Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-549/11 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2019. Зареєстровано: 05.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 квітня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 2а-549/11
		адміністративне провадження № К/9901/38075/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Стародуба О.П., 
		суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спілки громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ» на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2017р. (суддя - Свячена Ю.Б.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018р. (судді - Яковлєв О.В., Федусик А.Г., Бітов А.І.) у справі за позовом Спілки громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ» до Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		У липні 2007 року Спілка громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ» звернулась до суду з       позовом, в якому просила:
		визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради «Про переміщення пам'ятника місцевого значення - пам'ятника «Потьомкінцям - нащадки» від 27.06.2006р. №97-V; 
		визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради «Про комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі м. Одеси з відтворенням її історичного вигляду» від 04.07.2007р. №1401-V в частині, що стосується відтворення пам'ятника «Засновникам Одеси»; 
		зобов'язати повернути пам'ятник «Потьомкінцям - нащадки» на Катерининську площу у м. Одесі;
		визнати дії Одеської міської ради по відновленню пам'ятника «Засновникам Одеси» такими, що порушують права громадян України, спрямовані проти національної гідності українців, підривають національну безпеку України, завдають шкоду порядку і стабільності в суспільстві.
		В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем допущено грубе порушення законодавства України про охорону культурної спадщини, протиправно переміщено пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» та встановлено на його місце пам'ятник «Засновникам Одеси». Вважає, що відповідач своїми спірними рішеннями свідомо допустив масові порушення прав людини, підірвав національну безпеку України та завдав шкоду стабільності і порядку в суспільстві.
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Оденського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015р., в задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015р. скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2017р. позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано нечинним та скасовано рішення Одеської міської ради «Про переміщення пам'ятника місцевого значення «Потьомкінцям-нащадки» від 27.06.2007р. №97-V.
		Визнано нечинним та скасовано рішення Одеської міської ради «Про комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі міста Одеси з відтворенням її історичного вигляду» від 04.07.2007р. №1401-V в частині, що стосується відтворення пам'ятника «Засновникам Одеси».
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018р. змінено постанову суду першої інстанції в частині другого та третього абзаців її резолютивної частини.
		Визнано нечинним рішення Одеської міської ради «Про переміщення пам'ятника місцевого значення «Потьомкінцям-нащадки» від 27.06.2007р. №97-V.
		Визнано нечинним рішення Одеської міської ради «Про комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі міста Одеси з відтворенням її історичного вигляду» від 04.07.2007р. №1401-V в частині, що стосується відтворення пам'ятника «Засновникам Одеси».
		В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу та уточнення до неї, в яких посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити резолютивну частину постанови суду першої інстанції щодо повного задоволення позову, а саме:
		- визнати протиправним і скасувати рішення Одеської міської ради «Про переміщення пам'ятника місцевого значення «Потьомкінцям-нащадки» від 27.06.2007р. №97-V;
		- визнати протиправним і скасувати рішення Одеської міської ради «Про комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі міста Одеси з відтворенням її історичного вигляду» від 04.07.2007р. №1401-V в частині що стосується відтворення пам'ятника «Засновникам Одеси»;
		- зобов'язати Одеську міську раду повернути пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» на його законне місце - Катерининську площу міста Одеси;
		- визнати дії Одеської міської ради по відновленню об'єкту такими, що порушують права громадян України (встановити юридичний факт).
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що змінюючи постанову суду першої інстанції в частині формулювання мотивувальної частини про порушення прав громадян України, вчинення дій, спрямованих проти національної гідності українців, підриву національної безпеки України та завдання шкоди порядку і стабільності в суспільстві, апеляційний суд в порушення вимог КАС України не роз'яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Крім того, суд не вирішив питання повернення сплаченого судового збору.
		Посилається на те, що апеляційний суд не визначив способу захисту та виконання судового рішення, не встановив факт протиправності рішень міської ради, у зв'язку з чим права спілки залишились незахищеними. 
		Також касаційну скаргу мотивовано тим, що пам'ятник «Засновникам Одеси» є пам'ятником державним діячам іншої країни, а тому рішення про його спорудження приймається виключно Кабінетом Міністрів України та не може мати місцевого значення. При цьому відповідач не наділений правом перебирати на себе повноваження Кабміну, а суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав таке беззаконня.
		Своє звернення до суду із касаційною скаргою позивач пов'язує з тим, що а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанцій право громадської спілки повністю не захищено, і може бути захищеним тільки у разі задоволення всіх заявлених позовних вимог.
		У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог не відповідають встановленим обставинам справи, так як позивачем не доведено у чому саме полягає порушення його прав, як громадської організації. При цьому відповідач посилається на те, що статутом громадської організації не визначено її право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами, а також з метою захисту своїх порушених прав та прав її членів, тим більше суспільства у цілому.
		Крім того відповідач посилається на те, що скасовані судами рішення вже виконані, а тому вони вичерпали свою дію та жодним чином не можуть впливати на правове становище позивача.
		Відповідач вважає, що переміщення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» відбувалось з дотриманням вимог чинного законодавства та на підставі дозволу спеціально уповноваженого органу центральної виконавчої влади, при цьому скасування відповідного дозволу відбулось вже після виконання оскаржуваних рішень міської ради та перенесення пам'ятника.
		При цьому наголошує на тому, що пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» повністю зберіг свій вигляд та не був пошкоджений, внаслідок чого продовжує використовуватися у суспільному житті міста Одеси.
		Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з       наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Відповідно до статті 5 цього Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, подання Кабінету Міністрів України пропозиції про переміщення (перенесення) пам'ятки національного значення, та надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток місцевого значення.
		Згідно статті 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у зазначеній редакції, пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо).
		Відповідно до пункту 2 Розділу Х Прикінцевих положень цього Закону об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
		Згідно пункту 37 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до виключної компетенції міської ради відноситься прийняття рішень про прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом.
		В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р. №97-V відповідно до пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено перемістити пам'ятку місцевого значення - пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки», розташовану на Катерининській площі у м. Одесі на вулицю Приморську.
		Підставою для цього стали чисельні звернення громадян міста, відтворення перебігу історичних подій 1905 року та захист традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
		Пунктом 2 цього рішення визначено необхідність звернення до Міністерства культури і туризму України з клопотанням про отримання дозволу на переміщення пам'ятки.
		Наказом Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України від 17.04.2007р. №9 надано дозвіл на переміщення пам'ятника місцевого значення «Потьомкінцям-нащадки» з Катерининської площі на ріг вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів у м. Одесі.
		На виконання пункту 1 цього наказу 18.04.2007р. Державною службою з питань національної культурної спадщини видано дозвіл №9/24 на переміщення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» з Катерининської площі на ріг вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів у м. Одесі.
		Доповідною запискою Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради від 27.06.2007р. до заступника міського голови Одеської міської ради підтверджено те, що на виконання рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. №97-V пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» 25.06.2007р. демонтовано і перенесено з Катерининської площі у відповідності до затвердженої у встановленому порядку науково-проектної документації.
		Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.07.2007р. №738 внесено на розгляд Одеської міської ради проект рішення «Про комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі м. Одеси з відтворенням її історичного вигляду».
		На виконання зазначеного рішення пам'ятку місцевого значення - пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» з Катерининської площі перенесено на вулицю Приморську.
		Рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007р. №1401-V вирішено здійснити комплексну реставрацію та благоустрій Катерининської площі м. Одеси відповідно до її історичного вигляду з відтворенням втраченого пам'ятника «Засновникам Одеси».
		На виконання цього рішення відтворено споруджений на честь 100-річчя Одеси у 1894-1900 роках та демонтований у 1920 році пам'ятник «Засновникам Одеси», який встановлено на Катерининській площі.
		Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської області «Про затвердження Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - нежитлової споруди - пам'ятника «Засновникам Одеси», розташованого на Катерининській площі м. Одеси» від 07.12.2007р. №2486 пам'ятник «Засновникам Одеси» пам'ятник введено в експлуатацію.
		Судами встановлено, що рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. №97-V та від 04.07.2007р. №1401-V були виконані 07.12.2007р.
		Також судами встановлено, що пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» згідно з рішенням Одеського облвиконкому від 27.12.1991р. №580 є пам'яткою архітектури та містобудування, а відповідно до рішення від 27.07.1971р. №381 - пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення.
		При цьому також встановлено, що відповідно до пункту 58 Додатку до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 21.07.1965р. №711 «Про затвердження списку пам'ятників мистецтва, історії та археології Української РСР», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пам'ятник «Потьомкінцям-нащадки» має статус республіканського.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2008р. у справі №3/92 визнано нечинним та скасовано наказ Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України від 17.04.2007р. №9 «Про надання дозволу на переміщення пам'яток місцевого значення у місті Одесі» в частині надання дозволу на переміщення пам'ятки історії, монументального мистецтва, містобудування та архітектури місцевого значення - пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» з Катерининської площі на ріг вулиці Приморської, Польського та Деволанівського узвозів у місті Одесі. 
		Також визнано нечинним дозвіл Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України від 18.04.2007р. №9/24 на переміщення пам'яток місцевого значення в частині переміщення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки».
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що переміщення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» і побудови на його місці пам'ятника «Засновникам Одеси» здійснювалось за відсутності для цього правових підстав, в порушення вимог законодавства України та без належних на те дозволів, в тому числі дозволу Кабінету Міністрів України про демонтаж і переміщення пам'ятника. При цьому відповідачем не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання спорудження (створення) пам'ятників і монументів» від 08.09.2004р. №1181.
		Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд виходив з їх недоведеності в частині повернення пам'ятника «Потьомкінцям-нащадки» на Катерининську площу м. Одеси, та необґрунтованості вимог про визнання дій відповідача по відновленню об'єкту, який іменується пам'ятником «Засновникам Одеси» такими, що порушують права громадян України, спрямовані проти національної гідності українців, підривають національну безпеку України, завдають шкоду порядку і стабільності в суспільстві, оскільки такий спосіб захисту порушених прав виходить за межі, передбачені частиною 2 статті 162 КАС України, що визначають зміст постанови суду у разі задоволення позову.
		Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що застосування одночасно обидвох способів захисту порушеного права позивача у резолютивній частині постанови - визнання спірного акта нечинним та його скасування є помилковим, оскільки скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, а визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
		Крім того, апеляційний суд виходив з того, що оскаржувані рішення міської ради про переміщення спірного пам'ятника та комплексну реставрацію площі є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, та станом на момент ухвалення постанови судом першої інстанції є виконаними. При цьому суд виходив з того, що у межах спірних правовідносин виникли нові правовідносини, пов'язані з наявністю охоронюваного законом статусу відповідних пам'яток монументального мистецтва, зокрема, встановлено, що монумент на ознаменування повстання матросів на броненосці «Потьомкін» 1965 року, встановлений на пл. Митній у м.       Одесі, на даний момент є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення та внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (жодних дій та рішень щодо включення вищевказаної пам'ятки до Державного реєстру нерухомих пам'яток України сторонами у справі не оскаржувалось).
		Суд дійшов висновку, що за даних обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища правовідносини, які існували до прийняття міською радою оскаржуваних рішень, внаслідок чого єдиним можливим та допустимим засобом захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин є визнання нечинними оскаржуваних рішень.
		Щодо права звернення до суду із даним позовом, апеляційний суд виходив з того, що право на звернення до суду може належати як громадянам (фізичним особам), так і їх об'єднанням (юридичним особам), які вправі реалізувати гарантоване статтею 55 Конституції України право на звернення до суду, у тому числі на оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів місцевого самоврядування. Суд дійшов висновку про те, що у даному випадку, право на судовий захист є гарантією всіх конституційних прав і свобод, при цьому ініціювання особами звернення до суду об'єднання громадян, до якого вони належить, в інтересах відповідних осіб є однією з форм реалізації ними права захищати свої права і свободи всіма способами, що не заборонені законом.
		Суд виходив з того, що у межах спірних правовідносин, Спілка громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ» звернулась до суду саме в інтересах членів зазначеної громадської організації, з приводу порушення їх прав, як членів відповідної територіальної громади, органом місцевого самоврядування, а прийняття оскаржуваних рішень міською радою може мати певний вплив на права всіх членів територіальної громади м. Одеси, у зв'язку з чим позивач не може бути позбавлений права на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		Суд дійшов висновку про те, що зобов'язання у судовому порядку суб'єкта владних повноважень в обхід встановленого порядку здійснити переміщення пам'ятки, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, не відповідає меті адміністративного судочинства та фактично свідчитиме про перебирання на себе судом функцій спеціально уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
		При цьому суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності численних посилань позивача на протиправність процесу виконання оскаржуваних рішень міської ради в частині проведення будівельних робіт, фінансування будівельних робіт, виділення земельних ділянок, а також охорони встановлених об'єктів, оскільки у межах спірних правовідносин судами не перевіряється процес реалізації цих рішень міською радою, а перевіряється виключно законність прийняття самих рішень по відношенню до конкретної особи - позивача.
		Крім того, апеляційний суд виходив з того, що у межах розгляду даної справи адміністративним судом не вирішується питання захисту національної безпеки України, усіх громадян України та підтримки порядку і стабільності суспільства в цілому, а перевіряється виключно законність прийняття рішень, вчинення дій чи допущення бездіяльності суб'єкта владних повноважень у такій справі, по відношенню до конкретної особи - позивача, за наслідками яких суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язати його вчинити певні дії. При цьому, суд виходив з того, що встановлення зазначеного вище позивачем кола питань відноситься до виключної компетенції спеціальних суб'єктів владних повноважень, вимоги яким не заявлено у межах спірних правовідносин.
		Апеляційним судом не надано правової оцінки вимогам позивача у апеляційній скарзі щодо необхідності зміни постанови першої інстанції шляхом зобов'язання відповідача розібрати пам'ятник «Імператриці Катерині ІІ» та повернути до музею встановлені на ньому фігури, оскільки апеляційний суд не наділений повноваженнями розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, та є окремими позовними вимогами.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
		Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, в зв'язку з чим суди обґрунтовано прийняли рішення про часткове задоволення позову з врахуванням актуальної на час розгляду справи практики застосування норм процесуального права.
		Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на незаконність наказу Міністерства культури і туризму від 03.02.2010р. про віднесення пам'ятника Потьомкінцям до категорії пам'яток місцевого значення, яким, серед іншого, судами обґрунтовано відмову у задоволенні частини позовних вимог, також є безпідставним, оскільки законність такого наказу не була предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, а за правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не може розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Крім того, визнання судами оскаржуваних рішень нечинними свідчить також і про їх протиправність, оскільки за змістом статті 162 КАС України (в редакції станом на час розгляду справи судом першої інстанції) скасування рішення суб'єкта владних повноважень (визнання його нечинним) є наслідком визнання його протиправним.
		При цьому, у касаційній скарзі позивач також погоджується з тим, що зміст судових рішень свідчить про те, що оскаржувані рішення міськради визнаються протиправними.
		Відповідно до статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції може змінити рішення суду першої інстанції доповнивши або змінивши його мотивувальну та (або) резолютивну частини.
		У даній справі апеляційним судом прийнято рішення про зміну лише резолютивної частини рішення суду першої інстанції, який частково задовольнив позовні вимоги. При цьому в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Таким чином, крім власних мотивів щодо часткового задоволення позову апеляційний суд також погодився і з мотивами та висновками суду першої інстанції.
		Крім того, відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Таким чином, виходячи із змісту зазначеної статті, колегія суддів також вважає необгрунтованим покликання позивача на те, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача такими, що порушують права громадян України, спрямовані проти національної гідності українців, підривають національну безпеку України, завдають шкоду порядку і стабільності в суспільстві, оскільки такі позовні вимоги не відповідають завданням адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України, і не можуть бути задоволені в рамках позову громадської організації, яка діє виключно на захист інтересів своїх членів. До того ж, за умови, що в рамках даної справи судами частково задоволено позовні вимоги.
		В решті доводи касаційної скарги стосуються фактичних обставин справи, яким було надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від висновків судів попередніх інстанцій.
		Крім того, в частині задоволення позовних вимог судові рішення особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, в зв'язку з чим суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише в межах доводів та вимог касаційної скарги.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Спілки громадських організацій «Асоціація козацьких товариств «Січ» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018р. та змінену постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27.07.2017р. у даній справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:                                                                                
		О.П. Стародуб                                                            
		Т.О. Анцупова
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...