Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1945/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2019. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 01.04.2019
Номер судового провадження: А/855/3980/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1945/19                                                                      Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  01 квітня 2019 року                                                                                         м. Київ          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:      
		головуючого - судді    Парінова А.Б., 
		суддів:                         Беспалова О.О., 
		                                       Губської О.А.,
		при секретарі судового засідання Гужві К.М.
		за участю представників учасників судового процесу:
		від позивача: ОСОБА_3,
		від відповідача (апелянта): Ткаленко А.В.
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 р. у справі за заявою ОСОБА_5 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про вжиття заходів забезпечення позову, -
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_5 з заявою про забезпечення позову, який вона має намір подати. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2019 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. 
		Зупинено дії:
		- припису Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 08.01.2019, який видано ОСОБА_5 щодо об'єкта "Будівництво індивідуальних житлових будинків (зблокованих), господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1";
		- припису Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 08.01.2019, який видано ОСОБА_5 щодо об'єкта "Будівництво індивідуальних житлових будинків (зблокованих), господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1";
		- наказу № 13 від 17.01.2019 Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт", яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт "Будівництво індивідуальних житлових будинків (зблокованих), господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1" від 14.08.2008 №0664-Сл/Т, Замовник - ОСОБА_5.
		Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення прав відповідача у сфері публічно-правових відносин, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі 640/1945/19 та прийняти нове рішення, яким ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не навів жодної ознаки, яка б свідчила про очевидність протиправності видачі Департаментом наказу від 17 січня 2019 року № 13 «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт». 
		Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що забезпечення позову в такий спосіб, на який вказував позивач (заявник) у своєму клопотанні, з підстав на які він посилався, фактично є вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог. При цьому, апелянт зауважив, що позивачем (заявником) не було наведено жодних об'єктивних обставин та не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, чи очевидність ознак протиправності рішень Департаментом як суб'єкта владних повноважень.
		З огляду на зазначене, апелянт переконаний, що підстави для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову відсутні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним.
		Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
		Водночас, під час судового розгляду справи представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що на його думку, судом першої інстанції було повно та об'єктивно досліджено матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, надано належну правову оцінку спірним правовідносинам у зв'язку з чим, прийнято законне та обґрунтоване рішення.
		За наведених обставин, представник позивача (заявника) просив суд, апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, та просив суд скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні її клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову позивач (заявник), обґрунтовуючи необхідність зупинення дії оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень посилається на те, що приписи відповідача від 08.01.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також про зупинення підготовчих та будівельних робіт, так само як і наказ  № 13 від 17.01.2019 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт"та є очевидно протиправними.
		Зокрема, заявник стверджує, що вона не порушувала вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Тимчасове ненадання нею деяких документів на запит контролюючого органу не є безпідставним чи таким, що свідчить про свідоме не бажання надавати їх для ознайомлення. Така відмова була обгрунтованою та доведена до відома інспектора. Проте, оскільки відповідні пояснення щодо неможливості надання запитуваних документів через наявність об'єктивних причин були проігноровані та не прийняті до уваги посадовою особою контролюючого органу, що стало підставою для прийняття зазначених розпорядчих рішень, які позивач має намір оскаржити у судовому порядку. 
		Разом з цим, заявник звертала увагу суду, що зупинення виконання робіт на об'єкті будівництва "Будівництво індивідуальних житлових будинків (зблокованих), господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1" призведе до значних витрат та негативних наслідків щодо вже виконаних робіт, у тому числі через вплив погодних умов, зупинення будівельних робіт призведе до руйнування недобудованих елементів об'єкту і як наслідок неможливості реалізації наступних етапів будівництва. 
		Стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, оскільки зупинення будівельних робіт на об'єкті "Будівництво індивідуальних житлових будинків (зблокованих), господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1" може бути зруйноване у найкоротші терміни, шляхом затоплення котловану та зсуву грунту.
		Приймаючи рішення про зупинення дії приписів та наказу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано докази наявності ознак очевидної необхідності забезпечення позову. Зокрема, судом було встановлено, що виконання приписів матиме наслідком припинення позивачем господарської діяльності, що ускладнить (унеможливить) ефективний захист його прав в разі задоволення позовних вимог за результатом розгляду справи по суті. Судом першої інстанції також було зазначено, що існують ризики, що права позивача на свободу підприємницької діяльності, а також заборону від незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності з моменту виконання приписів може бути порушено, а зупинення чи наступне відновлення будівництва потребуватиме вжиття  додаткових зусиль (проведення витрат (затоплення котловану та зсуву грунту).
		Разом з цим, судом першої інстанції було враховано, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову будуть порушені права та інтереси інших осіб, оскільки, для будівництва будинку заявником було укладено договори на виконання будівельних робіт (копії є в матеріалах справи), які на даний час виконуюються. Невиконання цих договорів (у разі, якщо буде зупинено будівництво будинку), на переконання суду першої інстанції, призведе до збитків їх сторін, в тому числі сплати штрафних санкцій, скорочення робочих місць.
		За наведених обставин, суд першої інтсанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності ризиків, які унеможливлять відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позовних вимог рішенням суду.
		Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
		Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2.
		Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Отже, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
		Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
		Разом з цим, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
		Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		Дослідивши зміст заяви позивача (заявника), а також додані до цієї заяви докази, з урахуванням доводів апеляційної скарги та пояснень учасників судового процесу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатньо доказів, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може призвести до ускладнення (унеможливлення) ефективного захисту прав заявника в разі задоволення її позовних вимог про скасування відповідних розпорядчих рішень суб'єкта владних повноважень, який наразі розглядається Окружним адміністративним судом.
		Зокрема, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи заявника, що зупинення та наступне відновлення будівництва потребуватиме вжиття ними додаткових значних зусиль та понесення матеріальних збитків.
		Судом першої інстанції було також вірно встановлено, що невиконання договорів, укладених позивачем на виконання будівельних робіт на зазначеному об'єкті, у разі, якщо буде зупинено будівництво будинку, призведе до збитків їх сторін, в тому числі сплати штрафних санкцій, скорочення робочих місць та інше.
		У свою чергу, апелянтом не наведено жодних доводів та не надано жодних доказів, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди, як відповідачу, так іншим особам у разі продовження проведення позивачем будівельних робіт по АДРЕСА_1".
		Колегія суддів не приймає до уваги і доводи апелянта про те, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб є фактично вирішенням спору по суту, оскільки з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку забезпечення позову є виключно превентивним заходом щодо оспорюваних прав позивача.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити з дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. 
		Таким чином, на переконання колегії суддів, іншим способом, аніж шляхом зупинення дії розпорядчих актів відповідача, забезпечити захист прав та інтересів позивача, а також третіх осіб з урахуванням приписів КАС України є неможливим.
		Крім цього, колегія суддів враховує, що при здійсненні судочинства суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
		Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа "Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії").
		У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
		Разом із тим, задоволення заяви про забезпечення позову для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідача додаткових обтяжень, не має невідворотній характер.
		У той час, як відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення позову у зазначений судом першої інстанції спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
		Таким чином, колегією суддів встановлено, що ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва про вжиття заходів забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
		Керуючись статтями ст.ст. 150-154, 311-313, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий судя                                                            А.Б. Парінов
		 
		Судді                                                                                О.О. Беспалов
		 
		                                                                                          О.А. Губська
		 
		 
		Повний текст постанови складено 01 квітня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...