Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/4244/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.03.2019. Зареєстровано: 12.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2019.
Дата набрання законної сили: 04.03.2019
Номер судового провадження: 22-ц/822/155/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		       04 березня 2019 року                                                                м. Чернівці
		                        Справа № 725/4244/18
		                                                                Провадження №22-ц/822/155/19
		Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		       головуючого - Литвинюк І. М. 
		суддів: Кулянди М.І., Яремка В.В.
		секретар - Скрипка С.В.
		за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Скрипничук Т.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Чернівецької дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Чернівецької дирекції про поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, головуючий у першій інстанції - Волошин С.О., - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Чернівецької дирекції про поновлення її на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що працювала на підприємстві ЧД ПАТ «Укрпошта» з 26 березня 2018 року по 11 липня 2018 року на посаді начальника відділу навчання та розвитку персоналу та повністю виконувала обов'язки згідно посадових вимог: здійснювала керівництво підлеглими, проводила тренінги та інші форми навчальної діяльності, готувала щотижневі звіти про виконану роботу та планувала її на наступний період відповідно до посадових обов'язків, а також інші завдання та розпорядження ЦАУ.
		Наказом №1237-к від 02 липня 2018 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі заяви, зміст якої полягав у проханні звільнити її з посади начальника ВН та РП ЧД ПАТ «Укрпошта». Така заява була написана під систематичним тиском з боку директора ЧД ПАТ «Укрпошта», а не з власної волі. Бажання звільнятись з робочого місця вона не мала.
		Посилалася на те, що 29 червня 2018 року вона занедужала та об подала заяву на звільнення. У цей же день звернулася до лікаря, пройшла обстеження та перебувала на лікарняному з 02 по 11 липня 2018 року. Цього ж дня, об 17:22 год., засобом електронного зв'язку написала листа начальнику відділу кадрів ОСОБА_4 з проханням не подавати її заяву на звільнення до наказу. Також 11 липня 2018 року вона вдруге відізвала свою заяву в усній формі.
		Однак її прохання про відкликання заяви проігнороване, її звільнено з роботи. Звільнення вважає незаконним, бажання залишати роботу вона не мала, заяву написала під примусом з боку директора ЧД ПАТ «Укрпошта», а її право про відкликання заяви було порушене. 
		Просила поновити її на роботі на посаді начальника відділу навчання та розвитку персоналу ЧД ПАТ «Укрпошта». Стягнути з ЧД ПАТ «Укрпошта» на її користь середній заробіток у сумі 367 грн. 100 коп. за час вимушеного прогулу з 12 липня 2018 року до дня поновлення на роботі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу навчання та розвитку персоналу Чернівецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» з 12 липня 2018 року.
		Стягнуто з Чернівецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 суму середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 липня 2018 року по 30 листопада 2018 року в розмірі 36 710 грн з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць.
		На дане рішення АТ «Укрпошта» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права. 
		В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що заява про звільнення ОСОБА_1 написана власноручно. Доказів написання такої заяви під тиском матеріали справи не містять. Офіційного відкликання заяви про звільнення ОСОБА_1 не подавала, а також іншого волевиявлення на припинення трудового договору від позивачки в термін попередження, який вказаний в заяві від 29 червня 2018 року, не надходило, тому її було звільнено останнім днем лікарняного. 
		Крім того, жодного підтвердження про отримання листа про відкликання заяви про звільнення, який направлявся електронною поштою начальнику кадрової служби ОСОБА_4, позивачкою не надано. Директор ЧД АТ «Укрпошта» наділений функціями роботодавця та на нього покладено, згідно довіреності, виданої від юридичної особи та Положення про Чернівецьку дирекція ПАТ «Укрпошта», повноваження приймати на роботу та звільнення працівників, проте позивачка особисто до нього не зверталася ні в письмовій, ні в усній формі з вимогою про відкликання заяви про звільнення.
		       На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, в якому просила визнати рішення Шевченківського районного суду від 30 листопада 2018 року законним. 
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що роботодавцем неправомірно не враховано заяву ОСОБА_1 про відкликання попередньо поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням. Оскільки вимога ОСОБА_1 про поновлення на посаді є обґрунтованою, підлягають задоволенню її вимоги про стягнення з відповідача суми середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
		Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що наказом №539-к від 23 березня 2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу навчання та розвитку персоналу Чернівецької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта».
		29 червня 2018 року позивачкою власноручно написано заяву на ім'я директора ЧД ПАТ «Укрпошта» Цюпака Я.С. про звільнення її з займаної посади за власним бажанням з 09 липня 2018 року.
		29 червня 2018 року о 17 год. 22 хв. позивачем зі своєї електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_2) на електронну пошту начальника відділу кадрів ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) направлено листа під назвою «ОСОБА_1, лікарняний» з наступним текстом: «Доброго дня, ОСОБА_4, я з понеділка буду на лікарняному. Сьогодні пройшла кардіо-обстеження. По можливості про моє звільнення обговоримо питання по мірі одужання та виходу на роботу. Прохання мою заяву наразі не подавати на підпис. З тлумачень чинного законодавства (КЗпП) це дозволено. На все добре».
		Наказом (розпорядженням) від 02 липня 2018 року №1237-к про припинення трудового контракту ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 11 липня 2018 року.
		З матеріалів справи, а саме, з листка непрацездатності серії АГЩ №570800 від 02 липня 2018 року, виданого Кіцманською Амбулаторією загальної практики сімейної медицини, вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 02 липня 2018 року по 11 липня 2017 року. Рекомендовано стати до роботи з 12 липня 2018 року.
		Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що текстом листа-повідомлення, надісланого ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку на електронну адресу начальника відділу кадрів ОСОБА_4, підтверджується волевиявлення позивача, за яким вона просить обговорити її звільнення після одужання та не подавати її заяву про звільнення на підпис, тобто позивачкою фактично вчинено дії по відкликанню заяви про звільнення із займаної посади та повідомлено про її бажання продовжувати працювати.
		Доводи апеляційної скарги про те, що направлений електронний лист, який містить прохання конкретної особи до роботодавця про відкликання своєї заяви на звільнення, не вважається належним підтвердженням такого волевиявлення, є безпідставними, оскільки отримання такого листа спонукає роботодавця перевірити справжнє волевиявлення працівника у разі наявності сумнівів щодо такого волевиявлення. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено направлення електронного листа на електрону адресу начальника кадрової служби ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. 
		З матеріалів справи, а саме з електронного листування між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, видно, що начальнику кадрової служби ОСОБА_4 належить електронна адреса (ІНФОРМАЦІЯ_1).
		На підтвердження направлення ОСОБА_1 електронного листа на електронну адресу ОСОБА_4, позивачкою надано скріншот електронного листування, з якого вбачається, що 29 червня 2018 року о 17:21:50 лист направлено на електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с.4). 
		У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з'ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
		Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов'язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.
		Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.
		Приймаючи рішення про звільнення позивача за власним бажанням, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
		З огляду на викладене, звільнення позивача відбулось не на підставі волевиявлення працівника і не могло відбуватись відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді з 12 липня 2018 року. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. 
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.
		Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи викладене та положення статті 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		 
		На підставі викладеного та керуючись  статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Чернівецької дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2018 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - 11 березня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                        І.М. Литвинюк         
		 
		Судді:                                                                 М.І. Кулянда
		 
		                                                                       В.В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...