Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16793/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано судом: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: А/855/8041/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16793/17                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  12 березня 2019 року                                                                                          м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого - судді Федотова І.В.,
		суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,
		за участю секретаря Седика Д.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовомОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи ОСОБА_3; Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; Комітет Верховної Ради України з питань бюджету; Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики зайнятості та пенсійного забезпечення; Верховна Рада України про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправними дій,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, просив:
		- визнати незаконною, такою, що вчинена із порушенням статті 38 частини 1 пункту 1 підпункту «є» Бюджетного кодексу України, бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає в тому, що Кабінет Міністрів України не надав до Верховної Ради України разом з проектом Закону про Державний бюджет України на 2018 рік у пояснювальній записці до цього законопроекту обґрунтувань розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідні бюджетні періоди 2018 року у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення;
		- визнати незаконними, протиправними дії відповідача Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів прожиткового мінімуму на 2018 рік на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення із порушенням частини 1 та 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", а саме: не як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а від розміру прожиткового мінімуму у грудні 2017 року із урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2018 рік.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від  31 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає в тому, що Кабінет Міністрів України не надав до Верховної Ради України разом з проектом Закону про Державний бюджет України на 2018 рік у пояснювальній записці до цього законопроекту обґрунтувань розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідні бюджетні періоди 2018 року у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення. Визнано протиправними дії відповідача Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів прожиткового мінімуму на 2018 рік на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення із порушенням частини 1 та 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум".
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем та третьою особою ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просять змінити рішення суду першої інстанції у резолютивній частині, виклавши другу позовну вимогу позивача у відповідності до позовної заяви.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказують, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції друга вимога позивача викладена наполовину, що фактично не відповідає обставинам справи.
		Також, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу , в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що даний спір знаходиться поза межами юрисдикції адміністративних судів, оскільки Уряд в процесі підготовки законопроектів та необхідних для них розрахунків не виконує владних управлінських функцій, а реалізує свої повноваження щодо певних аспектів законотворчої діяльності. Крім того зазначає, що позивачем не конкретизовано та не підтверджено будь-якими доказами відповідне порушення суб'єктом владних повноважень його прав, свобод або інтересів на момент звернення до суду.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно з ч. 1ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року №966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
		Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
		До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
		До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
		Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.
		Прожитковий мінімум застосовується, згідно статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
		Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до цього Закону.
		Відповідно до статті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
		Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Згідно статті 5 Закону України "Про прожитковий мінімум" для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
		Розрахунки щомісячного фактичного розміру прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, оприлюднюються до 20 числа наступного місяця центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, на його офіційному веб-сайті у мережі Інтернет, а також публікуються в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Дані про фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, разом із відповідними розрахунками щомісяця надаються Президентові України, Верховній Раді України, сторонам соціального діалогу на національному рівні - всеукраїнським об'єднанням професійних спілок, всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців та Кабінету Міністрів України.
		Згідно статті 6 Закону України "Про прожитковий мінімум" посадові особи, винні у порушенні законодавства про прожитковий мінімум, несуть відповідальність згідно з законами.
		Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби статистики України від 03.02.2017 року №178/147/31 затверджено Методику визначення прожиткового мінімуму.
		Ця Методика, згідно її пункту 1 розділу I, встановлює єдиний порядок розрахунку прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення в Україні.
		Згідно пунктів 2-5 розділу I Методики визначення прожиткового мінімуму - прожитковий мінімум на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення, складається з вартісних величин: набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я; мінімального набору непродовольчих товарів, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості; мінімального набору послуг, необхідного для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
		До основних соціальних і демографічних груп населення відносяться: діти віком до 6 років (0-5 років включно); діти віком від 6 до 18 років (6-17 років включно); працездатні особи (18-59 років включно); особи, які втратили працездатність (60 років і старші).
		Прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення розраховується, виходячи з наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг, схвалених експертною комісією з проведення науково-громадської експертизи цих наборів на принципах соціального партнерства та визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 року №780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення".
		Для розрахунку вартісних величин наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг використовуються середні споживчі ціни (тарифи) (далі - ціни) в країні (регіоні). Ціни (крім тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію, послуги зв'язку) розраховуються Держстатом, відповідна інформація щомісяця надається Мінсоцполітики.
		Інформація щодо середніх тарифів на житлово-комунальні послуги (централізоване постачання холодної (гарячої) води, водовідведення, централізоване опалення та користування житлом) надається до Мінсоцполітики Мінрегіоном щокварталу.
		Щороку до 01 червня відповідного року (у разі зміни тарифів відповідна інформація додатково надається до Мінсоцполітики) до Мінсоцполітики надається інформація щодо: вартості електроенергії для населення - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП); тарифів на послуги зв'язку - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
		Інформація щодо середньозваженої вартості природного газу, послуг транспортування та розподілу природного газу надається НКРЕКП до Мінсоцполітики за запитом Мінсоцполітики.
		Для розрахунку регіонального прожиткового мінімуму Держстат за запитом надає відповідним структурним підрозділам місцевих органів виконавчої влади інформацію щодо рівня цін у регіоні.
		Порядок визначення прожиткового мінімуму наведений у розділі II даної Методики.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами розгляду проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", поданого Кабінетом Міністрів України, у висновку Комітету з питань бюджету Верховної Ради України від 19.10.2017 року №04-13/3-2166(236928) Головне науково-експертне управління зауважило, що Урядом пропонується закріпити значно нижчий розмір базового соціального стандарту, ніж обчислений згідно з чинною на сьогодні методикою його показників, що не враховує знецінення грошових доходів та заощаджень громадян внаслідок високої цінової інфляції, девальвації національної валюти і зумовить зниження купівельної спроможності населення (й відповідно формування ВВП), погіршення рівня його життя та соціальної захищеності, створить передумови подальшого зубожіння, особливо найбільш уразливих верств населення, зокрема, тих, для кого пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги є основним, зазвичай єдиним, джерелом існування.
		Також зазначено, що такий підхід нівелює конституційні засади функціонування соціальної держави, у якій кожен громадянин України має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України). Це положення Основного Закону випливає із припису статті 25 Загальної декларації прав людини щодо забезпечення високої якості життя на засадах соціальної справедливості, досягнення гідного життєвого рівня.
		Згідно листа Міністерства фінансів України від 24.01.2018 року №09020-02-5/2125 Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року №2246-VIII було підготовлено з урахуванням основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2018 рік та основних завдань бюджетної політики, спрямованих на забезпечення збалансування державних фінансів.
		Тому розміри прожиткового мінімуму у Законі України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено на основі врахування фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Розрахунок прогнозного розміру прожиткового мінімуму на 2018 рік було здійснено на підставі затвердженого у Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розміру прожиткового мінімуму у грудні 2017 року з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2018 рік, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року №411 "Про схвалення Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2018-2020 роки".
		Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" під час встановлення прожиткового мінімуму не у відповідності до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" та без проведення відповідного розрахунку згідно затвердженої методики, відповідачем здійснено розрахунок прогнозного розміру прожиткового мінімуму на 2018 рік, який і був затверджений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
		Оскільки прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення розраховується, згідно пункту 4 розділу I Методики визначення прожиткового мінімуму, виходячи з наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг, що в свою чергу розраховуються в порядку, наведеному у розділі II Методики визначення прожиткового мінімуму та вартісна величина яких, за пунктом 5 розділу I Методики визначення прожиткового мінімуму, розраховується з використанням середніх споживчих цін (тарифів) в країні (регіоні), відповідачем для визначення прожиткового мінімуму на 2018 рік, згідно листа Мінсоцполітики від 10.04.2017 року №7553/0/2-17/16, зроблено розрахунок на базі його фактичного розміру в цінах лютого 2017 року з урахуванням помісячних прогнозних індексів споживчих цін на 2017-2020 роки.
		Згідно пункту 5 розділу I Методики визначення прожиткового мінімуму середні споживчі ціни (тарифи) в країні (регіоні) розраховуються: Держстатом (крім тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію, послуги зв'язку), відповідна інформація щомісяця надається Мінсоцполітики.
		Інформація щодо середніх тарифів на житлово-комунальні послуги (централізоване постачання холодної (гарячої) води, водовідведення, централізоване опалення та користування житлом) надається до Мінсоцполітики Мінрегіоном щокварталу.
		Щороку до 01 червня відповідного року (у разі зміни тарифів відповідна інформація додатково надається до Мінсоцполітики) до Мінсоцполітики надається інформація щодо: вартості електроенергії для населення - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП); тарифів на послуги зв'язку - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.
		Інформація щодо середньозваженої вартості природного газу, послуг транспортування та розподілу природного газу надається НКРЕКП до Мінсоцполітики за запитом Мінсоцполітики.
		Для розрахунку регіонального прожиткового мінімуму Держстат за запитом надає відповідним структурним підрозділам місцевих органів виконавчої влади інформацію щодо рівня цін у регіоні.
		Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, що за приписами наведеної Методики визначення прожиткового мінімуму, для обрахунку останнього використовується інформація, що надається Державною службою статистики України, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, на відміну від використаної відповідачем, що була надана Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
		Як наслідок, мало місце законодавчого встановлення прожиткового мінімуму на рівні, що не відповідає фактичному - абзац четвертий листа Мінсоцполітики від 10.04.2017 року №7553/0/2-17/16.
		Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
		Відповідно до листа Мінсоцполітики від 16.03.2018 року №32/0/67-18 фактичний розмір прожиткового мінімуму, розрахованого Мінсоцполітики відповідно до статті 5 Закону України "Про прожитковий мінімум", у цінах лютого 2018 року, в тому числі для осіб, які втратили працездатність становить: 2662,70 грн.
		Як зазначено у пункті 3 наукового висновку спеціаліста, психолога, фізика, юриста Карачевцева Я.М. від 02.04.2018 року у відповідь на прохання третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача оцінити розмір реального прожиткового мінімуму та надати консультацію, яким критеріям має задовольняти реальний прожитковий мінімум, щоб людина не відчувала негативний стрес і не мала б несприятливих наслідків для здоров'я, за допомогою різних підходів (1. Нормативного споживання, 2. Споживчого бюджету, 3. Психологічного діагностування, 4. Кореляційного аналізу соціальних, демографічних, економічних макропоказників, 5. Розрахунку відшкодування презюмованої моральної шкоди за один бал стресу, який дорівнює одному реальному прожитковому мінімуму) було встановлено розмір реального прожиткового мінімуму, який забезпечує право на життя та здоров'я: станом на 01.01.2013 року - 3491,00 грн., на 01.01.2014 року - 3508,00 грн., на 01.01.2015 року - 4508,00 грн., 01.01.2016 року - 6325,00 грн., на 01.01.2017 року - 7095,00 грн., на 01.01.2018 року - 8095,00 грн. на одну особу (середній показник). Якщо дохід особи менший від реального прожиткового мінімуму, здоров'ю цієї особи завдається моральна шкода, яка дорівнює різниці між реальним прожитковим мінімум та отримуваним доходом.
		Згідно листа Мінсоцполітики від 05.12.2017 року №23647/0/2-17/16 у відповідь на подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про забезпечення об'єктивного визначення розміру прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту, Міністерство соціальної політики разом із Міністерством фінансів та Міністерством економічного розвитку і торгівлі повідомило, у тому числі, що розміри прожиткового мінімуму у 2018 році заплановано підвищити на 9 відсотків (грудень 2018 року порівняно з груднем 2017 року).
		При цьому, пропозиції Мінсоцполітики стосовно розміру прожиткового мінімуму на 2018 рік, були розроблені на основі його фактичного розміру в цінах жовтня 2017 року з урахуванням уточнених прогнозних макропоказників.
		З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, Кабінет Міністрів України, разом з законопроектом "Про Державний бюджет України на 2018 рік" не надав Верховній Раді України необхідні розрахунки та не обґрунтував наведені дані стосовно розмірів прожиткового мінімуму, які, в свою чергу, були розраховані спираючись на фактичний розмір прожиткового мінімуму у грудні 2017 року з коригуванням зазначеного розміру з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2018 рік, чим порушив, зокрема підпункт "є" пункту 1 частини першої статті 38 Бюджетного кодексу України та частини першу, другу статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум".
		Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що в даному випадку Кабінету Міністрів України приймає участь в певних стадіях законодавчого процесу, а тому даний спір не підсудний адміністративному суду, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом даного адміністративного позову є протиправність дій/бездіяльності відповідача у сфері виконання ним закону України про прожитковий мінімум та ст.38 Бюджетного кодексу України. При цьому, адміністративний позов не містить жодних вимог стосовно порушення процедури прийняття відповідного Закону.  
		Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо не підтвердження позивачем порушення Урядом прав, свобод та інтересів на момент звернення до суду та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок вартісної величини прожиткового мінімуму, а також проведення такого розрахунку не у відповідності до встановлених вимог, як наслідок може мати затвердження розміру прожиткового мінімуму, що в свою чергу веде до порушення конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень під час її реалізації державою.
		В той же час, задовольняючи, зокрема позовну вимогу щодо визнання незаконними, протиправними дії відповідача Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів прожиткового мінімуму на 2018 рік на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення із порушенням частини 1 та 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", а саме: не як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а від розміру прожиткового мінімуму у грудні 2017 року із урахуванням прогнозного індексу споживчих цін на 2018 рік, - колегія суддів суду першої інстанції не вбачала необхідності зазначати цю вимогу в резолютивній частині рішення у спосіб, викладений вище позивачем, оскільки у мотивувальній частині рішення суд у повній мірі надав оцінку невідповідності дій Кабінету Міністрів України вимогам частини 1 та 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" та статті 38 частини 1 пункту 1 підпункту «є» Бюджетного кодексу України, відповідно, не потребує додаткового трактування.
		Разом з тим, не погоджуючись із задоволенням вказаної позовної вимоги у такий спосіб, позивач та третя особа - ОСОБА_3 стверджують про невідповідність висновків суд першої інстанції обставинам справи, що на їхню думку, є підставою для зміни судового рішення. 
		Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
		У п. 10 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 зазначено, що резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.
		Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
		Положеннями статті 317 КАС України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		Зокрема, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		Про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи свідчить відсутність мотивування або неналежне мотивування судового рішення. Усі висновки суду у рішенні повинні бути мотивовані з належною повнотою, наведені належні і достатні мотиви та підстави їх ухвалення. Висновки суду, викладені в мотивувальній і резолютивній частинах рішення, повинні бути узгоджені між собою і не можуть містити протиріч. Висновки і рішення, викладені в резолютивній частині повинні логічно випливати з обґрунтування, що міститься в мотивувальній частині. За наявності суперечливих доказів суд повинен у мотивувальній частині рішення проаналізувати їх, навести мотиви. З яких взято до уваги одні докази і відкинуто інші.
		В той же час, на переконання колегії суддів, визнання протиправними дій відповідача Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів прожиткового мінімуму на 2018 рік на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення із порушенням частини 1 та 2 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", є належним та достатнім способом захисту порушених прав.
		Зазначене не є невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для зміни судового рішення.
		При цьому, жодна інша підстава для зміни рішення суду першої інстанції з передбачених ч. 1 ст. 317 КАС України судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги не встановлена.
		Отже, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, судова колегія зазначає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
		На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:          
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді: 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 15.03.2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...