Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/70/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2019. Зареєстровано: 17.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		13 березня 2019 року 
		Київ
		справа №815/70/16
		провадження №К/9901/55726/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу № 815/70/16
		за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи - директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Костіна Олега Юрійовича, про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Аракелян М. М., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Димерлія О. О., суддів: Домусчі С. Д., Єщенка О. В.
		І. Суть спору
		1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Одеський НДЕКЦ МВС України), за участю третьої особи - директора Одеського НДЕКЦ МВС України Костіна Олега Юрійовича, в якому, просив:
		1.1. поновити його на посаді головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України з 08 грудня 2015 року;
		1.2. стягнути на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 грудня 2015 року по дату ухвалення судом остаточного рішення.
		2. В мотивування позову позивач зазначає, що наказом ГУМВС в Одеській області № 1295 о/с від 04 листопада 2015 року його звільнено з посади старшого експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), через скорочення штатів.
		2.1. Позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що раніше ним був поданий рапорт про призначення на посаду головного судового експерта Одеського НДЕКЦ МВС України, 07 листопада 2015 року директором ОНДЕКЦ МВС України видано наказ № 1 про призначення останнього на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України, внаслідок чого позивачем підписувались документи щодо спеціальних обмежень, виконувалась робота за дорученням керівництва Одеського НДЕКЦ з проведення досліджень у декількох кримінальних провадженнях, здійснено виїзд у відрядження та отримана заробітна плата за грудень 2015 року. 
		2.2. Проте, 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 з невідомих та незрозумілих йому причин було запропоновано забрати трудову книжку та здати печатку експерта. При цьому пояснень щодо підстав вчинення таких дій керівництвом Одеським НДЕКЦ надано не було, а в трудовій книжці будь-які записи відсутні. 
		2.3. Вказує, що Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено порядок припинення (розірвання) трудового договору, відсторонення від роботи, однак жодних зазначених обставин не відбувалось, про них останньому невідомо та з жодними наказами його ознайомлено не було. Разом з тим, з 08 грудня 2015 року він фактично звільнений з посади, не виконує своїх трудових обов'язків, заробітна плата йому не нараховується.
		2.4. Вважаючи дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи посаду старшого експерта сектору комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області, маючи спеціальне звання підполковника міліції.
		4. Згідно з наказом ГУМВС України в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с позивача звільнено із займаної посади у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.
		5. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 та наказу директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичний центру МВС України № 1 о/с від 07 листопада 2015 року "По особовому складу" після звільнення позивача з посади старшого експерта сектору комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області його не призначено на жодну посаду Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичний центру МВС України.
		6. Разом з цим, наказом Одеського НДЕКЦ МВС України від 07 листопада 2015 року № 1 о/с підставою для призначення працівників на роботу до Одеського НДЕКЦ МВС України є подані ними заяви.
		7. Відповідна заява позивача датована 21 грудня 2015 року, тобто після видання наказу від 07 листопада 2015 року № 1 о/с, у зв'язку з чим відповідачем відмовлено у її задоволенні у зв'язку з відсутністю вакантних посад.
		8. Згідно з наказами Одеського НДЕКЦ МВС України та інформації з журналу реєстрації відряджень за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, ОСОБА_1, як працівник Одеського НДЕКЦ МВС України до жодних відряджень не направлявся.
		9. При цьому, на підставі факту виконання позивачем повноважень експерта Одеського НДЕКЦ МВС України протягом листопада - грудня 2015 року проведено службове розслідування, в ході якого встановлено, що ОСОБА_1 зроблено 42 огляди транспортних засобів та видачі висновків експертних досліджень їх власникам, в період з 06 листопада 2015 року по 04 грудня 2015 року, не будучи призначеним на посаду до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
		10. За результатами вказаної службової перевірки за неналежне здійснення контролю та виконання своїх посадових обов'язків суворо вказано заступнику завідувача відділу - завідувачу сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України Новак-Кривчука Р. В. та попереджено, що у разі неналежного їх виконання у подальшому до нього будуть вжиті відповідні заходи стягнення.
		11. Крім того, про встановлений факт проведення ОСОБА_1 оглядів транспортних засобів відповідачем направлено інформаційний лист до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області для вирішення питання по суті.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		12. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		13. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийняти нове,  яким позовні вимоги задоволено частково.
		13.1. Визнано ОСОБА_1 таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України. 
		13.2. Стягнуто на користь позивача невиплачену заробітну плату за період з 08 грудня 2015 року по 07 лютого 2017 року. 
		13.3. В решті позову -відмовлено.
		14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		15. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24 травня 2017 року звернув увагу на те, що визнаючи позивача таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду та стягуючи невиплачену заробітну плату, суд апеляційної інстанції не вказав розрахунок розміру виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розмір такої виплати. Крім того суд першої інстанції, враховуючи наявність рапорту позивача про бажання проходити службу в органах поліції та фактичне продовження виконання роботи не дослідили питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття позивача на службу в поліцію, починаючи з 07 листопада 2015 року.
		16. За наслідками нового розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, в позові відмовлено.
		17. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_6 з посади та з органів внутрішніх справ, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та законами України, оскільки внаслідок організаційно-штатних заходів у відповідача відбулось скорочення штатів. Крім того відсутні докази того, що позивач виявив бажання проходити службу в органах поліції, що, відповідно до пункту 10 Розділу XI Закону України № 580-VIІI виключає можливість автоматичного переведення працівника міліції на службу в поліцію. 
		17.1. Разом з цим суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовного того, що ним на протязі листопада - грудня 2015 року фактично виконувались повноваження експерта Одеського НДЕКЦ МВС України, складались відповідні протоколи огляду транспортних засобів та здійснювались експертні дослідження, що насамперед встановлено в ході службової перевірки, а саме факт проведення позивачем 42 оглядів транспортних засобів та видачі висновків експертних досліджень їх власникам в період з дня його звільнення з органів внутрішніх справ з 06 листопада по 04 грудня 2015 року, є безпідставними, оскільки достовірних доказів, що це відбулось з відома та за вказівкою керівництва Одеського НДЕКЦ МВС України до суду не надано.
		18. Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
		IV. Касаційне оскарження 
		19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		20. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій неправомірних дій відповідачів, які полягають у незаконному звільненні через скорочення штатів 04 листопада 2015 року, чим позбавлено можливості реалізувати законне право на подальше проходження служби в поліції. 
		21. Водночас адвокат Одеського НДЕКЦ МВС України у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		25. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
		26. Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
		27. За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
		28. Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".
		29. Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17  - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
		30. Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року.
		31. Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.
		32. Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
		33. Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
		34. Приписами пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		35. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		36. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в  організації  виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. 
		37. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані  з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. 
		38. Частиною третьою статті 24 КЗпП України обумовленопрацівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		38. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		VI. Позиція Верховного Суду
		39. З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого експерта сектору комплексного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області, маючи спеціальне звання підполковника міліції.
		40. Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України "Про організаційно-штатні питання" від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Одеській області.
		41. Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв'язку зі скороченням штатів.
		42. В той же час за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
		43. Слід зазначити, що приписи норм Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення № 114, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
		44. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
		45. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідний рапорт, однак відповідачем видано оскаржуваний наказ, яким звільнено ОСОБА_7 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення №  114, через скорочення штатів.
		46. Верховний Суд зауважує, що позивачем протягом листопада - грудня 2015 року фактично виконувались повноваження експерта Одеського НДЕКЦ МВС України та складались відповідні протоколи огляду транспортних засобів, здійснювались експертні дослідження.
		47. Вказані обставини підтверджуються висновком проведеного службового розслідування від 15 січня 2016 року встановлено факт здійснення ОСОБА_1 42 огляди транспортних засобів та видачі висновків експертних досліджень їх власникам у  період з 06 листопада 2015 року по 04 грудня 2015 року, не будучи призначеним на посаду до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
		48. При цьому, позивачем зазначено, що крім фактичного виконання обов'язків експерта у спірному періоді його направлено у службове відрядження до міста Києва.
		49. В свою чергу, у відповідності до виданих наказів Одеського НДЕКЦ МВС України та інформації з журналу реєстрації відряджень за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року, ОСОБА_1 до жодних відряджень не направлявся. Проте, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 підтверджено, що позивач перебував з ними у службовому відрядженні до міста Києва в грудні 2015 року.
		50. Більш того, в обґрунтування заявлених вимог позивачем надано копію наказу Одеського НДЕКЦ МВС України б/н від грудня 2015 року, яким, зокрема позивач відряджений, у період з 05 по 07 грудня 2015 року, до ДНДЕКЦ МАС України (т.2 а.с. 6).
		51. З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2015 року у ОСОБА_1 вилучено службову печатку та відмовлено останньому у допуску до здійснення повноважень експерта.
		52. В даному випадку, колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі не заперечується фактичне здійснення позивачем обов'язків експерта у спірний період, проте заперечується правомірність таких дій позивача, а також факт призначення останнього на посаду експерта з 07 листопада 2015 року.
		53. За таких обставин справи Верховний Суд констатує порушення трудових прав позивача та безумовне допущення незаконних, неправомірних дій суб'єкта владних повноважень внаслідок звільнення ОСОБА_1 04 листопада 2015 року наказом № 1295 о/с, оскільки такими діями відповідач піддає сумніву виконану позивачем роботу у спірний період та як наслідок може слугувати в подальшому підставою для визнання недійсними 42 висновки експертних досліджень, які були видані позивачем власникам транспортних засобів.
		54. Так, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. 
		55. Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, Верховний Суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		56. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		57. За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ ГУМВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с, яким позивача звільнено з посади старшого експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положенням № 114, через скорочення штатів.
		58. Разом з цим Верховний Суд, виходячи з обставин справи, вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України.
		59. Однак, враховуючи пункт 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", в якому вказано, що, задовольняючи позов про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати, слід констатувати, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		60. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
		61. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		62. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям нового рішення, а в частині розміру стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		63. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
		Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд  
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.          Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
		3.          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи - директора Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Костіна Олега Юрійовича,  про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити в повному обсязі.
		4.          Скасувати наказ ГУМВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1295 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положенням № 114, через скорочення штатів.
		5.          Визнати ОСОБА_1 таким, що з 07 листопада 2015 року призначений на посаду головного судового експерта сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Одеського НДЕКЦ МВС України. 
		6.          В частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                          О. В. Білоус
		                                                                                                                        Т. Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...