Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 173/2570/14-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 51-3059км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова Іменем України
		 
		27 лютого 2019року
		м. Київ
		 
		справа № 173/2570/14
		провадження № 51-3059км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю секретаря 
		судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040460000584, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області вироком від 20серпня 2015 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
		Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 22 вересня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
		За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у вироку, приблизно о 22:00 год. 26 серпня 2014 року в будинку на АДРЕСА_1 під час сварки зі своєю матір`ю - ОСОБА_8 , з якою спільно вживали спиртні напої, з метою заподіяння смерті умисно завдав їй не менше 3 ударів по голові невстановленим у ході досудового розслідування тупим твердим предметом, не менше 4 ударів руками по голові та не менше 5 ударів ногами по тулубу потерпілої, яка в цей час лежала на спині. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 померла.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений зазначає про порушення його права на захист, оскільки вважає, що суд першої інстанції мав замінити його захисника, однак не зробив цього, а в суді апеляційної інстанції брав участь захисник, який не мав на те відповідних повноважень. Крім того, зазначає, що апеляційним судом було необґрунтовано відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження йому як самостійно, так і за участю захисника. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечувала проти задоволення цієї скарги.
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
		З матеріалів кримінального провадження видно, що 27 серпня 2014 року між  ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_9 було укладено договір про надання захисту в цьому кримінальному провадженні. Адвокат ОСОБА_9 здійснював захист інтересів ОСОБА_6 під час досудового розслідування, а також у суді першої інстанції до ухвалення 20серпня 2015 року вироку.
		16 лютого 2015 року  ОСОБА_6 надіслав до суду клопотання, в якому зазначав про відмову від захисника  ОСОБА_9 у зв`язку з неналежним, на думку  ОСОБА_6 , виконанням обов`язків щодо захисту його інтересів і просив призначити іншого безоплатного захисника.
		Під час вирішення цього клопотання у судовому засіданні, яке відбувалось 07 квітня 2015 року,  ОСОБА_6 не наполягав на його задоволенні, висловлював своє бажання, щоб саме   ОСОБА_9 здійснював його захист.
		Інших заяв про відмову від захисника   ОСОБА_9 у порядку ст. 54 КПК під час розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції від ОСОБА_6 не надходило.
		Разом із цим, із матеріалів провадження видно, що захисник   ОСОБА_9 брав активну участь як під час проведення слідчих дій на стадії досудового розслідування, так і в судових засіданнях суду першої інстанції, заявляв клопотання в інтересах засудженого тощо.
		Питання ефективності захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в установлений законом спосіб. 
		Об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвокатом ОСОБА_9 під час досудового розслідування або судового розгляду в суді першої інстанції, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_6 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК, колегією суддів касаційного суду не встановлено.
		Ураховуючи викладене, законних підстав для заміни захисника   ОСОБА_9 судом першої інстанції (про що зазначає ОСОБА_6 в його касаційній скарзі) колегія суддів не вбачає.
		Разом із цим з матеріалів провадження видно, що  ОСОБА_6 намагався оскаржити вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року щодо нього в апеляційному порядку, однак його апеляційну скаргу було залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам ст. 396 КПК, а потім повернуто у зв`язку з неусуненням цих недоліків.
		22 грудня 2015 року  ОСОБА_6 через адміністрацію слідчого ізолятора подавав до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області (далі  Центр БВПД) клопотання про надання безоплатного захисника, оскільки захисник   ОСОБА_9 проігнорував вимоги засудженого щодо необхідності відвідати його, а також скласти та подати апеляційну скаргу. 
		03 січня 2016 року Центр БВПД видав доручення № 004-0022986 про призначення захисником  ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 . Згідно з п. 3 цього доручення воно діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту, звільнення особи з місця виконання покарання.
		Захисник ОСОБА_7 неодноразово відвідував засудженого, склав і подав у його інтересах апеляційну скаргу та просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаного вироку щодо  ОСОБА_6 .
		За ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 та 27 травня 2016року причини пропуску захисником  ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року визнано поважними, поновлено цей строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника  ОСОБА_7 в інтересах  ОСОБА_6 .
		Клопотання ОСОБА_6 від 16 серпня 2016 року про необхідність заміни захисника  ОСОБА_7 іншим у зв`язку з відсутністю повноважень на здійснення його захисту було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання. 
		Беручі до уваги те, що захист засудженого в суді апеляційної інстанції здійснював професійний адвокат, який був призначений захисником ОСОБА_6 у визначеному законом порядку і належним чином виконував свої обов`язки, колегія суддів касаційного суду погоджується з таким висновком апеляційного суду і приходить до переконання, що відмова у задоволенні вказаного клопотання не призвела і не могла призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_6 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК.
		Доводи касаційної скаргизасудженого ОСОБА_6 про те, що апеляційним судом було відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження йому як самостійно, так і за участю захисника, спростовуються матеріалами справи.
		Положеннями ч. 4 ст. 395 КПК визначено, що протягом строку апеляційного оскарження суд зобов`язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. 
		Разом із цим відповідно до частин 2 і 3 ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		З матеріалів кримінального провадження видно, що 02 вересня 2015 року після проголошення вироку  ОСОБА_6 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		На виконання цього клопотання  ОСОБА_6 неодноразово доставлявся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. Зокрема, 11листопада 2015 року з 14:30 год. до 17:00 год. він ознайомився лише з 11аркушами справи (далі  а.с.); 19 листопада з 16 по 60 а.с.; 10 грудня з 60 по 75 а.с.; 17 грудня з 75 по 90 а.с., а 20 листопада взагалі відмовився їхати до суду на ознайомлення, про що було складено відповідний рапорт.
		Враховуючи явне затягування ОСОБА_6 процесу ознайомлення, суд постановив ухвалу, за якою засудженому було встановлено графік ознайомлення з матеріалами справи, а саме надано можливість ще один раз ознайомитись із відповідними матеріалами в умовах слідчого ізолятора м.Дніпропетровська, та роз`яснив, що у випадку умисного затягування і небажання знайомитись з матеріалами провадження, ознайомлення буде припинено.
		На виконання цієї ухвали 13 січня 2016 року працівник суду привіз до слідчого ізолятора матеріали кримінального провадження, однак ОСОБА_6 , розпочавши ознайомлення з ними о 12:10 год. та маючи можливість вивчати їх до 17:00 год., проглянув лише декілька сторінок справи та о 14:45 год. оголосив, що більше не має бажання цього дня ознайомлюватися з матеріалами і вимагав відвести його до камери.
		У зв`язку з явним затягуванням засудженим процесу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які складалися з двох томів, за ухвалою від 14січня 2016 року це ознайомлення було обґрунтовано зупинено.
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду констатує, що місцевим судом повною мірою було дотримано вимог ч. 4 ст. 395 КПК і створено всіх необхідних умов для реалізації права засудженого на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо нього.
		У задоволенні клопотання засудженого від 16 серпня 2016 року суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив, оскільки таке клопотання було подано поза межами строків, визначених у ч. 4 ст. 395 КПК.
		Разом із цим з матеріалів провадження видно, що 31 травня 2016 року від захисника ОСОБА_7 , якому за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2016 року було поновлено строк на апеляційне оскарження вирокущодо ОСОБА_6 , надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження із застосуванням фотозйомки і того ж дня він у повному обсязі ознайомився з цими матеріалами, про що свідчить відповідна розписка.
		23 грудня 2016 року після завершення апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 також надіслав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження із застосуванням фотозйомки і 17 січня 2017 року він у повному обсязі ознайомився з цими матеріалами, про що свідчить відповідна розписка.
		З урахуванням викладеного зазначені в касаційній скарзі посилання щодо порушення права засудженого  ОСОБА_6 на захист не були підтверджені.
		Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, усправі не встановлено.
		Отже, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від20серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від22вересня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу  без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...