Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/30366/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано судом: 11.03.2019. Зареєстровано: 11.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 2/127/5189/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/30366/18
		Провадження 2/127/5189/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне)
		 
		25 лютого 2019 року м. Вінниця
		       Вінницький міський суд Вінницької області в складі
		головуючого судді Борисюк І.Е.
		за участю: секретаря Максимчука Я.В.,
		представника позивача ОСОБА_1, 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. 
		Позов мотивований тим, що позивачці на праві власності належить житлова квартира АДРЕСА_1. В квартирі зареєстровані 5 осіб: господар - ОСОБА_2, її чоловік - ОСОБА_4, її малолітній син - ОСОБА_5, її мати ОСОБА_6 та брат - ОСОБА_3. Відповідач восени 2003 року, після скандалу із позивачем та членами сім'ї, повністю розірвав відносини з родиною і з того часу в квартирі не проживає. До теперішнього часу відповідач з реєстрації не знявся, чим здійснює перешкоди ОСОБА_2 в користуванні житлом. Крім того, позивачка змушена самостійно здійснювати поточні та капітальні ремонти в квартирі та нести додаткові матеріальні витрати по комунальному обслуговуванню. Також відповідач взяв в різних банках країни значну суму кредитів і на адресу позивача надходять різного виду поштові повідомлення та численні телефонні дзвінки в нічний час, тим самим порушуючи спокій усієї сім'ї, що чинить суттєві перешкоди у користуванні квартирою. Водночас, ОСОБА_7 не може отримати житлову субсидію на комунальні послуги, так як в декларації вказала, що брат зареєстрований у її квартирі.
		Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1. 
		Ухвалою суду від 11.12.2018 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
		У строк, визначений судом ухвалою суду від 11.12.2018 від відповідача відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідача, також, на адресу суду не надійшли.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, аргументуючи мотивами викладеними в позовній заяві.
		       Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Таким чином,відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин. 
		       Представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечував.
		       Враховуючи вищенаведене, думку представник позивача та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
		При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАА № 129101 від 06.07.2013, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 06.07.2013 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Парфьоновим І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2380. (а.с. 5-7)
		Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Вінницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області 09.06.2017, ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_4 09.06.2017 і змінила прізвище на «ОСОБА_2», про що зроблено відповідний актовий запис № 1204. (а.с. 16)
		Відповідно до довідки № 05-21/2239, виданої 15.11.2018 МКП «Управляюча Компанія «Господар Люкс», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: власник - ОСОБА_2, чоловік - ОСОБА_4, малолітній син - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_6 та брат - ОСОБА_3, який фактично не проживає і не сплачує комунальні послуги. (а.с. 9)
		Відповідно до акту від 15.11.2018, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, підписи яких посвідчено представником МКП «УК «Господар Люкс», ОСОБА_3 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2003 року. (а.с. 10)
		Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.
		Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
		Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю ? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
		Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. 
		Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
		 Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб (ч.1 ст. 383 ЦК України).
		Статтею 391 ЦК України визначено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Зміст ст. 405 ЦК України передбачає, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
		 Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки.
		Судом встановлено, що позивач та відповідач спільно не проживають, не пов'язані спільним побутом та не мають спільних прав та обов'язків. Відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 за згодою попереднього власника майна, але не проживає там без поважних причин з 2003 року. Судом не встановлено, що між позивачем та відповідачем були будь-які домовленості щодо збереження за ОСОБА_3 права користування у разі його відсутності.
		Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоч і правомірно вселилися у спірний будинок власника, але на час розгляду справи не є членом його сім'ї. 
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
		Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
		Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
		Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. 
		Також, судом в ухвалі суду від 11.12.2018 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
		Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
		Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
		Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку - пояснення, викладені в позовній заяві і докази, надані разом із позовом.
		Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, заслухавши пояснення, надані представником позивача в судовому засіданні, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
		Суд прийшов до висновку, що відповідач створює перешкоди позивачу в користуванні, володінні та розпорядженні її майном на власний розсуд, тобто повно і незаперечно здійснювати свої права користування і розпорядження майном, що є неприпустимим, згідно чинного законодавства України. 
		Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дане судове рішення після набрання ним законної сили є підставою для зняття відповідача з реєстрації його місця проживання. 
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом прийнято до уваги клопотання позивача про залишення за нею судових витрат. Тому, суд прийшов до висновку за можливе залишити понесені позивачем судові витрати за нею.
		Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.
		Враховуючи наведене, керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 СК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 128, 133, 141, ч. 4 ст. 223, ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, ч. 1 і ч. 8 ст. 279, ст.ст. 280, 354 ЦПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні її власністю - квартирою АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням.
		Судові витрати залишити за ОСОБА_2.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду. 
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1.
		 
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1.
		 
		 
		 
		Повний текст рішення складено 11.03.2019.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...