Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5851/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано судом: 20.03.2019. Зареєстровано: 21.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.

Номер судового провадження: П/320/5851/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		20 березня 2019 року                                     м. Київ                                      справа №320/5851/18
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		в с т а н о в и в:
		До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (далі - позивач, ТОВ "ВАСТ-ТРАНС") з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2018 №0007661202 та №0007671202.
		Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2018, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
		Відповідно до ухвали від 03.01.2019, судом продовжений строк підготовчого провадження у справі №320/5851/18 на 30 днів.
		Згідно з ухвалою від 31.01.2019, суд закрив підготовче провадження у справі №320/5851/18 та призначив справу до судового розгляду по суті.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки складені на підставі неправомірних висновків акта перевірки про використання позивачем пального і мастильних матеріалів в операціях, що не є господарською діяльністю за відсутності первинних документів позивача та акта вибіркової (часткової) інвентаризації, складеного за вимогою відповідача під час перевірки.
		Позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач не врахував, що позивач у межах господарської діяльності здійснив перевезення вантажів по Україні і міжнародному сполученні, що підтверджується CMR та ТТН, згідно акту перевірки підтверджено суму податкових зобов'язань позивача - 113762 грн., суму податкового кредиту за липень 2018 року у розмірі 252536 грн., та обсяги постачання послуг у ході господарської діяльності - перевезень вантажу по території України та за її межами на загальну суму 5152028 грн. при загальному пробігу транспортних засобів позивача - 214847 км.
		Надана ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" оборотно-сальдова відомість по рахунку 947 підтверджує відсутність на підприємстві за період - липень 2018 року втрат та нестач.
		Крім того, позивач зазначає, що представник відповідача не наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про збільшення позивачу податкових зобов'язань за наслідками перевірки та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2018 року, так само як і правом встановлювати факт наявності чи відсутності права позивача на бюджетне відшкодування.
		Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено використання позивачем частини придбаного дизельного палива, бензину, мастил та рідин у липні 2018 року в операціях, що не можна віднести до господарської діяльністі у зв'язку з встановленням фактів:
		- відхилення між списанням дизельного палива відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів та фактичним списанням у липні 2018 року на 3181,92 грн. (ПДВ - 636,39 грн.);
		- перевищення фактичних витрат палива над встановленою нормою витрат на 224,78 л. * 19,97 грн. = 4488,86 грн. (ПДВ - 897,78 грн.);
		- списання бензину, мастил та рідин для автомобільного транспорту підприємства за фактичним використанням по підсумкам місяця без будь-якого нормування на загальну суму без ПДВ 21229,38 грн. (ПДВ - 4245,88 грн.).
		З урахуванням викладеного, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларації з ПДВ за липень 2018 року "Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України" на загальну суму ПДВ 5780 грн. 
		Перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" постачальникам та/або до державного бюджету, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено порушення пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - відсутня фактична оплата від'ємного значення з ПДВ, яке виникло за звітний період - липень 2018 року по постачальнику ТОВ "АВТОДИСТРИБЮШН КАРГО ПАРТС" згідно податкової накладної від 25.07.2018 №266 за поставлені колодки гальмівні дискові на суму - 655,96 грн. (том 1, а.с. 52).
		Протокольною ухвалою від 01.03.2019 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні.
		Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази, судом встановлено наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (ідентифікаційний код 30367782) зареєстроване в якості юридичної особи 19.03.1999 за адресою: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2018 №1004621774 (том 2, а.с. 15-18).
		Судом встановлено, що у період з 19.09.2018 по 02.10.2018 Головним управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення ПДВ.
		Результати перевірки оформлені актом від 09.10.2018 №863/10-36-12-02/30367782 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 41-53).
		В акті перевірки вказано, що проведеною перевіркою списання палива відповідно до наданих подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів встановлено його списання у липні 2018 року у кількості 71923,74 л. на суму 1436523,31 грн., що відповідає картці рахунку 23 (види витрат:дизпаливо) (Дт 23 Кт 203).
		Згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" за липень 2018 року по рахунку 203, по субконто "Дизельне пальне" значаться кредитові обороти в кількості 72085,370 л на суму 1439705,23 грн. Різниця між списанням дизельного палива відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів складає 3181,92 грн. (ПДВ - 636,39 грн.) (том 1, а.с. 48). 
		Проведеною перевіркою використання дизельного палива у господарській діяльності ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" з урахуванням норм витрат встановлених наказом ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" від 02.05.2018 №02-05/2018 "Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству" встановлено наступне.
		1. Згідно подорожнього листа від 25.06.18 №388 та розрахунку до виконаного рейсу №400 від 19.07.18. Транспортний засіб АІ8124 ВІ/АІ 6503 ХВ показники спідометра при виїзді 932417 при заїзді 935401, загальний пробіг 2984 км. Дизпаливо при виїзді - 375, при заїзді 150, заправки дизельного палива на базі 700 л. інші заправки 240 л. (здійсненні на заправочних станціях ТОВ Альянс-Холдинг). Розрахунок згідно норми 1151,63л., фактичні витрати - 1165 л., перевитрата становить 13,37 л.
		2. Згідно подорожнього листа від 27.06.18 №399 та розрахунку до виконаного №366 від 02.07.18. Транспортний засіб АІ1037 ВТ/АІ 9383 XX показники спідометра при виїзді 68993 при заїзді 69175, загальний пробіг 182 км. Дизпаливо при виїзді - 140, при заїзді 180, заправки дизельного палива на базі 100 л. інші заправки 0 л. Розрахунок згідно норми 56,14 фактичні витрати - 60 л., перевитрата становить 3,86 л.
		3. Згідно подорожнього листа від 27.06.18 №400 та розрахунку до виконаного рейсу №365 від 02.07.18. Транспортний засіб АІ2851 АО/178-17 КХ показники спідометра при виїзді 879723 при заїзді 879866, загальний пробіг 143 км. Дизпаливо при виїзді - 340, при заїзді 100, заправки дизельного палива на базі 0 л. інші заправки 0 л. Розрахунок згідно норми 44,81 фактичні витрати - 240 л., перевитрата становить 195,19 л.
		4. Згідно подорожнього листа від 27.06.18 №397 та розрахунку до виконаного рейсу №364 від 02.07.18. Транспортний засіб АІ0315 АX/АІ 6381 ХТ показники спідометра при виїзді 881937 при заїзді 882090, загальний пробіг 153 км. Дизпаливо при виїзді - 90, при заїзді 230, заправки  дизельного палива на базі 200 л. інші заправки 0 л. Розрахунок згідно норми 47,64 фактичні витрати - 60 перевитрата становить 12,36 л.
		Перевіркою встановлено перевищення фактичних витрат палива над встановленою плановою нормою на 224,78 л. У липні 2018 року проведено списання дизельного палива 72085,37 л. на загальну суму 1439705,23 грн. по ціні 19,97 грн. за літр без ПДВ. Сума ПДВ по перевищенню фактичних витрат палива над встановленою плановою нормою складає 224,78 л. грн.* 20% = 897,78 грн. (том 1, а.с. 48-48).
		Проведеною перевіркою встановлено, що у липні 2018 року згідно акту на списання від 31.07.18  №СпТ-000041 проведено списання палива, мастильних матеріалів та рідин по факту використання за липень 2018 року на суму 21229,38 грн.
		До перевірки не надано затверджену наказом про облікову політику підприємства, форми первинних документів для списання бензину, мастильних матеріалів та рідин за фактом їх використання автомобілями з урахуванням норм витрат.
		Наданий на запит від 19.09.2018 №16415/10/10-36-12-02-10 "Про надання документів" до перевірки наказ від 02.05.18 №02-05/2018 "Для планування витрат палива з метою його раціонального використання на автомобільному транспорті по підприємству" встановлює норми витрат тільки дизельного палива для тягачів.
		Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" проводиться списання мастил та рідин для автомобільного транспорту підприємства за фактичним використанням по підсумкам місяця без будь-якого нормування.
		У липні проведено списання бензину, мастил та рідин на загальну суму без ПДВ 21229,38 грн. (ПДВ - 4245,88 грн.).
		Зазначені суми були включені ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" до податкового кредиту у періодах придбання у відповідності до вимог пункту 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (том 1, а.с. 49).
		Як убачається з акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено показники у рядку 4.1 Декларації з липень 2018 року "Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України на загальну суму ПДВ 5780 грн. (том 1, а.с. 51).
		Перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" постачальникам та/або до державного бюджету, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено порушення пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - відсутня фактична оплата від'ємного значення з ПДВ, яке виникло за звітний період - липень 2018 року по постачальнику ТОВ "АВТОДИСТРИБЮШН КАРГО ПАРТС" згідно податкової накладної від 25.07.2018 №266 за поставлені колодки гальмівні дискові на суму - 655,96 грн. (том 1, а.с. 52).
		Висновки акта перевірки містять порушення ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" вимог пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 у відповідності до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:
		- завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 5780 грн.;
		- встановлені факти, за якими платник не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 656 грн.
		На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.10.2018:
		- №0007661202, яким ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за липень 2018 року на 5780,00 грн. та визначено штраф у розмірі 2890,00 грн. (том 1, а.с. 24);
		- №0007671202, яким ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 656,00 грн. (том 1, а.с. 25).
		Не погоджуючись з діями контролюючого органу при проведенні та оформлені результатів перевірки, висновками та рішеннями за наслідками перевірки, позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК) визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
		Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначений у статті 200 ПК.
		Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Пунктом 200.4 статті 200 ПК передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
		ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
		- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Тобто, бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, за умови, що такий показник має від'ємне значення.
		Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності, та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
		При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
		Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
		Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.
		Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом під час перевірки було встановлено використання позивачем частини придбаного дизельного палива, бензину, мастил та рідин у липні 2018 року в операціях, що не можна віднести до господарської діяльністю у зв'язку із встановленням фактів:
		- відхилення між списанням дизельного палива відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів та фактичним списанням у липні 2018 року на 3181,92 грн. (ПДВ - 636,39 грн.);
		- перевищенню фактичних витрат палива над встановленою нормою витрат на 224,78 л. * 19,97 грн. = 4488,86 грн. (ПДВ - 897,78 грн.);
		- списання бензину, мастил та рідин для автомобільного транспорту підприємства за фактичним використанням по підсумкам місяця без будь-якого нормування на загальну суму без ПДВ 21229,38 грн. (ПДВ - 4245,88 грн.).
		Зазначені суми були включені ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" до податкового кредиту у періодах придбання у відповідності до вимог пункту 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (том 1, а.с. 49).
		З приводу стверджуваних в акті перевірки розбіжностей між обсягами та вартістю списаного дизельного палива відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів та фактичним списанням у липні 2018 року, суд зазначає наступне.
		В акті перевірки вказано, що проведеною перевіркою списання палива відповідно до наданих подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів встановлено його списання у липні 2018 року у кількості 71923,74 л. на суму 1436523,31 грн., що відповідає картці рахунку 23 (види витрат:дизпаливо) (Дт 23 Кт 203).
		Згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" за липень 2018 року по рахунку 203, по субконто "Дизельне пальне" значаться кредитові обороти в кількості 72085,370 л. на суму 1439705,23 грн. Різниця між списанням дизельного палива відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів складає 3181,92 грн. (ПДВ - 636,39 грн.) (том 1, а.с. 48). 
		Судом встановлено, що в порушення "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 та зареєстрованої за Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 (далі - Інструкція №291) відповідач під час перевірки не врахував показники рахунку 92 "Адміністративні витрати", а саме 160,00 л. дизельною палива на суму 3181,92 грн. (том 1, а.с. 232).
		Факт списання дизельного пального в обсязі 160,00 л. на суму 3181,92 грн. на цілі, що пов'язані з адміністративними витратами ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" (перевезення працівниців) підтверджується актом списання від 31.07.2018 №СпТ-000044 (том 1, а.с. 248), подорожнім листом вантажного автомобіля №07 та розрахунком до виконаного рейсу №7 від 31.07.2018 (том 1, а.с. 246-247).
		Обсягів витрат палива, що обліковані позивачем на рахунку 92 "Адміністративні витрати", контролюючий орган у ході перевірки не дослідив, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про відхилення між списанням палива згідно подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів та фактичним списанням у липні 2018 року на 3181,92 грн., сума ПДВ - 636,39 грн.
		Щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості пального в обсязі 224,78 л., яке було використано понад встановлені наказом на підприємстві планові лінійні норми витрат палива, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що списання палива позивачем здійснюється з урахуванням планових лінійних норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті по підприємству, що затверджені наказом ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" від 02.05.2018 №02-05/2018 (том 1, а.с. 221).
		Як вбачається зі змісту вказаного наказу, встановлюючи базову лінійну норму використання палива для автопоїздів у розмірі 30 літрів на 100 кілометрів шляху ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" виходило із того, що підприємством використовуються сідлові тягачі, що не мають істотних конструктивних розбіжностей: колісна формула 4х2; приблизно однакова трансмісія та потужність двигунів; пробіг понад 400 т.км; а також складні умови експлуатації (затори, гірські підйоми та спуски, бездоріжжя, перевезення тентовими великогабаритними напівпричепами; використання автономних обігрівачів). При цьому при перевезенні вантажів використовується тентовий напівпричіп, споряджена маса якого в середньому становить від 7 т.
		В акті перевірки вказано, що подорожніми листами вантажного автомобіля від 25.06.2018 №388, від 27.06.2018 №399, від 27.06.2018 №400, від 27.06.2018 №397 та розрахунками використання пального до них, а саме: від 19.07.2018 №400, від 02.07.2018 №366, від 02.07.2018 №365, від 02.07.2018 №364 відповідно, підтверджується, що ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" було використаного пального в обсязі, що перевищує планові лінійні норми, затверджені наказом ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" від 02.05.2018 №02-05/2018, на 224,78 л. на суму ПДВ 897,78 грн.
		Суд зазначає, що податкове законодавство не містить застережень, які б виключали можливість віднесення до складу операційних витрат підприємства обсягів палива, використаного понад затверджені на підприємстві планові лінійні норми, або щодо необхідності приведення використання пального до певних норм.
		Відповідно до пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Пунктом 5 наказу ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" від 02.05.2018 №02-05/2018 зобов'язано головного бухгалтера ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" проводити списання пального по факту його використання відповідно до подорожніх листів та розрахунків до виконаних рейсів згідно подорожніх листів.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що витрати палива, пов'язані з наданням послуг підприємством, що відповідають основним видам діяльності підприємства, визнаються у витратах в обсязі, який враховано у бухгалтерському обліку, без обмежень.
		Щодо доводів контролюючого органу про необхідність врахування Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (далі - Норми), суд зазначає наступне.
		У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №817/1429/16 зазначено про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства внаслідок списання палива понад ліміти, визначені у Нормах, оскільки зазначені Норми не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України та не є джерелом права, яке застосовується судом згідно з статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і має виключно рекомендаційний характер при плануванні витрат палива з метою його раціонального використання.
		Отже, посилання контролюючого органу на те, що позивачем здійснюється списання палива без урахування наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 не може слугувати підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та/або зменшення від'ємного значення з ПДВ, сформованого під час придбання палива для цілей використання у господарській діяльності.
		Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов'язок коригувати розмір податкового кредиту у випадку списання пального в обсязі, що перевищує затверджені на підприємстві планові лінійні норми.
		За таких обставин висновок контролюючого органу  про завищення податкового кредиту у розмірі 897,78 грн. унаслідок включення до складу витрат палива в обсязі, що перевищує планові норми на 224,78 літрів, є необґрунтованими.
		Щодо завищення податкового кредиту у розмірі 4245,88 грн. унаслідок списання палива, мастильних матеріалів та рідин для автомобільного транспорту підприємства за фактичним використанням по підсумкам місяця без будь-якого нормування, суд зазначає наступне.
		В акті перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлено, що у липні 2018 року згідно акту на списання від 31.07.18 №СпТ-000041 проведено списання палива, мастильних матеріалів та рідин по факту використання за липень 2018 року на суму 21229,38 грн.
		До перевірки не надано затверджену наказом про облікову політику підприємства, форми первинних документів для списання бензину, мастильних матеріалів та рідин за фактом їх використання автомобілями з урахуванням норм витрат (том 1, а.с. 49).
		Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не зазначено назву Закону України та норму, яка зобов'язує позивача затверджувати наказом про облікову політику підприємства, форму первинного документу для списання бензину, мастильних матеріалів та рідин за фактом їх використання автомобілями з урахуванням норм витрат.
		Натомість, як було встановлено судом наказ Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 взагалі не містить імперативних норм.
		За таких обставин, висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту у розмірі 4245,88 грн. унаслідок списання палива, мастильних матеріалів та рідин для автомобільного транспорту підприємства за фактичним використанням по підсумкам місяця без будь-якого нормування, є необґрунтованими.
		З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу щодо порушення ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" вимог пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 5780 грн., є необґрунтованим.
		За таких обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 23.10.2018 №0007661202 є протиправним та підлягає скасуванню.
		При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем на підставі встановлених фактів у липні 2017 року висновки здійснюються щодо операцій у липні 2018 року (том 1, а.с. 50). 
		Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Київській області від 23.10.2018 №0007661202 зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за липень 2017 року (том 1, а.с. 24).
		Суд звертає увагу, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" була проведена щодо правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення ПДВ.
		Допитаний в судовому засіданні 01.03.2019 свідок - заступник начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2, що здійснював вказану перевірку зазначив, що порушення викладені в акті перевірки стосувались періоду - липень 2018 року, в описовій частині акта перевірки та податкового повідомлення-рішення механічно допущено описку, яка не впливає на правильність висновків та винесення податкового повідомлення-рішення.
		З огляду на це, судом встановлено, що відповідачем при складані акта перевірки та прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення були допущені механічні описки, а отже правильним слід вважати - липень 2018 року.
		Щодо доводів контролюючого органу про встановлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування та відсутності права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 656 грн., суд зазначає наступне.
		Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК, пунктом 200.1 якої визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. 
		Пунктом 200.4 статті 200 ПК передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Судом встановлено, що 20 серпня 2018 року позивач подав до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2018 року з додатками, що підтверджується квитанцією №2 від 20.08.2018, реєстраційний номер 9175387487 (том 1, а.с. 26-33).
		З вказаною податковою декларацією позивачем було також подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень  2018 року) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів та рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми правонаступника (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року).
		Згідно даних податкової декларації податкові зобов'язання складають 113762 грн. (рядок 9); податковий кредит 252536 грн. (рядок 17); від'ємне значення 138774 грн. (рядок 19); бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягає 138774 грн.
		Податок на додану вартість у розмірі 138774 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за липень 2018 року (рядок 20.2.), є меншим суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка складає 286291,00 грн.
		Від'ємне значення у розмірі 138774 грн. (рядок декларації 20.2), відповідно, віднесено платником до відшкодування на рахунок у банку (рядок 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2018 року).
		Отже, позивачем згідно вимог закону заявлено до бюджетного відшкодування у липні 2018 року суму податку на додану вартість у розмірі 138774 грн. (113762 - 252536).
		В акті перевірки вказано, що перевіркою визначення частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" постачальникам та/або до державного бюджету, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено порушення пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - відсутня фактична оплата від'ємного значення з ПДВ, яке виникло за звітний період - липень 2018 року по постачальнику ТОВ "АВТОДИСТРИБЮШН КАРГО ПАРТС" згідно податкової накладної від 25.07.2018 №266 за поставлені колодки гальмівні дискові на суму - 655,96 грн. (том 1, а.с. 52).
		Суд зазначає, що підпункт б пункту 200.4 статті 200  ПК надає право платнику податку на включення суми податку на додану вартість до розрахунку бюджетного відшкодування за умови фактичної сплати податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
		Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).
		Як вбачається з матеріалів справи, постачальником ТОВ "АВТОДИСТРИБЮШН КАРГО ПАРТС" за фактом поставки на користь ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" товару -  колодки гальмівні дискові складено та зареєстровано у ЄРПН податкову накладну від 25.07.2017 №266 на суму 3935,76 грн., у тому числі ПДВ 655,96 грн. (том 2, а.с. 116). 
		Вказана сума була включена ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" до складу бюджетного відшкодування сум ПДВ за липень 2018 року.
		Натомість, кошти за вказаний товар були сплачені ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" лише 09.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 09.08.2018 №12583 (том 2, а.с. 117).
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлені факти, за якими платник не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 656 грн.
		За таких обставин підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 23.10.2018 №0007671202 відсутні.
		Щодо доводів позивача, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: надано під час проведення перевірки службове посвідчення КО №001641, яке не відповідає зразку службового посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби, що затверджено наказом Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 та видане неіснуючим органом, суд зазначає наступне.
		Для з'ясування вказаних обставин судом в судовому засіданні 01.03.2019 було допитано в якості свідка заступника начальника відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2. Свідок ОСОБА_2 підтвердив, що для проведення перевірки ним було надано посвідчення на бланку Міністерства доходів і зборів України.
		Копія вказаного посвідчення наявна в матеріалах справи (том 1, а.с. 36).
		За правилами пункту 81.1 статті 81 ПК, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
		Суд погоджується з доводами позивача, що службове посвідчення працівників органів ДФС - його зразок затверджений наказом Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 "Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби".
		Натомість, згідно правової позиції Верховного України, висловленої в постанові від 10.05.2018 №806/2127/16, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
		Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A,  №303-A, п.29).
		Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Суд зазначає, що згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до частини четвертої 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3524,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.10.2018 №13370 (том 1, а.с. 3), а також здійснені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, розмір яких складає 10000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої (правової допомоги) від 25.10.2018 №25/10 (том 1, а.с. 249), платіжним дорученням від 26.10.2018 №13372 (том 2, а.с. 3), актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 25.10.2018 №25/10  (том 2, а.с. 1), свідоцтвом про право заняття адвокатської діяльності  (том 2, а.с. 2).
		Суд зазначає, що позивачем в адміністративному позові заявлено дві вимоги майнового характеру, ціна якої становить 9326 (5780+2890+656) грн.
		Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
		Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", з 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 грн.).
		Таким чином під час звернення до суду необхідно було сплатити 1762,00 грн. судового збору (1,5 відсотка ціни позову (9326,00 грн.) це 139,89 грн., що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762,00 грн.)).
		За наслідками розгляду справи майнові вимоги були задоволені у частині, що складає 92,97% від заявлених.
		З урахуванням викладено, сума судових витрати, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, становить 10935,13 грн. [(1762х92,97%)+(10000,00 х92,97%)].
		Відповідно до статті 7 Закону №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, проте таке клопотання позивачем під час розгляду справи не подано. 
		Отже питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1762,00 грн. з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача. 
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2018 №0007661202.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 10935 (десять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 13 коп.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              Басай О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...