Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22314/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2019.
Дата набрання законної сили: 11.03.2019
Номер судового провадження: 14-110цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		11 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 757/22314/17-ц
		Провадження № 14-110 цс 19
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С. , Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Інтегро-В» (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_4 (далі також - третя особа), про визнання недійсним рішення загальних зборів
		за касаційною скаргою позивачки на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2018 року і
		в с т а н о в и л а:
		19 квітня 2017 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення вимог просила визнати недійсним оформлене протоколами № 18/10-16/1 та № 18/10-16/2 рішення загальних зборів ТзОВ «Енергокредо» (після зміни найменування - ТзОВ «Інтегро-В») від 18 жовтня 2016 року (далі - рішення загальних зборів) про здійснення розрахунку з третьою особою у зв'язку з її виходом зі складу учасників цього товариства. Такий розрахунок проведений шляхом передання позивачці права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю гуртожитку загальною площею 2 547,1 кв. м, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 (далі - будівля).
		Позов мотивувала такими обставинами :
		-                   4 травня 2016 року позивачка як покупець уклала з відповідачем як продавцем попередній договір купівлі-продажу будівлі (далі - попередній договір купівлі-продажу). Такий договір був посвідчений нотаріально, і за його умовами відповідач зобов'язався не пізніше 24 липня 2016 року передати у приватну власність позивачки будівлю за ціною 5 652 000 грн;
		-                   згідно з пунктом 4 попереднього договору купівлі-продажу позивачка передала відповідачеві завдаток у розмірі 200 960 грн, а відповідач, порушуючи умови попереднього договору купівлі-продажу, ухилився від укладення основного договору купівлі-продажу до обумовленого попереднім договором купівлі-продажу терміну;
		-                   у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська розглядається справа № 205/5667/16-ц за позовом позивачки до ТзОВ «Інтегро-В» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення подвійної суми завдатку, неустойки та відшкодування шкоди;
		-                   18 жовтня 2016 року відбулися позачергові загальні збори учасників відповідача, у порядку денному яких було поставлене питання про зміну складу учасників і зміну розподілу часток статутного капіталу;
		-                   за результатами розгляду питань порядку денного загальні збори учасників відповідача прийняли рішення про вихід третьої особи зі складу учасників відповідача та про здійснення з третьою особою розрахунку шляхом передання їй будівлі в натурі у приватну власність;
		-                   вказане рішення було оформлене протоколами № 18/10-16/1 і 
		№ 18/10-16/2, на підставі яких 20 жовтня 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу БунякінаО.В. зареєструвала право власності на будівлю за третьою особою;
		-                   приймаючи рішення про спосіб розрахунку з третьою особою товариство не врахувало його майнові зобов'язання перед іншими особами, зокрема, перед позивачкою;
		-                   товариство не мало права здійснювати розрахунок із третьою особою шляхом передання їй права власності на будівлю, достовірно знаючи про наявність судового спору з позивачкою щодо цього майна у справі № 205/5667/16-ц.
		13 лютого 2018 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позовні вимоги залишив без задоволення.
		Місцевий суд вважав, що, звертаючись до суду, позивачка мала довести, насамперед, факт порушення її прав і законних інтересівта порушення вимог закону або установчих документів відповідача під час скликання та проведення загальних зборів його учасників. Таких обставин суд не встановив.
		Окрім того, суд першої інстанції вказав, що 31 липня 2017 року Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову ТзОВ «Віснея» до ТзОВ «Інтегро-В» про визнання недійсним рішення загальних зборів, а у Ленінському районному суді м. Дніпропетровська розглядається справа № 205/5667/16-ц за позовом позивачки до ТзОВ «Інтегро-В» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу, стягнення подвійної суми завдатку, неустойки та відшкодування шкоди. Ціна позову у справі № 205/5667/16-ц складає 3 622 680 грн.
		11 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції вказав, що рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і такі, що мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Апеляційний суд вважав, що оскільки позивачка не є учасником відповідача, не володіє відповідними корпоративними правами й обов'язками, всі рішення загальних зборів учасників відповідача, які прийняті в межах їх компетенції, не впливають на права та інтереси позивачки.
		16 серпня 2018 року позивачка подала касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, ухвалити нове, яким її позов задовольнити повністю.
		Скаржиться нанеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Мотивує касаційну скаргу так :
		-                   суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що цей спір є корпоративним, і він має розглядатися за правилами господарського судочинства. У квітні 2017 року позивачка зверталася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТзОВ «Інтегро-В» про визнання недійсним рішення загальних зборів, однак 6 квітня 2017 року цей суд постановив ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви у справі № 910/5452/17 і вказав, що оскільки позов подала особа, яка не є суб'єктом господарювання, спір не належить до корпоративних. А тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Фізична особа, яка не є учасником товариства, має право звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за правилами цивільного судочинства;
		-                   відповідач у суді першої інстанції подав заяву про визнання позовних вимог, однак суд першої інстанції належного процесуального рішення щодо цієї заяви не зробив, а апеляційний суд вказане порушення не виправив;
		-                   суд першої інстанції залучив третю особу до участі у справі без постановлення відповідної ухвали;
		-                   суди мали підстави визнати рішення загальних зборів недійсним, оскільки відповідач здійснив розрахунок із третьою особою до затвердження річного звіту; розрахунок є непропорційним частці третьої особи у статутному капіталі відповідача, а останній не врахував наявні майнові зобов'язання перед іншими особами, зокрема, позивачкою.
		12 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження.
		29 листопада 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Просить її задовольнити повністю. Вказує, що у суді першої інстанції подав заяву про визнання позовних вимог, однак щодо цієї заяви суди, порушуючи приписи статті 206 ЦПК України, належного процесуального рішення (ухвали про відмову у визнанні відповідачем позову чи рішення про задоволення позовних вимог) не прийняли. Звертає увагу на те, що при виході зі складу відповідача частка третьої особи у грошовому еквіваленті становила 0 грн.
		24 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		20 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		ВеликаПалата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі на її розгляд справи, дійшла висновку, що такі підстави відсутні.
		Касаційну скаргу щодо порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції у цій справі позивачка мотивує тим, що суди першої й апеляційної інстанцій вважали цей спір корпоративним і таким, що має розглядатися за правилами господарського судочинства.
		Проте ні у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року, ні у постанові Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2018 року висновків щодо належності цього спору до господарської юрисдикції, як стверджує позивачка у касаційній скарзі, немає.
		У позовній заяві, а також у письмових поясненнях (Том 1, а. с. 193-194) позивачка стверджувала, що спір не є корпоративним і має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а суди згідно з матеріалами справи № 757/22314/17-ц не ставили під сумнів розгляд цього спору за вказаними правилами. Крім того, позивачка в апеляційній скарзі не наводила доводів щодо порушення судом першої інстанції правил предметної чи суб'єктної юрисдикції та не стверджувала, що справа мала розглядатися в іншій юрисдикції, ніж та, в якій вона була розглянута (Том 1, а. с. 230-237).
		ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що неприпустимість зловживання процесуальними правами є основною засадою (принципом) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
		Враховуючи те, що позивачка звернулася до суду за правилами цивільного судочинства, жодних заперечень щодо юрисдикції суду в учасників справи не було, суди розглянули спір за цими правилами та не вирішували питання про необхідність його розгляду в іншій юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає зловживанням процесуальним правом з метою передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду спотворення висновків судів у справі для формулювання у касаційній скарзі доводів про порушення судами правил юрисдикції.
		З огляду на це відсутні підстави для прийняття справи для продовження розгляду у Великій Палаті Верховного Суду.
		Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України, якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Керуючись пунктом 11 частини третьої статті 2, частинами першою та другою статті 44, частиною шостою статті 403, частиною шостою статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.           Справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегро-В», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення загальних зборів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2018 року повернути на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		2.           Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...