Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10986/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2019. Зареєстровано: 04.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.03.2019 м. Київ Справа № 910/10986/18
		За позовом: 
		позивача-1: міністерства оборони України;
		позивача-2: Київського квартирно-експлуатаційного управління;
		до відповідача-1: Київської міської ради;
		до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ";
		до відповідача-3: товариства з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ";
		до відповідача-4: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС";
		за участю: генеральної прокуратури України
		про: визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
		Суддя Балац С.В.
		Секретар судового засідання Кучерява О.М.
		Представники:
		прокурор у справі: Гусарова А.В.;
		позивача-1: Сажієнко І.О.;
		позивача-2: Сажієнко І.О.;
		відповідача-1: Голбенко Л.В.; 
		відповідача-2:  ОСОБА_1 ;
		відповідача-3: Маленко О.М.;
		відповідача-4: не з`явилися.
		 
		С У Т Ь С П О Р У:
		 
		Міністерство оборони України (далі - позивач-1) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач-2) звернулися до господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" (далі - відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ" (далі - відповідач-3) та товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС" (далі - відповідач-4) про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
		Позовні вимоги мотивовані фактом незаконної передачі в оренду, а в подальшому, в результаті неодноразових відчужень, і продажу земельної ділянки відповідачу-3, а саме: земельної ділянки, площею 2,1832 га, що розташована на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва, за рахунок земель позивача-1, що призвело до звернення позивачів до господарського суду із вимогами:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ІІІ сесії V скликання від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 08.12.2005 № 585/3046 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ІІІ сесії V скликання від 31.10.2006 № 212/269 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.11.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК "ІМПЕРІАЛ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1103.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10986/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 08.10.2018.
		До господарського суду надійшло клопотання відповідача-3 про обов`язкове застосування судом трирічного строку позовної давності.
		Відповідач-3 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного: земельні ділянки по вул. Рибальській, 22, 24 у Печерському районі м. Києва є землями комунальної власності територіальної громади м. Києва і тому, їх власником є відповідач-1, який мав і має право розпоряджатися, володіти і користуватися землями щодо яких були прийняті оскаржувані рішення; факт, що інвентаризацію земельних ділянок було проведено саме Київським міським управлінням земельних ресурсів, результати якої затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406 доводить факт, що саме відповідач-1 є власником зазначених земельних ділянок; нерухоме майно було продане ще у 2004 році, що доводить обізнаність та погодження позивачів укладеного правочину купівлі-продажу; оскаржувані рішення відповідача-1 є такими, що прийняті відповідно до вимог закону та не порушують права та інтереси інших осіб; відповідач-3 є добросовісним набувачем нерухомого майна, а також земельної ділянки по вул. Рибальській, 24/16 у м. Києві, оскільки при набутті права власності на нерухоме майно, відповідачем-3 не було порушено вимог закону; також у поданому відзиві відповідач-3 просить суд застосувати загальну позовну давність.
		Відповідач-1 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного: право власності на майновий комплекс відповідача-2, розташований на спірній земельній ділянці на момент прийняття рішень та укладення договорів купівлі-продажу було зареєстровано відповідно до норм закону, не було оскаржено жодними третіми особами та на вказаний майновий комплекс не було накладено жодних обтяжень та заборон на відчуження; з системного аналізу приписів земельного законодавства вбачається, що як станом на момент прийняття рішення від 15.01.1951 так і значно пізніше такої категорії земель, як землі оборони, які передбачено у ст.ст. 19, 77 Земельного кодексу України не містилося; фактична приналежність земельної ділянки по вул. Рибальська 24/16 до земель оборони спростовується висновком головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-9591 в якому вказано, що остання відповідно до генерального плану міста Києва за функціональним призначенням належить до території житлової забудови; положення Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» чітко визначає, що землі, на яких розташовані об`єкти соціально-культурного, виробничого та житлового призначення належать до земель комунальної власності; також відповідач-1 вказав на пропуск позивачами строку позовної давності.
		Ухвалами-повідомленнями від 12.11.2018 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 21.11.2018.
		До господарського суду надійшло клопотання позивача-2 про витребування доказів.
		Позивачі скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надали суду відповідь на відзиви, в якій вказали про наступне: твердження відповідача-3 про віднесення спірної земельної ділянки ще з 1951 року до комунальної власності в залежності від факту прийняття спірного рішення саме виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих є недоведеними, оскільки на той час відповідно до вимог Земельного кодексу УРСР 1922 року усі землі перебували у державній власності; серед правових норм, що містяться у Земельному кодексі УРСР 1922 року відсутні положення про необхідність видачі державних актів та реєстрації прав землекористування; рішення від 15.01.1951 № 5 є достатньою підставою для виникнення землекористування позивача; відсутність державного акту не припиняє та не нівелює права користування на земельну ділянку; враховуючи проведену інвентаризацію, спірна земельна ділянка в межах військового містечка № 11 по вул. Рибальській 22, 24 у Печерському районі м. Києва відноситься за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням  до земель оборони; Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб збройних сил України № 483 від 22.12.1997, передбачено певну процедуру відмови від користування землею, наданою для потреб збройних сил України, за відсутністю потреби у подальшому використанні, та передачі цієї землі місцевим органам влади згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України. У даному випадку вилученню земельної ділянки, що належить до земель оборони, мало передувати отримання відповідної згоди міністра оборони України або за його дорученням начальника розквартирування військ та капітального будівництва  начальником головного управління розквартирування військ та капітального будівництва збройних сил України. Проте, така згода в матеріалах справи відсутня; договори купівлі-продажу земельної ділянки відомостей та умов щодо відчуження земельної ділянки площею 2,1832 не містять.
		До господарського суду надійшло клопотання позивача-2 про витребування доказів.
		Ухвалою від 21.11.2018 судом частково задоволено клопотання позивача-2 про витребування доказів.
		В підготовчих засіданнях 21.11.2018, 17.12.2018 та 16.01.2019 суд на місці, зокрема, ухвалив відкласти підготовчі засідання до 17.12.2018, 16.01.2019 та до 06.02.2019 відповідно.
		Відповідач-2 скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав про наступне: відповідач-2 є добросовісним набувачем нерухомого майна (земельних ділянок на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва; у позивачів відсутні підстави заявляти права на спірні земельні ділянки; позивачами пропущено строк позовної давності; також відповідач-2 зазначив про аналогічні підстави для відмови у задоволенні позову, наведені в поданому до суду відзиві.
		Ухвалою від 17.01.2019 судом витребувано докази у відповідача-1 та повторно витребувано докази у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мисан Віктора Івановича.
		До господарського суду надійшла заява прокурора про вступ у справу.
		В підготовчому засіданні 06.02.2019 задоволено клопотання позивачів про витребування доказів у справі та оголошено перерву до 25.02.2019. 
		В підготовчому судовому засіданні 25.02.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.03.2019.
		До господарського суду надійшла заява прокурора про залучення до участі у справі КМУ в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.
		В судовому засіданні 11.03.2019 суд на місці ухвалив:
		- відхилити клопотання прокурора у справі про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, оскільки воно не обґрунтоване;
		- оголосити перерву в судовому засіданні до 20.03.2019. 
		В судовому засіданні 20.03.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши доводи прокурора, повноважного представника позивачів, повноважних представників відповідачів 1-3 та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Між державним підприємством позивача "КИЇВСЬКИЙ ГГОСПРОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМБІНАТ", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ КОНТРАКТ", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу від 09.12.2004, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за № 9315 (далі  Договір № 9315) відповідно до предмету якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, яким є майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16 (далі  нерухоме майно) (п. 1 Договору № 9315).
		Пунктом 2 Договору № 9315 визначено, що загальна площа відчужуваного нерухомого майна становить 4403,20кв.м.
		До складу нерухомого майна входять наступні об`єкти нерухомого майна, які переходять у власність покупця:
		1. Будівля 2-о поверхова (Літера А), загальною площею 3764,40 кв.м.;
		2. Караульна споруда (Літера Б), загальною площею 31,20 кв.м.;
		3. Споруда для відходів (Літера Г), загальною площею 206,20 кв.м.;
		4. Споруда для автомобілів (Літера В), загальною площею 111,00 кв.м.;
		5. Склад КЕС (Літера Ж), загальною площею 181,00 кв.м.;
		6. Гараж  4 бокси (Літера Е), загальною площею 87,00 кв.м.;
		7. Споруда для сміття (Літера Д), загальною площею 22,40 кв.м.
		Положеннями пункту 3 Договору № 9315, зокрема, визначено, що продаж нерухомого майна здійснюється продавцем на підставі дозволу міністерства оборони України від 24.09.2004 № 227/4319, виданого відповідно до наказу міністра оборони України від 20.03.2004 № 100 "Про організацію представництва міністерства оборони України".
		В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2134, товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКИЙ КОНТРАКТ" реалізувало вказані вище будівлі і споруди загальною площею 4403,20 кв.м. фізичній особі ОСОБА_2 .
		Між ОСОБА_2 , як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу від 21.09.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 5154 (далі  Договір № 5154), відповідно до предмету якого продавець продав, а покупець купив вказані вище будівлі і споруди.
		 
		Позивачі вказують, що інформація щодо земельної ділянки, на якій розміщено відчужувані об`єкти нерухомого майна та питання переходу до покупця права власності чи користування на земельну ділянку у вказаних вище договорах відсутня.
		Також позивач стверджує, що станом на час звернення до суду на земельній ділянці військового містечка № 11 продовжують перебувати 3 військові будівлі та споруди державної власності, по відношенню до яких позивач продовжує бути суб`єктом, що здійснює управління майном, а позивач-2  балансоутримувач державного майна, а саме:
		- інв. № 2  склад загальною площею 1888,9 кв.м.;
		- інв. № 30  КПП загальною площею 25 кв.м.;
		- інв. № 34  прибудова до КПП загальна площа 16,6 кв.м.
		що на думку позивачів є підставою (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України) для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу.
		 
		Відповідачем-1 прийнято рішення від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва;
		- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,60 га для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 21.09.2005 N 5154 та акт приймання-передачі від 26.09.2005).
		На підставі вказаного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди земельної ділянки від 11.10.2006 (зареєстрований в департаменті земельних ресурсів від 12.10.2006 за № 82-6-00384), за яким відповідач-1 передав а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:036:0041 площею 1,5915 га.
		 
		Відповідачем-1 прийнято рішення від 08.12.2005 № 585/3046 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва. 
		- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,59 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 21.09.2005 N 5154 та акт прийому-передачі від 26.09.2005).
		На підставі вказаного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди земельної ділянки від 19.12.2005 (зареєстровано в департаменті земельних ресурсів від 19.12.2005 за № 82-6-00334), за яким відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:036:0013 площею 0,5917.
		 
		Відповідачем-1 прийнято рішення від 31.10.2006 № 212/269 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва (звіт додається). 
		- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 23939123,00 грн. (двадцять три мільйони дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч сто двадцять три гривні 00 копійок) на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 23.10.2006). 
		- продати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельну ділянку площею 1,5915 га за 23939123,00 грн. (двадцять три мільйони дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч сто двадцять три гривні 00 копійок) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.10.2006 N 82-6-00384. 
		- затвердити умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва (згідно з додатком).
		На підставі вказаного рішення між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497 (далі  Договір № 4497), відповідно до предмету якого продавець на підставі рішення від 31.10.2006 № 212/269 передав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:82:036:0041, площею 1,5915 га, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки (п. 1.1 Договору № 4497).
		Пунктом 1.2 Договору № 4497 визначено, що земельна ділянка, зазначена в п. 1.1, продається для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		Згідно з рішенням відповідача-1 від 31.10.2006 № 212/269 та Договору № 4497 у Департаменті земельних ресурсів відповідача-1 зареєстрований державний акт від 17.11.2006 № 02-8-00118 на право власності відповідача-2 на земельну ділянку площею 1,5915 га з цільовим призначенням (використанням): для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		 
		Відповідачем-1 прийнято рішення від 16.03.2006 № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва (звіт додається). 
		- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 7228118,00 грн. (сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять гривень 00 копійок) на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 16.12.2005). 
		- продати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельну ділянку площею 0,5917 га за 7228118,00 грн. (сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять гривень 00 копійок) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" згідно з договором оренди земельної ділянки від 19.12.2005 N 82-6-00334. 
		- затвердити умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва (згідно з додатком).
		На підставі вказаного рішення між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113 (далі  Договір № 1113), відповідно до предмету якого продавець на підставі рішення від 16.03.2006 № 327/3418 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, площею 0,5917 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) зазначені у технічній документації земельної ділянки (п. 1.1 Договору № 1113).
		Пунктом 1.2 Договору № 1113 визначено, що земельна ділянка, зазначена у п. 1.1, продається для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		Згідно з рішенням від 16.03.2006 № 327/3418 та Договору № 1113 у департаменті відповідача-1 зареєстрований державний акт від 31.03.2006 № 02-8-00109 на право власності відповідача-2 на земельну ділянку площею 0,5917 га. з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		 
		Відповідачем-1 прийнято рішення від 21.12.2006 № 384/441 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва. 
		- змінити цільове призначення земельної ділянки площею 2,1832 га на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, право власності на яку посвідчено державними актами на право власності на земельну ділянку від 31.03.2006 N 02-8-00109, від 17.11.2006 N 02-8-00118, та дозволити її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.
		На підставі вказаного рішення у департаменті земельних ресурсів відповідача-1 зареєстрований державний акт від 22.01.2007 № 02-8-00123 на право власності відповідача-2 на земельну ділянку площею 2,1832 га з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.
		 
		В подальшому, відповідачем-2 реалізовано земельну ділянку площею 2,1832 га товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА ЛІНІЯ", яке, в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2010 відчужило вказану земельну ділянку відповідачу-4.
		 
		Між відповідачем-4, як продавцем, та відповідачем-3, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1103 (далі  Договір № 1103), відповідно до предмету якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 2,1832 га, кадастровий номер 8:000 000 000:82:036:0091, що розташована на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва , цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (п. 1.1 Договору № 1103). 
		 
		Позивач-1 стверджує, що станом на 2004 рік (період укладення Договору № 9315) виникнення права власності на об`єкти нерухомості не тягло безумовного переходу права власності чи права користування на земельну ділянку під об`єктом нерухомості, а потребувало окремого договірного регулювання шляхом укладення цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди у встановленому порядку, а не внаслідок самого лише факту набуття права власності на нерухомість.
		Також позивач-1 вказує, що на підставі спірних рішень відповідача-1 , відповідачу-2 було передано земельну ділянку площею 2,1832, що значно перевищує площу набутого об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки, зайнятої ним.
		Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом, відмовою) земельних ділянок передбачено Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб ЗСУ та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом МОУ від 22.12.1997 № 483.
		Вказане вище, за твердженнями позивача-1, свідчить про факт незаконної передачі в оренду, а в подальшому і продаж відповідачу-2 земельної ділянки за рахунок земель міністерства оборони України (позивача-1) яка була відведена оборонному відомству на підставі рішення звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "О возобновлении отвода и установления границ земельных участков в Печерском и Ленинском районах г. Киева, занимаемых военными городками квартирно-эксплуатационного управления Киевского военного округа", та на якій розміщено нерухоме майно державної форми власності.
		 
		Враховуючи викладені обставини позивачі звернулися до господарського суду із позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 від 28.09.2006 № 81/138, від 08.12.2005 № 585/3046, від 31.10.2006 № 212/269, від 16.03.2006 № 327/3418 та визнання недійсними договорів № 4497, № 1113 та № 1103. 
		 
		Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.
		Приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
		Згідно з приписами ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
		 
		Рішенням звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "Про відновлення відводу та встановлення меж земельних ділянок у Печерському та Ленінському районах м. Києва, зайнятих військовими містечками квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу" (далі  рішення від 15.01.1951 № 5), зокрема, постановлено:
		- відновити відвід із встановленням меж земельних ділянок, об`єктів адміністративного, жилого та господарського призначення квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу у Печерському та Ленінському районах м. Києва, в межах, відповідно проекту управління у справах архітектури м. Києва від 06.11.1950, у відповідності з генеральним планом реконструкції м. Києва та на умовах, доданих до дійсного рішення, зокрема, об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, № 24; найменування об`єкту  склади; площа  2,1; характеристика об`єкту  двоповерхова цегляна споруда; військове містечко № 11;
		- враховуючи те, що по генеральному плану реконструкції м. Києва нижченаведені території підлягають капітальній забудові жилими, громадськими та культурно-освітніми спорудами. Передати КЕУ Київського військового округу такі ділянки у тимчасове користування. Подальшу забудову та освоєння їх у відповідності із призначенням здійснювати капітальними багатоповерховими будинками за отриманими умовами забудови від управління у справах архітектури м. Києва.
		 
		Із рішення від 15.01.1951 № 5 вбачається, що останнім вирішувалося питання виключно щодо поновлення відводу земельних ділянок, тобто, продовження раніше розпочатої процедури. При цьому, даним рішенням не вирішувалося питання про передачу земельних ділянок у користування, а також не визначено розмір земельних ділянок, які підлягали відведенню, їх точне розташування та межі.
		Проте, позивачами не надано доказів отримання умов забудови від управління у справах архітектури м. Києва для будівництва інших об`єктів, які перебували на балансі позивача-2 як станом на рік продажу майна військового містечка (2006) так і станом на день вирішення даного спору по суті.
		Таким чином, рішення від 15.01.1951 № 5 не може слугувати підтвердженням наявності у КЕУ Київського військового округу (або подальших правонаступників) прав на спірну земельну ділянку, оскільки право користування земельними ділянками КЕУ Київського військового округу не набувалося та не було оформлене у встановленому законом порядку.
		В свою чергу, жодного рішення про передачу вказаних земельних ділянок з комунальної до державної форми власності ухвалено не було з наступних підстав. 
		 
		Приписами статті 168 Земельного кодексу УСРС від 29.11.1922, який діяв до 30.09.1971 передбачалося, що землеустрій має на меті упорядкування існуючих землеволодінь та створення нових у відповідності до прав на землю та вимог господарсько-технічної доцільності. До землевпорядних дій стаття 169 відносила, окрім іншого, відвід земель, які надавалися у користування державним організаціям, установам, підприємствам тощо. Відповідно до вимог статті 180 Земельного кодексу УРСР справи із землеустрою вчиняються у такій послідовності: 1) порушення землевпорядної справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту та пред`явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та виконання його зі встановленням на місці межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів. За приписами статті 187, складання проекту землеустрою полягає в докладному і точному зазначенні місць відводу земель учасниками землеустрою, із дотриманням їх прав та законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, із відображенням відводу земель на проектному плані землеустрою. Проектовані межі земель позначаються на місці тимчасовими знаками, а за відсутності спорів та скарг  постійними межовими знаками. Складений проект землеустрою пред`являється сторонами на плані і в натурі із складанням особливого протоколу. Відповідно до статей 192, 193 правильно виконаний проект землеустрою остаточно затверджується землевпорядною установою. Після остаточного затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами та після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації), учасникам землеустрою видаються належним чином засвідчені документи. В зазначених документах повинні бути означені межі, місце розташування, склад землекористувань, а також вказані їх назви, найменування землекористувачів, час проведення землеустрою і його підстави, умови землекористування та інші обов`язкові відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Оригінальні землевпорядні плани, акти зберігаються в землевпорядних установах. Інші плани та акти землеустрою, складені не землевпорядними установами або належним чином не затверджені ними, визнаються недійсними і не можуть бути доказами належного землекористування (стаття 194). Відповідно до приписів статті 195 Земельного кодексу УРСР, державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має на меті загальнодержавне управління землями та земельна реєстрація, крім іншого, містить відомості про кожну земельну ділянку, як то: місце розташування, назва земельної ділянки, площа землі у ній загалом та по окремим угіддям, відомості щодо будівель; найменування землекористувачів і підстави надання їм земельних ділянок тощо.
		Таким чином, вказаним вище земельним законодавством була передбачена обов`язкова процедура оформлення права на землю.
		В подальшому, 13.12.1968 Верховною радою СРСР були затверджені основи земельного законодавства СРСР і союзних республік  загальносоюзний закон, що визначав основні положення, зміст і характер правового регулювання земельних відносин. Приписами статті 10 основ передбачалося, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку землевідводу. Відвід земельних ділянок здійснюється на підставі постанови Ради Міністрів союзної республіки або Ради Міністрів автономної Республіки або рішенням виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих в порядку, визначеному законодавством СРСР і союзних республік. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення відповідними землевпорядними установами в натурі (на місцевості) її меж та видачі документа, що посвідчує право користування землею, забороняється. Право користування колгоспів, радгоспів і інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Порядок тимчасового користування землею встановлюється законодавством союзних республік. 
		Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу УРСР (від 08.07.1970) було визначено, що вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду , який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.
		Віднесення земель до вказаних в статті 4 цього кодексу категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов`язаних з наданням земель у користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР (ст. 5 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970).
		Частиною 16 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 було визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
		Згідно п. 5 постанови ВРУ РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 № 562-ХІІ, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їх до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
		Відтак, вказаним вище земельним законодавством передбачалося оформлення і реєстрація земельних ділянок, які надавалися в користування, з подальшою видачею правовстановлюючих документів на землю.
		Водночас, позивачем-1 не подано до суду належних та допустимих доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою (остаточне затвердження проекту землеустрою землевпорядною установою, отримання позивачем після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації) належним чином засвідченого документа на користування спірною земельною ділянкою).
		 
		Згідно Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 22.12.1997 № 483, землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям ЗСУ для їх розміщення та постійної діяльності. 
		Надання у користування земельних ділянок для потреб ЗСУ здійснюється в порядку, передбаченому статтею 19 Земельного кодексу України. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (п. 15, 17 Положення) (аналогічні положення також закріплені у ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України).
		Відтак, належним доказом того, що у позивача наявне право землекористування спірною земельною ділянкою є відповідний правовстановлюючий документ.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 09.12.2014), якщо житловий будинок , будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Так земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22 станом на 27.02.2006 (тобто на дату початку відведення земельної ділянки відповідачу-2) була про інвентаризована за Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, яка і надала згоду на передачу такої ділянки відповідачу-2. Згідно висновку головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 24.11.2006 № 19-10033, відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням відповідача-1 від 28.03.2002 № 370/1804, ділянка за функціональним призначенням належала до території багатоповерхової житлової забудови. 
		Тобто, земельна ділянка не обліковувалась за цільовим призначенням, як землі оборони.
		 
		Постановою Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ, зокрема, вирішено провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки. 
		Розглянути обгрунтування потреб у земельних ділянках підприємств, установ і організацій, які станом на 1 листопада 1990 року мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей. 
		Зобов`язано місцеві Ради народних депутатів:
		- на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до статті 27 Земельного кодексу Української РСР (561-12) вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва;
		- з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад народних депутатів. 
		Передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
		Таким чином, за результатами інвентаризації відповідач-1 мав би прийняти рішення або щодо надання у користування з подальшим закріпленням прав власності чи користування (щодо земельних ділянок не наданих у таке користування), або щодо припинення користування (щодо земельних ділянок наданих у користування та які не використовуються або використовуються з порушеннями).
		 
		За матеріалами проведення інвентаризації земель, у 1995 році складено технічний звіт по інвентаризації земель позивача-1 в Печерському районі м. Києва (далі  Технічний звіт), в абзаці 11, 12, 13 пояснювальної записки якого вказано, що відповідно до спільного наказу від 03.12.1992 № 34/203 голови державного комітету України по земельних ресурсах та міністра оборони України, розпорядження представника президента України в Печерському районі м. Києва від 02.08.1983 № 521, районна комісія провела інвентаризацію міністерства оборони України, що розміщені в межах району. На території Печерського району розміщено вісімнадцять військових частин, в тому числі № 11. В межах військового містечка № 11 по вул. Рибальська, 22, 24 у Печерському районі м. Києва на площі 3,3086 га. розташовано: 
		- військова база № 716 (11-1) по вул.. Рибальській, 22 на площі 2,7516 га. Земельна ділянка надана на підставі рішення виконкому Київміськради від 15.01.1951 № 5С, не використовується для потреб оборони і пропонується для передачі в народне господарство;
		- комбінат по ремонту речового майна (11-2) по вул.. Рибальській, 24 на площі 0,5570 га. Земельна ділянка надана на підставі рішення виконкому Київміськради від 15.01.1951 № 5С і використовується за цільовим призначенням.
		 
		Проте, матеріали вказаної вище інвентаризації не можуть бути належним підтвердженням прав позивача-1 на спірну земельну ділянку, враховуючи те, що останнім, як до прийняття постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ так і після її прийняття не вчинено дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою (остаточне затвердження проекту землеустрою землевпорядною установою, отримання позивачем після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації) належним чином засвідченого документа на користування спірною земельною ділянкою).
		Враховуючи викладені обставини у відповідача-1, на виконання постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ, не виникло обов`язку щодо вилучення та закріплення прав власності або користування спірною земельною ділянкою, в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
		 
		По результату виконання постанови ВРУ "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ і на виконання спільного наказу голови державного комітету України по земельних ресурсах та міністра оборони України від 03.12.1992 № 34/203 був складений та оформлений акт інвентаризації земель позивача-1 на території військового містечка № 11 у Печерському районі м. Києва, в якому зазначено, що внаслідок інвентаризації земель встановлено, що частина земельної ділянки по вул. Рибальська, 22, 24 у Печерському районі м. Києва не використовується за цільовим призначенням, а саме: в/м № 11 знаходиться на 3,3086 га у постійному 3,3086 га: використовується за цільовим призначенням: 0,5570 га, не використовується за цільовим призначенням  2,7516 га, і що 2,7516 га пропонується для передачі в народне господарство.
		Відтак, виключно на виконання постанови ВРУ "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ прийнято розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406, яким затверджено результати інвентаризації земель, які використовуються позивачем-1 в межах міста Києва по вулиці Рибальській, 22, 24, проведеної Київським міським управлінням земельних ресурсів на підставі спільного наказу голови державного комітету України по земельних ресурсах та міністра оборони України від 03.12.1992 № 34/902 "Про інвентаризацію земель, які знаходяться у користуванні міністерства оборони України".
		Той факт, що інвентаризацію вказаних вище земельних ділянок було проведено саме Київським міським управлінням земельних ресурсів, результати якої затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406 є додатковим підтвердженням того, що саме відповідач-1 є власником зазначених земельних ділянок, які належать до територіальної громади м. Києва.
		Із вказаних вище підстав судом відхилені доводи позивачів про те, що спірна земельна ділянка перебуває в оперативному управлінні позивача-1.
		Крім того, як встановлено вище відсутність у позивача належних та допустимих доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. 
		 
		Передача земельних ділянок із земель державної і комунальної власності безоплатно у власність юридичним особам або громадянам здійснюється на підставі рішення Київської міської ради за результатами розгляду документації із землеустрою.
		Відтак, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність приймається на підставі погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Так відповідач-2 звернувся до відповідача-1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16, в подальшому  надання в оренду, в подальшому  у власність. 
		При вказаних зверненнях, дії відповідача-2 свідчать про майбутнє правомірне користування та володіння спірною земельною ділянкою та правомірне очікування щодо певного стану речей (у майбутньому) у вигляді звернення до відповідача-1, як належного власника спірної земельної ділянки.
		В подальшому відповідачем-1 прийняті оскаржувані рішення.
		Таким чином, оскаржувані рішення прийняті за наявності розробленого проекту землеустрою, необхідних подальшому погоджень та з дотриманням вимог закону.
		 
		Також позивачем-1 не подано до суду належних і допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням здійснено розпорядження саме землями оборони.
		Статтями 2 та 3 Земельного кодексу УРСР, затвердженого постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 29.11.1922, всі землі в межах УРСР, в чиєму б віданні вони не перебували, складають власність Робочо-Християнської держави. Всі землі сільськогосподарського призначення, а також ті, які можуть бути використані для сільськогосподарського призначення, складають єдиний державний земельний фонд, який знаходиться у віданні Народного Комісаріату Землеробства та його місцевих органів.
		Відтак, Земельним кодексом УРСР не було передбачено такої категорії земель, як землі оборони, тому рішенням від 15.01.1951 № 5 спірну земельну ділянку не було віднесено до категорій земель оборони.
		Така категорія земель за цільовим призначенням як "землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення" з`явилася у статті 3 Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 № 561-ХІІ, а згодом була передбачена у статті 2 нової редакції названого кодексу, яка була прийнята Законом України від 13.03.1992 № 2196-ХІІ, якою було змінено назву на Земельний кодекс України.
		Статтею 2 Земельного кодексу України (нової редакції від 18.12.1990) передбачено, що віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої здійснюється органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках  органами, які затверджують проекти землеустрою та приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, а стаття 30 вказаного кодексу визначає, що у разі зміни цільового призначення, надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
		Проте, віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони могло бути здійснене виключно за рішенням відповідного органу виконавчої влади, або органу місцевого самоврядування на підставі розробленого і погодженого проекту відведення земельної ділянки.
		Водночас, в матеріалах справи відсутній проект відведення спірної земельної ділянки та будь-які рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель оборони.
		 
		Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
		Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.
		Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово із прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право грунтується на правовстановлюючих документах.
		Вказана правова позиція закріплена у пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009.
		 
		Посилання позивача-1 на Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб збройних сил України № 483 від 22.12.1997 судом відхилені, враховуючи встановлену вище судом відсутність у позивача належних та допустимих доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою.
		Так на підставі Договору № 9315, 7 будівель і споруд перейшли з державної у приватну власність із подальшим переходом такої власності до відповідача-3.
		Крім того, положеннями пункту 3 Договору № 9315, зокрема, визначено, що продаж нерухомого майна здійснюється продавцем на підставі дозволу міністерства оборони України від 24.09.2004 № 227/4319, виданого відповідно до наказу міністра оборони України від 20.03.2004 № 100 "Про організацію представництва міністерства оборони України".
		У листі позивача-2 від 04.09.2006 № 303/1/7/665 зазначено, що будівлі військової частини № 11 на спірній земельній ділянці частково реалізовані, інші знаходяться в процесі реалізації та не використовуються за призначенням. Після компенсації вартості будівель, вони можуть бути знесені.
		Таким чином, позивачі були обізнані, що спірна земельна ділянка, на якій знаходиться майновий комплекс не використовується позивачем-1.
		Також, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2006 № 1829 "Про будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/196 у Печерському районі", дозволено відповідачу-2 за рахунок власних коштів знести нежитлові будівлі на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі та здійснити будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вивільненій земельній ділянці по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі за умови виконання п. 2 цього розпорядження.
		Також в матеріалах справи знаходиться акт списання будівлі (споруди) від 28.12.2018, затверджений начальником позивача-2, за висновками якого: на підставі п. 4.7 розділу ІV наказу позивача-1 від 12.01.2015 № 17 "Про затвердження Порядку списання військового майна у збройних силах України" (із змінами), рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2018 у справі № 910/10300/18 фізичною особою-підприємцем Калачніковим М.М. платіжним дорученням було перераховано на рахунки позивача-2 - 360.000,00 грн. майнової шкоди за знесення будівлі військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Рибальській, 22 у Печерському районі м. Києва. Враховуючи відшкодування майнової шкоди у повному обсязі, відповідно до експертно-грошової оцінки будівлі № 11/30 від 25.07.2018 пропонується будівлю № 30 військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Рибальській, 22 у Печерському районі м. Києва зняти з бухгалтерського обліку.
		Таким чином, позивач-1 отримав компенсацію за знесену будівлю військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Рибальській, 22 у Печерському районі м. Києва.
		 
		Доводи позивача-1 про те, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна обов`язковим є зазначення кадастрового номеру земельної ділянки на якій розташоване таке нерухоме майно судом відхилені, оскільки при укладенні оскаржуваного Договору № 9315 покупець не мав такої можливості, враховуючи відсутність у позивача-1 належних та допустимих доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою як до прийняття постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ так і після її прийняття. 
		 
		Щодо перебування на обліку у фонді державного майна України нерухомого майна на території військового містечка суд вказує, що будівля № 30 (КПП) знесена та списана з обліку з отриманням компенсації позивачем-1, в свою чергу, будівля № 34 взагалі не визначена на плані земельної ділянки.
		Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 27.04.2010 № 14852 (И-2010) зазначено: "Станом на 26.04.2010 земельна ділянка, яка згідно державного акту про право власності зазначена під кадастровим номером 8000000000:82:036:0091 та поштовою адресою: м. Київ, район Печерський, вул. Рибальська 24/16, вільна від забудови. Довідка видана на земельну ділянку, яка в натурі пред`явлена замовником. Згідно реєстраційних книг Бюро за вказаною адресою право власності не зареєстровано. Будинок знесено".
		Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 17.04.2012 № 17215 (И-2012) зазначено: "Станом на 26.04.2012 земельна ділянка, яка згідно державного акту про право власності зазначена під кадастровим номером 8000000000:82:036:0091 та поштовою адресою: м. Київ, район Печерський, вул. Рибальська 24/16, вільна від забудови. Довідка видана на земельну ділянку, яка в натурі пред`явлена замовником. Згідно реєстраційних книг Бюро за вказаною адресою право власності не зареєстровано. Будинок знесено".
		Викладені вище обставини підтверджують той факт, що спірна земельна ділянка, станом на дату укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу (2006 - 2011) була вільна від забудови.
		 
		Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги про визнання недійсними договорів № 4497, № 1113 та 1103 задоволенню не підлягають, оскільки позивачами не доведено фактичну наявність їх нерухомого майна на спірній земельній ділянці.
		Також суд враховує правовий висновок Великої палати Верховного суду щодо виключної правової проблеми у справі № 910/18560/16, а саме: п. 8.18: Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
		Правила про позовну давність судом не застосовуються приймаючи до уваги відсутність порушеного права позивачів.
		Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Повне рішення складено 02 квітня 2019 року
		 
		 
		Суддя С.В. Балац

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...