Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/3132/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2019. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 16.04.2019
Номер судового провадження: 3754/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		05 березня 2019 року м. Рівне№460/3132/18
		ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Самкова Т.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_2, третьої особи позивача: представник ОСОБА_3, відповідача: представник ОСОБА_4, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, доОСОБА_6 містобудування та архітектури Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради  визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:
		19.12.2018 ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування висновку, зобовязання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу. 
		Ухвалою від 20.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №460/3132/18; розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.01.2019.
		Ухвалою від 17.01.2019, що постановлена в підготовчому засіданні без виходу суду до нарадчої кімнати, до участі в справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_1 міську раду та ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради. В звязку з цим в підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.02.2019.
		Ухвалою від 07.02.2019 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 05.03.2019. 
		В судовому засіданні 05.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив (а.с.73-76) та поясненнями представника в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що речове право на земельну ділянку площею 528 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:029:0705 позивач набула у звязку з розташуванням на ділянці автомийки з допоміжними приміщеннями, які їй належать. Відповідно до цього та на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 24.01.2017, позивач замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель, закладів побутового обслуговування. ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, за результатами вивчення такого проекту надало висновок №01-20/431,4 від 13.11.2018 яким відмовило у його погодженні. Підставою для відмови зазначено знаходження земельної ділянки в зоні багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (Ж-4), в межах якої не передбачено використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування автомийки з допоміжними приміщеннями). При цьому, саме даним відповідачем видавалися містобудівні умови та обмеження забудови даної земельної ділянки №01-19/15 від 27.02.2012 на будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями. Таким чином дії відповідача є непослідовними і суперечливими. Крім того, відповідно до допустимих видів використання зони «Ж-4», дозволяється використання вбудованих, підземних, напівпідземних гаражів та відкритих стоянок. А огляду на ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» та ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», пункти миття автомобілів відносяться до закладів побутового обслуговування, а тому їх використання допускається в зонах «Ж-4». Також в контексті захисту прав особи через призму «правомірних або законних очікувань» сторона позивача покликалася на рішення Європейського суду з прав людини «Pine Valley Developments Ltd and Others проти Ірландії» від 23.10.1991, №12742/87, в якому зазначено, що ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому. Суд зазначив, що перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (Рішення у справі Iatridis проти Греції від 25.03.1999, №31107/95). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Hentrich проти Франції» від 22.09.1994, № 13616/88 (п.42) та Рішення у справі Kushoglu проти Болгарії» від 10.05.2007 № 48191/99 (пп.49-62). За наведеного сторона позивача просила позов задовольнити повністю. 
		Згідно з відзивом на позовну заяву (а.с.54-58) та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. Суть заперечень зводиться до того, що земельна ділянка по вул. Костромській 41-Б у м.Рівне, знаходиться в зоні багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (Ж-4), згідно Плану зонування території м.Рівного, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради від 22.12.2011 за №1421. Відповідно до глави 7 Плану зонування міста Рівного до Переліку переважних допустимих видів використання земельних ділянок відповідно до функціональних типів територій зони Ж-4 відносяться: багатоквартирні житлові будинки з кількістю поверхів від 4 до 9; гуртожитки, бібліотеки, клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення, приміщення для занять спортом, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, поліклініки, центри народної медицини, аптеки, кабінети лікарів, що займаються практикою, виставкові зали, музеї, поштові відділення, телефон, телеграф, торгові комплекси, підприємства громадського харчування, перукарні, приймальні пункти пральні та хімчистки, банківські відділення. Допустимі види використання: вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки; відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку, що проводиться відповідно до ДБН 360-92**. Підприємства обслуговування, що дозволені за переважним використанням, розміщуються в перших поверхах житлових будинків, що виходять на вулицю, або прибудовуються до них за умов розміщення входів для відвідувачів з боку вулиці та наявності достатньої території для розміщення автостоянок для тимчасового зберігання автомобілів. Згідно пункту 5.1 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» у складі автостоянок для постійного зберігання автомобілів можуть бути пости миття автомобілів. Тому вважає твердження позивача про те, що в зоні «Ж-4» допускається будівництво та використання пунктів для миття автомобілів, як будівель побутового обслуговування, а не у складі автостоянок - хибним і таким, що суперечить державним будівельним нормам. За наведеного, відповідач вважає поданий позивачем проект землеустрою таким, не відповідає містобудівній документації та державним будівельним нормам. Що стосується містобудівних умов №01-19/15 від 27.02.2012, то стверджує, що вони видавались ОСОБА_6 містобудування та архітектури на земельну ділянку з цільовим призначенням: для забудови житлового кварталу мікрорайону №61 «Східний», що не суперечить Плану зонування міста Рівне. За наведеного, просив в позові відмовити повністю.
		Представник ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради в судовому засіданні надала пояснення про те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки №041058300240 укладеного 15.11.2010 з ОСОБА_1 міською радою, ОСОБА_6 було передано в строкове платне користування земельну ділянку для забудови житлового кварталу мікрорайону №61 «Східний» що знаходиться в м.Рівному в районі вул.Костромська та Пухова. Цільове призначення переданої земельної ділянки - для забудови житлового кварталу. З метою реалізації функцій по забудові житлового кварталу 07.02.2012 між ОСОБА_6 капітального будівництва та ОСОБА_5 укладено угоду №96, предметом якої було будівництво останньою автомийки з допоміжними приміщеннями. Для реалізації договору УКБ отримало в ОСОБА_6 містобудування та архітектури містобудівні умови та обмеження забудови даної земельної ділянки №01-19/15 від 27.02.2012 на будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями. Після цього, на виконання умов договору, УКБ відмовилось на користь позивача від права на земельну ділянку в частині необхідній для будівництва об'єкту інвестування. Свої зобовязання з будівництва об'єкту інвестування позивач виконала та у квітні 2014 року та зареєструвала за собою право власності на будівлю автомийки з допоміжними приміщеннями. Отож вона має і повне право на викуп відповідної земельної ділянки у власність. За наведеного, третя особа просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі. 
		Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 міська рада участі представника в судовому засіданні не забезпечила, письмових пояснень не надала. 
		Суд з урахуванням вимог частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про розгляд справи у відсутність даної третьої особи. 
		Заслухавши пояснення сторін, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
		15.11.2010 між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради було укладено договір оренди земельної ділянки №041058300240, за умовами якого перший передав другому в строкове платне користування земельну ділянку площею 79174 кв.м. за рахунок земель житлової та громадської забудови для забудови житлового кварталу мікрорайону № 61 «Східний» що знаходиться в м. Рівному в районі вул.Костромська та Пухова. Цільове призначення переданої земельної ділянки - для забудови житлового кварталу (а.с.14-16,18-19).
		Вказана земельна ділянка передана в користування по акту прийому-передачі від 09.12.2010 (а.с.17).
		План і межі земельної ділянки погоджені у встановленому порядку (а.с.20-22).
		В рамках реалізації договору оренди земельної ділянки №041058300240 від 15.11.2010, ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради 07.02.2012 уклало з ОСОБА_5 угоду №96 про будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями. За умовами такої угоди, ОСОБА_6 капітального будівництва делегувало ОСОБА_5 усі функції замовника та передало статус забудовника, а ОСОБА_5 зобовязалася виконувати ці функції щодо обєкта інвестування, в тому числі здійснювати фінансування та організацію робіт з підготовки чи зміни проектної документації, будівельно-монтажних робіт та фінансування інших витрат, повязаних з будівництвом обєкта інвестування за рахунок власних коштів. Також угодою було передбачено, що обєкт інвестування розміщуватиметься на земельній ділянці, наданій ОСОБА_6 капітального будівництва за договором №041058300240 від 15.11.2010, а конкретне розміщення і межі земельної ділянки, на якій він розміщуватиметься визначаються у відповідності до план-схеми. За умовами пункту 3.6 угоди  замовник відмовляється на користь інвестора від права на земельну ділянку, в частині необхідній для будівництва обєкта інвестування. (а.с.23-25). 
		27.02.2012 ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради видало ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради містобудівні умови та обмеження забудови даної земельної ділянки №01-19/15 від на обєкт будівництва: автомийка з допоміжними приміщеннями; адреса розташування земельної ділянки: м.Рівне, мікрорайон №61 «Східний»; загальна площа ділянки 7,9174 га, під будівництво автомийки - 0,400 га (а.с.50) . 
		Свої зобовязання з будівництва об'єкту інвестування ОСОБА_5 виконала та 11.04.2014 зареєструвала за собою право власності на будівлю автомийки з допоміжними приміщеннями загальною площею 550,3 кв.м. по вул. Костромська, буд. 41Б у м. Рівне. На підтвердження реєстрації права власності позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 20380665 від 11.04.2014 (а.с.40 на звороті-46).
		24.11.2016 ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №1993 «Про поділ земельної ділянки в районі вулиць ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі ОСОБА_1 міської ради», яким надано згоду на поділ земельної ділянки площею 47760 кв.м. в районі вулиць ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з кадастровим номером 5610100000:01:029:0437, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Рівного в особі ОСОБА_1 міської ради, в результаті чого утворено ряд земельних ділянок, серед яких і ділянка площею 528 кв.м. (а.с.30)
		24.01.2017 ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення громадянці ОСОБА_5 у власність шляхом викупу земельної ділянки на вул. Костромській. 41-Б, на якій знаходиться обєкт нерухомого майна», відповідно до якого, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 528 кв.м. на вул.Костромській, 41-Б громадянці ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування автомийки з допоміжними приміщеннями). Вирішено земельну ділянку відвести за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності територіальної громади міста Рівного (а.с.9 на звороті).
		14.08.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано земельну ділянку площею 528 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:029:0705; форма власності  комунальна (а.с.8 на звороті). 
		30.08.2018 ОСОБА_5 замовила у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування будівель, закладів побутового обслуговування (а.с.39 на звороті) і такий проект був ним виготовлений (а.с.26-48).
		Вказаний проект землеустрою був поданий на погодження до ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, яким 13.11.2018 надано Висновок про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №01-20/431,4 (а.с.49). Підставою для відмови зазначено знаходження земельної ділянки в зоні багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (Ж-4), в межах якої не передбачено використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування автомийки з допоміжними приміщеннями).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке. 
		Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Стаття 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю визначає: а) громадян та юридичних осіб - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) державу, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. 
		В свою чергу, за правилами частини другої статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		При цьому, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється в порядку, визначеному статтею 79-1 Земельного кодексу України. За правилами цієї статті, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Згідно з частиною пятою цієї статті, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, згідно з вимогами частин девятої-десятої, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. 
		За правилами частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 
		В силу вимог частини першої статті 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		Відповідно до частини другої цієї статті, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).
		А в силу положень частини третьої цієї статті, орган державної влади, ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
		За правилами статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
		Кожен з таких органів зобовязаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обовязковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки, покликаючись на те, що вона знаходиться в зоні багатоквартирних житлових будинків «Ж-4», в межах якої не передбачено використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування автомийки з допоміжними приміщеннями), тобто з підстав невідповідності проекту вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. 
		В силу вимог статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI від 17.02.2011, забудова територій здійснюється шляхом розміщення обєктів будівництва. Субєкти містобудування зобовязані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва обєктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво обєктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів; 6) реєстрація права власності на обєкт містобудування. 
		В свою чергу, за вимогами статті 29 цього Закону, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування обєкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на обєкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		План зонування території міста Рівного в новій редакції затверджений рішенням ОСОБА_1 міської ради №1421 від 22.12.2011. Згідно пункту 1 глави 2 Плану зонування території м. Рівного, забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Розміщення об'єктів містобудування на території міста Рівного здійснюється виконавчим органом місцевого самоврядування відповідно до його повноважень шляхом надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки згідно із затвердженою містобудівною документацією та планом зонування території. Суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки при проектуванні і здійсненні будівництва об'єкта містобудування. Пунктом 5 Глави 2 Плану зонування території м. Рівного визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, визначених цим Планом зонування території міста Рівного.
		Як достеменно встановлено судом, 27.02.2012 ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №01-19/15, саме на будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями на відповідній території, а саме в межах житлового кварталу мікрорайону №61 «Східний». Уся територія даного кварталу знаходилась і знаходиться в зоні багатоквартирних житлових будинків «Ж-4».
		Відтак наміри такої забудови, за висновками ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради 2012 року в повній мірі відповідали вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Жодних зауважень щодо невідповідності обєкта будівництва вимогам містобудівної документації на місцевому рівні не висувалося до ОСОБА_5 ні під час будівництва автомийки, ні під час прийняття збудованого обєкта в експлуатацію, і доказів зворотного стороною відповідача суду не надано. 
		Відповідно, висновок ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування автомийки з допоміжними приміщеннями від 13.11.2018, мотивований невідповідністю вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, не можна вважати змістовним і послідовним.
		Крім того, стороною відповідача, яка в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України несе тягар доказування, не спростовано доводи сторони позивача про те, що відповідно до допустимих видів використання зони «Ж-4», дозволяється використання вбудованих, підземних, напівпідземних гаражів та відкритих стоянок, а з огляду на ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» та ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», пункти миття автомобілів відносяться до закладів побутового обслуговування, а тому їх використання допускається в зонах «Ж-4».
		За наведеного Висновок ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №01-20/431,4 від 13.11.2018 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності. 
		Також за правилами частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод №1 від 20.03.1952, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. 
		Як і поняття «цивільних прав і обовязків», концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. 
		У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, повязаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності субєктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципів «доброго врядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, «Онерїлдіз проти Туреччини» , заява №48939/99, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, «Москаль проти Польщі», заява №10373/05). Зокрема, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява №36548/97). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обовязок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. 
		З огляду на це суд зазначає, що підхід ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради до ситуації ОСОБА_5 був непослідовним і нескоординованим, що призвело до невизначеності щодо її права на земельну ділянку. 
		Надавши дозвіл на будівництво автомийки з допоміжними приміщеннями у вигляді містобудівних умов та обмежень забудови відповідної земельної ділянки, а в подальшому відмовивши у погодженні проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки позивачу у власність шляхом викупу з тих міркувань що використання ділянки для будівництва та обслуговування автомийки з допоміжними приміщеннями не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, відповідач допустив таке втручання у правомірні очікування і законні інтереси позивача, яке не відповідає принципам «справедливої рівноваги» та «доброго врядування». Така поведінка державного органу трактується судом як така, що порушує гарантії статті 1 Першого протоколу.
		За наведеного суд приходить до переконання, що Висновок ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №01-20/431,4 від 13.11.2018 є протиправним і підлягає до скасування, а тому відповідні позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають до задоволення.
		Що ж стосується вимог про зобовязання відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу гр.ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування в м.Рівному на вул. Костромській, 41 Б, кадастровий номер 5610100000:01:029:0705, то суд зауважує на такому.
		У Рекомендації Комітету ОСОБА_10 Європи NR(80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_10 11.03.1980 на 316-й нараді, наведене поняття дискреційних повноважень, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
		За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
		Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
		А тому задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача погодити проект землеустрою призведе до підміни судом компетенції відповідача, перетягування на себе його функцій, а також до фактичного прийняття рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, що не належить до компетенції суду.
		Наведений висновок також відповідає вимогам частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування в м.Рівному на вул.Костромській, 41 Б, кадастровий номер 5610100000:01:029:0705, із прийняттям за результатами такого розгляду в установленому порядку рішення.
		При повторному розгляді також в обовязковому порядку повинні бути враховані висновки, наведені в мотивувальній частині цього судового рішення.
		Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1409,60 грн. відповідно до квитанції від 19.12.2018, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		В И Р І Ш И В :
		Адміністративний позов позовом ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 33000) треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міська рада (код ЄДРПОУ 34847334, вул.Соборна, 12А, м.Рівне, 33028) та ОСОБА_6 капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ 05517742, вул..Лермонтова, 6, м.Рівне, 33028) до ОСОБА_6 містобудування та архітектури Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ 02499015, вул.Лермонтова,6,м.Рівне, 33028) задовольнити частково. 
		Визнати протиправним та скасувати висновок ОСОБА_6 містобудування та архітектури Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради "Про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" №01-20/431,4 від 13.11.2018 та зобов'язати ОСОБА_6 містобудування та архітектури Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування в м. Рівному на вул. Костромській, 41 Б, кадастровий номер 5610100000:01:029:0705, із врахуванням висновків суду. 
		В решті позову  відмовити. 
		Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_6 містобудування та архітектури виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради пропорційну частину судових витрат, а саме 1409,60 грн. сплаченого судового збору.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.
		Повний текст рішення складений 15 березня 2019 року.
		 
		Суддя Друзенко Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...