Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/1400/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2019. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2019.
Дата набрання законної сили: 23.04.2019
Номер судового провадження: 2/705/495/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                              Справа №705/1400/18
		                            2/705/495/19
		 
		       
		                  
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		13 березня 2019 року                             м.Умань
		 
		 
		Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі: 
		головуючого  судді                    Кормана О.В.
		з участю: 
		секретаря судового засідання             Власової Т.Ю.
		позивача                     ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані Черкаської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувсядо судуіз позовомдо ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та моральної шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що позивач 23.11.2017 року надав у позику своєму знайомому ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30000 грн, які останній зобовязувався повернути позивачу по сплину тижневого терміну, тобто 30.11.2017 року. На той час боргової розписки позивач не вимагав, оскільки відповідач являється близьким товаришем сина позивача. Передача грошей відбулась віч-на-віч. По спливу тижневого терміну відповідач кошти не повернув та почав уникати зустрічей. 12.03.2018 року відповідач добровільно написав боргову розписку та зобовязався повернути кошти до 14.03.2018 року. Але, на час звернення позивача до суду, відповідач гроші не повернув. Оскільки позивач являється інвалідом 2 групи та, в звязку з погіршенням стану здоровя, потребує терміново лікування, яке коштує значних коштів, йому крайнє необхідно повернути свої кошти. Кошти відповідачем не повернуті, що є порушенням його прав. Крім того, зазначеними діями йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 10000 грн.
		На цих підставах просив: стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 30000 гривень на користь позивача; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти у сумі 10000 гривень  як відшкодування завданої моральної шкоди; судові витрати, повязані з розглядом справи покласти на відповідача.
		Ухвалою судді від 25 травня 2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін. 
		Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що відповідач  непорядна людина, яка обманула позивача. 23.11.2017 року відповідач попросив у нього 1000 доларів США, які позивач йому надав без розписки. При цьому, відповідач обіцяв вказані кошти повернути. Проте, минув тиждень, а гроші повернуті не були. В лютому 2018 року відповідач написав позивачу розписку на 40000 гривень. Майже рік відповідач обіцяв повернути кошти. Проте, до цього часу гроші не повернуті. Позивач їздив і до батьків відповідача, проте це результатів не дало. Моральну шкоду обґрунтував тим, що він перебуває у «підвішеному» стані, неповернення коштів впливає на нервову систему позивача. Кошти позивачу необхідні для лікування.
		Відповідач у судові засідання, призначені на 12 липня 2018 року, 17 грудня 2018 року, 12 лютого 2019 року та 13 березня 2019 року не зявився, про дату та час судового засідання повідомлявся судом шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання та шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Судової влади. Проте, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
		Частина 1 статті 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Згідно статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
		Суд у судовому засіданні, враховуючи наявності згоди позивача на заочний розгляд справи, ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України.
		Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані позивачем докази, дійшов таких висновків.
		Позивач надав до суду Розписку, в якій зазначено, що «Я ОСОБА_2 НЕ510545 взяв в ОСОБА_1 кошти в сумі тридцять тисяч гривень та зобовязуюся йому їх повернути 14.03.18». Вказана розписка датована 12.03.18.
		Також, позивачем додано до позовної заяви самостійно виготовлені роздруківки СМС розмов між ним, та, як вказує позивач, відповідачем.
		Інших доказів, які б на думку позивача підтверджували факт отримання відповідачем позики, суду не надані.
		Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
		Згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
		У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.  Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд небере дорозгляду докази,що нестосуються предметадоказування.  Достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи.  Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.  Доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		У відповідності до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Позивач, як на підтвердження факту позики коштів саме відповідачем, посилається на розписку, копія якої додана до позовної заяви та оригінал якої був наданий суду для огляду у судовому засіданні.
		Проте, з тексту вказаної розписки неможливо достовірно встановити, що позичальник та особа, до якої заявлено позовні вимоги, являються однією і тією ж особою, так як розписка не містить посилань на дату народження, місце проживання позичальника. Наявність запису «НЕ510545», який може вказувати на серію та номер паспорта позичальника, також не вказує достовірно на відповідача, так як документальних підтверджень документування відповідача саме таким паспортом суду не надано. Крім того, суд однозначно не може пересвідчитись, що розписка була написана саме особою на імя ОСОБА_2.
		Роздруківка СМС розмов, яка також додана позивачем до позовної заяви, не може слугувати доказом правовідносин, які виникли між сторонами з приводу позики коштів, так як вказана роздруківка виготовлена позивачем, не містить посилань на абонентські номери, їх власників. Крім того, суду не надано доказів, що така переписка в дійсності мала місце.
		Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а суду не надано достатніх достовірних та належних доказів, які б вказували на те, що особа, яка зазначена відповідачем у позовній заяві, дійсно отримала у позику від позивача грошові кошти, що саме відповідачем була написана розписка, подана позивачем до суду, що СМС переписка, роздруківку якої надав позивач, велась саме між позивачем та відповідачем, тому суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 60-61, 76-81, 83, 212, 19, 141,258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280, 281, 282 ЦПК України, суд,
		ВИРІШИВ:
		Відмовити повністю в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою та моральної шкоди.
		Заочне рішення може бути переглянуте Уманським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. 
		Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне рішення складене 22 березня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                О.В.Корман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...