Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5971/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 13.03.2019. Зареєстровано: 14.03.2019. Оприлюднено: 15.03.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/760/3579/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52018000000000499

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/5971/19
		Провадження № 1-кс/760/3579/19
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		04 березня 2019 року слідчий суддя Солом'янського районного м. Києва Усатова І.А., при секретарі Ковальській К.О., за участю прокурора Щербая Т.А., детектива Щербаня С.В., адвоката Скляренка Р.С., який діє в інтересах ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Щербаня С.В., погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кричуном В.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР у кримінальному провадженні №52018000000000499 від 25.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2019_02_26/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>, -
		В С Т А Н О В И В :
		До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого детектива Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Щербаня С.В., погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кричуном В.В., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР у кримінальному провадженні №52018000000000499 від 25.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2019_02_26/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>.
		В обґрунтування клопотання зазначається, що групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2019_02_26/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>.
		В клопотанні зазначено, що службові особи Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА), зокрема, Голова ОДА ОСОБА_6, його перший заступник ОСОБА_7, радник Голови Полтавської ОДА ОСОБА_8 та директор Департаменту будівництва і житлово-комунального господарства Полтавської ОДА ОСОБА_9, у невстановлений досудовим розслідуванням час, вступили у злочинну змову і розробили злочинну схему з вимагання та одержання неправомірної вигоди від представників суб'єктів господарювання, за забезпечення перемоги відповідного суб'єкта в державних закупівлях, які проводить Полтавська ОДА та, як результат, подальшого отримання гарантованого фінансування з державного бюджету за проведені роботи (надані послуги).
		Детектив вказує на те, що у серпні 2017 року фінансовий директор Консорціуму «АЛВІ РОД» та Міжнародного будівельного консорціуму «УКРБУДДОР», основним видом діяльності яких є будівництво та ремонт житлових і нежитлових будівель, доріг, мостів і т.п., ОСОБА_10 прийняв участь у бізнес-форумі в м. Полтава, на якому познайомився з Головою Полтавської ОДА ОСОБА_6 і його першим заступником ОСОБА_7 Під час цього спілкування у вищевказаних службових осіб Полтавської ОДА виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 за не перешкоджання останньому ведення бізнесу на території Полтавської області, у зв'язку з чим, поставили вимогу ОСОБА_10 перерахувати 200 тис доларів США на підконтрольну їм юридичну особу «PROFIT MEDIA GROUP LP», оскільки службові особи побоювалися бути викритими у своїй злочинній діяльності.
		Крім того, детектив в клопотанні, серед іншого, зазначає, що наприкінці 2017 року ОСОБА_7 поставив вимогу ОСОБА_10 про необхідність придбати на день народження ОСОБА_6 новий автомобіль Mercedes-Benz G 63 AMG. ОСОБА_10, розуміючи про відсутність можливості відмовитися від такої вимоги, вимушений був придбати зазначений автомобіль для ОСОБА_6 за власні кошти.
		Детектив також зазначає, що 16.11.2017 ОСОБА_10 придбав автомобіль Mercedes-Benz AMG G 63, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, 2017 року випуску, чорного кольору, вартістю близько 120 тисяч Євро та здійснив тюнінгові роботи в тюнінг-ательє «Brabus», за які заплатив ще близько 170 тисяч Євро. Загальна вартість неправомірної вигоди отриманої ОСОБА_6 у вигляді автомобіля Mercedes-Benz AMG G 63 становить приблизно 320 тис Євро.
		Як вказано в клопотанні, ОСОБА_6, побоюючись бути викритим правоохоронними органами у вимаганні грошових коштів (шляхом придбання автомобіля), надав вказівку ОСОБА_10 зареєструвати зазначений автомобіль на ОСОБА_4, із реєстраційним номером ВІ3948СМ.
		Вказано, що наявні матеріали докази свідчать про можливу причетність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вимагання та отримання неправомірної вигоди, що попередньо кваліфіковано за ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2019_02_26/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>
		Детектив в клопотанні також зазначає, що під час проведення 22.02.2019 на підставі ухвали слідчого судді обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, виявлено та вилучено:
		- ключ запалювання/доступу до автомобіля марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1;
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3;
		- автомобіль марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		Детектив також зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до відображених в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відомостей ОСОБА_4 протягом 2013-2017 років отримав доходи на загальну суму 1 872 422,59 грн. Між тим відповідно до відомостей веб-сайту https://auto.ria.com/uk/ середня ціна автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «G 63 AMG» 2017 року складає 4 732 282,67 грн., що є значно вищою за отриманий ОСОБА_4 дохід. Зазначені відомості підтверджуються протоколом огляду від 23.02.2019.
		В клопотанні вказано, що за результатами проведених 22.02.2019 слідчих дій, зокрема обшуків проведених за адресою проживання ОСОБА_6 та місцем зберігання автомобіля марки «Mercedes-Benz AMG G 63» (реєстраційний номер НОМЕР_1) встановлено, що вказаний автомобіль на момент проведення відповідних слідчих дій находився на огородженій та такій, що знаходиться під охороною, території житлового будинку по вул. Садова 3-3г в м. Полтаві, в якому проживає ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому власник відповідного гаража повідомив, що зазначений автомобіль ймовірно належить саме ОСОБА_6, а не його номінальному власнику - ОСОБА_4
		На думку детектива, вказані факти свідчить про те, що вказаний автомобіль є предметом неправомірної вигоди ОСОБА_6, а ОСОБА_4 є виключно його номінальним власником.
		Також зазначено, що постановою детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Литвиненка Д.І. від 23.02.2019 автомобіль марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ключ запалювання/доступу до нього, а також відповідне свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52018000000000499. 
		При цьому, детектив зазначає, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52018000000000499, встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, є предметом неправомірної вигоди та визнаний з цих підстав речовим доказом. 
		Детектив вказав, що метою арешту вказаного майна відповідно до п. 1 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 170 КПК України</a>, є забезпечення збереження речових доказів.
		Необхідність арешту зазначеного майна, яке фактично належить ОСОБА_6, обґрунтовується унеможливленням зникнення, втрати або пошкодження доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини у справ.
		Детектив вважає, що вартість арештованого майна значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У зв'язку з чим, зазначене арештоване майно може бути передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
		В судовому засіданні прокурор та детектив підтримали подане клопотання та просили його задовольнити, з підстав викладених у ньому.
		Представник власника майна Скляренко Р.С. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказував на те, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру про вчинення злочину, зокрема і ОСОБА_4, а тому відсутня потреба у накладенні арешту на зазначений автомобіль. 
		Заслухавши пояснення детектива та представника власника майна, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими детектив обґрунтовує доводи клопотання, слідчим суддею встановлено наступне.
		Встановлено, що у провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №52018000000000499 від 25.05.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_910952/ed_2019_02_26/pravo1/T012341.html?pravo=1#910952" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 368 КК України</a>.
		Відповідно до чч.1, 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_119/ed_2019_02_07/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#119" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст.41 Конституції України</a> кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статтею 1 Першого протоколу до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. 
		Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">Кримінальний процесуальний кодекс України</a> вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання детектива про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам визначеним <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1294/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1294" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 171 КПК України</a>, то детектив повинен неухильного їх дотримуватися.
		Так, згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1294/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1294" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 171 КПК України</a> у клопотанні слідчого повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 170 цього Кодексу</a> та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Вказана норма також узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 170 КПК України</a> арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Згідно з ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 170 КПК України</a> арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 170 КПК України</a> у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_760/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#760" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 98 цього Кодексу</a>.
		Згідно з ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_760/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#760" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 98 КПК України</a> речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з ч. 11 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 170 КПК України</a> заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		Правовою підставою для накладення арешту є запобігання можливості його відчуження ОСОБА_4 або іншими особами з метою унеможливлення зникнення, втрати або пошкодження доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити встановленню істини у справі.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1311/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1311" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 173 КПК України</a> слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 170 цього Кодексу</a>. 
		При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1335/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1335" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 175 КПК України</a> ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
		Виходячи з матеріалів клопотання та пояснень прокурора, слідчий суддя вважає доведеним прокурором, що майно відповідає критеріям, зазначеним у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_760/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#760" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 98 цього Кодексу</a>, зокрема, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також вказаний автомобіль може бути предметом неправомірної вигоди.
		З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, з метою забезпечення речових доказів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог статтей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1016/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1016" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">132</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">170-173 КПК України</a>, необхідно накласти арешт на майно, зазначене в клопотанні.
		Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, на даний час, не встановлено.
		Крім того, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя також вважає доведеним розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідків арешту майна завданням кримінального провадження. Втручання держави в право ОСОБА_4, на мирне володіння своїм майном, в даному випадку, є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
		Разом з цим, щодо передачі вказаного майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів слід зазначити наступне.
		Згідно з абзацом 7 частини 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#779" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 100 КПК України</a> речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
		В частині 7 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#779" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статті 100 КПК України</a> зазначається, що у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1294/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#1294" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">статтями 171-173 цього Кодексу</a>. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		Відповідно до частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_12/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1#12" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">статті 2 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»</a> (далі за текстом - <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">Закон України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII</a>) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.
		Згідно положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_212/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1#212" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">статті 19 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII</a> Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.
		Відповідно до частини 1-3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_417/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1#417" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">статті 21 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII</a> управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. 2. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844119/ed_2019_02_04/pravo1/T030435.html?pravo=1#844119" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">глави 70 Цивільного кодексу України</a> з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
		Положеннями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_263/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1#263" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">статті 25 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII</a> визначений порядок ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні який формує та веде Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		Згідно пункту 4 частини 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1#6" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">статті 1 Закону України від 10 листопада 2015 року № 772-VIII</a> управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_07_03/pravo1/T150772.html?pravo=1" title="Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; нормативно-правовий акт № 772-VIII від 10.11.2015" target="_blank">Закону</a>, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
		Так, під час судового розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено, що детективом не надано належних доказів про вартість майна, яке повинно бути більш ніж 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		З матеріалів клопотання вбачається, що детектив в свої обгрунтуваннях посилається на норми законодавства України, при цьому, не конкретизує, які саме цілі кримінального провадження слід забезпечити вирішуючи питання про передачу майна в управління агентства.
		Крім того, детективом необґрунтовано підстави вважати, що передача вказаного майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є необхідною, а також забезпечить ефективність, збереження та збільшення вартості майна.
		Також, детективом не надано достатніх доказів того, що саме такий спосіб забезпечення активів є найбільш доцільним та чи має в своєму розпорядженні Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів відповідні ресурси, які б забезпечили досягнення мети такої передачі майна.
		Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що в частині клопотання щодо передачі зазначеного майна ОСОБА_4 в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_119/ed_2019_02_07/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#119" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст.41 Конституції України</a>, ст.1 Першого протоколу до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_760/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#760" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">98</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_779/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#779" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">100</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5223/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#5223" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">170-173</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2360/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2360" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">309</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2694/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2694" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">370-372</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2780/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2780" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">376</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2904/ed_2019_01_11/pravo1/T124651.html?pravo=1#2904" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">395 КПК України</a> слідчий суддя, - 
		УХВАЛИВ:
		Клопотання - задовольнити частково.
		Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом встановлення заборони на відчуження, розпорядження та користування наступним майном:
		- автомобіль марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1;
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3;
		- ключ запалювання/доступу до автомобіля марки «Mercedes-Benz AMG G 63», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		В іншій частині - відмовити.
		Ухвала про арешт майна виконується негайно.
		Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. 
		 
		Слідчий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...