:
		Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року відносно ОСОБА_6 ,  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...