Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/450/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 14-653цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 456/450/16-ц
		Провадження № 14-653цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та кредит», банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд відповідно),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду 
		 
		на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року в складі судді Шрамка Р. Т. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду про захист прав споживачів, визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 27 листопада 2014 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» і нею укладено договір-заяву № 300131/139017/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний», згідно з умовами якого вона внесла, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_1 у розмірі 19 401,00 дол. США строком до 27 квітня 2015 року. 
		 
		Після закінчення строку дії договору-заяви банк їй кошти не повернув. 
		 
		На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення АТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». 23 грудня 2015 року опубліковано відомості про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» відповідно до вимог статті 45 Закону України від 23 лютого 2012 року№ 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). 
		 
		Станом на день прийняття рішення про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» на депозитному рахунку ОСОБА_3 знаходилися кошти у розмірі 8 500,00 дол. США. Фонд здійснив часткову виплату вкладу, включаючи відсотки у розмірі 200 000,00 грн, що за курсом НБУ на день виплати коштів становило 7 952,00 дол. США. 
		 
		На день звернення до суду з позовною заявою залишок вкладу становив 4 814,11 дол. США. 21 січня 2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про визнання грошових вимог кредитора, однак листом від 05 лютого 2016 року № 9-322000/196 відповідач повідомив їй, що вона пропустила визначений законодавством строк для подачі кредиторської вимоги, а тому така вимога вважається погашеною. Позивачка вважала, що такий строк вона пропустила з поважних причин, оскільки з 19 по 29 січня 2016 року перебувала на амбулаторному лікуванні, однак відповідач цієї обставини не врахував. 
		 
		Просила визнати причини пропуску строку звернення з кредиторськими вимогами до АТ «Банк «Фінанси та кредит» поважними та зобов'язати уповноважену особу Фонду визнати її кредитором банку та включити її майнові вимоги в розмірі 4 814,11 дол. США до реєстру акцептованих вимог кредиторів цього банку.
		 
		Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Фонду визнати ОСОБА_3 кредитором АТ «Банк «Фінанси та кредит» та включити її до реєстру акцептованих вимог кредиторів цього банку.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та кредит» відхилено, заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року залишено без змін.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що відповідач не надав доказів отримання заяви ОСОБА_3 після закінчення строку на її подачу, а саме після 21 січня 2016 року, заява ОСОБА_3 датована 21 січня 2016 року, тому уповноважена особа Фонду протиправно не включає позивачку до списку вкладників АТ «Банк «Фінанси та кредит».
		 
		У жовтні 2017 року АТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося зкасаційною скаргою, в якій просило скасувати заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що Законом № 4452-VIустановлено спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. Відповідно до частини першої статті 49 вказаного Закону Фонд припиняє приймати вимоги кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку та початок прийняття вимог кредиторів. 23 грудня 2015 року в газеті «Голос України» розміщено повідомлення про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та призначення ліквідатора, однак позивачка до 21 січня 2016 року не заявила про свої вимоги до банку, чим порушила строки звернення з кредиторськими вимогами. Оскільки Законом № 4452-VI не передбачено можливості для поновлення пропущеного строку для звернення з кредиторськими вимогами, позивні вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими. 
		 
		Крім того, Фонд є юридичною особою публічного права, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спори, які виникають із цих правовідносин, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. 
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		 
		У грудні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшло заперечення (відзив) на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому вона зазначила, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи та ухвалили законні й обґрунтовані рішення, підстави для їх скасування відсутні. 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 28 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та заперечення на касаційну скаргу, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Суди встановили, що 27 листопада 2014 року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_3 укладено договір-заяву № 300131/139017/5-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний», згідно з умовами якого позивачка внесла, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_1 у розмірі 19 401,00 дол. США строком до 27 квітня 2015 року (а. с. 7). 
		 
		На підставі постанови Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення АТ «Банк «Фінанси та кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		 
		23 грудня 2015 року опубліковано відомості про ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» відповідно до вимог статті 45 Закону № 4452-VI. 
		 
		Фонд здійснив позивачці часткову виплату вкладу, включаючи відсотки у розмірі 200 000,00 грн, що за курсом НБУ станом на день виплати коштів становило 7 952,00 дол. США. 
		 
		21 січня 2016 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про визнання грошових вимог кредитора, однак листом від 05 лютого 2016 року № 9-322000/196 відповідач повідомив її, що вона пропустила визначений законодавством строк для подачі кредиторської вимоги, а тому така вимога вважається погашеною (а. с. 9). 
		 
		У зв'язку з неможливістю отримати вклад у розмірі 4 814,11 дол. США за рахунок коштів Фонду ОСОБА_3звернулася з відповідним цивільним позовом до суду.
		 
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції та надані аргументи уповноваженої особи Фонду, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки. 
		 
		За змістом статті 15 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
		 
		За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України).
		 
		Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		 
		За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		 
		Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		 
		Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		 
		Закон № 4452-VI установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 3 зазначеного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності та перебуває у його господарському віданні.
		 
		Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		 
		На виконання свого основного завдання Фонд наділений функціями, передбаченими частиною другою статті 4 вказаного Закону, серед яких, зокрема: акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків; організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку; продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
		 
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		 
		Відповідно до пунктів 1?3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
		 
		Отже, складання уповноваженою особою Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів є складовою виконання повноважень органів управління банку.
		 
		Предметом спору у цій справі є зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивачку в реєстр кредиторів банкуна виплату вкладу, сума якого перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.
		 
		Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують установлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом і задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок продажу майна банку.
		 
		Вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом, сплачену вкладнику Фондом, задовольняються у четвертій черзі (пункт 4 частина перша статті 52 Закону № 4452-VI).
		 
		Заявлені у цій справі позовні вимоги не пов'язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування (позивачка таке відшкодування вже отримала), а зумовлені невиконанням банком зобов'язань за договором депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.
		 
		З огляду на вказане спір є приватноправовим.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 (провадження № 11-151апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 (провадження № 11-441апп18), від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц (провадження № 14-296цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 761/4442/17 (провадження № 14-444цс18).
		 
		Щодо висновків судів першої й апеляційної інстанцій по суті спору Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		 
		З позовної заяви вбачається, що позивачка просила визнати її кредитором банку та включити її майнові вимоги в розмірі 4 814,11 дол. США до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит».
		 
		Згідно із частиною п'ятою статті 45 Закону № 4452-VIпротягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
		 
		Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону № 4452-VI).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що на звернення ОСОБА_3 від 21 січня 2016 року про визнання грошових вимог кредитора відповідач листом від 05 лютого 2016 року № 9-322000/196 повідомив, що відомості про ліквідацію банку опубліковано 23 грудня 2015 року і протягом 30 днів з указаної дати вона не заявила своїх вимог до банку уповноваженій особі (штамп від 30 січня 2016 року, зареєстрована заява в АТ «Банк «Фінанси та кредит» 02 лютого 2016 року), тому пропустила визначений законодавством строк для подачі кредиторської вимоги (а. с. 9).
		 
		Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 4452-VIФонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		 
		Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов'язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. 
		 
		Разом з тим Закон № 4452-VI не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин. 
		 
		Вказане узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI, згідно з яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. 
		 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2 затверджено Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке регулює відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а саме: підготовку, затвердження та реалізацію плану врегулювання, розробленого на основі найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку (далі - Положення).
		 
		Відповідно до пункту 4.31 Положення у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		З урахуванням вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, обов'язок подання доказів покладався на сторони, а їх оцінка - на відповідні суди.
		 
		У касаційній скарзі не зазначено про порушення судами порядку дослідження та оцінки доказів, і суд касаційної інстанції таких не вбачає.
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи уповноваженої особи Фонду про правомірність невключення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Банк «Фінанси та кредит».
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.
		 
		Такі висновки Великої Палати Верховного Суду викладені також у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц (провадження № 14-296цс18).
		 
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строк на звернення із заявою про визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_3 не порушено.
		 
		Відповідач не оспорює висновки судів щодо суми грошових вимог, які слід включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про залишення вказаної касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської Олени Степанівни залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л.І. Рогач
		Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
		О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв  О.Г. Яновська
		Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...