Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/8167/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 21.03.2019
Номер судового провадження: 51-225км17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		21 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 758/8167/16-к
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/796/1057/2017
		Провадження № 51  225 км 17
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		його захисника  адвоката ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 ,
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100070003246 від 13 травня 2016 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Завалівка Вишгородського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		за ст. 286 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року засуджено ОСОБА_6 за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 4250 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. 
		Ухвалено стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_8 26 525 гривень 34 копійки на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень моральної шкоди.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 10815 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 гривень моральної шкоди, на користь держави 1100 гривень 50 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 квітня 2016 року о 21 годині 25 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки 
		«Mersedes-Benz 212D» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у лівій смузі по вул. Вишгородській зі сторони пл. Шевченка в напрямку вул. Берестецької в м. Києві та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3.б), 12.2. та 18.4. Правил дорожнього руху України, в темний час доби не вибрав безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які перетинали проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу в напрямку справа наліво відносно напрямку руху автомобіля марки 
		«Mersedes-Benz 212D».
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу. 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року зазначений вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами представника ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_11 та представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 у частині вирішення цивільного позову змінено: зменшено розмір стягнутої з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_8 моральної шкоди до 1326 гривень 27 копійок; збільшено розмір стягнутої з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральної шкоди до 40000 гривень. 
		У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Клопотання ОСОБА_6 задоволено частково, на підставі ст. 1 п. «ґ», ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року його звільнено від відбування основного покарання у виді штрафу в розмірі 4250 гривень. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неправильне застосування норм цивільного і цивільного процесуального законодавства при вирішенні цивільного позову, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. Указує на те, що потерпіла перебувала на лікуванні лише 5 днів, документи, що підтверджують розлад здоров`я ОСОБА_8 понад 21 день відсутні, а тому вважає висновок судово-медичної експертизи недопустимим доказом. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції мав право застосувати до ОСОБА_6 положення Закону України «Про амністію у 2016 році» лише за умови доведеності його винуватості, при цьому не враховано, що захисник був проти застосування амністії. Зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову є невмотивованими. 
		В запереченнях на касаційну скаргу захисника представник потерпілої ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_9 вказує на безпідставність її доводів і просить залишити її без задоволення, а судові рішення  без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник засудженого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 та засуджений у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги і просили її задовольнити. 
		Представник потерпілої та прокурор у судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, обґрунтовано послався: на показання самого ОСОБА_6 , який у судовому засіданні не заперечував факту наїзду на ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на пішохідному переході; на показання потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої 
		ОСОБА_8 було спричинено травму та зроблено операцію в лікарні; на показання свідка ОСОБА_12 про обставини дорожньо-транспортної пригоди; на дані, які містяться у протоколах огляду місця ДТП від 29 квітня 2016 року, огляду предмету від 14 червня 2016 року  CD диску із відеозаписом реєстратора свідка ОСОБА_12 , огляду місця події від 15 червня 2016 року; на висновок судової автотехнічної експертизи від 24 червня 2016 року № 482ат про наявні в діях ОСОБА_6 порушення правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв`язку із наслідками, що настали. 
		Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував висновок судово-медичної експертизи від 24 червня 2016 року № 1236/Е, згідно з яким при зверненні за медичною допомогою 29 квітня 2016 року о 22 годині 30 хвилин у ОСОБА_8 мала місце закрита травма лівого колінного суглобу у вигляді розриву заднього рогу медіального меніску, розриву внутрішньої бокової зв`язки зліва, хондрального перелому латерального виростка великогомілкової кістки, яка відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 1 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 , представника ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_11 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи сторони захисту про відсутність в діях 
		ОСОБА_6 складу злочину та недопустимість як доказу висновку судово-медичної експертизи від 24 червня 2016 року № 1236/Е і визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивував своє рішення.
		Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено. 
		Відповідно до вимог ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння 
		(ст. 128 ч. 1 КПК України).
		Цивільний позов представником потерпілої ОСОБА_8  адвокатом ОСОБА_9 подано у передбаченому ст. 128 КПК України порядку до початку судового розгляду.
		Рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 10815 гривень на відшкодування матеріальної шкоди ґрунтується на положеннях 
		статей 128,129 КПК України, статей 22, 1166 ЦК України і є вмотивованим. При цьому захисник ОСОБА_7 не має права порушувати питання про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої ОСОБА_8 26 525 гривень 
		34 копійки на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки відповідно до вимог 
		ст. 425 ч. 1 п. 1 КПК України засуджений, його законний представник чи захисник мають право подати касаційну скаргу в частині, що стосується інтересів засудженого. 
		Збільшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 , до 40000 гривень, суд апеляційної врахував моральні переживання, понесені ОСОБА_8 у зв`язку з ушкодженням її здоров`я, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно тілесне ушкодження середньої тяжкості, характер та обсяг фізичних, душевних і психічних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, часу та зусиль, що необхідні для відновлення попереднього стану. Ухвала апеляційного суду в цій частині також відповідає вимогам ст. 419 КПК України та статей 23, 1167 ЦК України.
		Що стосується доводів про неправильне застосування судом апеляційної інстанції амністії до ОСОБА_6 , то вони є безпідставними та не відповідають матеріалам кримінального провадження і вимогам закону. 
		У клопотанні від 14 вересня 2017 року ОСОБА_6 просив застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування покарання. 
		Згідно з аудіозаписом судового засідання від 19 вересня 2017 року, який міститься на технічному носії фіксації судового провадження в суді апеляційної інстанції, 
		ОСОБА_6 підтримав своє клопотання про застосування амністії. Суд апеляційної інстанції розглянув зазначене клопотання та обґрунтовано задовольнив його частково, звільнивши ОСОБА_6 на підставі ст. 1 п. «ґ», ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року від відбування основного покарання.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_13 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника  адвоката ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...