Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 687/1461/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 05.03.2019. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 2/687/92/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа №687/1461/18 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне)
		04 березня 2019 року смт.Чемерівці
		 
		Чемеровецький районний суд Хмельницької області в складі: 
		головуючого-судді Горобець Н.О.,
		за участю секретаря - Матушкіної М.П., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чемерівці Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, 
		 
		встановив:
		 
		Позивач звернулася до суду із вказаним позовом та просить відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона разом з дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проживали АДРЕСА_1. 
		Відповідно до рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11.01.2017 року у цивільній справі № 687/1687/16-ц, встановлено факт вимушеного переселення її з дітьми в червні 2014 року з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Донецької області України.
		В результаті збройної агресії Російської Федерації вона з дітьми втратили можливість проживати у рідному місті, розпоряджатись та користуватись належним їй будинком та трикімнатною квартирою, в зв'язку з чим їй було завдано істотної шкоди. Просить стягнути з держави Російська Федерація на її користь матеріальну шкоду в розмірі 311999 грн. 48 коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 9640,77 Євро та 1132687 грн. 99 коп. моральної шкоди, що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 35000 Євро. Крім того, просить стягнути на користь її дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду по 1132687 грн. 99 коп., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає 35000 Євро.
		Позивач в судове засідання не з'явилася, до суду надіслала заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити, а справу розглянути у її відсутність, у разі неявки відповідача, дала свою згоду на ухвалення заочного рішення у справі.
		Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надійшло. 
		У відповідності до ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим розглянути справу в порядку заочного розгляду.
		У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом було встановлено, що ОСОБА_1 та її діти - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 являються вимушеними переселенцями починаючи з червня 2014 року, з окупованої території Донецької області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України. Дана обставина підтверджується копією рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11.01.2017 р., яким було встановлено вищевказані юридичні факти (а.с.22-26).
		На даний час позивачі перебувають на обліку, як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та тимчасово проживають АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою, долученою до матеріалів справи (а.с.21).
		Отже, дані обставини доводять факт вимушеного переселення та неможливості користуватись власним майном, в тому числі і нерухомим, яке залишилось на окупованій території.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку міст, які визнані цією постановою окупованими входить також і м. Горлівка.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Згідно договору купівлі-продажу від 17.09.2007 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_3. Крім того, згідно договору дарування квартири від 28.09.2007 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 (а.с. 12-17).
		З матеріалів справи вбачається, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України позивач ОСОБА_1 та її діти фактично позбавлені можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним майном, а саме будинком АДРЕСА_3, квартирою АДРЕСА_4, що завдає позивачу та її дітям моральної шкоди. Крім того, позивач зазнала і майнової шкоди у вигляді недоотриманих доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право власності на це нерухоме майно не було порушене.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За змістом ч.1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Розмір упущеної вигоди, яку складають недоотримані доходи від передачі в оренду будинку АДРЕСА_3 та трикімнатної квартири АДРЕСА_4, згідно з розрахунком позивача, за період з червня 2014 року по жовтень 2018 року становить 311999 грн. 48 коп., що на день пред'явлення позовної заяви до суду за офіційним курсом НБУ складало 9640,77 Євро.
		Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		При вирішенні вимог позивачів про компенсацію моральної шкоди суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Туреччини (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Туреччина зобов'язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того, суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.
		Отже, виходячи із норм, закріплених у Європейській Конвенції, можна зробити висновок, що Європейський суд з прав людини, виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.
		Враховуючи тривалість порушень прав та законних інтересів позивачів, а саме більше чотирьох років, та з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану матеріальну та моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно них.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачам моральну шкоду, суд виходить із тривалості порушення, яке продовжує існувати і на даний час, його наслідків для позивачів, які до цього часу не можуть повноцінно влаштувати свій побут (не мають свого власного житла, сталого місця проживання тощо), вік позивачів, для яких такі кардинальні зміни їх життя є складними та обтяжливими.
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачам моральних страждань, які полягають у порушенні налагодженого способу життя та змушення їх докладати зусиль для досягнення звичного життя, суд вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду у сумі, яку визначили позивачі в позовній заяві - 1 091330 грн. 59 коп., що на день пред'явлення позову за офіційним курсом НБУ є еквівалентом в 35000 Євро.
		 
		Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Згідно п. 2 Будапештського меморандуму визначено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
		У відповідності з Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, а тому суд доходить до висновку про відсутність у неї судового імунітету.
		Враховуючи те, що позивачем наведені обґрунтовані правові докази вини відповідача, а відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
		Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір, що б підлягав до сплати позивачами.
		Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст. 8 Конституції України, ст.ст. 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1168 ЦК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		Позов ОСОБА_1, яка діє від власного імені та інтересах дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Російської Федерації про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 311999 грн. 48 коп. (триста одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 48 коп.), що на день пред'явлення позову, за офіційним курсом НБУ України еквівалентно сумі 9640,77 Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 1132687 грн. 99 коп., (один мільйон сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім грн. 99 коп.), що на день пред'явлення позову, за офіційним курсом НБУ України еквівалентно сумі 35000 Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в сумі - 1132687 грн. 99 коп., (один мільйон сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім грн. 99 коп.), що на день пред'явлення позову, за офіційним курсом НБУ України еквівалентно сумі 35000 Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, моральну шкоду в сумі - 1132687 грн. 99 коп., (один мільйон сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім грн. 99 коп.), що на день пред'явлення позову, за офіційним курсом НБУ України еквівалентно сумі 35000 Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1, в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, моральну шкоду в сумі - 1132687 грн. 99 коп., (один мільйон сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім грн. 99 коп.), що на день пред'явлення позову, за офіційним курсом НБУ України еквівалентно сумі 35000 Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1, в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, моральну шкоду в сумі - 1132687 грн. 99 коп., (один мільйон сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім грн. 99 коп.), що на день пред'явлення позову, за офіційним курсом НБУ України еквівалентно сумі 35000 Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 8810 грн. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, місце проживання АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_1.
		Відповідач: Російська Федерація, 03049, Повітрофлотський проспект, 27 м. Київ, Посольство РФ в Україні.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...