Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1440/1967/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 18.03.2019. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 854/6/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		13 березня 2019 р.        м. ОдесаСправа № 1440/1967/18Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
		                                                                            рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв
		                   в порядку письмового провадження 07 грудня 2018 року
		 
		Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
		судді-доповідача:                                                    Яковлєва О.В.,
		суддів:                                                             Градовського Ю.М., Крусяна А.В.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКОСМЕТИКА» та Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКОСМЕТИКА» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСКОСМЕТИКА» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2018 року № 00040061402 та № 00040041402.
		Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00040061402, на загальну суму 176  098,64 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00040041402.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням сторонами у справі подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове у відповідності до їх вимог та заперечень.
		Вимоги апеляційної скарги товариства обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позивних вимог, так як встановлені у ході проведеної планової виїзної перевірки товариства порушення податкового законодавства спростовуються зібраними доказами у справі.
		В свою чергу, в частині встановлених порушень щодо безпідставного включення витрат на придбання молочних продуктів до собівартості виготовленої продукції, товариством зазначено, що податковий орган повідомлявся та був обізнаний про факт проведення атестації умов праці на виробництві позивача у 2014 року.
		При цьому, під час проведення перевірки податковий орган не вимагав від товариства будь-яких інших документів, пов'язаних з вказаним порушенням, окрім вже наданих йому накладних, актів списання, книги видачі молочних продуктів.
		Крім того, в частині висновків про безпідставне включення до свого фінансово результату витрат товариства з виготовлення проектної документації та проведення ремонтних робіт без складання акті форми ОЗ-2 товариством зазначено, що наданими податковим органом поясненнями не спростовується того факту, що відповідні акти надавались під час проведення спірної перевірки.
		В свою чергу, вимоги апеляційної скарги податкового органу обґрунтовано тим, що проведені господарські операції товариства з контрагентом ТОВ «СМУ-67» не підтверджені належними доказами, а вже надані докази складені формально та не підтверджують факту проведення господарських операцій.
		При цьому, податковим органом встановлено, що відносно директора ТОВ «СМУ-67», яким підписано надані первинні бухгалтерські документи, є вирок суду, яким встановлено, що він не приймав участь у господарській діяльності відповідного товариства.
		Крім того, податковий орган вважає, що проведені господарські операції товариства з контрагентом ТОВ «ІНТЕРЛАБ-ФУД» з надання лабораторних досліджень, також не підтверджені належними доказами, так як у ТОВ «РОСКОСМЕТИКА» є власна хімічна лабораторія та відповідні працівники, а вже надані докази, складені формально та не розкривають змісту проведених операцій.
		В свою чергу, товариством та податковим органом подано відзиви на відповідні апеляційні скарги, зі змісту яких вбачається про незгоду з доводами останніх, а як наслідок просять залишити без змін оскаржуване рішення суду у відповідних частинах.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, з наступних підстав.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 березня 2018 року по 11 квітня 2018 року, податковим органом проведено планову перевірку ТОВ «РОСКОСМЕТИКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, за період з 01 лютого 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої 04 травня 2018 року складено акт перевірки № 989/14-29-14-02/31613817.
		При цьому, складеним актом встановлено, що у зазначені податкові періоди товариством вчинено наступні порушення вимог податкового законодавстава: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток, на загальну суму 267  933,00 грн.; п.п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, на суму 15  153,00 грн.
		Внаслідок чого, податковим органом 05 травня 2018 року складено та направлено товариству наступні податкові повідомлення-рішення: № 00040061402, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з податку на прибуток, на суму 267  933,00 грн., а також застосовано штрафні санкції, у сумі 53  983,50 грн.; № 00040041402, яким зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2017 року, на суму 15  153,00 грн., а також застосовано штрафні санкції, у сумі 3  788,00 грн.
		Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду до суду з даним адміністративним позовом.
		За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
		 
		Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.
		Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України (в редакції від 01 січня 2015 року) - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
		Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		 
		Колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з контрагентом ТОВ «СМУ-67», які на думку податкового орган не мали реального характеру та не підтверджуються належними доказами.
		В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту здійснення відповідних операцій, які мають бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		В даному випадку, між ТОВ «РОСКОСМЕТИКА» (в особі замовника) та ТОВ «СМУ-67» (в особі підрядника) 29 квітня 2016 року укладено договір підряду № 42 (т. 4 а.с. 87-90), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи на об'єкті замовника.
		При цьому, з метою підтвердження факту виконання умов вищевказаного договору підряду товариством надано до суду рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт, а також складені до них розрахунки вартості робіт (т. 4 а.с. 91-101).
		В свою чергу, колегія суддів вважає, що надані до суду первинні бухгалтерські документи, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій.
		Між тим, перевіряючи реальність проведених господарських операцій суду необхідно перевірити наявність у ТОВ «СМУ-67» достатньої кількості основних засобів та найманих працівників для проведення спірних господарських операцій.
		При цьому, у ході проведеної перевірки податковим органом встановлено факт відсутності у ТОВ «СМУ-67» достатньої кількості основних засобів та найманих працівників для проведення спірних господарських операцій.
		З іншого боку, в обґрунтування позовних вимог товариством не надано, а судом не зібрано, жодних відомостей про наявність у відповідного контрагента необхідних основних засобів, а також про залучення до проведення спірних будівельних робіт субпідрядників, або інших фізичних осіб без укладання з ними трудового договору.
		Більш того, колегія суддів вважає, що надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом першої інстанції належним чином не досліджено вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2018 року, у справі № 490/8551/17, яким ОСОБА_2 (засновник та керівник ТОВ «СМУ-67») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (пособництво у створенні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності).
		В даному випадку, з вищевказаного вироку суду вбачається, що відповідна особа не мала наміру займатися господарською діяльністю підприємства, а невстановлені особи, в свою чергу, від імені товариства здійснювали злочинну діяльність спрямовану на прикриття протиправної діяльності інших суб'єктів господарювання.
		В свою чергу, саме ОСОБА_2, який заперечив факт проведення господарської діяльності від імені ТОВ «СМУ-67», підписував зібрані у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, що безумовно свідчить про фіктивність останніх.
		Внаслідок чого, враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що первинні документи позивача, зібрані в матеріалах справи, складені формально, тобто за відсутності реального отримання робіт від свого контрагента, в даному випадку саме від ТОВ «СМУ-67», а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідних частинах.
		 
		Крім того, колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток вплинули його господарські операції з контрагентом ТОВ «ІНТЕРЛАБ-ФУД», які на думку податкового орган не мали реального характеру, не підтверджуються належними доказами, а також не мають ділової мети.
		В даному випадку, між ТОВ «ІНТЕРЛАБ-ФУД» (в особі виконавця) та ТОВ «РОСКОСМЕТИКА» (в особі замовника) 04 січня 2016 року укладено договір про надання лабораторних послуг № 1, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю здійснення лабораторних досліджень хімічної сировини замовника (т. 4 а.с. 106-107).
		При цьому, у період з лютого 2016 року по жовтень 2017 року, сторонами договору укладались додаткові угоди до нього, якими визначились види послуг та їхня вартість (т. 4 а.с. 108-112).
		В свою чергу, з метою підтвердження факту виконання умов вищевказаного договору товариством надано до суду акти надання послуг, протоколи результатів досліджень, паспорти продукції, які на думку колегії суддів підтверджують факт отримання відповідних послуг.
		Між тим, варто зазначити, що податковим органом не заперечується фізична можливість надання контрагентом ТОВ «ІНТЕРЛАБ-ФУД» спірних послуг.
		В свою чергу, колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру господарської діяльності позивача (виготовлення хімічної продукції), отримання послуг від інших суб'єктів господарювання у вигляді лабораторних досліджень виготовленої хімічної продукції узгоджується з метою його діяльності.
		При цьому, податковим органом не встановлено суттєвих недоліків у вже наданих товариством документах, а також не зазначено, які саме первинні бухгалтерські документи воно мало надати для підтвердження проведених господарських операцій.
		Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на наявність у товариства власної лабораторії, так як у ході проведеної перевірки податковим органом не перевірялась можливість проведення відповідною лабораторією такої кількості та видів досліджень.
		Більш того, наявність власної лабораторії, на думку колегії суддів, жодним чином не позбавляє можливості суб'єкта підприємницької діяльності замовляти відповідні послуги, у разі виникнення потреби, у своїх контрагентів.
		 
		Крім того, колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача з сплати податку на прибуток у перевіряємому періоді вплинули задекларовані ним операційні витрати, на загальну суму 442  206,00 грн.
		В даному випадку, товариство включило до інших операційних витрат (бухгалтерські проводки: Дт рах. 92 «Адміністративні витрати» Кт рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення) основних засобів, а саме вартість: виготовлення полотна воріт складу; виготовлення двері; виготовлення металевих дверей складу; децентралізованої системи вентиляції; виготовлення дверних блоків, монтажу, навісної фурнітури; виготовлення проектної документації; робіт з «Реконструкції нежитлової будівлі цеху миючих засобів з пристроєм 2-го поверху для розміщення офісних приміщень, за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»; монтажних, електромонтажних, пусконалагоджувальних робіт в частині пожежної сигналізації на об'єкті: перший та другий поверхи будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»; робіт з виробництва інженерно-геологічних винаходів на дільниці проектної реконструкції будівлі, за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3/2»; робіт з монтажу сходів; робіт з ремонту покрівлі; робіт з «Коригування проектної документації в зв'язку із збільшенням потужності нового об'єкту потужністю 22 кВт»; земельних робіт та робіт з монтажу каналізації; робіт з надання «Послуг з виготовлення проекту реконструкції нежитлової будівлі під розміщення виробничо-складської будівлі на майновому комплексі, за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3-4/4, 3/2»; робіт з надання «Послуг з виготовлення проекту реконструкції нежитлової будівлі майстерні під розміщення цеха з виробництва сухих гранульованих ароматичних сумішей на майновому комплексі за адресою: м. Миколаїв, вул. Казарського, 3-4/4».
		В даному випадку, податковим органом встановлено, що оскільки вищевказані витрати є капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи (витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством), то товариство зобов'язано облікувати їх у складі вартості основних засобів, а не інших операційних витрат. 
		В свою чергу, товариство вважає, що понесені витрати не призвели до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів. 
		Між тим, згідно вимог наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», форма № ОЗ-2 застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації. Акт, підписаний працівником цеху (відділу), що уповноважений на приймання основних засобів, та представником цеху (підприємства), який виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами на те уповноваженими. До технічного паспорта відповідного об'єкта основних засобів повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об'єкта, пов'язані із капітальним ремонтом, реконструкцією та модернізацією. Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, що виконує ремонт, реконструкцію, модернізацію. Формою акта передбачена наявність інформації про бухгалтерські проводки та про зміни в характеристиці об'єкта, що визнані реконструкцією, модернізацією.
		В даному випадку, колегія суддів вважає, що вищезазначені понесені товариством витрати мали обліковуватись у складі вартості основних засобів, а не у складі інших операційних витрат. 
		При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, належними доказами того, що керівником Товариства прийнято рішення про визнання спірної суми витратами на ремонт є оформлені належним чином акти за формою № ОЗ-2, які не надавались контролюючому органу під час проведення спірної перевірки.
		Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про безпідставне віднесення товариством спірних витрат до складу інших операційних витрат.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язати його вчинити певні дії.
		Тому, колегія суддів вважає, що у зв'язку з не наданням позивачем під час та після проведення перевірки працівникам контролюючого органу вищезазначених документів, останніми правомірно встановлено відповідні порушення, а як наслідок правомірно надіслано оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині.
		 
		Крім того, колегією суддів встановлено, що на податкові зобов'язання позивача з сплати податку на прибуток у перевіряємому періоді вплинули задекларовані ним витрати, включені до собівартості виготовленої продукції, пов'язані з придбанням молока та молочних продуктів, що видавались працівникам товариства, які працюють на посадах з шкідливими умовами праці.
		Так, згідно ч. 1 ст. 166 КЗпП України передбачено, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видається безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.
		При цьому, в ході проведеної податкової перевірки товариства, остатнього зобов'язано надати контролюючому органу документи на підтвердження того, що придбані молоко та молочні продукти видано працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці.
		В даному випадку, така зайнятість працівників мала бути підтверджена належними доказами, а саме наказами за результатами атестації робочих місць, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».
		В свою чергу, товариством не надано під час та після проведення спірної перевірки відповідних наказів до контролюючого органу.
		При цьому, як зазначала колегія суддів вище, у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне визнати правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 25 травня 2018 року № 00040041402.
		При цьому, колегія суддів вважає частково протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 25 травня 2018 року № 00040061402, в частині збільшення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток, у сумі 126  483,19 грн., а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 31  620,79 грн.
		 
		В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		В даному випадку, з урахуванням вищевказаного висновку колегії суддів про необхідність часткового задоволення позовних вимог, наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з податкового органу на користь товариства частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 2  655,68 грн.
		Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково.
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року - скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким частково задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.
		Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 25 травня 2018 року № 00040061402, в частині збільшення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток, у сумі 126  483,19 грн., а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій, у сумі 31  620,79 грн.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову, у загальній сумі 2  655 (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн., 68 коп.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Головуючий:                                                                                О.В. Яковлєв
		 
		 
		Судді:                                                                                          Ю.М. Градовський
		 
		 
		  А.В. Крусян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...