Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/19741/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2019. Зареєстровано: 28.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2019.

Номер судового провадження: 2/522/4231/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 522/19741/17
		Провадження № 2/522/4231/19
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 березня 2019 року                                                                                 м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси 
		у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В., 
		за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,
		розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТЗОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ТзОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» про стягнення у відшкодування матеріальної та моральної шкоди 13536,90 грн., з яких матеріальна шкода складає 3536,90 грн. та моральна - 10000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 вересня 2017 року, він, керуючи автомобілем моделі MitsubishiGrandis, двигун JMBL НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 , о 09.00, заїхав на АЗС «ОККО» № 17, яка розташована за адресою: м. Одеса, автодорога обхідна м. Одеса, 21 км, щоб заправити автомобіль дизельним паливом. Позивач також зазначив, що на його автомобілі є маркування «дизель», а на баці його автомобіля є лючок «дизель - ЕВРО». Замовивши дизельне паливо «Дизель Пульс» повний бак, позивач сплатив 1400,90 грн., про що отримав відповідний фіскальний чек. Після проведення розрахунку за пальне, позивач завів двигун автомобіля, який через три хвилини затихнув. Звернувшись до працівників АЗС, позивач отримав відповідь, що ним було замовлено бензин ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5. Звернувшись із заявою до Хмельницького ВП Малиновського відділу поліції у м. Одеса ГУНП в Одеській обл., позивач отримав відповідь листом від 20.09.2017, що спірні питання з ТзОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» рекомендовано вирішувати у приватному порядку в суді. 
		Вважає, що унаслідок того, що йому замість дизельного палива у кількості 50 літрів залили бензин 95-й, йому спричинена матеріальна в розмірі 3536,90 грн., що складається з: 375,00 грн. вартості 15 літрів дизельного палива, що було у нього в баку до заправки та стало непридатним для користування; 1400,90 грн. - за чеком за отримання товару - якісного палива, яке йому не було надано; 300,00 грн. вартості пошкодженого паливного фільтру та 1461,00 грн. вартості робіт по чищенню паливної системи автомобіля на СТО.
		До того ж, позивач зазначає, що йому спричинена моральна шкода через те, що він витратив свій вихідний день на те, щоб розбиратися з працівниками АЗС, їхати до відділу поліції та на СТО, замість того, щоб провести час відпочинку з родиною, а також позивач вказує, що він був позбавлений права користуватись автомобілем, який є єдиним джерелом, на якому він заробляє гроші для життя та утримання родини, а морально-психологічний стан позивача був виведений з ладу, був порушений склад його роботи та особистого життя. Суму моральної шкоди позивач оцінює в 10000,00 грн.
		Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа була розподілена на суддю ОСОБА_2.
		Ухвалою суду від 24.10.2017 року провадження у справі було відкрито.
		Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 27.03.2018 року №901/0/15-18 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку, на підставі службової записки помічника судді ОСОБА_2 - ОСОБА_3, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, недопущення порушень законних прав та інтересів громадян та законних інтересів сторін по справі, згідно розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м.Одеси було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
		Справа надійшла до провадження судді Домусчі Л.В.. Ухвалою суду від 29.05.2018 року справу було прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 27.08.2018 року.
		Ухвалою суду від 27.08.2018 року було розглянуто та задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Розгляд справи було відкладено на 08.10.2018 року.
		25.09.2018 року від представника відповідача до суду надійшли пояснення, в прохальній частині яких вони просили передати дану цивільну справу на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю. Також просили залишити позов без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору.
		02.10.2018 року від Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області до суду надійшла копія матеріалів, зареєстрованих в журналі ЄО в Хмельницькому ВП Малиновського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області № 16544 від 10.09.2017 року (а.с.114-125).
		08.10.2018 року розгляд справи був відкладений на 16.10.2018 року у зв`язку з неявкою сторони позивача.
		16.10.2018 року судом винесена ухвала, якою у задоволені клопотань сторони відповідача про передачу справи за підсудністю та залишення позову без руху відмовлено. Розгляд справи відкладено на 12.11.2018 року.
		У підготовче судове засідання 12.11.2018 року сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Від представника відповідача - адвоката Покори І.Є. (по довіреності від 19.12.2018 року) до суду надійшла заява, згідно якої просили справу розглядати за їх відсутності та не заперечували проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду.
		Жодних клопотань від позивача або його представника суду не заявлені. Причини неявки суду не повідомлені. 
		12.11.2018 року від представника відповідача до суду надійшло доповнення до відзиву від 06.04.2018 року. У відзиві на позовну заяву та доповненні до нього відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що чек від 10.09.2017, згідно з яким позивачу було передано бензин ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 на суму 1400, 90 грн., засвідчує тільки відпуск бензину марки Pulls А-95, але жодним чином не підтверджує те, що придбаним пальним було заправлено саме належний Позивачу автомобіль, зазначений ним у позовній заяві. Крім того, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу викладене іноземною мовою і не легалізоване у встановленому порядку, позивачем не зазначено та відповідно не надано жодних доказів того, на якій підставі він володіє вказаним в позовній заяві автомобілем, що унеможливлює встановлення того, чи має він право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну. Відповідач також зазначає про безпідставність включення до суми матеріальної шкоди: 375,00 грн. вартості 15 літрів дизельного палива, яке було в баку автомобіля позивача до заправки, враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що в баку його автомобіля була певна кількість дизельного палива, а також ніяк не доведена вартість зазначеного палива; 1400,90 грн., які були сплачені позивачем за якісне паливо, яке йому не було надано, з огляду на те, що Позивачем було отримано 50,05 літрів бензину ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5, який є якісним, що підтверджується сертифікатом відповідності та паспортом якості, що надані відповідачем; 1461,00 грн. вартості робіт по очищенню паливної системи на СТО, з огляду на, що з наданих позивачем на підтвердження своїх вимог копій акта виконаних робіт, складеного ТОВ «Форвард-авто», квитанції № ПН4168 від 11.09.2017 не вбачається, що причиною несправності транспортного засобу є те, що автомобіль позивача був заправлений бензином і це стало причиною виходу із ладу паливної системи, та враховуючи ненадання позивачем будь-якого висновку експертизи на підтвердження того, що в баку його автомобіля був придбаний саме на АЗС відповідача бензин ТМ Pulls А-95; 300,00 грн. вартості паливного фільтра, враховуючи, що з товарного чеку від 11.09.2017 не вбачається, що позивачем було придбано паливний фільтр саме для автомобіля моделі Mitsubishi Grandis, а також відсутність у товарному чеку передбачених законодавством обов`язкових реквізитів, наслідком чого є те, що він не може прийматися як розрахунковий і відповідно не є належним та допустимим доказом. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що 10.09.2017р. ним при відвідуванні зазначеної АЗС було замовлене саме дизельне пальне, а не бензин, що саме в зазначений в позовній заяві автомобіль, а не в металеву каністру чи інший автомобіль було відпущено 50,05 літрів бензину ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 на суму 1400,90 грн., що саме працівниками АЗС ТОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» здійснено заправку автомобіля позивача бензином, а також, що саме через винні дії працівників АЗС був залитий бензин замість замовленого дизельного палива, не доведено наявності пошкодження паливного фільтру та виходу з ладу паливної системи автомобіля, а також того, що саме неправильна заправка автомобіля працівниками АЗС бензином зумовила пошкодження паливної системи та вихід її з ладу, тобто позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями працівників відповідача щодо відпуску бензину та шкодою, завданою позивачу, а саме виходом з цих причин з ладу паливної системи та вини в цьому відповідача. Відповідач в доповненні до відзиву вказує, що оператор АЗС не зобов`язаний знати технічні характеристики автомобілів та звертати увагу на написи, в тому числі на кришці бака, позивач мав змогу і повинен був бачити, який саме нафтопродукт, в якому обсязі і за яку ціну йому було відпущено та за який саме нафтопродукт він розрахувався, в результаті чого він міг би уникнути настання наслідків, зазначених в позовній заяві.
		Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що, враховуючи ненадання позивачем доказів, які б вказували на спричинення шкоди позивачу саме з вини відповідача, а також доказів, які б підтверджували наявність причинного зв`язку між необхідністю чищення паливної системи автомобіля позивача та випадковою заправкою даного автомобіля бензином, придбаним згідно чеку саме на АЗС відповідача та саме з вини працівників АЗС, що і призвело до моральних страждань позивача, відсутні будь-які підстави для задоволення позову і в цій частині.
		Ухвалою суду від 12.11.2018 року підготовче засідання по справі було закрито,призначено до судового розгляду по суті на 23.01.2019 року.
		10.01.2019 року від адвокат позивача Лобової Л.М. до суду надійшла заява про виклик та допит свідків.
		23.01.2019р. розгляд справи був відкладений на 20.03.2019р. у зв`язку з неявкою сторін.
		20.03.2019 року в судове засідання з`явились представник позивача адвокат Лобова Л.М . та представник відповідача адвокат Покора І.Є ., позивач не з`явився, жодних клопотань від нього до суду не надходило. 
		У судовому засіданні адвокат позивача Лобова Л.М. підтримала заяву про виклик та допит свідків. Представник відповідача заперечувала проти задоволення зазначеної заяви, посилаючись на ч.ч.2 та 3 ст. 91 Цивільного процесуального кодексу України, а також на ч. 2 ст. 222 ЦПК України. З огляду на невідповідність заяви, що подана, вимогам чинного процесуального законодавства, зокрема: в ній не зазначено обставини, які може підтвердити кожен із зазначених свідків,а також те, що зазначена заява подана після закриття підготовчого судового засідання, особою, що її подала, не обґрунтовано неможливість її подачі в передбачений законодавством строк, а заяву про поновлення пропущеного процесуального строку не подано, керуючись ч.ч.2 та 3 ст. 91 ЦПК України, ст. 183, ч. 2 ст. 222 ЦПК України, суд залишив заяву без розгляду. 
		Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, протокольно ухвалив заяву сторони позивача про виклик та допит свідків на підставі ч.2 ст. 126 ЦПК України залишити без розгляду, при цьому враховано, що стороною позивача заяв про поновлення пропущеного процесуального строку не подано. 
		У судовому засіданні представник позивача адвокат Лобова Л. М повністю підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити, представник відповідача адвокат Покора І. Є ., посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву, заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила в задоволенні позову відмовити повністю.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 10.09.2017 року відповідно до дубліката фіскального чека № 8122 від на АЗС ТзОВ «ОККО-Рітейл» № ОД17, за адресою: Одеська обл., Біляївський р-н, с/рада Усатівська, автодорога обхідна м. Одеса, 21 км+400м, позивачем було придбано 50,05 літрів бензину ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 на суму 1400,90 грн..
		Із позову та пояснень представника позивача вбачається, що позивач мав намір заправити автомобіль моделі MitsubishiGrandis, двигун JMBL НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 , дизельним паливом «Дізель Пульс». Між тим, замість дизельного палива у кількості 50 літрів у бак автомобіля залили бензин 95-й, чим позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 3536,90 грн., що складається з: 375,00 грн. вартості 15 літрів дизельного палива, що було у нього в баку до заправки та стало непридатним для користування; 1400,90 грн. - за чеком за отримання товару - якісного палива, яке йому не було надано; 300,00 грн. вартості пошкодженого паливного фільтру та 1461,00 грн. вартості робіт по чищенню паливної системи автомобіля на СТО.
		Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства вправа. Реалізація такого принципу передбачає можливість кожної особи звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, у тому числі й для їх відновлення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а способами захисту цивільного права є зокрема відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
		Разом із тим позивачем не подано жодних доказів, які б відповідали вимогам щодо їх належності та допустимості, на підтвердження свого права власності (або володіння) на автомобіль моделі MitsubishiGrandis, двигун JMBL НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 . 
		Додане до позовної заяви свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (копія) викладене іноземною мовою, що не відповідає вимогам ч. 8 ст. 95 ЦПК України (іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку). Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що, оскільки зазначений документ про реєстрацію не легалізований у встановленому порядку, а позивачем не доведено наявності у нього права власності (володіння) на пошкоджений транспортний засіб, то ним не доведено і факту порушення таким пошкодженням будь-якого свого права.
		Спірні відносини регулюються ч. 1 та ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, за змістом котрих майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (зазначені висновки містяться в постанові Верховного суду від 14.02.2018 року по справі № 621/2805/15-ц, постанові Верховного суду від30.01.2019 року у справі № 199/1478/17, постанові Верховного суду від 06.03.2019 року у справі № 640/19929/16-ц).
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.4-6 ст. 81 ЦПК України).
		Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Учасники справи, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, зобов`язані подавати усі наявні у них докази у порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 5-7 цієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог в частині відшкодування 375,00 грн. вартості 15 літрів дизельного палива, яке, як він стверджує, було в баку автомобіля до заправки та стало непридатним для користування: не доведено те, що в баку його автомобіля була певна кількість дизельного палива, а також ніяк не доведена вартість зазначеного палива, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для включення даної суми до суми матеріальної шкоди.
		Позивачем як доказ на підтвердження вимог про відшкодування 300 грн. вартості паливного фільтра надано копію товарного чека від 11.09.2017 року. 
		Суд звертає увагу на те, що в зазначеному чеку відсутні обов`язкові реквізити, передбачені п.2 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 N 13, наслідком чого є те, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий (відповідно до п. 3 розд. I зазначеного Положення). 
		Враховуючи зазначене, а також те, що з наданого товарного чеку від 11.09.2017 з сумою на 300,00 гривень не вбачається, що позивачем було придбано паливний фільтр саме для автомобіля моделі MitsubishiGrandis, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження придбання ним паливного фільтра та його вартості, відсутні і правові підстави для відшкодування зазначеної суми.
		На підтвердження вимог про відшкодування 1461,00 грн. вартості робіт по чищенню паливної системи на СТО позивачем надано копії акта виконаних робіт № ЗН-61782 від 11.09.2017, складеного ТОВ «Форвард-авто», та квитанції № ПН4168 від 11.09.2017. 
		Суд, дослідивши зазначені документи, звертає увагу на те, що вказаний акт виконаних робіт укладено між Замовником Kriksioniu Baznycia Nauja Kartaта Виконавцем ТОВ «Форвард-авто». 
		Із пояснень представника позивача адвоката Лобової Л.М. вбачається, що їй невідомо, чому в акті зазначено замовником саме цю особу та яке відношення до неї має позивач. Разом із тим, адвокат Лобова Л.М. стверджує, що підпис, що міститься на акті належить позивачу. 
		Суд критично сприймає дані твердження, оскільки жодних доказів того, що позивач має будь-яке відношення до зазначеного акта виконаних робіт у матеріалах справи не міститься. Крім того, суд зауважує, що з наданих позивачем документів не вбачається доказів того, що причиною несправності автомобіля, виходу із ладу паливної системи та заміни паливного фільтру стало заправлення його бензином. Таким чином, суд приходить до висновку, що немає підстав і для включення до суми матеріальної шкоди 1461,00 грн. - вартості робіт по чищенню паливної системи автомобіля.
		Щодо вимоги позивача про включення до суми матеріальної шкоди 1400, 90 грн., які були сплачені позивачем за отриманий товар - якісне паливо, яке йому не було надано, суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне. 
		Беручи до уваги надання відповідачем сертифіката відповідності на бензин автомобільний торгівельної марки Pulls А-95-Євро-5-Е5-Е5, зареєстрованого в реєстрі органу з оцінки відповідності за № UA.TR.037.00202-17, термін дії якого від 22.06.2017 по 19.06.2018, та паспорта якості № 1290, виданого мобільною лабораторією від 04.09.2017, які підтверджують відповідність автомобільного бензину торгівельної марки Pulls А-95-Євро-5-Е5 вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» і Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 927, а також, враховуючи, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження неякісності саме отриманого бензину ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5, а в матеріалах справи не міститься будь-яких належних та допустимих доказів того, що в баку автомобіля позивача був придбаний саме на АЗС відповідача бензин ТМ Pulls А-95, що в подальшому і призвело до пошкодження автомобіля, суд приходить до висновку, що правові підстави для включення цієї суми до суми матеріальної шкоди відсутні.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (надалі також - «Правила»). 
		Відповідно до п. 12 Правил усі працівники АЗС та спеціалізованих магазинів повинні виконувати умови утримання території АЗС і приміщень магазинів у належному санітарному стані, дотримуватися правил пожежної та екологічної безпеки, правил користування засобами вимірювальної техніки, вимог нормативно-правових актів до охорони праці, продажу нафтопродуктів, супутніх товарів, а також торговельного обслуговування споживачів. Правила не передбачають обов`язку оператора АЗС знати технічні характеристики автомобілів та звертати увагу на написи, в тому числі на кришці бака.
		З огляду на викладене, судом критично оцінюються посилання позивача на те, що на його автомобілі є маркування «дизель», а на баці його автомобіля є лючок «дизель-ЕВРО», що свідчить про те, що він був впевнений, що отримує дизельне паливо. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази на користь таких тверджень позивача.
		Відповідно до п. 8 Правил відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в`їзді та біля оператора АЗС. Відповідно до п. 10 Правил, розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 Правил). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора (п. 35 Правил). Відповідно до п. 37 Правил, паливо-, масло- та газороздавальні колонки на АЗС установлюються таким чином, щоб споживач міг безпосередньо спостерігати за даними показувального пристрою колонки під час видачі замовленого ним об`єму нафтопродукту. Дані показувального пристрою колонки зберігаються протягом усього часу проведення розрахунку із споживачем.
		Таким чином, суд вважає, що позивач мав змогу і повинен був пересвідчить в тому, який саме нафтопродукт, в якому обсязі і за яку ціну йому було відпущено та за який саме нафтопродукт він розрахувався.
		Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що 10.09.2017 позивачем при відвідуванні зазначеної АЗС ТзОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» було замовлене саме дизельне пальне, а не бензин, а також того, що саме в зазначений в позовній заяві автомобіль, а не в металеву каністру чи інший автомобіль було відпущено 50,05 літрів бензину ТМ Pulls А-95-Євро-5-Е5 на суму 1400,90 грн., як і не містять доказів про те, що саме працівниками АЗС відповідача здійснено заправку автомобіля позивача бензином, а також, що саме через винні дії працівників АЗС був залитий бензин замість замовленого дизельного палива, що зумовило пошкодження паливної системи автомобілю та вихід її з ладу.
		Враховуючи викладене, суд доходить до висновків, що позивачем не доведено факту протиправних дій працівників відповідача як заподіювача шкоди, причинного зв`язку між діями працівників відповідача щодо відпуску бензину та шкодою, завданою позивачу, а саме виходом з цих причин з ладу паливної системи, а також вини в цьому відповідача.
		З огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідно до абз. ІІ п. 5 зазначеної в попередньому абзаці Постанови Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на користь того, чим підтверджується розмір моральної шкоди та з яких міркувань він оцінює її саме у розмірі 10 000,00 грн. 
		Крім цього, з огляду на те, що позивачем не доведено факту протиправних дій працівників відповідача як заподіювача шкоди, причинного зв`язку між діями працівників відповідача щодо відпуску бензину та шкодою, завданою позивачу, а саме виходом з цих причин з ладу паливної системи, а також вини в цьому відповідача, суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди також відсутні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). 
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.15-16, 22-23, 509, 526, 610-611, 1166 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 210, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ТЗОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 30841082, місцезнаходження: Львівська обл., Сколівський р-н, смт Славське, вул. Івана Франка, 14-а) про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст. 354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.
		 
		Повний текст рішення суду складено 27.03.2019 року. 
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                                                          Домусчі Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...