Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 796/43/2018 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 61-40258ав18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 796/43/2018
		провадження № 61-40258ав18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтрільчукаВ.А., 
		секретар судового засідання - Комендат М.Р., 
		 
		учасники справи:
		заявник - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
		боржники: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2018 року, постановлену у складі судді Заришняк Г. М., за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 про розстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заяви і її обґрунтування 
		У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до Апеляційного суду міста Києва як до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_5 і ОСОБА_6на користь банка заборгованості за кредитним договором у розмірі 712 363,42 гривень і 7 526,36 гривень витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. 
		В обґрунтування заяви зазначило, що боржники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у добровільному порядку рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року не виконують і заборгованість не сплачують, що є підставою для видачі виконавчого листа на його примусове виконання. 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2018 року заяву ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 712 363,42 гривень і 7 526,36 гривень витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. 
		У задоволенні вимог заяви про видачу виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		У квітні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Апеляційного суду міста Києва із заявою про розстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року.
		В обґрунтування заяви зазначила про існування обставин, які істотно ускладнюють його виконання, а саме незначний дохід та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, один із яких є інвалідом ІІ групи. Також послалася на те, що заборгованість, яка виникла перед банком за іншим рішенням суду, вона погасила у повному обсязі, що підтверджує її намір виконувати свої зобов'язання і за цим рішенням третейського суду, проте банк відмовив розстроченні його виконання і у добровільному порядку погодити порядок погашення заборгованості вони не можуть.  
		За таких обставин просила розстрочити виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року на три роки рівними платежами по 19 788 гривень щомісячно. 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви їх прийняття 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2018 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суд дійшов висновку про недоведеність існування обставин, які істотно перешкоджають виконанню судового рішення або роблять його виконання неможливим. 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У липні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2018 рокускасувати і задовольнити заяву.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. 
		На думку заявника, суд не надав належної оцінки зазначеним нею доводам щодо існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення третейського суду, а саме її незначний дохід, наявність на утриманні двох дітей і непрацездатних батьків.
		Вона неодноразово зверталася до банку з приводу перегляду умов кредитного договору і зміни порядку погашення заборгованості, що свідчить про її добросовісну поведінку. 
		Вказала, що тривале невиконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року, на що в обґрунтування відмови у задоволенні заяви послався суд, свідчить лише про намагання урегулювати з банком спірні питання, зокрема, щодо розміру боргу.  
		Позиція інших учасників справи 
		У грудні 2018 року ПАТ «Універсал Банк» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про безпідставність її доводів. Вказав, що ОСОБА_6 не навела підстав для розстрочення виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, так як матеріальний стан не може бути безумовною підставою для задоволення такої заяви. 
		Провадження у суді апеляційної інстанції 
		Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
		У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі. 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду. 
		Представник стягувача ПАТ «Універсал Банк» і боржник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили і заяв або клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. 
		Представник заявника ОСОБА_6 - адвокат Ковальчук Н.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, підтвердила викладені у ній доводи і просила апеляційну скаргу задовольнити. Також послалася на частину п'яту статті 435 ЦПК України і, за можливості, просила розстрочити виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року на один рік шляхом сплати щомісячно однакових платежів. 
		Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї .
		Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року стягнено солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № HL16268 від 23 травня 2013 року, укладеним з ОСОБА_5, у розмірі 712 363,42 гривень і 7 526,36 гривень витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. 
		Вказане рішення боржниками у добровільному порядку не виконане.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 березня 2018 року задоволено частково заяву ПАТ «Універсал Банк» і ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року в частині стягнення кредитної заборгованості і витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, з поручителя ОСОБА_6
		Також судом встановлено, що ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей і надає матеріальну допомогу батькам-пенсіонерам, один із яких є інвалідом ІІ групи.  
		ОСОБА_6 працює на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Арт-Декор» (далі - ТОВ «Арт-Декор») і протягом жовтня 2017 року ? березня 2018 року її заробітна плата склала 22 754,84 гривень. Її чоловік - ОСОБА_5 - працює у цьому ж товаристві заступником директора і за зазначений період отримав дохід у сумі 19 886,84 гривень. 
		Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
		Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
		Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
		Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. 
		Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
		Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. 
		Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні заяви, виходив з того, що вона у добровільному порядку рішення не виконує, а подані докази не свідчать про існування обставин, які істотно ускладнюють його виконання і є підставою для задоволення заяви про розстрочення. 
		Проте такі висновки суду першої інстанції помилкові. 
		З поданих заявником доказів вбачається, що до постановлення Апеляційним судом міста Києва ухвали від 20 березня 2018 року про видачу виконавчого листа з примусового виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 рокуборжники у 2016 році зверталися до банка із заявою про врегулювання питання щодо погашення кредитної заборгованості у добровільному порядку. У квітні 2018 року вони звернулися до банка із заявою щодо розстрочення виконання рішення про стягнення кредитної заборгованості і гарантували своєчасне виконання цього рішення шляхом сплати протягом трьох років однакових щомісячних платежів. 
		Також вбачається, що ОСОБА_6 у повному обсязі виконала інше судове рішення про стягнення з неї на користь ПАТ «Універсал Банк» кредитної заборгованості. 
		Оцінюючи ці докази у їх сукупності і взаємному зв'язку, апеляційний суд приходить до висновку про те, що заявник, яка є поручителем за кредитним зобов'язанням, не ухилялася від погашення кредитної заборгованої і вчиняла дії, спрямовані на урегулювання цього питання у добровільному порядку; не маючи можливості погасити кредитну заборгованість єдиним платежем, ОСОБА_6 з урахуванням свого доходу пропонувала виконання рішення однаковими щомісячними платежами, сплату яких гарантувала.
		Відсутність у заявника можливості виконати рішення третейського суду одноразовим платежем підтверджується поданими нею доказами, згідно з якими середньомісячний дохід її сім'ї є незначним і складає близько семи тисяч, на утриманні вона має двох неповнолітніх дітей, а також має батьків пенсійного віку, один із яких інвалід ІІ групи, які потребують матеріальної підтримки. 
		Суд враховує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення, проте приймає до уваги добросовісну поведінку боржника, здійснені нею дії з урегулювання питання погашення заборгованості у добровільному порядку, наявність двох дітей на утриманні, та приходить до висновку про існування правових підстав для розстрочення виконання рішення третейського суду.  
		Обставин, які б свідчили про виключний майновий інтерес ПАТ «Універсал Банк», що є кредитно-фінансовою установою, у отриманні грошових коштів за рішенням третейського суду єдиною виплатою, судом не встановлено. Викладені у відзиві на апеляційну скаргу посилання на те, що ОСОБА_6 ухилялася від виконання рішення, спростовуються доданими до заяви доказами, згідно з якими заявник намагалася узгодити порядок погашення заборгованості у добровільному порядку. 
		Згідно зі статтями 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Оскільки частина п'ята статті 435 ЦПК України передбачає можливість розстрочення виконання судового рішення не більш, ніж на рік, апеляційний суд відповідно до статей 374, 376 ЦПК України скасовує ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2018 року, частково задовольняє заяву і розстрочує виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 712 363,42 гривень і 7 526,36 гривень витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, на один рік рівними платежами по 59 990,82 гривень щомісяця, починаючи з часу набрання постановою законної сили. 
		Керуючись статтями 24, 351, 368, 374, 376, 381-384, 435 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 червня 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Розстрочити ОСОБА_6 виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором № HL16268 від 23 травня 2013 року у сумі 712 363,42 гривень і 7 526,36 гривень витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, на один рік рівними платежами по 59 990,82 гривень щомісяця, починаючи з часу набрання постановою законної сили. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
		Повне рішення виготовлено 5 березня 2019 року. 
		Судді:    С.О. Карпенко В.О. Кузнєцов В.А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...