Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/8696/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2019. Зареєстровано: 28.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2019.
Дата набрання законної сили: 29.05.2019
Результат оскарження 29.05.2019 Полтавський апеляційний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 2/532/19/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		        554/8696/17 
		2/532/19/2019
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		14 березня 2019 р.   м. Кобеляки
		 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
		судді - Омельченко І. І.,
		з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А. В.,
		учасники справи: 
		позивач  ОСОБА_1,
		представник позивача, адвокат  ОСОБА_2,
		відповідач  ОСОБА_3, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформацію та її спростування, -  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		06 листопада 2017 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою про визнання недостовірною інформацію та її спростування. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що у провадженні Київського районного суду м. Полтави (головуючий суддя Миронець О. К.) перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, в якій він брав участь як представник позивача. 20 вересня 2017 року мало відбутися чергове засідання. Перед судовим засіданням ОСОБА_1 та представник відповідача, ОСОБА_6 зайшли до кабінету судді з метою узгодження процесуальних дій по справі. В цей час до кабінету ввійшла суддя Октябрського районного суду м. Пол- тави Гольник Л. В. та влаштувала скандал, звинувативши ОСОБА_1 в неправомірних діях, а також поширила відносно нього недостовірну інформацію, а саме стверджувала, що ОСОБА_1 заходить до кабінету судді «як завгодно», здійснює корупційні прояви та позапроцесуальний вплив на суддів. Крім цього, 21.09.2017 року на своїй сторінці в Фейсбук вона виклала неправдиву інформацію. Вказану інформацію ОСОБА_1 вважає такою, що має характер наклепу та не є оціночним судженням, а тому прохав суд визнати таку інформацію недостовірною та зобовязати ОСОБА_3 спростувати її у такий же спосіб, у який вона була поширена: у приміщенні Київського районного суду м. Полтави у кабінеті судді Миронець О. К.
		13.02.2018 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що поширена ОСОБА_3 інформація є недостовірною, що підтверджується наданими ним письмовими та електронним доказом.
		12.03.2018 року відповідач, ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що дійсно 20.09.2017 року вона перебувала в приміщенні Київського районного суду м. Полтави. Коли ОСОБА_1 разом із невідомою їй жінкою зайшли до кабінету судді Миронець О. В., на кабінеті якої знаходилась вивіска «нарада кімната», то ОСОБА_3 та її представник в іншій цивільній справі - ОСОБА_7 також зайшли до вказаного кабінету, де ОСОБА_3 висловила своє обурення неправомірною поведінкою ОСОБА_1, який безперешкодно заходить до кабінету судді, оскільки нормами ЦПК України не передбачена можливість вирішення процесуальних питань у кабінеті судді. Надані позивачем докази не підтверджують поширення ОСОБА_3 недостовірної інформації, а висновки позивача є лише його власними міркуваннями. Прохала визнати позовну заяву зловживанням процесуальними правами та залишити її без розгляду.
		Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 22 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.
		Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року відкрито провадження по даній справи за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 04 травня 2018 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.
		Ухвалою суду від 02 жовтня 2018 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: суддю Київського районного суду м. Полтави Миронець Олену Костянтинівну, Сакун Анну Сергіївну та Акулініну Ілону Володимирівну.
		Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. 
		Позивач, ОСОБА_1 та його представник, адвокат ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримали позов та прохали його задовольнити.
		Відповідач, ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що підстави для задоволення позову відсутні. Крім цього підтримала доводи, зазначені у відзиві на позов.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявились, однак подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
		Суд, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
		Судом встановлено, що 20 вересня 2017 року в той час, коли адвокат ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в службовому кабінеті судді Київського районного суду м. Полтави Миронець О. К., до кабінету ввійшла ОСОБА_3, де остання висловила свою думку щодо неправомірності перебування сторонніх осіб у службовому кабінеті судді.
		 Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 34 Конституції України закріплено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Наклеп  поширення завідомо неправдивої інформації, що ганьбить особу потерпілого.
		 Пленум Верховного Суду України у пункті 18 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичої особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив судам, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Позивач, ОСОБА_1 як доказ поширення ОСОБА_3 недостовірної інформації подав суду диск із відеозаписом подій, які відбулись у кабінеті судді Миронець О. К.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». 
		Наданий позивачем диск із відеозаписом належним чином не завірений, а тому він є недопустимим доказом.
		Оригінал електронного доказу суду не наданий.
		Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 20.09.2017 року вона працювала секретарем судового засідання судді Київського районного суду м. Полтави Миронець О. К. 20 вересня 2017 року до приймальні судді прийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_1 як представники по цивільній справі, яка була призначена до розгляду в цей день та потім зайшли до кабінету судді. В цей час зайшла ОСОБА_3, яка на своєму мобільному телефоні почала знімати кабінет судді Миронець О. К. та відмовилась вийти з кабінету. Самої розмови вона не чула.
		Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона та ОСОБА_1 брали участь у цивільній справі, яка перебувала на розгляді у судді Київського районного суду м. Полтави Миронець О. К. Розгляд справи був призначений на 20.09.2017 року. Цього ж дня вони зайшли до кабінету судді Миронець О. К. В цей час до кабінету увійшла суддя Гольник Л. В. та Гавриленко І. М. Гольник Л. В. почала говорити, що ОСОБА_1 вчиняє позапроцесуальні дії, заходить в кабінет судді як завгодно. Однак дослівно, які саме висловлювання були сказані вона повідомити не може. 
		Таким чином, суд вважає, що показання свідка ОСОБА_6 не є належним доказом по справі, оскільки дослівно відтворити подію вона не може, тому суд вважає, що її покази є оціночним судженням події та не підтверджують обставин справи, на які посилається позивач. 
		Аналізуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		Посилання позивача на те, що висловлювання ОСОБА_3 в його адресу про те, що останній заходить до кабінету судді «як завгодно» суд вважає оціночним судженням позивача та таким, що не є наклепом.
		Враховуючи вище викладене, в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись статтями 10, 12-13, 81, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, та статтями 110, 112 113 Сімейного кодексу України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформацію та її спростування - відмовити. 
		Повний текст рішення буде складено 22 березня 2019 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Кобеляцький районний суд Полтавської області.  
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...