Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/16887/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2019. Зареєстровано: 07.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2019.
Дата набрання законної сили: 13.11.2019 (частково)
Результат оскарження 13.11.2019 Донецький апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/234/528/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 234/16887/18 
		Провадження № 2/234/528/19
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2019 року             місто Краматорськ
		 
		 
		 
		Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання Скоробогатової М.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Листопад С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/16887/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про зобов`язання виплатити заробітну плату за час перебування в полоні, провести розслідування даного нещасного випадку та скласти акт, - 
		 
		        
		з`ясував наступні обставини справи:
		 
		Позивачка звернулася до суду з позовом до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про зобов`язання виплатити заробітну плату за час перебування в полоні та провести розслідування нещасного випадку та в обгрунтування зазначила, що з 2006 року вона працювала електромонтером в ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та продовжувала працювати на посаді на непідконтрольній території. Вона неодноразово зверталася до керівництва ДТЕКу з приводу погроз на її адресу, у зв`язку з її активною проукраїнською позицією. 03.02.2017 року зранку в офісі ДТЕК по вул.Складська, 16 в м.Донецьк вона отримала завдання на виконання робіт у Пролетарському районі, після чого спочатку вирішила зайти до головного офісу ДТЕК по вул.Постишева, 99 з приводу її звернень до керівництва компанії про неналежні умови праці робітників в умовах бойових дій. Але по дорозі її затримали представники незаконних збройних формувань, після чого вона утримувалася у СІЗО м.Донецька та перебувала у полоні по день її звільнення 27.12.2017 року. Перебуваючи в полоні вона намагалася зв`язатися з керівництвом ДТЕКу, однак вони на зв`язок не виходили та про її місцезнаходження не цікавилися. Під час знаходження у полоні та від тортур у неї погіршився стан здоров`я, у зв`язку з чим після звільнення вона неодноразово лікувалася у лікарні та їй зробили операцію. Після звільнення з полону вона звернулася до ДТЕКу про сплату їй заробітної плати за час полону та про проведення розслідування нещасного випадку, який стався з нею при виконанні її посадових обов`язків, однак ДТЕК відмовив їй у цьому. Вважає, що відповідач порушив законодавство з охорони праці, не створив безпечних умов роботи для неї та інших робітників, внаслідок чого під час виконання нею посадових обов`язків з нею стався нещасний випадок (вона була позбавлена волі незаконними збройними формуваннями) внаслідок чого було завдано шкоди її здоров`ю. Посилаючись на практику ЄСПЛ та аналогію закону просить суд задовольнити позов у повному обсязі. 
		Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав та в обґрунтування зазначив, що враховуючи приписиЗакону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»та Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженогоРозпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, а також на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» №263 від 07 травня 2015 року, АТ «ДТЕК Донецькобленерго» було здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій території. В той же час відповідач зазначає, що внаслідок захоплення майна та приміщень відповідача, розташованих у м.Донецьку, яке мало місце 13 березня 2017 року, та за фактом чого відкрито кримінальне провадження №12017100000000153, посадові особи товариства позбавлені можливості забезпечувати виконання своїх зобов`язань. В зв`язку з цим, 17 березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було видано наказ № 188а-ОД про припинення виробничої діяльності на неконтрольованій території у зв`язку з втратою контролю за майном. Всім працівникам було запропановано перевестися для роботи на підконтрольну Україні територію, однак ОСОБА_1 не виявила на це бажання та продовжувала працювати на окупованій території. Вважає, що на момент затримання ОСОБА_1 не виконувала своїх посадових обов`язків, оскільки перебувала у протилежній стороні від той, де повинна виконувати свою роботу. Щодо позовних вимог по сплаті заробітної плати вважає їх необгрунтованими, оскільки гарантії збереження середнього заробітку законодавством передбачені тільки працівникам, призваним на військову службу. Також зазначає, що потрапляння ОСОБА_1 у полон не є нещасним випадком на виробництві, у зв`язку з чим відповідач не є уповноваженим органом для проведення розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1 . 
		Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області пояснив, що питання нарахування заробітної плати відносяться до взаємостосунків роботодаця та робітника. Що стосується вимоги щодо проведення розслідування нещасного випадку зауважив, що у зв`язку з проведенням бойових дій на теперішній час відсутня можливість проводити розслідування нещасних випадків, які сталися на територіях, тимчасово непідконтрольних українській владі у зв`язку з загрозою життю та здоровю членів комісії з дотриманням вимог Порядку, затвердженого постановою КМУ №1232 від 30.11.2011 рок. Проводити розслідування нещасних випадків, професійних захворювань у іншій, ніж передбачений КМУ спосіб члени комісії не мають права, оскільки акт, складений за результатами такого нещасного випадку не буде відповідати законодаствтству та завжди буде предметом судових спорів за позовом будь-якої зацікавленої особи. З огляду на викладене вважає вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести розслідування та складсти акт за встановленою формою передчасними, оскільки позивач мав право звернутись до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» із заявою про проведення розслідування та складання акту про нещасний випадок, а у разі відмови роботодавця, звернутись до Держпраці, як це передбачено п.34 Порядку №1232. 
		Вислухавши пояснення сторін та іншіх учасників справи, дослідивши та перевіривши надані сторонами докази, суд,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В судовому засіданні визнано сторнами той факт, що станом на 03.02.2017 року позивачка працювала в АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на посаді електромонтера по експлуатації електролічільників. 03.02.2017 року позивач була позбавлена волі незаконними збройними формуваннями в районі проведення антитерористичної операції в м.Донецьк та перебувала в полоні до 27.12.2017 року.
		Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, щоКонституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, та у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Відповідно до ст.12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюютьсяКодексом законів про працю Українита іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті таКодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		Частиною 1статті 1 Закону України «Про оплату праці»та частиною 1статті 94 КЗпП Українивизначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Як встановлено в судовому засіданні у період з 03.02.2017 року по 27.12.2017 року відповідачка знаходилася у трудових відносинах з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та не виконувала своїх трудових обов`язків з поважних причин і незалежно від її волі, у зв`язку з позбаленням свободи та насильницьким утриманням у місцях позбавлення волі незаконними збройними формуваннями.
		Будь-яких соціальних гарантій з боку держави у випадку відсутності працівника на робочому місті по незалежним від нього причинам, у зв`язку з захопленням у полон представниками незаконних збройних формувань, чинне законодавство не містить.
		Поміж тим, відповідно до вимог ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Гарантії, визначені участині третійцієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
		Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13 «З метою недопущення звільнення власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації громадян, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах, Мінсоцполітики звертає увагу на наступне. Працівники, якіне виходять на роботу у зв`язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операціїабо ті, щозалишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операціїі не мають змоги виходити на роботу у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я,не можуть бути звільненіза пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю Українина підставі «прогул». Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров`я таких працівників та їх сімей і вважається відсутністю на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посади.
		 
		Таким чином, з аналізу вищевказаних нормативних актів вбачається, що державою частково врегульоване питання забезпечення збереження робочого місця за працівником при неможливості останнього продовжувати роботу в районах проведення антитерористичної операції у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я, тобто така відсутність на робочому місці визнана поважною причиною. 
		Поміж тим, питання щодо будь-яких гарантій працівникам, які не є військовослужбовцями, але потрапили у полон незаконних збройних формувань по обвинуваченню у розвідувальній діяльності в інтересах держави Україна, чинним законодавством не врегульовано.
		Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
		Таким чином, в даному конкретному випадку суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме застосувати до спірних правовідносин вимоги ч.ч. 3, 4 ст.119 КЗпП України на підставі наступних чинників:
		?з огляду на обов`язок держави захищати права працівників, які не здійснюють трудову діяльність у зв`язку з ризиком для життя та здоров`я, а також по незалежним від їх волі причинам, у зв`язку з перебуванням у полоні незаконних збройних формувань;
		?відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання;
		?позивачка перебувала у полоні незаконних збройних формувань по обвинуваченню у скоєнні розвідувальної діяльності в інтересах України;
		?під час тримання у полоні позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем; 
		?відносини щодо гарантій для працівників, які є цивільними особами, однак утримувались у полоні незаконних збройних формувань під час перебування у трудових відносинах з роботодавцем не врегульовано конкретними нормами права;
		?в змісті законодавства відсутня правова норма, яка прямо регулює спірні правовідношення;
		?частинами 3 та 4 статті 119 КЗпП України врегульовані подібні відносини між робітником та роботодавцем. 
		На підставі наведеного суд приходить до висновку про збереження середнього заробітку за ОСОБА_1 під час її перебування в полоні, у зв`язку з чим зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час перебування у полоні з 03.02.2017 року по 27.12.2017 року включно з врахуванням фактичних виплат, які були зроблені підприємством позивачці у цей період. 
		Суд не бере до уваги пояснення відповдача в тій частині, що позивачка під час перебування у полоні не виконувала свої трудові обов`язки та не була звільнена за прогул тільки на підставі листа Мінсоцполітики від 08.07.2014 року, оскільки звільнення за прогул можливе лише за відсутності працівника на роботі без поважних причин, а, як встановлено в судовому засіданні, позивачка не виконувала свої посадові обов`язки з поважних причин, поза її волею, у зв`язку з насильницьким утриманням в полоні незаконними збройними формуваннями. 
		Що стосується позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити розслідування нещасного випадку та скласти акт за встановленою формою суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.141 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
		Згідно зі ст.171 КЗпП роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
		У пункті 1 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ №1232 від 30.11.2011 року зазначено, що він визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійнихзахворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах.
		Згідно з пунктом 7 вищевказаного Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, утому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та онізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.
		Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа  свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці, чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому (п. 8 Порядку).
		Змістовний перелік дій роботодавця, який одержав повідомлення про нещасний випадок, зазначено в пункті 10 зазначеного Порядку, зокрема відповідно до підпункту 2 пункту 10 Порядку роботодавець зобов`язаний протягом доби утворити комісію з розслідування нещасного випадку та організувати проведення розслідування.
		Суд зауважує, що без проведення відповідного розслідування неможливо встановити, чи пов`язаний з виробництвом нещасний випадок, який стався з працівником, та саме на роботодавцеві лежить обов`язок з`ясувати це питання та організувати для цього проведення рослідування.
		На підставі викладеного, враховуючи вищевказані вимоги законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача організувати проведення розслідування нещасного випадку, який стався з позивачкою.
		Суд відноситься критично до доводів відповідача у тій частині, що нещасний випадок з позивачкою стався не під час виконання трудових обов`язків, оскільки в судовому засіданні представником відповідача не заперечувався факт отримання позивачкою завдання по перевірці лічильників на цей день, а маршрут руху до місця виконання робіт між робітником та роботодацем не узгоджувався. 
		Також суд не приймає заяву відповідача та третьої особи про те, що позивачка не повідомила роботодавця про нещасний випадок, оскільки це спростовано в судовому засіданні листом відповідача від 02.08.2018 року на адресу позивачки, з якого вбачається, що відповідач відмовляється провести розслідування даного нещасного випадку, оскільки не вважає його пов`язаним з виробництвом.
		Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача скласти акт за встановленою формою, відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України задоволенню не підлягають, оскільки акт за результатами розслідування, відповідно до п.14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ № 1232 від 30.11.2011 року, складається та підписується всіма членами комісії, а не тільки роботодавцем. 
		Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 704,80 грн., а також з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. 
		Керуючись ст.ст. 10-13, 76 -79, 81, 141, 259, 263  265 ЦПК України, ст.ст. 94, 119 КЗпП України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (ЄДРПОУ 00131268, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, 8) про зобов`язання виплатити заробітну плату за час перебування в полоні, провести розслідування нещасного випадку та скласти акт - задовольнити частково.
		Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 3 лютого 2017 року по 27 грудня 2017 року включно з урахуванням фактично сплачених їй у цей період сум. 
		Зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» організувати проведення розслідування нещасного випадку у зв`язку з отриманням хвороби/погіршенням стану здоров`я у наслідок впливу небезпечного фактору щодо ОСОБА_1 .
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
		Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» на користь держави судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.
		 
		Повний текст рішення складено 05.04.2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Д.Г.Костюков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...