Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/14197/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.05.2019
Номер судового провадження: 2/357/133/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 357/14197/18
		2/357/133/19 
		Категорія 48 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 березня 2019 рокуБілоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді- Бондаренко О. В., при секретарі- Бондаренко Н. В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернулася до суду з даним позовом 03.12.2018 року мотивуючи тим, що перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 14.01.2016 року, від спільного життя вони мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Причиною звернення до суду з даним позовом є те, що сімейне життя з відповідачем не склалось через систематичні непорозуміння, різні погляди на життя, несумісні звички та характери, що призвело до конфліктів та сварок, які з часом почали носити систематичний характер. Фактичні подружні стосунки між ними припинилися з грудня 2017 року і з вказаного часу вони проживають окремо. Протягом тривалого часу вони відвідували сімейного психолога для врегулювання всіх конфліктних ситуацій, проте, не було отримано належного результату. Вони не підтримують шлюбних відносин та спільного побуту, спільне господарство ним не ведеться, мають окремий бюджет, виконання спільних обов'язків подружжя відсутнє. Викладені вище обставини свідчать про те, що перебування у шлюбі не відповідає теперішнім їх інтересам, сімя припинила своє існування, тому просила шлюб розірвати. Спору щодо спільного майна подружжя немає, відносини щодо місця проживання, виховання та утримання дітей не врегульовані та існує спір, проте наявність відповідного спору не перешкоджає розгляду позовної заяви про розірвання шлюбу.
		14.01.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		29.01.2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не заперечує проти позову в частині позовних вимог (розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, повернення відповідачем на користь позивача сплаченого останньою судового збору), проте заперечує проти завідомо неправдивої інформації, вказаної позивачем в позовній заяві щодо часу фактичного припинення сімейних відносин та обставин, які вплинули на їх припинення. При цьому відповідач просить суд звернути увагу на важливість зясування часу, з якого сімейні відносини припинилися і обставин, які вплинули на вказану подію. В грудні 2015 року позивач приїхала до ОСОБА_5 на підставі його запрошення.14.01.2016 року між ними було укладено шлюб в комуні міста Хорсенс, ОСОБА_5. З дати укладення шлюбу подружжя проживало спільно, позивач періодично, на невеликі терміни виїжджала з ОСОБА_5 до України для складення іспитів, вирішення побутових та життєвих питань.16.09.2017 року в ОСОБА_5 народилися їх діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Весною 2018 року позивач повідомила про бажання самостійно поїхати з дітьми до України, відвідати рідних. 07.05.2018 року він видав позивачу заяву про те, що він не заперечує проти перетину останньою державного кордону України з метою безперешкодного повернення з дітьми за місцем реєстрації проживання. Влітку 2018 року позивач разом з дітьми їздила відвідати рідних до України на два місяці. Перебуваючи більше місяця в ОСОБА_5, позивач повідомила його про наміри знову поїхати з дітьми до України, посилаючись на необхідність вирішення особистих питань, він не заперечував проти її поїздки, проте був категорично проти того, щоб вона брала дітей із собою. В час, коли відповідач був на роботі позивач забрала дітей і поїхала з ОСОБА_5 до України. Проте, ОСОБА_1 не стримала обіцянки повернутися до ОСОБА_5 з дітьми і, як стало відомо згодом, 21.10.2018 року звернулася за допомогою електронних сервісів до компетентних органів ОСОБА_5 із заявою про розлучення та заявою про стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Позивач на його прохання та вимоги повернутися разом з дітьми або хоча б повернути дітей за місцем реєстрації їх проживання в ОСОБА_5 реагувала негативно, відмовлялася добровільно виконувати вимогу, маючи власні погляди на функціонування правової системи та сімейних правовідносин, вирішила, що повертатися за місцем проживання в ОСОБА_5 не буде та особисто прийняла рішення про те, що діти житимуть з нею в Україні. Попри те, що в їх сімї були конфлікти, які долалися спільно і вичерпували себе, саме вищеописані обставини і стали причиною унеможливлення врегулювання кризи в стосунках подружжя. Отже, вони спільно проживали сімєю в будинку за однією адресою до кінця вересня 2018 року, а саме до часу виїзду позивача в Україну з дітьми, однак їх відносини, як дружини і чоловіка фактично припинилися у грудні 2018 року з моменту, коли відповідач вичерпав усі можливі способи мирного врегулювання конфлікту. Тому, твердження позивача про припинення сімейних відносин у грудні 2017 року є неправдивим і обєктивно неможливим, виходячи з того, що позивач та діти у вказаний період, зокрема, отримували системне медичне обслуговування в лікарні ОСОБА_5 після їх народження і будь-яких погіршень у стосунках подружжя не виникало. Враховуючи те, що позивачем в позовній заяві зазначено та не підтверджені жодним доказом завідомо неправдиві відомості щодо часу та обставин припинення сімейних відносин, не спростування їх та не відображення реального перебігу обставин може нести в собі негативний наслідок в разі зазначення неточних відомостей у рішенні суду в даній справі. 
		08.02.2019 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що ознайомившись із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, побудованими на припущеннях, а відтак такими, що не можуть бути взяті до уваги, з огляду на наступне. 14 січня 2016 року між нею та відповідачем було укладено та зареєстровано шлюб у Хорсенській ратуші, місто Хорсенс, ОСОБА_5 Данії.У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Щодо припинення фактичних шлюбних відносин саме у грудні 2017 року, то у звязку із складною вагітністю та пологами діти народилися передчасно та перебували у медичній установі до 11 листопада 2017 року. Державна реєстрація народження дітей відбулася лише 24 листопада 2017 року, апостиль на свідоцтва про народження проставлено 20 грудня 2017 року, переклад здійснено 09 січня 2018 року. Після легалізації державної реєстрації народження дітей, вона подала пакет документів для отримання закордонних паспортів дітей для виїзду до України. Паспорти дітей для виїзду за кордон було отримано 16 березня 2018 року, транзитна віза для виїзду з ОСОБА_5 отримана 14.05.2018 року з 15.05.2018 року по 02.08.2018 року. Вона разом з дітьми змогла виїхати до України лише 16.05.2018 року. Неможливість виїхати з ОСОБА_5 до України у грудні 2017 року була зумовлена виключно неможливістю виїхати з країни до легалізації державної реєстрації народження дітей та отримання паспортних документів для дітей. Під час проживання на території України вони з відповідачем відвідували психолога, було погоджено, що вона разом із дітьми повертається до ОСОБА_5 з метою можливого примирення з відповідачем та налагодження фактичних шлюбних відносин. Проте, після приїзду до ОСОБА_5 01.08.2018 року примирення між ними не відбулося.У звязку із наведеним, 28 жовтня 2018 року вона зверталася в адміністративному порядку до компетентних органів ОСОБА_5 із заявою про розірвання шлюбу за допомогою електронних сервісів, проте, справу було закрито через відсутність погодження питання розірвання шлюбу із сторони відповідача. Вона, ОСОБА_1, засвідчує, що з грудня 2017 року з відповідачем не підтримує фактичних шлюбних відносин, спільний бюджет ними не ведеться, виконання спільних обовязків подружжя відсутнє, а відтак подальше перебування у шлюбі не відповідає її теперішнім інтересам, сімя між нею та ОСОБА_2 припинила своє існування. Просила шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 14 січня 2016 рокув Хорсенській ратуші, місто Хорсенс, ОСОБА_5, актовий запис за №2791, розірвати та стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.
		22.02.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат ОСОБА_6, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують в повному обсязі, просять шлюб розірвати та стягнути з відповідача судові витрати на сплату судового збору та послуги перекладача.
		Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив врахувати при прийнятті рішення відзив на позовну заяву про розірвання шлюбу, який поданий представником відповідача адвокатом ОСОБА_7, зміст якого він в повному обсязі підтримує, та за результатами встановлення дійсних обставин справи шлюб, укладений 14.01.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Хорсенській ратуші, м. Хорсенс, ОСОБА_5, актовий запис № 2791, розірвати.
		Представник відповідача, адвокат ОСОБА_7, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, відзив на позовну заяву підтримує в повному обсязі.
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Частиною 1 статті 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обовязкиу шлюбі та сімї.
		В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.
		Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
		Згідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
		Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
		В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11 розяснено, що проголошена Конституцією України охорона сімї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
		Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14.01.2016 року у Хорсенській ратуші, м. Хорсенс, ОСОБА_5, актовий запис № 2791, від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_3, 16.09.2017 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом тривалого часу сімейно - шлюбні стосунки не підтримують, не ведуть спільного господарства, втратили почуття любові, поваги та взаєморозуміння, сімя розпалась остаточно і подальше перебування сторін у шлюбі суперечить їх інтересам, що підтверджено матеріалами справи та визнається сторонами.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
		Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Позивач у позовній заяві зазначила обставини про те, що фактичні подружні стосунки між нею та відповідачем припинилися з грудня 2017 року, а відповідач у відзиві вказав, що їх відносини, як дружини і чоловіка фактично припинилися у грудні 2018 року з моменту, коли він вичерпав усі можливі способи мирного врегулювання конфлікту, однак сторони не надали до суду належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів в підтвердження вказаних обставин та не обгрунтували, яким чином дата припинення подружніх стосунків впливає на прийняття рішення у справі та які негативні наслідки можуть настати в разі її відсутності. 
		Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки сторони мають стійке волевиявлення щодо розірвання шлюбу, а примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
		Позивач сплатила при подачі позову судовий збір в розмірі 704, 80 грн., що підтверджується оригіналом квитанції про сплату судового збору (а.с. 4).
		Також, позивач подала клопотання про стягнення судових витрат понесених нею на оплату послуг перекладача в розмірі 1336,70 грн., що підтверджується копіями рахунків на оплату №25 від 24.01.2019 року та №29 від 28.01.2019 року, копіями платіжних доручень №31 та №33 від 28.01.2019 року, копіями актів надання послуг №25 від 24.01.2019 року та №29 від 28.01.2019 року (а.с. 53-55).
		Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
		Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрат по сплаті послуг перекладача в розмірі 1336,70 грн..
		Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в звязку із розглядом справи: надання правової допомоги в Україні за договором про правовудопомогу №30/ц від 22.11.2018 року  5 000,00 грн., надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_5, повязаної з консультуванням, представництвом інтересів відповідача в державних органах та комерційних установах ОСОБА_5, витребуванням необхідних документів, що мають значення для повного та всебічного розгляду справи 10 000,00 датських крон, що еквівалентно 45 000,00 грн., залучення фахівців-перекладачів для виготовлення перекладівдокументів (доказів) з датської мови на українську - 6 000,00 грн., в загальному 66 000,00 грн.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		При визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36). від 23 січня 2014 року у справі «EastWestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.В рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №753/15683/15.
		Отже, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем попередні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. та витрати повязані із залученням фахівців-перекладачів в розмірі 6000,00 грн. є не обґрунтованими, належними та допустимими доказами, які підтверджують реальність понесених витрат, тому не підлягають відшкодуванню. 
		Керуючись ст.ст. 110-114 СК України, ст.ст. 12, 76, 81, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд - 
		У Х В А Л И В :
		Позовну заяву ОСОБА_1 (22.09.1992 рік народження, 09100, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Весняна, 19) до ОСОБА_2 (05.10.1983 рік народження, 09100, АДРЕСА_1), про розірвання шлюбу, задовольнити.
		Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14.01.2016 року у Хорсенській ратуші, м. Хорсенс, ОСОБА_5, актовий запис № 2791, розірвати.
		Стягнути з ОСОБА_2 Віталійовичана користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2041,50 грн.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцятиднів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 29.03.2019 року. 
		СуддяОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...