Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/11786/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2019. Зареєстровано: 09.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 11-кп/811/80/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013150010000688

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/11786/13-к            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/80/18     Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		    03 квітня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Львівського апеляційного суду в складі:
		головуючої ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12013150010000688 від 02.09.2013 року про обвинувачення 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янка-Бузька Львівської області, раніше не судженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		за ч. 4 ст. 368 КК України,
		 
		за участю прокурора ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		 
		   за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2017 року, - 
		 
		встановила:
		 
		вироком Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2017 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції від 04.07.2013 року) та обрано покарання  5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк два роки та з конфіскацією майна.
		Строк покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 після звернення вироку до виконання.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6  залишено необраним.
		Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
		   Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 , працюючи, у відповідності до наказу начальника Головного управління юстиції у Львівській області № 629/к від 14 березня 2013 року, на посаді старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за яким закріплена дільниця «В-7», здійснюючи функції представника влади та службової особи, в обов`язки якої відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та посадової інструкції входить здійснення примусових виконань рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу, вжиття передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, неупереджене, своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчих дій, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне отримання неправомірної вигоди в сумі 3200 грн. від ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах своєї матері ОСОБА_11 , свого батька ОСОБА_12 та у власних інтересах, в період з 07.08.2013 року по 03.09.2013 року вимагав та одержав неправомірну вигоду у сумі 3200 грн. за закінчення вказаних виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		Так, ОСОБА_6 , використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , будучи зобов`язаним після спливу строку (05.08.2013 року), який був наданий боржнику для самостійного виконання рішення, визначений в постановах про відкриття виконавчих проваджень від 29.07.2013 року, примусово розпочати виконання рішень у виконавчих провадженнях №№ 1144/7, 1145/7, 1143/7, 1146/7, 1147/7, 1148/7, які відповідно до резолюції начальника Личаківського ВДВС ЛМУЮ «В-7 до розгляду» були розписані на нього та перебували в його провадженні, 07.08.2013 року під час зустрічі з ОСОБА_11 , яка відбулась в службовому кабінеті ОСОБА_6 № 3 за адресою: АДРЕСА_3 , вимагав в останньої неправомірну вигоду у сумі 8000 грн. за невжиття ним заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду щодо демонтажу обшивки метало-пластикових конструкцій балкону загального користування в будинку АДРЕСА_4 .
		08.08.2013 року ОСОБА_6 , перебуваючи на вулиці, неподалік адміністративного приміщення Личаківської ВДВС ЛМУЮ за адресою: м. Львів пр. Чорновола, 39, під час наступної зустрічі з ОСОБА_11 - та її дочкою ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах своєї матері ОСОБА_11 , свого батька ОСОБА_12 та у власних інтересах, повідомив ОСОБА_10 про те, що закінчення виконавчих проваджень № 1145/7 про зобов`язання ОСОБА_11 привести балкон загального користування в будинку АДРЕСА_4 до попереднього стану шляхом демонтажу обшивки метало-пластикових конструкцій та проваджень № 1147/7 та № 1148/7 про зобов`язання ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не чинити перешкод у приведенні балкону загального користування в будинку АДРЕСА_4 до попереднього стану йому необхідно передати грошові кошти у сумі 3500 грн., які їй потрібно передати 09.08.2013 року. 
		Продовжуючи свій злочинний умисел, 09.08.2013 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 і запитав її, чи зібрала вона необхідну суму грошей, на що остання повідомила, що на даний час у неї немає такої великої суми грошових коштів і їй необхідно декілька днів для того щоб її зібрати.
		18.08.2013 року ОСОБА_11 добровільно виконано рішення суду у виконавчих провадженнях № 1144/7, 1143/7, 1146/7 про стягнення солідарно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 в користь Личаківської РА ЛМР 107 грн. 30 коп. судового збору, про що повідомлено ОСОБА_6 .
		27.08.2013 року ОСОБА_6 повторно зателефонував до ОСОБА_10 та домовився з нею про зустріч на стоянці супермаркету «Арсен», за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 60. В цей же ж день, о 20.15 год., під час зустрічі з ОСОБА_10 на території стоянки супермаркету «Арсен» останній зменшив суму неправомірної винагороди за закінчення виконавчих проваджень до 3200 грн., зазначивши, що вказані грошові кошти йому необхідно передати 28.08.2013 року до обіду. У разі непередачі йому вказаних грошових коштів, ОСОБА_6 повідомив, що буде вживати заходи, спрямовані на примусове виконання рішення суду із накладенням відповідних штрафів, а також накладе арешт на майно ОСОБА_10 та її батьків.
		Будучи поставленою в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_6 вказаної ним суми неправомірної вигоди могла потягнути порушення законних прав та інтересів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , накладення арешту на їх майно, примусовий демонтаж балкону загального користування в будинку АДРЕСА_4 та нарахування їм в подальшому штрафних санкцій та безпідставних витрат у виконавчих проваджень, ОСОБА_10 , діючи у власних інтересах та інтересах своїх батьків, змушена була погодитися на вказані протиправні вимоги ОСОБА_6 
		03.09.2013 року, о 15.50 год., ОСОБА_10 відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_6 , прийшла в службовий кабінет останнього, за адресою: АДРЕСА_3 , де під час розмови останній розвернув до ОСОБА_10 монітор свого службового комп`ютера на якому було набрано текст «на стоянці стоїть чорна машина», тим самим давши зрозуміти ОСОБА_10 , що їй необхідно вийти на стоянку та йти до чорного автомобіля. Підходячи до вказаного автомобіля ОСОБА_10 побачила, що автомобіль ОСОБА_6 дистанційно відкрився, після чого підійшла до даного автомобіля марки «Шевроле Круз» /державний реєстраційний номер НОМЕР_1 /, який знаходився на стоянці біля адміністративної будівлі Личаківського ВДВС ЛМУЮ за адресою: м. Львів пр. Чорновола, 39, сіла на переднє пасажирське місце та очікувала на ОСОБА_6 . Через декілька хвилин підійшов невідомий їй чоловік та жестом показав залишити грошові кошти в автомобілі та вийти з нього, що остання і зробила, поклавши неправомірну вигоду у сумі 3200 грн. на сидіння водія, після чого вийшла з автомобіля. У подальшому, під час обшуку в автомобілі марки «Шевроле Круз» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено неправомірну вигоду у сумі 3200 грн.
		На вирок суду захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		В обґрунтування вказує, що суд постановив незаконне рішення, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Окрім того суд при розгляді справи допустив неповноту судового розгляду, що і привело до неправильного застосування закону України стосовно ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність.
		Зазначає, що ні матеріалами досудового слідства, ні в процесі судового розгляду у кримінальному провадженні жодними здобутими доказами не доведено та не встановлено,що ОСОБА_6 вимагав в ОСОБА_10 ,чи в п батьків неправомірну вигоду.
		Наголошує, що суд постановляючи рішення про те, що ОСОБА_6 вимагав неправомірну вигоду від ОСОБА_10 привів як докази її покази ,а також стенограму розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за результатами проведення негласних слідчих дій в ході якої ОСОБА_6 сказано наступні слова:»:я вам говорю,я вже більше з Вами нормально не можу говорити,я говорю,я за 8 тисяч закінчу( виконавче провадження),що виконали рішення суду», Ви мені сплачуєте 3200 гривень».
		Звертає увагу, що допитаний як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_6 зазначив,що ніколи в ОСОБА_10 неправомірної вигоди не вимагав. Під час вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях він неодноразово,будучи зобов`язаний виконати рішення суду ,неодноразово зустрічався як з ОСОБА_10 так і з її батьками і неодноразово наголошував їм про кошти в сумі 3200 гривень,які необхідно було сплатити або ОСОБА_10 або членам її родини для закриття виконавчих проваджень.
		Вказує, що в матеріалах кримінального провадження, а саме в томі № 1( арк. справи № 21- 39) є стенограми розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в яких на а.с. 29 ОСОБА_6 в розмові з ОСОБА_10 зазначає що її необхідно проплати™ лише кошти сумі 3200 гривень. Дослівно зафіксовано текст розмови»51 даю Вам рахунок, залишаєте чек на проплату і все»..Знову на аркуші 30 т. 1 матеріалів кримінального провадження є аналогічний зміст розмови,в якому ОСОБА_6 просить ОСОБА_11 оплатити кошти в сумі 3200 гривень квитанціями,(Дослівно:» Для Вас всі витрати,то є 3200 гривень».Аналогічний текст розмови є на стенограмі від 03.09.2013 року(а.с.30-33). Аналогічно розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 про ніби-то отримання неправомірної вимоги не велося в той час,коли ОСОБА_11 знаходилась 03.09.2013 року сама в автомашині ОСОБА_6 ,що є також відображено в стенограмі розмови. Таким чином посилання в рішенні суду на стенограму розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 як на докази ніби-то отримання ОСОБА_6 шляхом вимагання неправомірної вигоди від 
		ОСОБА_10 є безпідставними та надуманими.
		Підкреслює, що у відповідності до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26.04.2002 року» Про судову практику у справах про хабарництво`вбачається,що згідно п.4 примітки до ст.368 КК України вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій,які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того,хто дає хабар,або умисне створення нею умов,за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та обов`язків, проте перелічених дій ОСОБА_6 ,спрямованих на вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 вчинено не було,що підтверджується матеріалами, дослідженими в процесі судового розгляду.
		Стверджує, що судом безпідставно та з надуманих мотивів було засуджено ОСОБА_6 за ч.4 ст.368 КК України як за одержання неправомірної вимоги поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		Зазначає, що судом було допущено неповноту судового розгляду, яка виразилася в тому, що на досудовому слідстві судом не було оголошено ОСОБА_6 , ні його захиснику та іншим особам, які брали участь в судовому засіданні відеозапис дій працівників міліції, СБУ при проведенні обшуку,який мав місце 03.09.2013 року в службовому кабінеті та в автомашині «Шевроле Круз», яка знаходилась на стоянці біля Личаківського відділу ДВС ЛМУЮ в м. Львові, мотивуючи тим, що вказаний відеозапис не можна відтворити з технічних причин.
		Будучи допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 показав,що працівники міліції та СБУ,провівши обшук в його службовому кабінеті та не знайшовши ні грошей ,ні матеріальних цінностей ,залишили його одного в службовому кабінеті, а самі, взявши ключі від автомашини,яка знаходилась на стоянці, виходили на вулицю до автомашини і саме даний факт відображено на відеозаписі. В матеріалах кримінального провадження є протокол обшуку від 03.09.2013 року який складається з двох частин,а саме обшуку в кабінеті ОСОБА_6 та в його автомашині. Проте при складанні вказаного протоколу не відображено коли закінчився обшук в службовому кабінеті і коли та в присутності кого зазначений обшук був розпочатий в автомашині «Шевроле Круз» на якій прибув на службу ОСОБА_6 та не зазначено ,які саме особи відкрили автомашину до початку обшуку і в кого були ключі від автомобіля на початку обшуку. За таких обставин зазначений протокол обшуку виходячи з викладених вище обставин є недопустимим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
		На вирок суду захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині.
		В обґрунтування вказує, що сума у 8000 грн. начебто вимагання неправомірної вигоди, нічим не підтверджується та нічим не зафіксовано, суми вимагання грошей взагалі не узгоджуються, свідки називали різні суми.
		Суд першої інстанції не з`ясував, а відтак не надав правової оцінки тому факту, що боржником у виконавчому проваджені виступає ОСОБА_10 . Таким чином ОСОБА_10 , як пише у вироку суд першої інстанції, яка діяла в інтересах своєї мами ОСОБА_13 та батька ОСОБА_12 не є боржником. А відтак її дії слід кваліфікувати як провокацію, з метою скомпрометувати дану службову особу, створення умов та обставин які би могли би при порушенні кримінальної справи відстрочити а можливо і створити умови при яких зовсім не виконати рішення Личаківського районного суду. З цією метою ОСОБА_10 звернулась із заявою в СБУ, що нібито ОСОБА_6 вимагав у її мами та в неї гроші.
		Наголошує, що все на що посилається суд першої інстанції не зафіксовано ні на відео, ні на аудіо під час розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . При огляді відео видно, що монітор зовсім не проглядається і тим більше не видно, що на ньому написано. По аудіо запису однозначно чути, що ні про які гроші мова не йшла.
		Стверджує, що відмова суду від дослідження доказів, зокрема огляд та оцінка відеокасет на яких зафіксовано обшук в кабінеті ОСОБА_6 та автомобіля ОСОБА_6 , що свідчить про неповноту судового слідства. Саме дослідження відеокасет дозволило би усунути протиріччя в показах свідків, понятих.
		Апелянт вказує, що на думку захисту суд не правильно застосував норми матеріального права. Судом так і не вирішене основне питання, чи отримав ОСОБА_6 чи не отримав неправомірну вигоду.
		Підкреслює, що обвинувачений не вимагав у ОСОБА_10 гроші, або іншої неправомірної вигоди. Посилання суду першої інстанції на факти, докази які досліджувались в суді не підтверджують того факту, що ОСОБА_6 вимагав неправомірну вигоду.
		Стосовно протоколу огляду від 19.09.2013 року, під час якого був оглянутий транспортний засіб, р.н. НОМЕР_1 , де були здійсненні змиви з сидіння автомобіля, захист звертає увагу апеляційного суду на те, що огляд місця події де знайшли підкинуті гроші відбувався 03.09.2013 року, а змиви з сидіння автомобіля здійснювалось через 16 днів. Хто і як наносив фарбу на сидіння автомобіля невідомо, а якщо фарба не виявлена, то виникає закономірне питання, чи були помічені підкинуті гроші.
		Заслухавши доповідь судді, виступ захисників та обвинуваченого на підтримання апеляційних скарг, прокурора, який вважає вирок законним та просить залишити апеляційні скарги без задоволення, з`ясувавши обставини кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подані в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 слід задоволити частково виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
		   Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст. 374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.
		Відповідно вимог п.1 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
		Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (Справа "Салов проти України").
		Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв`язку з чим суд зобов`язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
		Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження вироку суду, а суд вищої інстанції - переглянути його.
		Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		 
		З тексту вироку вбачається, що суд формально перерахував докази, якими він підтверджує винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, проте усупереч ст. 94 КПК України не дав цим доказам оцінки з точки зору їх належності та допустимості. Так суд першої інстанції належно не дослідив питання про допустимість таких доказів, як постанов про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та протоколів за результатами їх проведення, а саме постанову ст. прокурора прокуратури Львівської області від 02.09.2013 року, якою для отримання доказів злочинної діяльності постановлено здійснити контроль за вчиненням кримінального правопорушення з використанням заздалегідь помічених грошових купюр; візуального спостереження за ОСОБА_6 , до проведення слідчих дій залучити громадянку ОСОБА_10 ; протокол за результатами проведення негласних слідчих дій від 11.09.2013 року.
		За правилами ст. 290 КПК обов`язковому відкриттю підлягають усі зібрані сторонами матеріали, крім випадків, передбачених абз.2 ч.6 вказаної норми, у тому числі й ті, які є правовою підставою для проведення органом досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, оскільки за умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів та принцип рівності сторін у кримінальному процесі.
		На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини («Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства», «Джасперс проти Сполученого Королівства», «Раманаускас проти Литви», «Банніков проти Росії» та ін.). 
		Колегією суддів встановлено, що при постановленні вироку, Галицький районний суд м. Львова не перевірив дотримання правоохоронними органами законної процедури проведення вказаної негласної слідчої дії, що становило основний критерій допустимості її результатів, як джерела доказів, вказавши лише, що всі докази є належними, допустимими та достовірними.
		При цьому, суд першоїінстанції невзяв доуваги,що постановипрокурора,ухвали слідчогосудді пропроведення негласнихслідчих (розшукових)дій єправовою підставоюдля проведеннятаких дій,у нихзазначається усянаявна інформація,одержана вустановленому закономпорядку,що потребуєперевірки задопомогою оперативно-розшуковихзаходів.Тобто,саме зцих процесуальнихдокументів судможе дійтивисновку,чи булиу органудосудового розслідуваннянаявні законніпідстави дляпроведення оперативно-розшуковихзаходів,результати якихвиступають доказамиу кримінальномупровадженні. 
		Крім цього, у вироку суд першої інстанції жодним чином не відобразив висновків стосовно відсутності у діях працівників правоохоронних органів ознак провокації злочину у даному кримінальному провадженні, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у справах «Ваньян проти Росії», «Тейксейре де Кастро проти Португалії», підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду. 
		Поряд з цим, суд першої інстанції в порушення норм КПК України, не дослідив відеозапис обшуку, який мав місце 03.09.2013 року в службовому кабінеті та в автомашині «Шевроле Круз», яка знаходилась на стоянці біля Личаківського відділу ДВС ЛМУЮ в м. Львові, мотивуючи тим, що вказаний відеозапис не можна відтворити з технічних причин, разом з тим визнав його доказом, який підтверджує вину обвинуваченого.
		Враховуючи наведене, приймаючи до уваги що допущені судом першої інстанції порушення кримінального процесуального закону мають істотний характер , враховуючи, що судом першої інстанції залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких необхідно для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення по даному кримінальному провадженню, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Задовольняючи частково апеляційні скарги та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст. 415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційних скарг підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.
		На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422 КПК України, колегія суддів ,-
		постановила :
		 
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити частково, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 02 листопада 2017 року відносно ОСОБА_6  скасувати.
		Призначити новий розгляд кримінального провадження № 12013150010000688 від 02.09.2013 року про обвинувачення ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		   
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...