Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/19592/16-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 61-28523ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/19592/16-ц
		 
		провадження № 61-28523св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_4,
		заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції Донецької області Теплякова А. П.,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області  від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення.
		Заява мотивована тим, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року задоволено цивільний позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») та стягнуто з неї на користь банку 158 200 грн. 
		Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції Донецької області (далі - ВДВС Авдіївського МУЮ Донецької області) Теплякова А. П. від 25 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного судового рішення, а актом від 20 січня 2016 року описано та арештовано належну їй квартиру в місті Авдіївка Донецької області та подано заяву на її примусову реалізацію.
		Станом на 19 вересня 2016 року вона погасила значну частину заборгованості у розмірі 55 425,24 грн, проте проведення антитерористичної операції на території міста, в якому вона проживає, є перешкодою для неї у погашенні заборгованості та винятковою обставиною, яка дозволяє надати розстрочку у виконанні рішення суду.
		Просила зупинити виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова за вироком від 22 січня 2015 року в частині примусової реалізації майна; розстрочити виконання вказаного судового рішення в частині цивільних позовних вимог, а саме стягнення з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» майнової шкоди в розмірі 158 200 грн розстрочити рівними платежами строком на 2 роки, тобто до 31 грудня 2018 року.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2017 року у складі судді Нев'ядомського Д. В. зупинене виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова за вироком від 22 січня 2015 року по справі № 640/22980/14-к в частині примусової реалізації майна.
		Розстрочено виконання вироку Київського районного суду м. Харкова                   від 22 січня 2015 року в частині цивільних позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» матеріальної шкоди в розмірі 158 200 грн рівними платежами строком на два роки, тобто                       до 31 грудня 2018 року.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю правових підстав, передбачених частиною першою статті 373 ЦПК України 2004 року, для розстрочення виконання вказаного судового рішення. Цими обставинами є, зокрема, тяжке матеріальне становище заявника у зв'язку із втратою житла внаслідок військових дій.
		 
		Короткий зміст ухвали  суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк», скасовано ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2017 року, постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви                ОСОБА_4
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у зв'язку з погашенням заявником заборгованості перед банком та закінченням виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 вказаної заборгованості відсутні правові підстави для розстрочення цього рішення. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що виконання виконавчого листа з примусового виконання судового рішення, яке заявник просить розстрочити, не закінчене, а зупинене, а тому висновок суду апеляційної інстанції про виконання цього рішення є помилковим. Враховуючи часткове погашенням нею заборгованості та виняткові обставини, якими є, зокрема, проведення антитерористичної операції за місцем її проживання, наявні правові підстави, передбачені  частиною першою статті 373 ЦПК України 2004 року, для розстрочення виконання вказаного судового рішення.
		У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що судове рішення, яке просить розстрочити заявник, виконане що до того, коли ОСОБА_4 звернулась із цією заявою до суду, а тому відсутні правові підстави для його розстрочення. Заявник повторно звернулась до суду з цією заявою, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини другої статті 205 ЦПК України                 2004 року.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду, а ухвалою від 14 лютого 2019 року її призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова                 від 22 січня 2015 року задоволено цивільний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку 158 200 грн. 
		 
		Постановою головного державного виконавця ВДВС Авдіївського МУЮ Донецької області Теплякова А. П. від 25 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № 49730918 з виконання вказаного судового рішення, а актом від 20 січня 2016 року описано та арештовано належну боржнику квартиру в місті Авдіївка Донецької області, подано заяву на її примусову реалізацію.
		 
		Станом на 19 вересня 2016 року заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» складала 102 774,76 грн.
		 
		26 вересня 2016 року відбулись торги з реалізації належної боржнику квартири, на депозитний рахунок Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Гловного територіального управління у Донецькій області було зараховано грошові кошти у розмірі 139 289,47 грн.
		 
		Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29 травня 2017 року                         № 16.0.0.0/4-65998 заборгованість ОСОБА_4 за вирокомКиївського районного суду м. Харкова від 22 січня 2015 року погашена у повному обсязі, у тому числі за рахунок реалізації описаного державним виконавцем майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Таким вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 373 ЦПК України 2004 року за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
		 
		У частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
		 
		За змістом статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає з урахуванням установлених обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення.
		 
		Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.
		 
		Конструкція зазначеної статті передбачає, що у процесі виконання виконавчого документа державним виконавцем можуть виникнути обставини, що перешкоджають або утруднюють примусове виконання.
		 
		До таких можна віднести обставини, які свідчать про те, що матеріальне становище боржника не дає змоги виконати вимоги виконавчого документа у встановлені строки чи є спосіб або порядок виконання більш вигідний для боржника.
		 
		З наведеної норми вбачається, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
		 
		Аналогічні роз?яснення містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».
		 
		Разом із тим відстрочення та розстрочення виконання судового рішення можливо за умови, якщо судове рішення не виконане.
		 
		Відповідно до  статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України  2004 року визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
		 
		Згідно із статтею 534 КПК України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.
		 
		Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частини перша та друга статті 14 ЦПК України 2004 року).
		 
		Виконання судового рішення у цивільних позовах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судове рішення, яке просить розстрочити заявник - виконане, тому дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів заявника, врахувавши, що із вказаною заявою ОСОБА_4 звернулась до суду у грудні 2016 року, а рішення суду про стягнення з неї заборгованості було фактично виконане у вересні 2016 року.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що виконання виконавчого листа з примусового виконання судового рішення, яке заявник просить розстрочити, зупинене є безпідставними, оскільки ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 10 серпня 2016 року вказане виконавче провадження було зупинене лише в частині реалізації наступного майна: телевізору, пральної машинки, водонагрівача та меблів.
		 
		Доводи касаційної скарги про незаконність заходів з примусової реалізації майна заявника і необхідність у зв'язку із цим розстрочити виконання вказаного судового рішення є безпідставними, оскільки стосуються питання законності дій державного виконавця під час реалізації цього майна, що не є предметом розгляду цієї справи.
		 
		Судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Харківської області  від 30 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   О. В. Білоконь   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...