Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/20309/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Номер судового провадження: 61-16231ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 березня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 757/20309/15-ц
		 
		провадження № 61-16231св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого  Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В.,
		Штелик С. П.,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у складі судді Писанець В. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2016 рокуу складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач   ОСОБА_1 ,
		відповідач  Військова частина НОМЕР_1 ,
		третя особа  ОСОБА_2 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа  ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у грудні 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі її автомобіля, з вини військовослужбовця ОСОБА_2 під час керування ним автомобілем, який належить на праві власності відповідачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, за ремонт яких вона сплатила 83855,00 грн. Страхова компанія відповідача повернула ОСОБА_1 
		44 890,93 грн за ремонт пошкодженого автомобіля, однак цієї суми не вистачило для покриття всіх витрат, понесених у зв`язку із ДТП. Також вказувала, що у зв`язку з ДТП, яка потягла значні витрати на відновлення пошкодженого автомобіля та неможливості використовувати цей автомобіль протягом 3 місяців, шоковий стан, переживання внаслідок одержання забоїв, ссадин, крововиливів м`яких тканин підборіддя, забою губи, забою грудної клітини, які були завдані її матері, яка в той час керувала автомобілем, їй було завдано душевних страждань. 
		 
		У зв`язку з викладеним просила стягнути з відповідача на її користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 38965,00 грн та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 30000,00 грн.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 
		2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 38965,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що особа, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої позивачу спричинено матеріальні збитки, є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та перебуває на посаді водія, тому відшкодування такої шкоди покладається саме на відповідача як власника джерела підвищеної небезпеки.Також ураховуючи те, що автомобіль позивача було пошкоджено та її матері, яка керувала транспортним засобом, було завдано численних тілесних пошкоджень, позивачу було завдано душевних страждань, а тому її вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та з урахуванням вимог розумності і справедливості підлягають задоволенню у розмірі 3000,00 грн.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення містять лише формальне обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема вказують, що ПрАТ «СК «Провідна» було проведено експертну оцінку пошкоджень автотранспорту позивача та було визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності автомобіля у розмірі 44890,93 грн. Позивач надала до суду лише акт виконаних робіт від 19 березня 2015 року 
		№ АМЛ00011747, проведених ТОВ «Авто-Мотив ЛТД», згідно якого вартість наданих цим товариством послуг становить 83855,93 грн, однак вказаний розмір відновлювального ремонту не підтверджений належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий документ, а саме звіт про оцінку пошкоджень автомобіля чи висновок автотоварознавчого дослідження автомобіля, які б спростували експертну оцінку, проведену ПрАТ «СК «Провідна», та свідчили б про те, що відновлювальний ремонт цього автомобіля має бути більшим, ніж визначено страховою компанією. Також вказували, що позивач не довела належними та допустимими доказами той факт, що їй було завдано душевних хвилювань у зв`язку з тим, що вона протягом 3 місяців не могла використовувати свій автомобіль, оскільки вона самостійно обирала станцію технічного обслуговування та узгоджувала з ними термін виконання відновлювального ремонту та термін у 3 місяці її влаштовував. Також не доведено позивачем і факту заподіяння її матері тілесних ушкоджень, оскільки з довідки станції швидкої медичної допомоги не встановлено факту заподіяння моральних страждань, а співробітниками органів внутрішніх справ стосовно водія ОСОБА_2 не було порушено кримінальної справи по факту спричинення тілесних ушкоджень у результаті цього ДТП.
		 
		АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Суди встановили, що 17 грудня 2014 о 07:50 годині на вул. Чорновола у 
		м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області сталася ДТП за участі легкового автомобіля TOYOTA Land-Cruiser Pradoпід керуванням 
		ОСОБА_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Військовій частині НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», та легковим автомобілем КІА CEED, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , що належить ОСОБА_1 , поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «УНІКА» (а. с. 8).
		 
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 
		05 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтями 124, 40-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн на користь держави (а. с. 11-12).
		Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль позивача КІА CEED, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Провідна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, позивачу було відшкодовано збитки в розмірі44 890,93 грн.
		 
		Згідно акта виконаних робіт ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» від 19 березня 2015 року 
		№ АМЛ00011747 вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA CEED», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 83 855,93 грн (а. с.13-17).
		 
		Факт оплати позивачем вказаного відновлювального ремонту підтверджується рахунками від 19 березня 2015 року № 1922, № 1923 та відповідними фіскальними чеками № 9704, № 9699 (а. с.18-19).
		 
		За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
		 
		Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
		 
		Таким чином, під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за статтею 1172 ЦК України свони повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
		 
		Аналіз норм статтей 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		 
		Тому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у справі та повинна нести передбачену цивільним законодавством відповідальність за неправомірні дії військовослужбовця, який перебуваючи на службі на посаді водія та завдав шкоди автомобілю позивача.
		 
		Разом з тим, суди, задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи на її користь відшкодування матеріальних збитків у розмірі 38965,00 грн, належним чином не перевірили розмір такого відшкодування з огляду на таке.
		 
		Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі  Закон).
		 
		Відповідно до статті 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		У відповідності до статті 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
		 
		Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		 
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		 
		Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання  зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи  суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
		 
		За положеннями частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
		 
		Згідно з частиною четвертої статті 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна у випадках її обов`язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб`єктами, які не є суб`єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.
		 
		Судами було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що цивільно-правова відповідальність Військової частини НОМЕР_1 , як власника автомобіля TOYOTA Land-Cruiser Prado була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» та на користь позивача згідно висновку страхової компанії було виплачено страхову виплату у розмірі 44890,93 грн.
		 
		Вказана обставина сторонами не заперечувалась, тому в силу вимог статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає доведенню.
		 
		Страхова сума  це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (частина перша статті 9 Закону).
		 
		Відповідно до частини другої вказаної статті Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
		 
		Позивач на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди у більшому розмірі ніж їй було виплачено надала до суду лише акт виконаних робіт наданий їй ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» від 19 березня 2015 року № АМЛ00011747, згідно якого вартість відновлювального ремонту її транспортного засобу становила 
		83855,93 грн.
		 
		До касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 було додано поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/2374369 автомобіля TOYOTA Land-Cruiser Prado, який належить на праві власності відповідачу та зі змісту якого вбачається, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50000,00 грн, розмір франшизи становить 0,00 грн.
		 
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги 
		ОСОБА_1 , виходили з того, що їй було завдано матеріальної шкоди в розмірі 83855,93 грн та не дослідили і залишили поза увагою ту обставину, що їй ПрАТ «СК «Провідна» на підставі висновку їх експерта виплатило страхове відшкодування на ремонт її автомобіля у розмірі 44890,93 грн, замість 
		50000,00 грн (максимального розміру ліміту відповідальності) встановленого в полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності 
		№ АІ/2374369.
		 
		Судами обох інстанцій не було досліджено висновок експерта ПрАТ «СК «Провідна», згідно якого було встановлено механічні пошкодження автомобіля, який належить позивачу та на підставі, якого останній було виплачено страхове відшкодування на відновлення її автомобіля вдвічі меншому розмірі ніж вона просила стягнути.
		 
		Отже, суди обох інстанцій в порушення вимог вищевказаних норм законодавства не з`ясували, який розмір матеріальних збитків було визначено експертом ПрАТ «СК «Провідна», та чи відповідають встановлені, експертом страхової компанії пошкодження автомобіля тим, які зазначені в акті виконаних робіт ТОВ «Авто-Мотив ЛТД» та не перевірили доводи відповідача стосовно дійсного розміру завданої шкоди.
		 
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили доводів відповідача та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки її розмір має бути підтверджений належними і допустимими доказами, та не повинен викликати жодних сумнівів у його дійсності.
		 
		Доводи касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 стосовно стягнення з них на користь позивача відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та законності оскаржуваних судових рішень в цій частині не спростовують з огляду на таке.
		 
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		 
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши глибину і тривалість страждань, яких зазнала позивач, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов правильного висновку стосовно того, що на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Таким чином, оскаржувані судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції та не вказують на наявність підстав для скасування в цій частині судових рішень
		 
		Разом з тим, оскаржувані судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, у зв`язку з тим, що вказаний позивачем розмір заборгованості в порушення вимог статтей 57-60 ЦПК України не підтверджено належними та допустимими доказами відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
		 
		Тому, оскільки фактичні обставини для правильного вирішення справи в частині відшкодування матеріальної шкоди судами обох інстанцій не встановлені, судові рішення в цій частині не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки оскаржувані судові рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України 2004 року та ухвалені в цій частині з порушенням норм процесуального права, відповідно до пункту 
		1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України такі підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року в частині відшкодування матеріальної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		 
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий   СуддіВ. С. Висоцька   А. О. Лесько   С. Ю. Мартєв   В. В. Пророк   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...