Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/738/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2019. Зареєстровано: 17.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2019.
Дата набрання законної сили: 11.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		11 березня 2019 року 
		Київ
		справа №9901/738/18
		адміністративне провадження №П/9901/738/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді           Гончарової І.А.,  
		суддів                               Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф., 
		за участю секретаря судового засідання - Калініна О.С.,
		позивача - ОСОБА_1
		представника позивача - ОСОБА_2,
		представника відповідача - Петренко Ю.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/738/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
		В С Т А Н О В И В:
		І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		16 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якій просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 18 липня 2018 року №1221/ко-18, яким суддю Дніпровського  районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про її звільнення з посади;
		- зобов'язати ВККС провести засідання відповідної колегії з метою підтвердження відповідності  судді ОСОБА_1 займаній посаді.
		ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
		Позивач вважає оскаржуване рішення ВККС протиправним, прийнятим з порушенням норм діючого законодавства. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначила наступні доводи.
		Рішення ВККС є невмотивованим, оскільки не містить мотивів для прийняття рішення щодо кожного критерію та аргументів Комісії на користь прийняття чи відхилення доводів та виставлення балів. Спірне рішення прийняте за відсутності доказів про невідповідність судді ОСОБА_1 критерію доброчесності, що є підставою для його скасування.
		Позивач вказує на те, що зазначила достовірні відомості в пункті 17 Декларації доброчесності судді за 2016 рік, адже нею у 2014 році не ухвалювалися рішення про притягнення до адміністративної відповідальності учасників масових акцій протесту. З матеріалів адміністративних справ ОСОБА_6, ОСОБА_7,   ОСОБА_8 вбачається, що вони не були учасниками масових акцій протесту, тому адміністративні стягнення за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовані до них не як до учасників масових акцій протесту, їхні права як учасників не обмежувалися.
		В оскаржуваному рішенні Комісія безпідставно, з перевищенням повноважень членів колегії ВККС дійшла висновку, що суддею ОСОБА_1 здійснено стосовно себе організацію перевірки за Законом України «Про очищення влади» та створено довідку за результатами такої перевірки за наявності у неї конфлікту інтересів. Позивач зазначає, що нею направлялися запити про надання інформації щодо наявності / відсутності заборон, визначених Законом України «Про очищення влади», до ТУ ДФС у місті Києві, СБУ та повідомлення до Міністерства юстиції України про початок проходження перевірки. За результатами опрацювання відповідей, отриманих на всі запити, що і зазначено в самій довідці від 11 лютого 2016 року, головою Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 було лише констатовано факт відсутності заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади». Тобто жодного потенційного конфлікту інтересів або приватного інтересу у неї зі складення вказаної довідки не існувало.
		Комісія протиправно та невмотивовано здійснила оцінку показника своєчасності внесення рішень до ЄДРСР в розрізі критеріїв професійної етики до доброчесності. Так, по-перше, до 04 червня 2015 року закон не встановлював обов'язкових вимог щодо внесення до ЄДРСР постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності в порядку статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому, на думку позивача, в її діях відсутні зазначені порушення. А по-друге, перевірка Комісією показника своєчасного внесення рішень до ЄДРСР здійснена не у зв'язку з дослідженням критерія ефективності здійснення правосуддя, а відтак така перевірка в розрізі показників критеріїв професійної етики до доброчесності є порушенням вимог Глави 2 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16) та вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Комісія, приймаючи рішення про рекомендацію Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення позивача вийшла за межі своїх повноважень, що не узгоджується з вимогами пункту 37 розділу III Положення № 143/зп-16.
		Склад колегії ВККС, який приймав оскаржуване рішення, був не уповноважений на проведення кваліфікаційного оцінювання щодо судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та голосів для прийняття оскаржуваного рішення було недостатньо, оскільки, на думку позивача, легітимність роботи ОСОБА_9 як члена ВККС виключається, адже станом на період його обрання членом ВККС він не відповідав всім вимогам, які за частиною першою статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висуваються до такого.
		У свою чергу, відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
		Відповідач стверджує, що рішення Комісії від 18 липня 2018 року №1221/ко-18 є вмотивованим та містить законодавчо визначені підстави для його ухвалення (набрання позивачем недостатньої кількості балів - 622,625, що відповідно до пункту 11 розділу V Положення № 143/зп-16 становить менше 67 відсотків від максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв). 
		При цьому в оскаржуваному рішенні міститься інформація про кількість балів, які  позивач набрала за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) - 387,625 балів. За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16, ОСОБА_1 набрала 130 балів, за критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу II Положення, ОСОБА_1 отримала 105 балів.
		Відповідач зазначає, що при визначенні показників критеріїв професійної етики та доброчесності Комісія враховує обставини, котрі вказують на недотримання суддею обов'язку відповідати правилам суддівської етики, передбаченого пунктом 2 частини п'ятої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; порушення високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1 Кодексу суддівської етики); недокладання всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу суддівської етики).
		З огляду на наведені правила Кодексу суддівської етики та встановлені Комісією обставини щодо прийняття позивачем рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», невнесення таких рішень до ЄДРСР станом на 17 липня 2018 року, а також невжиття відповідних заходів щодо усунення конфлікту інтересів у порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», Комісія дійшла висновку, що такі дії ОСОБА_1 підривають суспільно-правовий авторитет судової влади та не сприяють зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
		Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача, викладені в позовній заяві, з приводу того, що прийняте Комісією рішення є невмотивованим, оскільки аналізуючи зміст позовних вимог та обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, вбачається її незгода саме з мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а не з їх відсутністю, що не може бути підставою відповідно до частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для скасування рішення.
		Таким чином, відповідач вважає, що при прийнятті спірного рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, зокрема відповідно до порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), встановленого статтями 83-88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням № 143/зп-16.
		У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив на позовну заяву не ґрунтується на належних та допустимих доказах, має декларативний характер, а відповідач не спростував доводів позивача про протиправність  оскаржуваного рішення. При цьому наводить доводи аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві.
		Відповідач скористався правом подати заперечення, в яких зазначив, що вмотивованість кожного критерію, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії та Комісії в цілому, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій, що відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням ВККС. На думку відповідача, обставини спірних правовідносин вказують на законність прийнятого Комісією рішення, а тому вимоги позивача про його скасування є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
		ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів Верховного Суду: Гончарова І.А. (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Олендер І.Я., Шипуліна Т.М., Ханова Р.Ф.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №9901/738/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 17 вересня 2018 року.
		У ході розгляду справи декілька разів оголошувалася перерва.
		У судовому засіданні, яке відбулося 11 березня 2019 року, позивач підтримав свої позовні вимоги та просив Суд задовольнити позов. Крім того повідомив, що рішенням З'їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року відкликано та звільнено члена ВККС ОСОБА_9, який входив до складу колегії Комісії, що прийняла спірне рішення стосовно позивача.
		Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві. З приводу відкликання члена Комісії зазначив, що вказане рішення З'їзду адвокатів України оскаржено до суду та зупинено його дію в порядку забезпечення позову, на даний час ОСОБА_9 здійснює свої повноваження як член Комісії.
		IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.
		ОСОБА_1 Указом Президента України від 04 квітня 1998 року №256/98 призначена на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва.
		Згідно з постановою Верховної Ради України від 20 лютого 2003 року № 570-IV суддя ОСОБА_1 обрана суддею безстроково.
		Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 01 лютого 2018 року   №8/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі і судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 
		Рішенням ВККС від 02 березня 2018 року № 33/зп-18 визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів стосовно 1673 суддів місцевих та апеляційних судів. Так, зокрема, призначено іспит для суддів місцевих судів на           23 березня 2018 року, серед яких і суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1
		За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» згідно з Додатком 1 до рішення ВККС від 23 квітня 2018 року № 93/зп-18 «Кодовані результати складення суддями 23 березня 2018 року анонімного письмового тестування у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді» ОСОБА_1 набрала 77,625 балів. За даними Додатку 3 до вказаного рішення ВККС «Декодовані результати першого кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» за виконання практичного завдання ОСОБА_1 отримала 87 балів. 
		Отже, на етапі складення іспиту позивач загалом набрала 164,625 балів.
		На підставі рішення ВККС від 23 квітня 2018 року № 93/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
		18 липня 2018 року проведено дослідження досьє ОСОБА_1 та співбесіда, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами дослідження суддівського досьє.
		Так, за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивач отримала 387,625 балів. Відповідність критерію професійної компетенції оцінено за результатами іспиту, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення №143/зп-16. Відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди відповідно до пунктів 6-7 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
		За критерієм професійної етики позивач отримала 130 балів. Відповідність оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
		За критерієм доброчесності позивач отримала 105 балів. Відповідність оцінено за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16.
		Таким чином, у загальному підсумку за результатами кваліфікаційного  оцінювання  суддя ОСОБА_1 отримала 622,625 балів, що становить менше 67% від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
		За таких обставин 18 липня 2018 року Комісія прийняла рішення № 1221/ко-18, яким визнано суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1.
		Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що Комісія при визначенні показників критеріїв професійної етики до доброчесності врахувала обставини, які вказують на недотримання суддею обов'язку дотримуватися правил суддівської етики, передбаченого пунктом 2 частини 5 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; недотримання відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; недокладання всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною, що передбачено статтею 3 Кодексу суддівської етики. 
		До такого висновку Комісія дійшла з огляду на встановлення наступних обставин:
		- у пункті 17 Декларації доброчесності за 2016 рік, яка була подана суддею   ОСОБА_1 вперше, вона вказала, що не приймала одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення  довіри до судової влади в Україні». Проте під час кваліфікаційного оцінювання Комісія встановила, що такі рішення позивачем приймались у 2014 році стосовно громадян: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
		- судові рішення за критеріями, визначеними частиною п'ятою-сьомою статті 3 Закону України  «Про очищення влади», ухвалені ОСОБА_1, станом на 17 липня 2018 року до ЄДРСР не внесені;
		- суддею ОСОБА_1 стосовно себе здійснено організацію перевірки за Законом України «Про очищення влади» та створено відповідну довідку за результатами проведеної перевірки за наявності у неї конфлікту інтересів. При цьому у порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання  корупції» ОСОБА_1 не вжито заходів щодо усунення конфлікту інтересів або здійснення контролю у передбачений цим законом спосіб. Разом із тим, при складенні довідки від 11 лютого 2016 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», позивач, обіймаючи адміністративну посаду голови Дніпровського районного суду міста Києва, не вносила ухвалені нею в період 2014 року рішення зазначеної категорії до ЄДРСР, але при створенні довідки, як голова суду, виходила із інформації про відсутність таких рішень в реєстрі;
		- 04 липня 2018 року Третьою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ознаками істотних порушень норм процесуального права. На день проведення співбесіди рішення у справі не прийнято.
		Враховуючи вищевикладене, Комісія дійшла висновку, що такі дії судді ОСОБА_1 істотно підривають суспільно-правовий авторитет судової влади та не сприяють зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. 
		Не погоджуючись з рішенням ВККС від 18 липня 2018 року № 121/ко-18 про результати кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
		Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
		Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		За правилами статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями (частина перша).
		Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга).
		Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина п'ята).
		Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту;                  2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
		Згідно з частиною другою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
		Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
		Частиною першою статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		Відповідно до частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 
		1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 
		2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 
		3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 
		4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		На виконання вказаних законодавчих приписів Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16).
		Згідно з пунктом 1 розділу І Положення № 143/зп-16 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - Комісія) здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.
		За правилами глави 2 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня (пункт 1).
		Відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як когнітивні якості особистості, емотивні якості особистості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 6).
		Відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей такими, як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність,  розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди (пункт 7).
		Відповідність судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; дотримання суддівської етики та наявність обставин, передбачених підпунктами 3, 5- 8, 13 частини першої статті 106 Закону; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію професійної етики. Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (пункт 8).
		Відповідність судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім'ї задекларованим доходам; відповідність способу (рівня) життя судді та членів його сім'ї задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; наявність обставин, передбачених підпунктами 1, 2, 9, 12, 15,19 частини першої статті 106 Закону; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність судді; наявність незабезпечених зобов'язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (пункт 9).
		Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання; показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
		Відповідно до положень пункту 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення максимально можливий бал за критерієм компетентності становить 500 балів (професійна компетентність - 300 балів (рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів), особиста компетентність - 100 балів, соціальна компетентність - 100 балів); за критерієм професійної етики - 250 балів (морально-психологічні якості - 100 балів; інші показники - 150 балів); за критерієм доброчесності - 250 балів (інтегративність - 100 балів; інші показники - 150 балів).
		За правилами пунктів 20-23 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 проведення співбесіди здійснюється у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
		Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням іспиту, та інформації і документів, що містяться у його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.
		Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє.
		Відповідно до пункту 10 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення №143/зп-16 за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.  
		Пунктом 11 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення №143/зп-16 визначено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.
		Пунктом 34 розділу ІІІ «Порядок проведення кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16 закріплено загальні вимоги до форми і змісту рішення Комісії, ухваленого за результатами кваліфікаційного оцінювання, згідно з яким таке рішення включає: 
		- вступну частину, в якій зазначаються: 1) дата, час та місце ухвалення рішення, його номер; 2) прізвища та ініціали членів Комісії, які брали участь в ухваленні рішення;      3) прізвище, ім'я, по батькові судді (кандидата на посаду судді), якого оцінено;             4) найменування суду, в якому суддя, якого оцінено, здійснює правосуддя.
		- описову частину, в якій зазначаються: 1) підстави призначення кваліфікаційного оцінювання; 2) стислий опис його проведення;
		- мотивувальну частину, в якій зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. У разі наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення;
		- резолютивну частину, яка має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
		Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
		Статтями першою та третьою Кодексу суддівської етики передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
		Відповідно до статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» суддя зобов'язаний: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 затверджено форму декларації доброчесності судді та  визначено правила її заповнення, які регламентують, що у разі заповнення декларації вперше, у ній зазначаються твердження  щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює. Зокрема, пункт 17 розділу II декларації доброчесності судді містить твердження: «Мною не приймалися одноособово або у колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення  довіри до судової влади в Україні».
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів таких рішень: про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
		Частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що  суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
		Згідно з пунктом 1 розділу Х Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 обов'язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.
		Відповідно до частини першої статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинен заявити самовідвід. Із тих самих підстав відвід члену Комісії можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання.
		V. ОЦІНКА СУДУ
		Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов таких висновків.
		Суддя ОСОБА_1 проходила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за результатами якого отримала 622,625 балів, що становить менше 67% від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв (компетентності (професійної, особистої, соціальної), професійної етики, доброчесності) та у розумінні пункту 11 розділу V «Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді» Положення № 143/зп-16 є підставою для висновку про невідповідність судді займаній посаді.
		Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення Комісії, позивач вказує на його невмотивованість, що, на думку позивача, є самостійною підставою для його скасування. Проте Судом відхиляються такі аргументи позивача, як на підставу скасування рішення, з огляду на наступне.
		Встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.
		Вказані показники були досліджені Комісією, а також оцінені членами Комісії за внутрішнім переконанням відповідно до мети кваліфікаційного оцінювання. Вмотивованість рішення Комісії за сукупністю всіх критеріїв кваліфікаційного оцінювання розкриває в цілому повноту обставин та умов, що слугували підставою для визначення результатів проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження його відповідності займаній посаді. Оскаржуване рішення містить підстави його ухвалення, мотивовано наявністю фактичних обставин, що породжують юридичні основи для прийняття відповідного рішення.
		Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, на його прийняття вплинули встановлені Комісією обставини щодо ухвалення позивачем рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», невнесення таких рішень до ЄДРСР станом на 17 липня 2018 року, а також невжиття відповідних заходів щодо усунення конфлікту інтересів у порушення вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». На думку Комісії, такі дії ОСОБА_1 підривають суспільно-правовий авторитет судової влади та не сприяють зміцненню довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість  та справедливість суду.
		Водночас, Суд зазначає, що ефективність правосуддя залежить насамперед від особистих чеснот судді. Ці основоположні принципи впроваджені в національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики.
		Відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
		Суддя має докладати всіх зусиль для того щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
		За загальними правила Кодексу судді зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
		Зазначене дає змогу сформулювати визначення доброчесності як морально-етичного фундаменту діяльності судді, котрий визначає межі та спосіб поведінки, що має ґрунтуватися на принципах добрих відносин з особами, суспільством і державою, а також чесності способі життя, виконання професійних обов'язків та розпорядженні матеріальними ресурсами.
		З огляду на зміст частини четвертої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1-3, 18-19 Кодексу суддівської етики та роз'яснень до нього, затверджених рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, а також Бангалорських принципів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної і соціальної Ради ООН від 27 липня 2007 року № 2006/23) суддя має бути прикладом законослухняної і доброчесної поведінки не лише у професійній сфері, але й поза нею з тим, щоб утверджувати у громадян переконання у чесності, неупередженості та справедливості суду.
		Протиправність оскаржуваного рішення Комісії позивач пов'язує також з його невідповідністю вимогам пункту 34 Положення №143/зп-16 щодо форми і змісту з огляду на відсутність мотивів визначення Комісією конкретних балів за кожним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання. 
		Так, за змістом статті 83 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та Положення №143/зп-16 критеріями кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є: компетентність (професійна, особиста, соціальна); професійна етика; доброчесність, які мають додаткові показники (статистичні та якісні) відповідності певному критерію. Ці показники досліджуються як окремо один від одного так і у сукупності, та оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням.
		Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово висловлювала правову позицію з приводу меж судового розсуду при наданні юридичної оцінки діям та рішенням ВККС під час вирішення цим органом питання відповідності судді (кандидата на посаду судді) визначеним у законі критеріям у ході кваліфікаційного оцінювання (зокрема, постанови від 27 березня 2018 року, від 25 квітня 2018 року, від 12, 26 червня 2018 року, від 18 вересня 2018 року у справах № П/800/409/17, № 800/328/17, №   800/248/17, № 800/264/17, №800/354/17 відповідно).
		Зокрема, у вказаних рішеннях Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що встановлена легітимна мета дій Комісії щодо з'ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
		Вмотивованість кожного критерію та його елементів з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і ВККС в цілому Закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи позивача про прийняття оскаржуваного рішення без зазначення Комісією правової підстави й мотивів та неналежного відображених у рішенні конкретних балів за кожним з критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
		Разом із цим, як вже вище Судом встановлено, спірне рішення ВККС від 18 липня 2018 року №1221/ко-18 включає всі основні елементи, які забезпечували особі, щодо якої воно ухвалене (позивачу), можливість бути обізнаним щодо суб'єкта, який ухвалив спірний акт індивідуальної дії, дати його прийняття, підстав ухвалення, ідентифікувати спричинені ним правові наслідки та інше.
		Доводи позивача щодо неправильного визначення їй у мотивувальній частині балів за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) та критерієм доброчесності з огляду на неврахування Комісією особливостей такого критерію у розумінні міжнародних принципів суд вважає необґрунтованими.
		Так, Суд враховує, що Положення № 143/зп-16 розроблене та затверджене в рамках реалізації судової реформи, яка запроваджена з урахуванням європейських стандартів та рекомендацій Європейських інституцій. Підстави для визнання Положення № 143/зп-16 таким, що не підлягає застосуванню, відсутні.
		Правила оцінювання Комісією критеріїв, у тому числі і критерію доброчесності, встановлені пунктом 5 глави 6 розділу ІІ «Методологія кваліфікаційного оцінювання» Положення № 143/зп-16, визначають межі (від мінімального - 0 до максимально допустимого балу) для оцінки відповідності кожному з показників, що передбачає наявність у Комісії права на визначення величини балу в рамках таких меж в залежності від рівня відповідності.
		У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилалася також на наявність обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності членів Комісії під час проведення співбесіди з нею.
		Зокрема, позивач вказувала, що ВККС провела співбесіду з позивачем з порушенням законодавства, адже відповідач протиправно та невмотивовано здійснив оцінку показника своєчасності внесення рішень до ЄДРСР в розрізі критеріїв професійної етики до доброчесності. Отже, перевірка Комісією показника своєчасного внесення рішень до ЄДРСР здійснена не у зв'язку із дослідженням критерія ефективності здійснення правосуддя, а відтак така перевірка в розрізі показників критеріїв професійної етики до доброчесності є порушенням вимог Глави 2 Положення №143/зп-16 та вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновки про наявність конфлікту інтересів в оскаржуваному рішенні зроблені з перевищенням повноважень членів колегії ВККС.
		Оцінюючи наведені доводи, суд вважає, що вказані обставини не є доказом упередженості членів Комісії саме стосовно позивача та наявності у членів Комісії сформованої позиції щодо компетентності судді ОСОБА_1 до проведення з нею співбесіди. 
		Так, відповідно до Положення № 143/зп-16 співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Обговорення відбувається шляхом опитування судді доповідачем і членами Комісії та надання суддею відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.  
		Тобто під час співбесіди підлягають обговоренню питання, які Комісією вважаються важливими для проведення кваліфікаційного  оцінювання, у тому числі ті, які можуть впливати на формування громадської думки щодо професійної етики та доброчесності судді.
		Разом із тим, Комісія також має право обговорювати разом із суддею під час співбесіди обставини та мотиви прийняття цим суддею того чи іншого судового рішення в контексті застосування норм матеріального та процесуального права, що не може вважатися оцінкою судового рішення по суті.
		Судом за результатами розгляду справи встановлено, що 18 липня 2018 року Комісія прийняла спірне рішення з дотриманням черговості розгляду питань порядку денного шляхом голосування щодо кожного судді з оголошенням резолютивної частини рішення відповідно до положень Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп16.
		Посилання позивача на протиправність включення до резолютивної частини рішення від 18 липня 2018 року № 1221/ко-18 рекомендації Вищій раді правосуддя звільнити суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади є також безпідставними, оскільки такі дії відповідача відповідають вимогам пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Зазначення у спірному рішенні про рекомендування Вищій раді правосуддя розглянути питання щодо звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не породжує для позивача жодних правових наслідків та фактично є лише підтвердженням завершення процедури кваліфікаційного оцінювання та пропозицією внести подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади в порядку, передбаченому пунктом 37 Положення № 143/зп-16.
		Щодо доводів позивача про прийняття спірного рішення неповноважним складом членів Комісії з огляду на те, що рішенням З'їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року відкликано та звільнено члена ВККС ОСОБА_9, який входив до складу колегії Комісії, що прийняла спірне рішення стосовно позивача, то суд не бере їх до уваги, оскільки станом на час кваліфікаційного оцінювання у позивача не було сумнівів щодо наявності у ОСОБА_9 повноважень, про що вказує відсутність у матеріалах справи доказів заявлення позивачем у порядку статті 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відводів вказаному члену Комісії.
		Суд зазначає, що спірне рішення приймалось відповідачем колегіально за внутрішнім переконанням членів Комісії з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, Положення № 143/зп-16. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності покладається саме на членів Комісії і ґрунтується на засадах рівнoправнoсті та співпричетнoсті дo рішення. Рішення ВККС приймається шляхом обчислення сумарної кількості балів, набраних кандидатом (суддею) за результатом двох етапів оцінювання.
		На підставі матеріалів справи встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 із можливих 1000 балів набрала 622,625 балів, у тому числі: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) - 387,625 балів, за критерієм професійної етики - 130 балів, за критерієм доброчесності - 105 балів.
		Оскільки набрана позивачем кількість балів є меншою за 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, то висновок Комісії про невідповідність судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 є таким, що відповідає вимогам закону.
		Враховуючи вищевикладене, Судом не встановлено визначених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідно до частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки рішення ВККС від 18 липня 2018 року №1221/ко-18 ухвалено повноважним складом членів Комісії, підписано усіма членами, що брали участь у його прийнятті, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Таким чином, з огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Суд дійшов висновку, що вказане рішення Комісії відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		Відтак Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог        ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
		За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
		Повний текст рішення буде складено 14 березня 2019 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                                               І.А. Гончарова 
		Судді                                                                                                                   Л.І. Бившева
		                                                                                                                                       І.Я. Олендер   
		                                                                                                                                       Т.М. Шипуліна
		                                                                                                                Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...