Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/7631/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 14-655цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 295/7631/17
		Провадження № 14-655цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Корольовський районний суд м. Житомира,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2017 року в складі судді Гумен Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2017 року у складі колегії суддів Талько О. Б., Гансецької І. А., Григорусь Н. Й.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_3 до Корольовського районного суду м. Житомира про визнання неправомірними дій службових осіб та зобов'язання вчинити певні дії, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати неправомірними дії службових осіб Корольовського районного суду м. Житомира щодо відмови у здійсненні заходів часткового роздрукування технічного запису судового засідання та зобов'язати Корольовський районний суд м. Житомира видати їй часткове роздрукування технічного запису судового засідання від 13 лютого 2017 року у справі за її позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним. 
		 
		На обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа № 295/16821/15-ц за її позовом до ПАТ «Банк Форум» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним. Ухвалою цього ж суду від 13 лютого 2017 року її позовну заяву залишено без розгляду. На письмове звернення до суду про надання часткового роздрукування технічного запису судового засідання від 13 лютого 2017 року у вказаній справі отримала відмову з посиланням на те, що суд не обладнаний для цього спеціальною апаратурою, яка б здійснила роздрукування фонограми судового засідання, і пропозицію отримати за плату СD-носій зі звукозаписом судового засідання. На її думку, такі дії суду порушують її права, гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).
		 
		Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд судом позовних вимог, предметом яких є оскарження процесуальних дій (бездіяльності) суду (судді), пов'язаних із розглядом справи, ЦПК України не передбачено, однак ОСОБА_3 може звернутися з указаним позовом у порядку адміністративного судочинства.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2017 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2017 року змінено та виключено з мотивувальної частини висновок про розгляд цього спору у порядку адміністративного судочинства. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Ухвалу апеляційного суду обґрунтовано тим, що розгляд судом позовних вимог, предметом яких є оскарження процесуальних дій (бездіяльності) суду, пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті) нормами ЦПК України та іншими законами не передбачено, установлено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя, а судді при здійсненні своєї професійної діяльності є незалежними.
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що поданий нею позов підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, тому суди безпідставно не відкрили провадження у справі, чим позбавили її права на доступ до правосуддя.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 12 грудня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 14 січня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Установлено, що підставою звернення ОСОБА_3 з позовними вимогами до суду є оскарження дій працівників Корольовського районного суду м. Житомира, пов'язаних із розглядом її позову до ПАТ «Банк Форум» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним, а саме щодо відмови у здійсненні заходів часткового роздрукування технічного запису судового засідання від 13 лютого 2017 року у цій справі.
		 
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
		 
		У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
		 
		Отже, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційній суд в незміненій частині, правильно встановив, що підставою звернення ОСОБА_3 з позовними вимогами до суду є оскарження виключно дій суду, пов'язаних із розглядом її справи.
		 
		Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 197 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, за клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яка бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу. Розмір судового збору за роздрукування та видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання встановлюється законом.
		 
		Тобто відповідно до ЦПК України вирішення клопотання про роздрукування технічного запису судового засідання є процесуальною діяльністю судді під час здійснення правосуддя у конкретній справі.
		 
		У справі, яка переглядається, правовідносини виникли стосовно невчинення судом передбачених процесуальним законодавством дій у конкретній справі.
		 
		Суди першої й апеляційної інстанцій відповідно до пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду питання про відкриття провадження, вважали, що подана позовна заява не може розглядатися в судах у порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції вказав, що позов підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, апеляційний суд виключив це посилання, зазначивши, що такі позови не підлягають розгляду судом.
		 
		Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами  у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
		 
		Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
		 
		Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші судові порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
		 
		Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
		 
		Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
		 
		Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
		 
		Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
		 
		За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.
		 
		Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.
		 
		Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц та аналогічного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 454/2843/15-ц.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
		 
		Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 14 Закону № 1402-VIII).
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовна вимога про оскарження дій працівників Корольовського районного суду м. Житомира, пов'язаних із розглядом позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Форум», не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
		 
		Тому апеляційний суд обґрунтовано змінив ухвалу суду першої інстанції, виключивши з її мотивувальної частини висновок про розгляд цього спору у порядку адміністративного судочинства. При цьому апеляційний суд правильно залишив без змін увалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду. 
		 
		Доводи касаційної скарги про позбавлення позивачки права на доступ до правосуддя, що передбачено статтею 6 Конвенції, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		 
		Під правоздатністю пред'являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміється право подання позову до суду, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів й права, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов'язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі «ЛеКонт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії», заяви № № 6878/75, 7238/75).
		 
		ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії).
		 
		Рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних із підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів, гарантований статтею 129 Конституції України, і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
		 
		У зв'язку з цим, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких по суті є оскарження дій суду, пов'язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законодавчими актами України не передбачено.
		 
		Зазначене відповідає вимогам статей 6, 13 Конвенції.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про залишення касаційної скарги ОСОБА_3 без задоволення, а ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2017 року в незміненій частині та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2017 року - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 липня 2017 року в незміненій частині та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 04 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л.І. Рогач
		Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
		О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв  О.Г. Яновська
		Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...