Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/4263/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-25140ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України       
		                                                              
		13 лютого2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 264/4263/16-ц
		провадження № 61-25140св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного          цивільного суду: 
		головуючого -  Стрільчука В. А.,
		суддів:                Кузнєцова В. О.                 Погрібного С. О.,
		                            Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,     
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Зайцевої С. А., Принцевської В. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»       (далі - ПрАТ «ММК ім. Ілліча») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 04 серпня          2000 року він працював на підприємстві відповідача, у тому числі на посаді механіка ділянки на аглофабриці. 26 червня 2016 року йому була видана трудова книжка, з якої він дізнався про своє звільнення з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки 02 лютого 2016 року був доведений до психоемоційної напруги, через конфлікт із керівником аглофабрики та під впливом тиску написав заяву про звільнення, що не відповідало його справжній волі. Заяву про звільнення до відділу кадрів не подавав та не просив звільняти його без відпрацювання двотижневого строку, як встановлено статтею 38 КЗпП України.          За поданою заявою його мали звільнити через два тижні після відпрацювання.              Із 03 по 26 лютого 2016 року він перебував на лікарняному, а тому не зміг відкликати свою заяву про звільнення, оскільки хворів.  Вважає, що належним днем звільнення є день видачі йому трудової книжки, тобто 26 червня 2016 року.
		Враховуючи наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ          від 03 лютого 2016 року № 72 «Про звільнення працівника»; поновити його на роботі на посаді механіка ділянки (по ремонту обладнання технологічних складів і спецтехніки) механослужби аглофабрики ПрАТ «ММК ім. Ілліча» із 03 лютого            2016 року; стягнути з відповідача  середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період із 03 лютого 2016 року (включаючи 03 лютого 2016 року) по день фактичного поновлення на роботі (попередній розмір станом на 25 липня 2016 року становить 73 476,00 грн), допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за місяць роботи.
		Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач добровільно написав заяву про звільнення за власним бажанням з 03 лютого 2016 року без відпрацювання протягом двох тижнів і з цим погодився відповідач, звільнення позивача в день знаходження на лікарняному не свідчить про порушення норм трудового законодавства, оскільки таке звільнення не допускається тільки у разі звільнення за ініціативою роботодавця, а не за ініціативою працівника, після звільнення  позивач не висловлював наміру відкликати свою заяву про звільнення та не приступив до роботи після закінчення лікування.
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ ««ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 60 648,96 грн за період із      03 лютого по 21 червня 2016 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині, апеляційний суд виходив із того, що оскільки позивачу, який був звільнений 03 лютого 2016 року, трудову книжку із вини відповідача видали лише 21 червня 2016 року, то він відповідно до вимог       статті 235 КЗпП України має право на отримання середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, про що він заявив у позовній заяві.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У квітні 2017 року ПрАТ ««ММК ім. Ілліча» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки позивачем не заявлялася. Крім того, апеляційний суд неправильно розподілив судові витрати у справі. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги факт пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки трудову книжку позивач отримав          21 червня 2016 року, а з позовом до суду звернувся 25 липня 2016 року, тобто з порушенням місячного строку, вставленого законом.
		 
		Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про             внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного             процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). 
		 
		Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Верховний Суд переглядає рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. В іншій частині рішення судів не оскаржуються.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 04 серпня 2000 року працював у                ПрАТ «ММК ім. Ілліча», останній час механіком ділянки по ремонту устаткування технологічних складів і спецтехніки (механослужба) аглофабрики.
		02 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до директора з аглодоменного виробництва начальника аглофабрики Кашкарова Є. А. із заявою про звільнення його  з роботи із 03 лютого 2016 року за власним бажанням.
		На підставі наказу від 03 лютого 2016 року № 72  ОСОБА_3 звільнено з роботи за статтею 38 КЗпП України - за власним бажанням, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.
		Згідно із табелем обліку робочого часу 03 лютого 2016 року ОСОБА_3 не був присутній на робочому місці та не працював у зазначений день, що позначено відміткою в табелі.
		Згідно із довідкою комунального закладу Маріупольської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6 м .Маріуполя» ОСОБА_3 у період      із 03 по 22 лютого 2016 року знаходився на лікуванні з діагнозом гострий бронхіт, до роботи приступити 23 лютого 2016 року.
		Відповідно до довідки комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4         ім. І. К. Мацука» від 15 липня 2016 року № 241 ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікуванні у травматолога з 23 по 26 лютого 2016 року з діагнозом закритий перелом зовнішньої кісточки лівого голіностопного суглобу. Лікувальний лист закритий, так як хворий не з'явився на прийом.
		Згідно з випискою із поточного банківського рахунку, відкритого у відділенні             ПАТ «ПУМБ» на ім'я ОСОБА_3, 26 лютого 2016 року з позивачем проведений остаточний розрахунок та перераховано на його рахунок грошові кошти в сумі              9 877,79 грн, що відповідає даним розрахункового листка за лютий 2016 року, виданому на підприємстві.
		Згідно із книгою обліку руху трудових книжок, яка ведеться на підприємстві             ПрАТ «ММК ім. Ілліча», під номером 2340 міститься запис про отримання    ОСОБА_3 трудової книжки, про що зроблено підпис позивача та поставлена дата - 21 червня 2016 року.
		Нормативно-правове обґрунтування
		Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
		 
		Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) та з урахуванням положень частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом. 
		 
		Частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Суд обмежений вимогами диспозитивності цивільно-процесуального судочинства та не може вийти за межі позовних вимог.
		 
		До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.
		Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
		Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, що проявляється в матеріально-правовій заінтересованості отримати певне матеріальне благо.
		Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову, які згідно зі                  статтею  31 ЦПК 2004 року може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
		Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмета позову не допускається. 
		Зміна підстав або предмета позову здійснюється шляхом подання суду відповідної письмової заяви. Отже, усною заявою це процесуальне право не може бути реалізоване і така заява не породжує правових наслідків. Проте, якщо позивач бажає змінити підстави або предмет позову, він може клопотати про оголошення перерви в судовому засідання для надання йому можливості скласти відповідну заяву.
		Зміна підстав або предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися та судом першої інстанції не вирішувалися, при цьому у рішенні суду першої інстанції надана лише оцінка даті отримання позивачем трудової книжки, оскільки у поданій ним до суду у вересні 2016 року заяві останній просив вважати, що трудову книжку отримав 28 червня 2016 року, а тому строк звернення до суду із зазначеним позовом не пропустив.
		Тобто зазначені обставини встановлювалися судом першої інстанції лише для вирішення питання пропуску позивачем строку звернення до суду, а не для вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
		В прохальній частині позовної заяви позивач не просив стягувати з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки, а посилання на це в судових дебатах представника позивача не має значення для вирішення цієї справи, оскільки звернутися до суду із відповідною заявою позивач міг  лише до початку розгляду судом справи по суті, однак не зробив цього.
		Отже, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду судом першої інстанції, а ухвалюючи в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув позовні вимоги, які не заявлялися позивачем, тобто вийшов за межі заявлених позовних вимог.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не прийняв до уваги факт пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки трудову книжку позивач отримав 21 червня 2016 року, а з позовом до суду звернувся 25 липня        2016 року, тобто з порушенням місячного строку, вставленого законом, не заслуговують на увагу, оскільки позовна давність може бути застосована лише, якщо вимоги про захист порушених прав або інтересів є обґрунтованими, у разі необґрунтованості таких вимог вони не підлягають задоволенню за необґрунтованістю, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.  
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону. 
		 
		За таких обставин рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1543,00 грн підлягає скасуванню із залишенням в іншій частині рішення Іллічівського районного суду  м. Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року без змін.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.
		 
		Рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року в                 частині вирішення позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки видачі             трудової книжки в сумі 60 648,96 грн та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в дохід держави судового збору в розмірі 1 543,00 грн скасувати.
		 
		В іншій частині рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.
		 
		Судові витрати, понесені Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за подання касаційної скарги в розмірі         2 204,59 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                            В. А. Стрільчук
		 
		 
		Судді:                                                                                      В. О. Кузнєцов
		 
		 
		                                                                                                С.О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                О.В. Ступак
		 
		 
		                                                                                                                        Г. І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...