Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/7214/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		28 лютого 2019 року                                                                                                         місто Київ
		єдиний унікальний номер справи: 755/7214/17                                            
		номер провадження: 22-ц/824/411/2019                        
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончаренко Олени Анатоліївни на рішення Дніпровського районного суду мста Києва від 18 жовтня 2018 року у складі судді Чех Н.А., у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В:
		У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 2016 року вона перебувала біля  магазину «Ельдорадо» по вул. Р. Окіпної, 3 у місті Києві, де поруч з нею на поводку знаходилась належна їй собака по кличці «Харлей» породи померанський шпіц. Вказувала, що несподівано її собаку вкусила та тримала за спину зубами чужа собака великих розмірів, на якій не було намордника і спеціального поводку для вигулу. Через це належна їй собака скавчала та намагалась вирватись. Зазначала, що їй вдалося забрати свою собаку на руки, а відповідач ОСОБА_3 покликала свою собаку та зайшла з нею до приміщення малої архітектурної форми. 
		Позивач вказувала, що після даної події цього ж дня вона доставила належну їй собаку до ветеринарної клініки «Кіт-Барбос», де лікарі зафіксували у неї рани на спині від укусу та надали їй первинну медичну допомогу, а також призначили собаці щоденний дворазовий курс лікування в клінічних умовах. Через погіршення стану здоров'я собаки, позивачу довелося з 15 червня 2016 року додатково проводити їй лікування у ветеринарній клініці «Універсальна ветеринарна допомога», де були надані позивачу платні консультаційні послуги, проведені собаці лікувальні процедури та біохімічні аналізи. Зазначала, що внаслідок укусу та психологічного стресу у собаки почала розвиватися гостра ниркова недостатність, вжиті лікарями заходи не дали позитивних результатів та 17 липня 2016 року її собака загинула. 
		Зазначала, що 04 червня 2016 року вона звернулась із письмовою заявою до правохоронних органів за місцем скоєння події про притягнення відповідача до відповідальності. 31 липня 2016 року позивач отримала лист Дніпровського управління поліції ГУ НП в місті Києві від 28 липня 2016 року про визнання винною ОСОБА_3 у тому, що її собака спричинила  тяжкі тілесні ушкодження собаці позивача та по даному факту складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.154 КпАП України. Вказувала, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2016 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).        
		Позивач вказувала, за період з 04 червня 2016 року по 17 липня 2016 року нею були понесені витрати на лікування собаки, а саме: у ветеринарній клініці «Кіт-Барбос» з                    04 червня 2016 року по 15 червня 2016 року у розмірі 5 417 грн; у ветеринарній клініці «Універсальна ветеринарна допомога» у період з 15 червня 2016 року по 17 липня 2016 року у розмірі 10 260 грн 07 коп. Також позивач понесла витрати, пов'язані з оплатою транспорту у загальному розмірі 2 800 грн. Крім того, зазначала, що за наслідками події, яка сталася                04 червня 2016 року, у неї погіршився здоров'я, що змусило її звернутися за медичною допомогою до ДП «Інститут серця МОЗ України», де за призначенням лікарів вона витратила кошти на придбання медичних препаратів на суму 728 грн. Вартість собаки позивач оцінила у розмірі 56 000 грн. 
		Зазначала, що їй також була завдана моральна шкода. З урахуванням часу хвороби собаки, тривалості страждань, спричиненого душевного болю, порушення спокою та  ситуації в сім'ї, погіршення стану здоров'я позивача внаслідок перенесеного потрясіння, а також того, що відповідач відмовилась вирішити ситуацію мирно, попросити вибачення та компенсувати спричинену шкоду, позивач оцінила моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 75 205 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
		Рішенням Дніпровського районного суду мста Києва від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що маються значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов протилежних висновків. З одного боку суд зазначив, що позивачем не надано доказів заподіяння їй  матеріальної шкоди, а з іншого боку, суд визнав наявність вини в діях відповідача,  яка полягала у порушенні правил утримання домашніх тварин, що призвело до травмування собаки позивача, внаслідок чого позивач вимушена була її лікувати. Зазначала, що судом першої інстанції не враховано, що на підтвердження заподіяння позивачу  матеріальної шкоди були надані: медична документація, копії чеків на придбання ліків, ветеринарний паспорт тварини, метрика цуценяти, заводчик, МКФ розплідника, а також інформація з публічних джерел про ринкову вартість собаки позивача, які є належними доказами та відповідають вимогам ЦПК України. 
		Відповідач ОСОБА_3 не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної  скарги до апеляційного суду не направила. 
		Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Оскільки в даній справі ціна позову становить 75 205 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача була травмована належна позивачу собака, внаслідок чого позивач була змушена займатися її лікуванням. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача  моральної шкоди, розмір якої суд визначив у сумі 3 000 грн. 
		Однак з вказаними висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі, виходячи з такого. 
		Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року,  яка постановою апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року залишена без мін, ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 154 КУпАП.  При цьому, судом встановлено, що 04 червня 2016 року по                               вул. Р.Окіпної, 3 у місті Києві собака відповідача ОСОБА_3 вкусила собаку позивача ОСОБА_1 по кличці «Харлей», внаслідок чого собака зазнала травм. 
		Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Тому наведені вище обставини згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню. 
		Згідно з ч.1 ст.180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди,                 в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
		Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.
		Судом першої інстанції встановлено,  що відповідно до виписки з історії хвороби, яка складена ветеринарною клінікою «Кіт-Барбос», 04 червня 2016 року в другій половині дня до клініки звернулася ОСОБА_4 зі скаргами на укушену рану собаки «Харлея» в області спини. При проведенні огляду рана не була виявлена, так як тварина має густу шерсть. Температура 38,2, тони серця ритмічні, дихання в нормі, живіт помірно напружений, помірно хворобливий. Рекомендовано спостереження за загальним станом та контрольний огляд                    05 червня 2016 року. 05 червня 2016 року повторне звернення до клініки, на момент огляду - температура 38,3; тони серця ритмічні; дихання без особливостей; живіт помірно напружений, помірно хворобливий; в області спини незначна припухлість та хворобливість; виявлені сліди від укусів; при огляді ротової порожнини: слизова тускла, зубні відкладення середньої інтенсивності, не приємний запах з ротової порожнини (уремічний), Проведено: перша хірургічна обробка рани (дренування, промивання рани); введено наступні препарати: комбі-кел - 0,3 мл, декса-кел - 0,2 мл, травматин -  0,7 мл. Рекомендовано обстеження тварини - лабораторна діагностика, УЗД, обробка рани на потязі кількох днів, комбі-кел -             0,3 мл на протязі 3-5 днів, травматин - 0,7 мл на протязі 7-10 днів. В період проведення лікування проводилася перев'язка двічі на добу з левомеколем та йоддицерином, ін'єкції комбі-кела на протязі 5 днів, травматина. У зв'язку з незадовільним станом тварини - поганим загоюванням рани, посиленням запаху з ротової порожнини, неодноразово вказувалося на необхідність проведення дообстеження. 13 червня 2016 року при огляді встановлено наступне: температура - 38,2, живіт напружений, хворобливий; дихання без особливостей; серце ритмічне; запах з ротової порожнини посилився; з'явилися позиви на рвоту та рвота. 14 червня 2016 року при огляді встановлено: температура - 37,6; виражена дегідратація; живіт різко хворобливий; запах з ротової порожнини посилився; стан рани задовільний. На підставі лабораторної діагностики та огляду був поставлений діагноз - нефросклероз, ниркова недостатність (стадія декомпенсації), уремічний синдром. Проведено: інфузійна терапія (Na CL 0,9 % 20 мл, рингера - 40 мл, глюкоза 20% - 35 мл, пентоксифилин); задано кетостерил, проведено катетеризацію січового міхура; очисна клізма. Рекомендовано інфузійну терапію на протязі декількох днів з наступним контролем лабораторних показників та прийняття рішення про подальше лікування, контроль діурезу, дача сорбентів, ректальне введення сорбентів, кетостерил. 15 червня 2016 року стан тварини тяжкий, рекомендації виконані, рекомендовано контрольну діагностику на 16 червня 2016 року з подальшою корекцією рекомендацій (а.с.29-30).
		З виписки з історії хвороби від 05 серпня 2016 року, складеної лікарем ветеринарної клініки «Універсальна ветеринарна допомога» видно, що пацієнтом є собака шпіц, кличка «Харлей», власник ОСОБА_1 В анемнизі з 04 червня 2016 року по 15 червня 2016 року тварина обстежувалось і проходила лікування у ветеринарній клініці «Кіт-Барбос» з приводу                     незагоюваної кусаної інфікованої рани тулуба з елементами поширення, погіршення загального клінічного стану. Перше звернення було 15 червня 2016 року, у собаки виявлено інфіковану рану тулуба. УЗД - ехографічні ознаки інтерстиціального фіброзу ниркової тканини, рекомендовано гематологічне дослідження (клінічний і біохімічний аналіз). Дана рекомендація по терапії рани. Повторне звернення 17 червня 2016 року досліджено кров, виявлено дисфункцію нирок і ознаки ниркової недостатності. Рекомендовано детоксикаційну терапію препаратами: Зилексис, Солидаго композитум, Траумель С, Атоксил, вітаміни В1, В12, Алерон. 
		Терапія інфікованої рани шкіри: Кутасепт, мазь Тридерм, присипка Банеоцин. 
		УЗД - ехографічні дані за нефроцироз, фіброз, виявлено проявлення дифузної піодермії та виразковий процес слизових оболонок ротової порожнини. 25 червня 2016 року досліджено кров, результати суттєво не змінилися, терапія продовжувалася. Телефонна консультація в процесі моніторингу стану тварини постійно та рекомендації по симптоматичній терапії. 17 липня 2016 року виникла раптова гіпотермія, дизкоординація, загальна слабкість, в телефонному режимі дексаметазон, сульфокамфокаін. Зі слів власника тварина загинула 17 липня 2016 року (а.с.31).
		Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом першої інстанції встановлено, що після укусу для лікування рани собаки позивача ветеринаром ветеринарної клініки «Кіт-Барбос» було рекомендовано лікування препаратами: комбі-кел, декса-кел та травматин. Вказані препарати були рекомендовані та застосовувалися для лікування собаки. 
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що кількість цих препаратів та їх вартість не зазначена, а в виписці з історії  хвороби  вказана загальна вартість лікування - 2 617 грн. (а.с.29-30), тому неможливо визначити розмір матеріальної шкоди, який понесла ОСОБА_1 на придбання препаратів для лікування собаки, а саме: комбі-кел, декса-кел та травматин. 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем понесених витрат на придбання медичних препаратів для лікування собаки згідно з даними виписки ветеринарної клініки «Кіт-Барбос» у розмірі 2 617 грн.
		Судом встановлено, що у ветеринарній клініці «Універсальна ветеринарна допомога» лікування собаки відбувалось у зв'язку з виявленням у неї хвороби нирок та інфікованою раною тулуба. Зокрема, для лікування інфікованої рани тулуба лікарем було призначено препарати: Кутасепт, мазь Тридерм та присипка Банеоцин, що підтверджується випискою з історії хвороби від 05 серпня 2016 року, складеної лікарем ветеринарної клініки «Універсальна ветеринарна допомога». 
		З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження придбання вказаних препаратів позивачем надано копії чеків (а.с.32-36). 
		Положенням «Про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від                       21 січня 2016 року №13, передбачено виключний перелік обов'язкових реквізитів касового чека. 
		До вказаного виключного переліку обов'язкових реквізитів не відноситься обов'язкове зазначення імені чи найменування платника.
		Тому колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем касові чеки на придбання медичних препаратів для лікування інфікованої рани тулуба собаки позивача, а саме: Кутасепт, мазь Тридерм та присипка Банеоцин, підлягають дослідженню в сукупності з іншими доказами.
		З наданих позивачем ксерокопій касових чеків вбачається, що 06 липня 2016 року було придбано препарат Кутасепт вартістю 84 грн, 09 липня 2016 року було придбано препарат Кутасепт вартістю 84 грн; 12 липня 2016 року було придбано препарат Кутасепт вартістю   252 грн, 06 липня 2016 року було придбано мазь Тридерм  вартістю 269 грн 67 коп., 16 липня 2016 року було придбано мазь Тридерм  вартістю 248 грн. 
		Тобто, загальна вартість придбаних позивачем препаратів становить 937 грн 67 коп. 
		Інших доказів придбання позивачем медичних препаратів для лікування рани тулуба собаки, а саме: Кутасепт, мазь Тридерм та присипка Банеоцин, матеріали справи не містять. 
		Отже, враховуючи, що внаслідок порушення ОСОБА_3 правил утримання домашніх котів та собак належна їй собака заподіяла рани тулуба собаки позивача, на лікування якої позивач понесла витрати на придбання препаратів у розмірі 937 грн 67 коп., що були призначені лікарем ветеринарної клініки «Універсальна ветеринарна допомога», колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у вказаному розмірі. 
		Суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України на наведені обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилково висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача вказаних витрат через те, що вказані вище копії чеків не підтверджують понесення витрат на придбання препаратів саме позивачем.  
		Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості собаки в розмірі 56 000 грн, оскільки позивач не надала доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між укусом собаки та її смертю, і таких доказів матеріали справи не містять.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що інші препарати, які вказані у виписці від 05 серпня 2016 року, складеної ветеринарною клінікою «Універсальна ветеринарна допомога», призначені для лікування хвороби нирок, яка була виявлена у собаки позивача, а тому понесені позивачем витрати на їх придбання не  приймаються до уваги.
		Також вірними є висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів на лікування позивача у розмірі 728 грн, оскільки позивач не надала доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між отриманою травмою собаки та захворюванням позивача.   
		Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою транспорту у розмірі  2 800 грн, так як вказані витрати не підтверджені позивачем належними доказами.
		Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції,  обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Оскільки у порушення вимог ст.263 ЦПК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі у розмірі 937 грн 67 коп., то колегія суддів вважає,  що в силу ст.376 ЦПК України ці порушення є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди з наведених вище підстав.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано,  що на підтвердження заподіяння позивачу матеріальної шкоди були надані: медична документація, копії чеків на придбання ліків, ветеринарний паспорт тварини, метрика цуценяти, заводчик, МКФ розплідника, а також інформація з публічних джерел про ринкову вартість собаки позивача, не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження заподіяння позивачу матеріальної шкоди.
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).
		Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу.
		Судом першої інстанції встановлено, що з вини відповідача була травмована належна позивачу собака, внаслідок чого позивач була змушена займатися її лікуванням, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкода, а відтак з урахуванням ступеня перенесених позивачем страждань, та приймаючи до уваги принципи справедливості і розумності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000  грн. 
		Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовано, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують. 
		Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
		Згідно з ч.13 та ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та ухвалює нове рішення в цій частині про часткове задоволення позову, а рішення суду в частині стягнення моральної шкоди залишає без змін, то з урахуванням положень ч.10 ст.141 ЦПК України із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 663 грн  44 коп.
		Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончаренко Олени Анатоліївни задовольнити частково.
		Рішення Дніпровського районного суду мста Києва від 18 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, а також в частині розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкодизадовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 937 грн 67 коп.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 663 грн. 44 коп.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...