Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/829/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано судом: 20.03.2019. Зареєстровано: 20.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: 2342

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		18.03.2019 Справа № 920/829/18
		м.  Суми
		 
		Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/829/18 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамиріс» (вул. Новгородська, буд. 1, кім. 2, м. Харків, 61145, код 37459570),
		 
		до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (вул. Іванівська, буд. 1, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область, 42839, код 00497727),
		 
		про стягнення заборгованості в сумі 228   906 грн. 77 коп. за договором підряду №040817 від 04.08.2017,
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача:       Тимченко С.Л., ордер серії СМ №057 від 17.01.2019, свідоцтво №602 від 19.06.2008;
		від відповідача:    не з'явився;
		при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.11.2018 провадження у справі №920/829/18 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 20.12.2018 р.
		Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 20.12.2019 у справі №920/829/18 підготовче засідання відкладене на 24.01.2019 р.
		24.01.2019 судом було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №920/829/18, підготовче засідання відкладено на 18.02.2019.
		Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 18.02.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи №920/829/18 по суті призначено на 18.03.2019 р.
		СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 228   906 грн. 77 коп., з яких: 192   864 грн. 92 коп. основного боргу, 24   306 грн. 15 коп. пені, 9   643 грн. 25 коп. штрафу, 2   092 грн. 45 коп. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду №040817 від 04.08.2017, а також стягнути судові витрати по справі. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві №19 від 16.01.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за 2017 рік на загальну суму 192   864 грн. 92 коп. підписаний представниками обох сторін, а отже нарахування штрафу у зв'язку з його не підписанням з боку відповідача є необґрунтованим. Позивачем також не подано належним чином оформленого підтвердження виконаних робіт, а отже і нарахування штрафних санкцій не можна вважати обґрунтованим.  
		Позивачем подано відповідь  від 22.01.2019 на відзив відповідача, в якій він наголошує на тому, що право вимоги у позивача виникло з 26.05.2018 р. незалежно від дефектів первинного акта. Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій із застосуванням ст. 231 ГК України суперечить умовам підписаного належним чином представниками сторін договору, яким сторони передбачили відповідальність сторін у випадку порушення зобов'язань по договору.
		В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
		Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
		04 серпня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дамиріс» та Державним підприємством «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» було укладено договір підряду № 040817 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач зобов'язувався виконати обумовлені Договором роботи на об'єкті відповідача - капітальний ремонт із заміною віконних блоків в адмінбудинку ДПДГ «Правдинське» в с. Іванівка, відповідно до кошторисної документації, а відповідач зобов'язувався надати позивачу об'єкт для виконання робі, передати позивачу затверджену кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплатити роботи.
		Відповідно п. 2.1. договору загальна вартість робіт узгоджується сторонами, фіксується у додатку №1 «Договірна ціна» і становить 192864 грн. 92 коп.
		Згідно п. 2.2. Договору вартість робіт сплачується відповідачем позивачу не пізніше 5 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт.
		Пунктом 1.6. договору визначено, що роботи повинно бути виконано протягом 120 робочих днів, відлік строку починається через 7 днів після отримання підрядником об'єкта та відповідної документації. 
		Зі змісту п. 3.1. Договору виконані згідно з цим Договором роботи позивач здає відповідачу по акту здавання-приймання виконаних робіт по формі КБ-2 та довідкою КБ-3.
		Згідно п. 3.2. Договору роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт, який відповідач зобов'язаний підписати протягом 5 робочих днів з моменту надання позивачем акту.
		Позивач мотивує свої вимоги тим, що наприкінці березня 2018 завершив виконання обумовлених Договором робіт та надав для підписання відповідачу примірники акта виконаних робіт форма КБ-2, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, форма КБ-3. Претензій щодо обсягів та якості виконаних робіт від відповідача не надходило. Відповідачем було повернуто по одному примірнику зазначених документів з підписом, посвідченим відбитком печатки керівника ДПДГ "Правдинське" МІП НААН.
		З огляду на наявність недоліків документів, а саме, відсутності дати підписання, 16.05.2018 позивач надіслав повторно на адресу відповідача акт приймання виконаних робіт від 23.04.2018 № 3, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 23.04.2018, що підтверджується копією поштового відправлення з описом вкладення та відміткою підприємства поштового зв'язку). Крім того, 23.04.2018 позивачем виконано податкові зобов'язання зі сплати ПДВ, що підтверджується копією податкової накладної від 23.04.2018 № 8 та квитанції про отримання податкової накладної органом ДФС. В той же час, зазначене поштове відправлення залишено відповідачем без відповідного реагування, виконані позивачем роботи не оплачені до цього часу.
		Відповідно до п. 3.3. Договору мотивована відмова відповідача від приймання робіт та підписання акту здавання-приймання робіт позивачу має бути викладена в письмовій формі, зокрема, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо відповідач не надає протягом 5 робочих днів письмову відмову від підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі і з належною якістю.
		Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
		Нормами ст. 525 Цивільного кодексу України      встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до   ст. 837 Цивільного кодексу України,   за договором підряду одна сторона   (підрядник) зобов'язується на свій   ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу            про ці види договорів.
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013   № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013» встановлені типові форми документів, необхідних для передання - приймання робіт: 1) «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3).
		В листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №12/19-3-9-14-295 від 16.03.10 роз'яснено, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків   за   виконані роботи   між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних   коштів та   коштів підприємств,   установ   і організацій державної власності.
		Вказані документи в силу вимог законодавства повинні містити інформацію про вартість виконаних робіт, зданих замовнику, а також про витрати, пов'язані з виконанням цього обсягу робіт.
		Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, виконання підрядних робіт оформлюється сторонами шляхом підписання документів, які підтверджують факт виконаних, прийнятих та оплачених робіт.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 03.10.2018 у справі № 922/509/17.
		Відповідач обґрунтовує свої заперечення невідповідністю акту приймання виконаних робіт вимогам законодавства, оскільки він не містить дати складання, а отже не може вважатися належним доказом здавання-приймання виконаних робіт.
		В той же час, з матеріалів справи вбачається та не заперечується у відзиві самим відповідачем те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за 2017 рік форма КБ-2 підписаний належним чином представниками сторін без заперечень та зауважень.
		Крім того, позивачем додано до матеріалів справи копії договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форма КБ-3, які містять  підписи сторін, посвідчені відбитками печаток. 
		Із зазначених первинних документів, якими є акти та довідки (КБ 2, КБ 3) чітко вбачається, на виконання якого саме правочину вони складені, перелік виконаних підрядних робіт та їх вартість.
		Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, виходячи з наступного: 
		Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України   замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
		Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
		Відповідно до ч. 4   ст. 882 ЦК України   передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
		Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
		Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.   Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт    не звільняє відповідача від покладених на нього обов'язків прийняти та оплатити роботи за ціною погодженою ним у договорі (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 06.08.2018 у справі №911/662/17).
		У оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013, «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду», зазначено, що   відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.
		В матеріалах справи міститься копія листа № 16/05-01 від 16.05.2018 ТОВ «Дамиріс» на адресу відповідача, в якому вказано про повторне надання відповідачу двох екземплярів актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, підписаних представником позивача, та двох екземплярів довідок про вартість виконаних робіт та витрат за формою №КБ-2, підписаних представником позивача, а також на підтвердження їх надіслання відповідачу - опис вкладення в цінний лист від 16.05.2018 та фіскальний чек від 16.05.2018.
		Підписуючи акт виконаних підрядних робіт, претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, вказаних у акті, відповідачем не пред'являлось, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни. Докази пред'явлення претензій відсутні в матеріалах справи. 
		Також відповідач не висловив будь-яких заперечень після направлення йому відповідних акту та довідки повторно в травні 2018 року.
		Відтак, відповідач, своєчасно не заявивши про недоліки до виконаних робіт (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду. 
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами. 
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України. 
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Виходячи з викладеного вище, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за виконані роботи за договором у розмірі 192   864  грн. 92 коп. підлягає задоволенню.
		Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 24   306 грн. 15 коп., нарахованої відповідно до п. 5.2. Договору, відповідно до якого при простроченні розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 
		Стаття 216  Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
		Штрафними санкціями у Господарському кодексі України   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України   виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
		Судом встановлено, що позивачем пеня нарахована за період: з 26.05.2018 р. по 04.10.2018 р., виходячи з суми боргу в розмірі 192 864 грн. 92 коп.
		Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 24   306 грн. 15 коп. пені підлягають задоволенню.
		Позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 9   643 грн. 25 коп., який нарахований відповідно до п. 5.4 договору, яким передбачено, що за невиконання обов'язку щодо прийняття виконаних робіт та підписання акта приймання-передачі виконаних робіт замовник сплачує підряднику штраф у розмірі п'ять відсотків від суми договору.
		Враховуючи те, що судом встановлено факт підписання з боку відповідача належним чином акту приймання-передачі виконаних робіт, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 9   643 грн. 25 коп.
		Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
		Письмовими матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобовязань щодо оплати виконаних робіт в передбачений договором строк, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2   092 грн. 45 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 26.05.2018 р. по 04.10.2018  р. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 289 грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.
		Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд  -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (42839, Сумська область, Великописарівський район, с. Іванівка, код ЄДРПОУ 00497727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамиріс» (61145, м. Харків, вул.. Новгородська, 1, кімн. 2, код ЄДРПОУ 37459570) 192864 грн. 92 коп. основного боргу, 24 306 грн. 15 коп. пені, 2092 грн. 45 коп. - 3% річних, 3289 грн. 05 коп. витрати зі сплати судового збору.
		3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.
		4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  
		 
		Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України. 
		 
		Повний текст рішення підписаний 20.03.2019 р.
		 
		Суддя                                О.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...