Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/16924/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 12.03.2019. Зареєстровано: 13.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2019.

Номер судового провадження: 2/760/1797/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження №2/760/1797/19
		Справа 760/16924/18-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2019  року                     Солом'янський районний суд м. Києва
		 
		у складі головуючого судді - Букіної О.М.,
		при секретарі - Кривулько С.В. 
		за участю представників позивача-ОСОБА_2., ОСОБА_1 
		представників відповідача-Маренич О.В., Терпелюк Т.О., Ярчака І.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Національного антикорупційного бюро України про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		02.07.2018 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому просить:
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 Національним антикорупційним бюро України на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новими та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій зазначено: «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», та розміщено фото позивача разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», в частині, що стосується зазначення ОСОБА_4 підозрюваним у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)»;
		- зобов'язати Національне антикорупційне бюро України розмістити спростування поширеної ним недостовірної інформації шляхом розміщення на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новини та публікації» повідомлення наступного змісту:
		«До уваги користувачів сайту! Національне антикорупційне бюро України спростовує інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_2 у розділі «Новини та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в частині, що стосується ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ). Інформація про те, що ОСОБА_4 - підозрюваний у вказаному кримінальному провадженні, є такою, що не відповідає дійсності»;
		-зобов'язати Національне антикорупційне бюро України вилучити з інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_2        на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новини та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», фото ОСОБА_4 разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», у якій наведено його біографічні дані «ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красногорськ Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1»;
		-заборонити Національному антикорупційному бюро України поширювати на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) інформацію щодо ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ) до вручення йому повідомлення про підозру в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) ІНФОРМАЦІЯ_2 поширило на своєму офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новини та публікації» інформацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій, зокрема, зазначено наступне: «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», та розмістило фото тих осіб, які є підозрюваними та розшукуваними у вказаному кримінальному провадженні, у тому числі - фото позивача разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», у якій наведено його біографічні дані «ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красногорськ Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1». 
		Із наведеної інформації та розміщених разом з нею фото вбачається, що відповідач вказав позивача як особу з процесуальним статусом «підозрюваний у кримінальному провадженні».
		Вважає, що поширена відповідачем на своєму веб-сайті інформація в частині, що стосується визначення позивача як підозрюваного у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)» є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, а тому порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 -принижує честь, гідність та його ділову репутацію.
		Вказує, що позивачу у визначений кримінально-процесуальним законодавством спосіб повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України, не здійснювалось, а тому ОСОБА_4 не набув та станом на ІНФОРМАЦІЯ_2,тобто на день поширення відповідачем оспорюваної інформації на своєму офіційному веб-сайті, не мав процесуального статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні».
		Разом з цим, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41;справа «Дактарас проти Литви» (Dactaras v. Litguania від 24 листопада 2000 року, п. п. 41, 43), позивач вважає, що розповсюджена інформація відповідачем здійснена у формі, яка порушує принцип невинуватості закріплений як вимогами чинного, так і вимогами міжнародного законодавства. 
		Позивач вважає, що негативна інформація, яка поширена відповідачем під назвою «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом, завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», в частині зазначення в ній позивача підозрюваним у кримінальному провадженні є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності.
		Окрім цього, зазначена інформація є негативною, тобто такою, в якій стверджується про вчинення позивачем суспільно-небезпечного діяння (кримінального правопорушення) без наявності остаточного рішення щодо його причетності чи винуватості, яка, на думку позивача порушує його право на повагу до гідності, честі і ділової репутації.
		При цьому, звертає увагу на ту обставину, що негативна недостовірна інформація щодо позивача поширена відповідачем на своєму офіційному сайті таким чином, що дозволяє не лише ознайомлюватись з нею безпосереднім користувачам сайту (https://www.nabu.gov.ua), але вона ще містить лінки для її поширення на інших ресурсах, що свідчить про те, що така негативна недостовірна інформація щодо позивача доведена до невизначеного, але значного кола осіб.
		Посилається, що внаслідок поширення вказаної недостовірної інформації у осіб, які її прочитали, склалося невірне враження та думка щодо причетності позивача до вчинення протиправних дій у зв'язку з тим, що він є нібито підозрюваним у вчиненні низки кримінальних правопорушень.
		Позивач зазначає, що це послужило підставою до негативних змін у відносинах позивача з близькими людьми, стало причиною багатьох неприємних звернень та запитань від ділових партнерів з приводу участі позивача у подіях, у вчиненні яких його нібито визнано підозрюваним у межах кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється детективами НАБУ.
		Поширення вказаної інформації та ознайомлення з нею значного кола осіб призвело не лише до приниження його честі та гідності в очах оточуючих, а також стало причиною зниження власної оцінки позивачем своїх моральних якостей і професійної компетенції.
		Зазначає, що недостовірна інформація, поширена відповідачем, негативно впливає та порушує право позивача на недоторканність ділової репутації, оскільки створює хибне враження про його професійність та компетентність.
		Посилається, що позивач є співвласником компаній групи «ТрансІнвестСервис» (ТІС), який здійснив значні інвестиції у розвиток їх діяльності в Україні, зокрема, у створення в Одеській області морського терміналу ТІС, який на сьогодні є найбільшим приватним стивідором країни.
		Натомість поширення негативної недостовірної інформації про ОСОБА_4 принижує оцінку діяльності в цілому групи ТТС як господарюючого суб'єкта на території країни з боку громадськості, викликає безпідставні та необґрунтовані сумніви у прозорості її діяльності та управління. Оцінка її діяльності перестала бути об'єктивною в частині дотримання компаніями групи ТІС чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності. 
		Вважає, що поширена інформація сприяла формуванню у суспільстві думки щодо можливої причетності особисто ОСОБА_4 як співвласника компаній, так і самих компаній до протиправних дій та шахрайських схем.
		З огляду на викладене, вважає, що спосіб та форма оприлюдненої відносно позивача інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційному веб-сайті відповідача містить юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
		З урахуванням наведеного просив задовольнити позову повному обсязі.
		02.07.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
		Ухвалою суду від 04.07.2018 судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
		13.09.2018 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Вважає, що ОСОБА_4 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, відповідач вважає безпідставним, оскільки повідомлення про підозру відносно ОСОБА_4 складено в рамках кримінального провадження № 22014101110000216 від 23.12.2014 детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 за погодженням начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_8. Інформація про підозру внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Зазначені факти встановлені ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.04.2018 у справі №760/7244/18. 
		Зазначає, що направлення Національним бюро у рамках кримінального провадження № 22014101110000215 запиту про міжнародну правову допомогу від 07.02.2017 № 10-145/4580 до компетентних органів Князівства Монако носить цілковито правомірний характер і не суперечить вимогам законодавства України, у тому числі вимогам міжнародних договорів України як його складової.
		Відповідач вважає, що про законність дій Національного бюро свідчить також прийняття та виконання компетентними органами Князівства Монако попереднього запиту Національного бюро від 21.09.2016 №10-145/33158, направленого у цьому ж кримінальному провадженні, а також електронний лист-відповідь уповноваженого представника відповідного центрального органу Князівства Монако, надісланий з офіційної електронної поштової адреси установи на адресу уповноваженого представника міжнародно-правового відділу Юридичного управління Національного бюро, про прийняття до виконання запиту Національного бюро від 07.02.2017 № 10-145/4580.
		Крім того, НАБУ направлено запит про міжнародну правову допомогу від 07.02.2017 № 10-145/4580 до компетентних органів Князівства Монако з проханням вручити ОСОБА_4 повідомлення про підозру. У відповідь на вищевказаний запит слідчий суддя - особа, відповідальна за виконання запиту на території Князівства Монако, електронним листом від 31.05.2017 поінформував Національне бюро про відмову ОСОБА_4 отримати повідомлення про підозру та про складення компетентними органами Князівства Монако відповідного протоколу. З наступного електронного листа, надісланого 16.06.2017 тією ж особою, Національному бюро було повідомлено про направлення «документу, що підтверджує відмову особи від отримання повідомлення про підозру» до прокурора, вочевидь з метою дотримання внутрішніх процедур надання міжнародної правової допомоги, передбачених законодавством Князівства Монако, та подальшого скерування протоколу до Національного бюро.
		Зазначає, що факт дотримання вимог кримінально процесуального кодексу щодо вручення та повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 369, ч. 5 ст. 191 КК України підтверджено Апеляційним судом міста Києва при розгляді справи № 11-сс/796/3761/2017, про що зазначено в ухвалі від 03.08.2017.
		Факт набуття позивачем статусу підозрюваного також встановлено Апеляційним судом міста Києва (ухвала від 23.08.2018 у справі № 11-сс/796/3760/2017).
		Крім того, вважає, що позивачем не надано доказів впливу розміщеної інформації про нього на діяльність групи "Транс Інвест Сервіс", співвласником якої він є, формування безпідставних та необгрунтованих сумнівів у прозорості її діяльності та управління.
		01.10.2018 до суду представником позивача було подано відповідь на відзив. Вважає, що виключно Генеральна прокуратура і Міністерство юстиції України є органами, які повноважні звертатись із запитами про міжнародну правову допомогу. Крім того, на даний час не існує жодного судового рішення на підставі якого ОСОБА_4 було визнано підозрюваною особою у кримінальному провадженні. Вважає, що наведене підтверджує доводи позову щодо недостовірності поширеної відповідачем інформації, що позивач є підозрюваним у кримінальному провадженні.
		Ухвалою суду від 02.10.2018 справу призначено до розгляду з повідомленням сторін.
		В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав.
		Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.
		 
		Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до  ст. 34 Конституції  України кожен має право на свободу думки і слова, межею якої є право іншої особи на повагу до її гідності та честі.
		Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність і честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, передбачено  ст.297 ЦК України.
		Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» 14.10.2014 № 1698-VII (далі - Закон № 1698) Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1698- VII одним із обов'язків Національного бюро є здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
		Як вбачається з матеріалів справи детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування за ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000166 від 09.03.2017, в якому стосовно ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру та відомості щодо повідомлення про підозру внесені до ЄРДР ( а.с. 42-44).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 Національним антикорупційним бюро України поширено інформацію на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новими та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій зазначено: «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», та розміщено фото позивача разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», у якій наведено його біографічні дані «ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красногорськ Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1» (а.с. 14-16).
		Позивач вважає, що поширена відповідачем на своєму веб-сайті інформація в частині, що стосується визначення позивача як підозрюваного у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)» є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і його ділову репутацію та підлягає спростуванню.
		Так, позивач вважає, що інформація розповсюджена відповідачем в частині набуття станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017 не відповідає дійсності, оскільки складане відносно нього повідомлення про підозру не вручено йому у спосіб, передбачений КПК України, що у свою чергу свідчить про невідповідність направлених НАБУ запитів про міжнародну правову допомогу вимогам конвенції Організації об'єднаних Націй проти корупції, Європейським конвенціям про взаємну допомогу у кримінальних справах та вимогам діючого КПК України щодо форми та порядку здійснення запитів про міжнародну правову допомогу. 
		Разом з цим вважає, що оприлюднена відповідачем інформація про те, що позивач є підозрюваним та таким, що вчинив конкретне кримінальне правопорушення, порушує загальний принцип невинуватості позивача, що закріплений вимогами чинного та міжнародного законодавства, а тому порушує особисті немайнові права та підлягає судовому захисту.
		Суд частково погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є фізичні особи, об'єднання громадян, суб'єкти владних повноважень, а їх об'єктом - інформація.
		Як передбачено ст. 5 цього ж закону кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, прав та інтереси юридичних осіб.
		Згідно зі ст. 7 вказаного закону право на інформацію охороняється законом, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Стаття 34 Конституції України визначає право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Разом з тим ст. 32 Конституції України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		При цьому, відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Набуття процесуального статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» здійснюється виключно у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. 
		Так, у розумінні приписів глави 22 КПК України, особа набуває зазначеного статусу лише після дотримання вимог ст.ст. 276-278 КПК України, а саме - з моменту вручення їй повідомлення про підозру.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Так, згідно з ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. 
		Відповідно до ч. 3 цієї статті повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		Згідно з положеннями ч.7 ст. 135 глави 11 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного і консульського представництва.
		Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ 07.02.2017 за № 10-145/4580 було направлено запит до Генеральної прокуратури Князівства Монако про надання правової допомоги щодо вручення ОСОБА_4 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.369 КК України.
		Частиною 1 ст. 136 глави 11 КПК України передбачено, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, у тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
		Як вбачається з матеріалів справи, при направленні запиту про міжнародно-правову допомогу від 07.02.2017 детективи НАБУ посилались на вимоги Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах (1959 рік), відповідно до ч. 2 ст. 7 якої підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої і підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної Сторони про здійснення вручення, в якій зазначається спосіб і дата такого вручення. Той чи інший з цих документів негайно надсилається запитуючій Стороні. На прохання запитуючої Сторони запитувана Сторона відзначає, чи було вручення документів здійснено відповідно до законодавства запитуваної Сторони. Якщо вручення документів не може бути здійсненим, запитувана Сторона негайно повідомляє про це запитуючу Сторону.
		Вбачається, що у відповідь на вищевказаний запит слідчий суддя - особа, відповідальна за виконання запиту на території Князівства Монако, електронним листом від 31.05.2017 поінформував Національне бюро про відмову ОСОБА_4 отримати повідомлення про підозру та про складення компетентними органами Князівства Монако відповідного документу, за твердженнями відповідача "протоколу". 
		З наступного електронного листа, надісланого 16.06.2017 тією ж особою, як вбачається з письмових пояснень відповідача, Національному бюро було повідомлено про направлення «документу, що підтверджує відмову особи від отримання повідомлення про підозру» до прокурора з подальшим скеруванням протоколу до Національного бюро ( а.с. 34-41).
		Як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем письмових заперечень посилаючись на вимоги КПК України, в томі числі ст.ст. 46, 541, 545 КПК України, отримавши електронний лист від 31.05.2017 та 16.06.2017 детектив Національного бюро вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо повідомлення ОСОБА_4 про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 369 КПК України, тобто вважав, що міжнародне доручення виконане ( а.с. 34-41, 68-69).
		Як вбачається зі змісту позову, позивач вважає, що йому у порядку визначеного вимогами КПК України не було вручено письмове повідомлення про підозру, що в свою чергу свідчить про відсутність станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 набуття ним статусу «підозрюваний» у кримінальному провадженні №52017000000000166 від 09.03.2017. Крім того, вважав, що міжнародний запит про надання правової допомоги від 07.02.2017 не виконано, оскільки його було відкладено до надання додаткових доказів, що підтверджують компетенцію відповідача.
		Разом з тим, надаючи правову оцінку доводів сторін в цій частині, суд вважає, що спірні питання порушені у поданому позові щодо правомірності направлення відповідачем міжнародного запиту про правову допомогу, порядку вручення підозри та як наслідок, оцінки доказів того, що позивач набув чи не набув статусу «підозрюваного» у розумінні вимог КПК України у певному кримінальному провадженні, мають здійснюватися компетентним судом саме в порядку кримінального судочинства.
		Так, пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства.
		Враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють захист честі, гідності і ділової репутації фізичної особи у призмі вимог КПК України, суд вважає, що доводи позивача в обґрунтування позову щодо визнання недостовірною інформацію та її спростування відносно факту набуття позивачем статусу підозрюваного з тих підстав, що органом досудового розслідування НАБУ порушено порядок направлення та вручення підозри є необґрунтованим, оскільки підлягає юридичній оцінці в рамках кримінального судочинства.
		За таких обставин та враховуючи вимоги ч.7 ст.82 ЦПК України, суд не приймає до уваги доводи сторін по справі в обґрунтування своїх вимог, як і заперечень щодо наявності правових підстав набуття чи не набуття позивачем статусу підозрюваного, що викладені в ухвалах слідчих суддів в рамках кримінального провадження № 52017000000000166 від 09.03.2017 ( а.с. 17-20, 45-61, 85-94, 121-125, 159-161).
		Разом з тим, оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, яка поширена відповідачем під назвою «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом, завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», в частині зазначення в ній позивача підозрюваним у кримінальному провадженні, за наступних підстав.
		Ст.62 Конституції України та ст.7 КПК України закріплюють однією із засад судочинства додержання презумпції невинуватості, згідно з якими особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку: встановлено обвинувальним вироком суду.
		Пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде визнано в законному порядку.
		Стаття 9 Конституції України зазначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, тому застосування Європейської Конвенції та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права є обов'язковим для всіх державних органів України.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.
		Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб'єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Алене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Секаніна проти Австрії», визначається, що підозри щодо невинуватості обвинуваченого можуть висловлюватися доти, доки підсумком завершеного кримінального провадження не стало рішення, ухвалене по суті обвинувачень.
		У рішенні «Шагін проти України» від 10.09.2009, яке набуло статусу остаточного 10.03.2010, суд з прав людини зазначив, що слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину, та чітку заяву, зроблену за відсутністю остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин ( п.81).
		Враховуючи практику Європейського суду, до числа осіб, які можуть бути винними у порушенні принципу презумпції невинуватості, належать лише суди, представники правоохоронних органів та інші особи, які поширюють інформацію про особу, яка не притягнена до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, як до злочинця.
		Європейський суд зазначає, що дійсно, ніщо не може завадити відповідним органам надавити інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов'язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа «Алене Де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).
		Проте, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactaras v. Litguania від 24 листопада 2000 року, п. п. 41, 43).
		Суд вважає, що розміщена відповідачем інформація, її форма та спосіб оприлюднення, в тому числі розміщення фото позивача разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», у розумінні вимог чинного законодавства, порушує принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, і фактично є твердженням про його причетність до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про позивача як про особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення.
		Разом з тим, суд враховує ту обставину, що остаточного рішення щодо правового статуту позивача у межах кримінального провадження, його причетності до вчинення певного злочину, матеріли справи не містять, що у свою чергу свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості та недостовірність оприлюдненої інформації відносно позивача.
		При цьому, суд враховує, що негативна недостовірна інформація щодо позивача поширена відповідачем на своєму офіційному сайті таким чином, що дозволяє не лише ознайомлюватись з нею безпосереднім користувачам сайту (https://www.nabu.gov.ua), але вона ще містить лінки для її поширення на інших ресурсах, що свідчить про те, що така інформація щодо позивача доведена до невизначеного, але значного кола осіб.
		Разом з цим, суд вважає, що негативна недостовірна інформація, яка поширена відповідачем щодо визначення позивача підозрюваним у кримінальному провадженні та як наслідок такого, що його причетність до конкретного кримінального правопорушення встановлена, порушує особисті немайнові права позивача ОСОБА_4, а саме - його честь, гідність та ділову репутацію.
		Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, поряд з іншими, честь, гідність і ділова репутація. Згідно з Конституцією України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		У розумінні положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків (пункт 4 Постанови).
		Окрім того, зміст права на ділову репутацію полягає в можливості особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.
		Верховний Суд України у своїй Постанові від 20.06.2018 (справа № 775/7842/16-ц) зазначив, що під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідній поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.
		Суд вважає, що поширена відповідачем спірної інформація стосовно позивача в контексті принципу презумпції невинуватості, порушує його особисті немайнові права, оскільки впливає на суспільну думку та дає підстави для невірних висновків, в тому числі створює хибне враження про його професійність та компетентність.
		Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок поширення вказаної недостовірної інформації у осіб, які її прочитали може скластися невірне враження та думка щодо причетності позивача до вчинення протиправних дій у зв'язку з тим, що він є нібито підозрюваним у вчиненні низки кримінальних правопорушень.
		Як вбачається з пояснень представників позивача в суді, що оприлюднена відповідачем інформація послужила підставою до негативних змін у відносинах позивача з близькими людьми, стало причиною звернень та запитань від ділових партнерів з приводу участі позивача у подіях, у вчиненні яких його нібито визнано підозрюваним у межах кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснюється детективами НАБУ.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач є співвласником компаній групи «ТрансІнвестСервис» (ТІС), який здійснив значні інвестиції у розвиток їх діяльності в Україні, зокрема, у створення в Одеській області морського терміналу ТІС, який на сьогодні є найбільшим приватним стивідором країни.
		Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що поширення негативної недостовірної інформації про ОСОБА_4 принижує оцінку діяльності в цілому групи ТІС як господарюючого суб'єкта на території країни з боку громадськості, оскільки викликає сумніви у прозорості її діяльності та управління. Оцінка її діяльності перестала бути об'єктивною в частині дотримання компаніями групи ТІС чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності. 
		Крім того, поширена інформація сприяла формуванню у суспільстві думки щодо можливої причетності особисто ОСОБА_4 як співвласника компаній, так і самих компаній до протиправних дій та шахрайських схем.
		З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку , що інформація, поширена НАБУ ІНФОРМАЦІЯ_2 на своєму офіційному веб-сайті, в частині, що стосується позивача: є поширеною, тобто доведеною до невизначеного кола осіб; стосується саме позивача - ОСОБА_4; є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; порушує особисті немайнові права позивача - честь, гідність та ділову репутацію.
		За таких обставин, оприлюднена відповідачем інформація відносно позивача містить юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації в частині визнання вказаної інформації недостовірною.
		Загальні способи захисту порушених прав та інтересів, у тому числі - честі, гідності та ділової репутації, визначені ст. 16 ЦК України, а спеціальні -ст. ст. 277, 278 ЦК України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Стаття 299 ЦК України визначає, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації належить позивачеві. При цьому можливо використовувати як загальні способи захисту прав, визначені цивільним законодавством, так і спеціальні з урахуванням усіх обставин складу даного правопорушення, пов'язаного із порушенням особистих немайнових прав позивача - його честі, гідності та ділової репутації.
		Спосіб захисту має відповідати змісту особистого немайнового права способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення, а також забезпечувало ефективність даного захисту.
		За приписами ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно статей 77,78 ЦПК України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 Національним антикорупційним бюро України на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новими та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій зазначено: «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», та розміщено фото позивача разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», в частині, що стосується зазначення ОСОБА_4 підозрюваним у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», підлягає задоволенню.
		За положеннями ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила, у такий же спосіб у який вона була поширена.
		У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (пункт 25 Постанови).
		З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що встановлення факту визнання та набуття позивачем статусу підозрюваного у розумінні вимог КПК України підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства, а тому суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині спростування оприлюдненої відповідачем інформації у спосіб зазначений позивачем.
		Разом з тим, обираючи, як одного із ефективного способу захисту порушених прав позивача у даній справі та не порушуючи вимог чинного законодавства щодо оцінки фактичних даних в рамках кримінального судочинства, суд вважає за можливе задовольнити позов в частині зобов'язання відповідача вилучити з інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_2 офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «НОВИНИ та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», фото ОСОБА_4 разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», у якій наведено його біографічні дані «ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красногорськ Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1».
		В той же час вимоги позивача в частині заборони відповідачу поширювати на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) інформацію щодо ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ) до вручення йому повідомлення про підозру в порядку, передбаченому чинним законодавством, суд вважає необґрунтованим.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. 
		Як зазначено вище, способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені, зокрема, ст. 16 ЦК України. 
		Проаналізувавши заявлені вимоги, відповідність їх нормам матеріального права, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов в цій частині не містить вимог про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права.
		Фактично дана вимога містить заборону відповідачу на майбутнє та викладене під умовою щодо можливого здійснення оприлюднення інформації відносно позивача, як такого, що у передбаченому законом порядку набуде статусу підозрюваного, що суперечить загальним принципам цивільного судочинства та є відповідною правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		З огляду на викладене вище, позов підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 409, 60 грн., тобто пропорційно задоволених вимог.
		 
		На підставі викладеного та керуючись п. 15, п.19 Постанови Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.ст.32, 34 Конституції України, ст.ст.15, 16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 4,  5,  12,  13,  76-82,  89,  102-104,  113,  133,  141,  259,  263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_4 до Національного антикорупційного бюро України про захист честі, гідності та ділової репутації, задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 Національним антикорупційним бюро України на офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «Новини та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій зазначено: «Національне антикорупційне бюро України розшукує підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)», та розміщено фото позивача разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», в частині, що стосується зазначення ОСОБА_4 підозрюваним у кримінальному провадженні за фактом завдання збитків ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація» (ДПЗКУ)».
		Зобов'язати Національне антикорупційне бюро України вилучити з інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_2 офіційному веб-сайті (https://www.nabu.gov.ua) у розділі «НОВИНИ та публікації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», фото ОСОБА_4 разом з інформацією щодо нього під назвою «інформація про підозрюваного», у якій наведено його біографічні дані «ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Красногорськ Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_1».
		В іншій частині позову, відмовити.
		Стягнути з Національного антикорупційного бюро України (м.Київ, вул. В. Сурикова ,3, код ЄДРПОУ 39751280) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, адреса для листування :АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 1 409, 60 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                                                                              О.М. Букіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...