Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/1430/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Номер судового провадження: 61-1525ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                                
		 
		27 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/1430/17-ц
		провадження № 61-1525св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Стрільчука В. А., 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня                   2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПАТ «СК «Арсенал Страхування») про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 21 січня 2016 року між нею та відповідачем укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) № 0502101201617/2632 (далі - договір страхування) строком дії 12 місяців ? з 21 січня 2016 року до 20 січня 2017 року. У частині 1 договору страхування визначено, що цей договір складається із частини 1 та частини 2, які не діють одна без одної. Частина 2 договору страхування розміщена на веб-сайті відповідача у мережі Інтернет ? www.arsenal-strahovanie.com, у розділі «Страхування фінансових ризиків», програма «Захист від безробіття» для клієнтів Правекс-Банк.
		 
		Предметом договору страхування є інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні ним господарської діяльності.
		 
		Згідно з пунктом 3.1 договору страхування страховим випадком є понесені збитки страхувальником під час дії договору страхування, підтверджені відповідними документами, у зв'язку з будь-якими порушеннями іншими особами прав та/або законних інтересів страхувальника в частині фінансових (грошових) зобов'язань (обов'язків) перед ним, а саме: втрати страхувальником постійного місця роботи, яке він мав на момент укладення цього договору страхування.
		 
		Під втратою постійного місця роботи сторони домовилися розуміти розірвання трудового договору страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: ліквідації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Страхова сума за договором страхування встановлена у розмірі 20 000,00 грн.
		 
		На виконання умов договору страхування нею сплачений страховий платіж у розмірі 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 січня 2016 року                    № 507/з14.
		  
		На момент укладення договору страхування вона працювала директором Троєщинського відділення Праватного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк»).
		 
		05 квітня 2016 року вона отримала попередження про наступне звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України із датою звільнення - не раніше ніж два місяці із дати вручення цього повідомлення.
		 
		На виконання пункту 5.2.7 договору страхування вона повідомила відповідача про майбутнє звільнення шляхом направлення 07 квітня 2016 року на його адресу заяви та копії попередження про звільнення.
		 
		06 червня 2016 року вона звільнена із роботи у зв'язку із скороченням штату.
		 
		07 червня 2016 року вона повідомила відповідача про настання страхового випадку та направила необхідні для виплати страхової суми документи.
		 
		Листом від 30 червня 2016 року відповідач відмовив їй у виплаті страхового відшкодування із підстав порушення нею умов пункту 4.3 частини 2 договору страхування, зміни в який ним внесені 22 січня 2016 року в односторонньому порядку.
		 
		Виходячи з цього такі дії відповідача щодо внесення змін у договір страхування є незаконними, оскільки ці зміни нею не підписані, а отже, мають виконуватися умови договору у редакції, укладеній між ними 21 січня 2016 року.
		 
		Крім того, відповідно до пункту 9.1 договору страхування з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0,01 % від сум несвоєчасного здійснення страхового відшкодування за кожний прострочений робочий день, але не більше подвійної ставки Національного банку України, починаючи із 28 червня 2016 року у розмірі 2 283,26 грн.
		 
		Також відповідач має відшкодувати їй заподіяну моральну шкоду, оскільки вона позбавлена відшкодування, на яке розраховувала під час підписання договору страхування, що призвело до душевного болю, позбавило її можливості займатися пошуком роботи.
		 
		Із урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на її користь суму страхового відшкодування у розмірі 20 000,00 грн, пеню у розмірі 2 283,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 213,72 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, а також витрати на правову допомогу та судові витрати. 
		 
		Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 20 000,00 грн, пеню у розмірі 2 283,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 213,72 грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто із ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору та 5 440,00 грн витрат на правову допомогу.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що уклавши договір страхування, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які закріплені у ньому. Оскільки на момент укладення договору страхування застережень щодо працівників банківської сфери він не містив, а зміни у вказаний договір внесені відповідачем в односторонньому порядку, то відмова у виплаті страхового відшкодування є незаконною. Відповідач зобов'язаний сплати позивачу пеню та інфляційній втрати, оскільки він порушив свої зобов'язання за договором страхування. Підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, оскільки умовами договору страхування не передбачено відшкодування такої шкоди, як і положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не передбачено відшкодування моральної шкоди у зв'язку із невиконанням договірних зобов'язань.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ПАТ «СК «Арсенал Страхування» відхилено. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам, висновки суду відповідають вимогам закону, а тому підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи 
		   
		У грудні 2017 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Заявник у касаційній скарзі зазначає, судами не враховано, що 30 грудня 2013 року між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПАТ КБ «Правекс Банк» укладений договір доручення № 301213-124/К, на підставі якого останнє діяло від імені та в інтересах відповідача і зобов'язувалося укладати договори страхування, умови яких затверджені зазначеним договором доручення та викладені у вигляді шаблонів. 09 лютого 2015 року договір доручення доповнений шаблоном договору страхування фінансових ризиків «Захист від безробіття» шляхом укладення між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ПАТ КБ «Правекс Банк» додаткової угоди № 7 до договору доручення від 30 грудня 2013 року № 301213-124/К. Починаючи із 09 лютого 2015 року договір страхування містив у собі виключення, згідно з якими працівники банківської сфери не могли бути застраховані за таким договором, а у разі укладення такого договору через помилку, недбалість, або інші обставини, укладений договір визнається таким, що не діє щодо зазначених осіб, є недійсним і виплати за ним не проводяться. Також голова правління ПАТ «СК «Арсенал Страхування» особисто договір страхування із позивачем не підписував. Цей договір укладений повіреним із перевищенням повноважень. Оскільки відповідач не надавав свого схвалення вказаного договору, то будь-які цивільні права та обов'язки за ним, у тому числі обов'язок зі сплати страхового відшкодування позивачу, не виникли. 
		 
		Також відповідач не був належним чином повідомлений про час проведення судового засідання в суді першої інстанції, що є грубим порушенням норм процесуального права. 
		 
		У березні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ «СК «Арсенал Страхування», у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Доводи касаційної скарги ґрунтується на припущеннях відповідача, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи та надано строк на подання відзиву. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 355/385/17.
		    
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «СК «Арсенал Страхування» не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Встановлені судами обставини
		 
		Судами встановлено, що 21 січня 2016 року між ПАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_1 укладений договір страхування строком дії 12 місяців ? із 21 січня              2016 року по 20 січня 2017 року.
		 
		Зі змісту договору страхування вбачається, що він складається із частини 1 та частини 2, які не діють одна без одної.
		 
		Частина 2 договору розміщена на веб-сайті страховика у мережі Інтернет ? www.arsenal-strahovanie.com, у розділі «Страхування фінансових ризиків» програма «Захист від безробіття» для клієнтів ПАТ «КБ «Правекс-Банк».
		 
		Відповідно до умов договору страхування його предметом є інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні ним господарської діяльності.
		 
		Згідно з пунктом 3.1 договору страхування страховим випадком є понесені збитки страхувальником під час дії договору страхування, підтверджених відповідними документами, у зв'язку з будь-якими порушеннями іншими особами прав та/або законних інтересів страхувальника в частині фінансових (грошових) зобов'язань (обов'язків) перед ним, а саме: втрати страхувальником постійного місця роботи, яке він мав на момент укладення цього договору страхування.
		 
		Під втратою постійного місця роботи сторони домовилися розуміти розірвання трудового договору страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: ліквідації, банкрутства, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Страхова сума встановлена у розмірі 20 000,00 грн.
		 
		На момент укладення договору страхування ОСОБА_1 працювала директором Троєщинського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк».
		 
		На виконання умов договору страхування ОСОБА_1 сплатила страховий платіж у розмірі 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 січня                    2016 року № 507/з14.
		 
		05 квітня 2016 року роботодавець вручив позивачеві попередження про наступне звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників.
		 
		07 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою та повідомленням про подію, що має ознаки страхової.
		 
		06 червня 2016 року ОСОБА_1 звільнена із робот на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		 
		07 червня 2016 року ОСОБА_1 повідомила ПАТ «СК «Арсенал Страхування» про настання страхового випадку та направила необхідні документи для виплати відповідачем страхового відшкодування.
		 
		Листом від 21 червня 2016 року ПАТ «СК «Арсенал Страхування» відмовило    ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення нею умов пункту 4.3 частини 2 договору страхування, зазначивши, що вказаний договір не діє щодо осіб, які на момент його укладення є працівниками банківської сфери.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		У частині першій статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування ? це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
		Страхове відшкодування ? це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
		Відповідно до частини другої статті 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
		У статті 983 ЦК України передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
		Аналіз частини другої статті 640 та статті 983 ЦК України дозволяє зробити висновок, що реальним (від латинського res ? річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. По своїй юридичній сутності договір страхування, за загальним правилом, є реальним договором.
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, ? обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться у главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
		У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі       № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.  Із позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
		Тлумачення статей 215 та 216 ЦК України свідчить, що учасники цивільних відносин не можуть на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), визначати правові наслідки нікчемності правочину. За домовленістю сторін можуть змінюватися тільки правові наслідки оспорюваного правочину.
		При зверненні до суду із позовом позивач посилалася на те, що частина 2 договору страхування (чинна на момент укладення договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття), з якою позивач ознайомилася на веб-сторінці страховика в мережі Інтернет - www.arsenal-strahovanie.com у розділі «Страхування фінансових ризиків» програма «Захист від безробіття», містила пункт 4.3 такого змісту: «цей договір страхування не діє щодо осіб, що на момент його укладання є: не працевлаштовані, працевлаштовані неофіційно, пенсіонерами, приватними підприємцями, військовослужбовцями, фрілансерами, сумісниками, самозайнятими, заробітчанами, а також акціонерами, що працюють в компанії, в якій їм належить більше 10 % акцій; трудовий стаж яких за діючим місцем роботи становить менше 12 (дванадцяти) місяців; працевлаштованими у роботодавця, юридична та/або фактична адреса якого відноситься до зон проведення антитерористичних операцій (АТО), зон збройних конфліктів міжнародного та не міжнародного характеру, бойових операцій, заходів чи дій. У випадку укладання договору щодо зазначених осіб, цей договір є недійсним та виплати за цим ним не здійснюються».
		Разом із тим відповідач наполягав на тому, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4.3 договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) у такій редакції: «договір страхування не діє щодо осіб, що на момент його укладання є: непрацевлаштовані, працевлаштовані неофіційно, пенсіонерами, приватними підприємцями, військовослужбовцями, фрілансерами, сумісниками, самозайнятими, заробітчанами, державними працівниками, працівниками банківської сфери, а також акціонерами, що працюють в компанії, в якій їм належить більше 10 % акцій; трудовий стаж яких за чинним місцем роботи становить менше 12 (дванадцяти) місяців; працевлаштованими у роботодавця, юридична та/або фактична адреса якого відноситься до зон проведення антитерористичних операцій (АТО), зон збройних конфліктів міжнародного та неміжнародного характеру, бойових операцій, заходів чи дій. У випадку укладення договору страхування щодо зазначених вище осіб, цей договір страхування є недійсним; виплати за цим договором не здійснюються».
		Також при відмові у здійсненні страхової виплати відповідач посилався на те, що при укладенні договору були порушені вимоги програми страхування, що виключає можливість кваліфікації зазначеного випадку як страхового, оскільки програма «Захист від безробіття» створена виключно для клієнтів ПАТ КБ «Правекс Банк» та такий договір страхування не діє щодо осіб, які є працівниками банківської сфери.
		З метою правильного вирішення спору суд зобов'язаний з'ясувати та визначити, чи довела позивач ту обставини, що під час укладення договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) пункт 4.3 частини 2 цього договору не містив обмеження щодо неможливості його укладення з працівниками банківської сфери, на підставі чого зробити висновок, чи є звільнення позивача із роботи у зв'язку зі скороченням штату страховим випадком за умовами договору страхування.
		Верховний Суд нагадує, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem ? слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
		Суди не встановили, що на момент укладення договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) від 21 січня 2016 року № 0212101201610/5636 відповідачем до відома позивача було доведено пункт 4.3 частини 2 договору страхування у редакції, на якій наполягає відповідач. Разом із тим, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що на момент укладення договору діяла саме та редакція пункту 4.3 частини 2 договору страхування, на яку посилається позивач.
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаноїПалати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).
		За таких обставин, з урахуванням відсутності спростування презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, неможливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), висновок судів попередніх інстанцій про те, що звільнення позивача з роботи з Троєщинського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк»на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату працівників є страховим випадком, так як ОСОБА_1 втратила постійне місце роботи, є правильним.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, у зв'язку із чим його право брати участь у судовому засіданні було порушене, є необґрунтованими, оскільки зі змісту заперечень, поданих відповідачем 18 липня 2017 року, вбачається, що ним заявлялося клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.   
		 
		Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...