Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/44918/18-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2019. Оприлюднено: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Номер судового провадження: 61-3181ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		28 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/44918/18-ц
		провадження № 61-3181ск18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: СтупакО. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», 
		третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
		 
		розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»на постанову Київського апеляційного суду від 09 січня      2019року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ Державний ощадний банк України»), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), про визнання недійсним договору поруки.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті провадження у справі.
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що у провадженні суду перебувала цивільна справа № 757/22651/16-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, третя особа - ПАТ «Дельта Банк», про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ПАТ «Дельта Банк», про визнання договору поруки недійсним. 12 березня 2016 року за результатами розгляду позовів, ухвалено рішення про задоволення первісного позову, та відмову у задоволенні зустрічного позову. Постановою Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року первісний позов залишено без змін, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено. 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 09 січня 2019 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у справі № 757/22651/15-ц ОСОБА_4 звертаючись із позовом про визнання договору поруки недійсним, посилався на те, що він, як поручитель, не є фінансовою установою, не має відповідної ліцензії, а тому не має права виконувати зобов'язання АТ «Дельта Банк» перед ПАТ «Державний ощадний банк України», тоді як у цій справі вимоги позивача обґрунтовуються тим, що договір поруки укладений ним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		У лютому 2019 року ПАТ Державний ощадний банк України»звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2019року, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що підстави звернення до суду з цим позовом є аналогічними, тому що випливають зі змісту одного і того ж договору поруки. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
		 
		Згідно із положенням частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10131/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10131" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 389 ЦПК України</a> підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до пункту 5 частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10184/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10184" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 394 ЦПК України</a> суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		 
		Згідно з частиною п'ятою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10184/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10184" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 394 ЦПК України</a> у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
		 
		Разом із тим як зазначено у частині п'ятій статті <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10184/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10184" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">394 ЦПК України</a>, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
		 
		Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
		 
		Такого висновку суд дійшов із огляду на таке.
		 
		Судом встановлено, що у цивільній справі № 757/22651/15-ц ОСОБА_4 звертався із зустрічним позовом до ПАТ «Ощадбанк» і просив визнати недійсним договір поруки від 06 листопада 2014 року, укладений між ним, ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на те, що цей договір укладений із порушенням чинного законодавства, зокрема <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_02_09/pravo1/T002121.html?pravo=1" title="Про банки і банківську діяльність; нормативно-правовий акт № 2121-III від 07.12.2000" target="_blank">Закону України «Про банки і банківську діяльність»</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_02_04/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ЦК України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_02_07/pravo1/T012346.html?pravo=1" title="Про платіжні системи та переказ коштів в Україні; нормативно-правовий акт № 2346-III від 05.04.2001" target="_blank">Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»</a>, Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_02_05/pravo1/REG2671.html?pravo=1" title="Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях; нормативно-правовий акт № 118 від 26.03.1998" target="_blank">постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року № 118</a>.
		 
		Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір поруки від 06 листопада 2014 року, укладений між ним, ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на те, що договір укладений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_27/ed_2019_02_07/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#27" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 8 Конституції України</a>). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_536/ed_2019_02_07/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#536" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 129 Конституції України</a>).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_02_07/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2018_07_12/pravo1/T161402.html?pravo=1#9" title="Про судоустрій і статус суддів; нормативно-правовий акт № 1402-VIII від 02.06.2016" target="_blank">стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»</a>).
		 
		Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
		 
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		 
		Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
		 
		Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands»)        від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
		 
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7396/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7396" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 4 ЦПК України</a> кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		За приписами частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7402/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7402" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 5 ЦПК України</a>, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8777/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8777" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 186 ЦПК України</a> суддя відмовляє у відкритті провадження в справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
		 
		Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
		 
		Відмова у відкритті провадження, серед іншого, можлива за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторони, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.
		 
		Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається. Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов'язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. 
		 
		Таким чином, необхідність застосування пункту 2 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8777/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8777" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 186 ЦПК України</a> обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
		 
		Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду
		 
		Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.
		 
		Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз.
		 
		Зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили. У цих випадках спір остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Установивши, що предмет позову у цій справі, є відмінним від предмета позову у справі № 757/22651/15-ц, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскільки підстави позовів у справах є різними, а отже, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки відсутній критерій тотожності, що є головною умовою для застосування положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8777/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8777" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 186 ЦПК України</a>.
		 
		Таким чином, колегія вважає правильним висновок апеляційного суду про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження та необхідність направлення справи до суду першої інстанцій, оскільки судове рішення у справі № 757/22651/15-ц, хоч і ухвалене між тими самими сторонами та про той самий предмет спору, але з інших підстав, що виключає можливість застосування положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ЦПК України</a> щодо відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8777/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8777" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 186 ЦПК України</a>.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що підстави звернення до суду з цим позовом є аналогічними, тому що випливають зі змісту одного і того ж договору поруки, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального права, зокрема, підставою позову необхідно розуміти ті юридичні факти, які підтверджують наявність чи відсутність спірних правовідносин, а також факти, які підтверджують порушення прав позивача (привід до пред'явлення позову), від якого залежить правова кваліфікація спору. 
		 
		Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення суду апеляційної інстанції виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування та дотримання апеляційним судом норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		З огляду на те, що доводи ПАТ Державний ощадний банк України» висновків апеляційного суду не спростовують та викладене правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю касаційної скарги.
		 
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»на постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2019рокувідмовити.
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. В. Ступак     А. С. Олійник     С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...