Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16952/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2019. Зареєстровано: 21.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: А/855/424/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16952/18                                                                       Головуючий у 1 інстанції: Бояринцева М.А.
		                                                                                          Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  13 березня 2019 року                                                                                          м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача Суддів  За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М.           Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної архітектурно-будівельної інспекції України та особи, яка не брала участі у справі Громадської організації "Європейський закон і порядок" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллер" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллер" звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просив: 
		- визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо відмови у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» дозволу на виконання будівельних робіт об'єкту будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м. Києва»;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 31.08.2018 р. № ІУ1331824322204.
		- зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» дозвіл на виконання будівельних робіт об'єкту будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м. Києва».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо відмови у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» дозволу на виконання будівельних робіт об'єкту будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м.Києва». Визнано протиправним та скасовано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 31.08.2018 р. № ІУ 133182432220. Зобов'язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» дозвіл на виконання будівельних робіт об'єкту будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул.Предславинській, 35 у Печерському районі м.Києва».
		Не погодившись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - Громадська організація "Європейський закон і порядок"  звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема, апелянт зазначає, що за результатами розгляду заяви  ТОВ "Катерпіллер" відповідач обґрунтовано прийняв рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Також, вказує, що, зобов'язавши відповідача видати конкретний дозвіл на виконання будівельних робіт, суд вийшов за межі компетенції, що є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України не заперечує факту наявності наказу про призначення ГАП, а зазначає про те, що вказаний документ не було подано до заяви про отримання дозволу.
		15 лютого 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллер" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Київський завод "Радар" (Сторона 1) та Товариством з обмежено відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» (Сторона 2) укладено договір про пайову участь у капітальному будівництві житлового комплексу з торгово-офісними приміщеннями №Ух 1.16.
		Предметом договору є зобов'язання та права сторін щодо сприяння розширенню та модернізації виробничих потужностей Сторони 1 по створенню продукції, вдосконалення мережі збуту цієї продукції шляхом пайової участі по будівництву об'єкта на земельній ділянці та з метою отримання у власність кожною із сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі (пункт 1.1. договору).
		За цим договором Сторона 1 делегує Стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а Сторона 2 зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об'єкта в цілому на земельній ділянці, відповідно до проектної документації (пункт 1.2. договору). 
		28.08.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» звернулось до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою № 40-30-2808-50 про видачу дозволу на виконання будівельних робіт об'єкт будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул.Предславинській, 35 у Печерському районі м.Києва».                           
		До заяви додано: 1) копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копію державного акту на право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:045:0033; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:045:0003; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:045:0002; копію договору №Ух 1.16 від 15.01.2016, 2) копію проектної документації на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку: основні креслення стадії «П»: Том 1 Книги 1-8, Том 2    Книги 1-7, Том 3 - 5,    паспорт зовнішнього опорядження; копію експертного звіту № 52/18 від 21.05.2018 щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція майнового комплексу», адреса об`єкту клас наслідків відповідності СС3, з додатком; наказ «Про затвердження проектної документації», довіреність №342 від 12.04.2016; 3) копії документів про призначення осіб, які здійснюють авторський нагляд, технічний нагляд, відповідальних виконавців робіт; 4) інформацію про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати: копію ліцензії на виконання будівельних робіт виконавця робіт, копію диплома особи відповідальної за виконання будівельних робіт, копію кваліфікаційного сертифікату особи, яка здійснює технічний нагляд. 
		За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» та доданих до неї документів, Державною архітектурно-будівельною    інспекцією України прийнято рішення від 31.08.2018 р. № ІУ 133182432220 про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт об'єкта будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м.Києва» з підстав неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу, а саме: не подано наказ про призначення ГІП та ГАП з визначенням в ньому відповідального виконавця, що суперечить Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України від 16.05.2011 р. №45 (в чинній редакції); проектна документація подана не в повному обсязі, який визначено ДБН А2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
		Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності»    (далі - Закон №    3038-VI, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Пунктом 4 статті 1 Закону №       3038-VI визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
		Стаття 26 Закону №       3038-VI встановлює, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
		Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. 
		Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. 
		Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. 
		Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
		Відповідно до статті 29 Закону №       3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		В силу частин першої, другої статті 34 Закону № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після: - подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; - видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". 
		Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (ч.2 ст. 34 Закону № 3038-VI). 
		Згідно частини першої статті 37 Закону №    3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля, згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Частина друга статті 37 Закону №       3038-VI визначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. 
		За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
		Згідно  частини третьої статті 37 Закону №       3038-VI, форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Так, механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 747, далі - Порядок).
		Пунктом 5 Порядку встановлено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:  подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;  видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
		Згідно пункту 27 Порядку, дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.
		Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
		До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;    копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати (пункт 28 Порядку).
		Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛЕР» звернулось до відповідача із заявою №40-30-2808-50 про видачу дозволу на виконання будівельних робіт об'єкт будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м. Києва» за формою встановленою у додатку 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт із переліком додатків, встановлених частиною третьою статті 37 Закону №    3038-VI та    пунктом 28 Порядку.
		До заяви додано: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію: Державний акт на право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:045:0033; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:045:0003; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:045:0002; Договір №Ух 1.16 від 15.01.2016р.; 2) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку: основні креслення стадії «П»: Том 1 Книги 1-8, Том 2 Книги 1-7, Том 3-5, паспорт зовнішнього опорядження; Експертний звіт №52/18 від 21.05.2018р. щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція майнового комплексу», адреса об'єкту клас наслідків відповідності ССЗ, з додатком; наказ «Про затвердження проектної документації», довіреність №342 від 12.04.2016; 3) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд: наказ на призначення особи, що здійснює авторський нагляд - Наказ «Про призначення посадових осіб, які відповідають за проведення робіт» №25/10/17 від 25.10.2017р.; наказ про призначення особи, що здійснює технічний нагляд - Наказ «Про призначення посадової особи, яка відповідає за виконання технічного нагляду» №10/17 від 20.10.2017р.; наказ про призначення відповідальних виконавців робіт -Наказ «Про призначення посадових осіб, які відповідають за проведення будівельних робіт» №55-П від 13.08.2018р.; інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт -ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції №37-Л від 11.10.2016р. з Господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності видану Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМЕХБУД 21»., кваліфікаційні сертифікати: кваліфікаційний сертифікат Серія АТ №005152 від 09.02.2016р. інженера технічного нагляду; кваліфікаційний сертифікат Серія АА №000342 від 24.07.2012р. архітектора          свідоцтво №1588 від 26.01.2018р. про підвищення кваліфікації за напрямком професійної атестації архітекторів, диплом особи відповідальної за виконання робіт, Наказ №25.10/17 від 25.10.2017р.
		Апелянт - Державна архітектурно-будівельна інспекція України зазначає, що під час звернення позивача із заявою та доданими до неї документами, позивачем не додано до заяви про отримання дозволу наказу ТОВ «Інтеліт Проект» від 25.10.2017 року № 25.10/17 про призначення головного архітектора проекту.
		Також, апелянт вказує, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України не заперечує факту наявності наказу про призначення ГАП, а зазначає про те, що вказаний документ не було подано до заяви про отримання дозволу.
		Закон України «Про архітектурну діяльність» визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів 
		Частини 1, 2 ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлюють, що проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.
		Проект об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають -кваліфікаційний сертифікат.
		Проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.
		П. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового- комунального господарства України від 16.05.2011р. №45 визначено, що головний архітектор проекту (далі - ГАП) - архітектор, який має кваліфікаційний сертифікат та виконує роботу з архітектурно-об'ємного проектування, очолює та/або координує розроблення окремих розділів проектної документації; головний інженер проекту (далі - ГІП) - інженер, який має кваліфікаційний сертифікат та виконує роботу з інженерно- будівельного проектування, очолює та/або координує розроблення окремих розділів проектної документації.
		В силу пункту 12 Порядку, генпроектувальник (проектувальник) визначає розпорядчим документом ГАПа та/або ГІПа. 
		При проектуванні об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми наслідками (СС2) та    зі значними наслідками (СС3), можуть одночасно призначатись ГАП та ГІП з визначенням одного з них головним виконавцем.
		Проект розробляється під керівництвом ГАПа (ГІПа).
		Окремі розділи або частини проектної документації розробляються під керівництвом відповідальних виконавців, які мають кваліфікаційний сертифікат.
		Титульний аркуш проекту підписується та скріплюється печаткою ГАПа (ГІПа). Окремі розділи або частини проектної документації підписуються виконавцями, які мають кваліфікаційний сертифікат, які є безпосередніми розробниками цих розділів або частин проектної документації.
		З матеріалів справи слідує, що наказом генерального проектувальника ТОВ «ІНТЕЛІТ ПРОЕКТ» від 25.10.2017 № 25.10/17 призначено головного архітектора проекту Шевченка Р.О.
		Подана до відповідача проектна документація затверджена головним архітектором проекту та скріплена його печаткою, який має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серія АА №000342, виданий 24.07.2012 р.
		Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДПРОЕКТЕКСПЕРТИЗА» надано Експертний звіт №52/18 від 21.05.2018р. щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція майнового комплексу» за аресою : м.Київ, Печерський район, вул.Предславинська, 35, яким встановлено, що за результатами розгляду проектної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена, відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності будинків, споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з техніко-економічним показниками, що додаються.
		Наведене свідчить про відповідність проектної документації вимогам ДБН А2.2-3-
		2014.
		Частиною 4 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.
		Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1)неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду (ч.4).
		У разі якщо в установлений цією статтею строк органом державного архітектурно- будівельного контролю не видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, замовник звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, для вжиття протягом десяти робочих днів заходів, пов'язаних з видачею зазначеного дозволу або відмовою в його видачі. У разі якщо протягом зазначеного строку не буде видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, право на виконання будівельних робіт виникає на десятий робочий день з дня реєстрації письмового звернення, направленого рекомендованим листом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду, а дозвіл вважається виданим (ч.5).
		Відповідно до п.29 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.
		Під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє наявність відомостей про:               відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури» у реєстрі атестованих осіб;  ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
		В силу пункту 30 Порядку, підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
		Пунктом 31 Порядку визначено, що  у разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку.
		Замовник може після усунення недоліків, що спричинили прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі дозволу.
		З наведенного слідує, що частиною четвертою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у    видачі дозволу на виконання будівельних робіт.
		Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що  враховуючи, що позивачем з метою отримання дозволу на виконання будівельних робіт подано відповідну заяву за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, до якої додано усі документи визначені пунктом 27 цього Порядку, із повним переліком додатків, встановлених частиною третьою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та    пункту 28 Порядку, висновки відповідача щодо неподання замовником документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу є протиправними .
		Щодо доводів апелянта - Державної архітектурно-будівельної інспекції України про те, що під час звернення позивача із заявою та доданими до неї документами, позивачем не додано до заяви про отримання дозволу наказу ТОВ «Інтеліт Проект» від 25.10.2017 року, як на підставу для відмови у видачі ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» дозволу на виконання будівельних робіт об'єкту будівництва, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, звертає увагу на наявність наказу про призначення головного архітектора проекту, що й не заперечує відповідач, та зазначає, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях вказує на    уникнення формалізму при прийнятті рішень.
		У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що  суд першої інстанції, зважаючи на подання позивачем всіх документів, визначених чинним законодавством для отримання дозволу, дійшов правильного висновку, що належним та ефективним  способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України видати дозвіл на виконання будівельних робіт об'єкту будівництва «Реконструкція майнового комплексу на вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м.Києва».
		Крім того, доводи апелянта - особи, яка не брала участі у справі - Громадська організація "Європейський закон і порядок"  про те, що, зобов'язавши відповідача видати конкретний дозвіл на виконання будівельних робіт, суд вийшов за межі компетенції, що є формою втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема    людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями    та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1    ст. 6 КАС України).
		Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у    ст. 3 Конституції України.
		Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Як зазначено в    п. 4.1    Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004    суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих    Конституцією    та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали    Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод    1950 року.
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини    рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме:    «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй    конституцією    або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
		Також, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в    справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1    ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
		У    справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.
		В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Принцип «належного урядування», як    правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на          легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а    помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
		Крім цього, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі №1640/2594/18: « …повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Відповідно до пункту 4 частини першої 1   статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України   способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
		Частиною четвертою   статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України   визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд».
		Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллер" та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та особи, яка не брала участі у справі Громадської організації "Європейський закон і порядок" залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
		  Суддя-доповідач Судді       Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М.           Повний текст постанови виготовлено 18.03.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...