Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/789/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: 11-1464заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		14 березня 2019 року 
		м. Київ 
		 
		Справа № 9901/789/18
		Провадження № 11-1464заі18
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Князєва В.С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3
		представник відповідача (Вищої ради правосуддя) - ЦуцкірідзеІ.Л.,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень
		за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г.),
		 
		У С Т А Н О В И Л А :
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.   21 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом, у якому просив скасувати: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія, КДКП) від 28 лютого 2018 року № 96дп-18; рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 12 липня 2018 року № 2263/0/15-18.
		2.   На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення ВРП не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Вважає, що перевірку було проведено упереджено, необ'єктивно, без використання передбачених законом перевірочних дій, без установлення обставин, що мають значення для прийняття рішення про наявність у його діях дисциплінарного проступку. На його думку, дисциплінарне провадження було невиправдано тривалим, висновки Комісії про існування обставин позаслужбових стосунків є безпідставними, не підтверджені доказами, а ґрунтуються на припущеннях, пояснення позивача були проігноровані та не взяті до уваги.
		 
		Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
		3.   Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовив повністю.
		4.   Свої висновки суд мотивував тим, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими і правових підстав для їх скасування немає. Зокрема, суд установив, що Комісія дотрималася порядку дисциплінарного провадження та врахувала всі фактичні обставини, які мали значення для вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення. У свою чергу ВРП, переглядаючи це рішення Комісії, надала оцінку всім доводам скаржника та обґрунтувала мотиви, з яких залишила зазначене рішення без змін.
		 
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		5.   В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року та ухвалення нового рішення - про задоволення позову. Скаржник вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, посилається на порушення судом засад змагальності сторін, свободи надання доказів і доведення перед судом їх переконливості. Зазначає, що суд не дослідив наявних у справі письмових доказів та не навів у своєму рішенні спростувань кожного із зазначених у позовній заяві доводів.
		 
		Позиція учасників справи
		6.   Комісія подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3, водночас доводи апелянта, на переконання Комісії, є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі матеріалами та змістом оскаржуваних рішень.
		7.   ВРП у своєму відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити рішення суду попередньої інстанції без змін, вважаючи наведені в апеляційній скарзі доводи безпідставними та невмотивованими.
		8.   У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.
		9.   Представник відповідача ВРП у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року без змін.
		 
		Рух апеляційної скарги
		10.        ВеликаПалата Верховного Суду ухвалами від 26 грудня 2018 року та 22 січня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2019 року.
		 
		Обставини справи
		11.        Наказом прокурора Харківської області від 14 грудня 2015 року ОСОБА_3 призначено на посаду прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області.
		12.        01 листопада 2017 року до Комісії надійшла дисциплінарна скарга прокурора Харківської області ОСОБА_6 про вчинення прокурором ОСОБА_3. дисциплінарного проступку, зокрема про те, що він вступив у позаслужбові стосунки з обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12015220380001771 ОСОБА_5 та неодноразово спілкувався з ним щодо можливості пом'якшення покарання.
		13.        Щодо прокурора було проведено службове розслідування, під час якого встановлено, що ОСОБА_3 входив до групи прокурорів та здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12015220380001771, розпочатому за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		14.        17 січня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України із заявою про незаконні дії прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури ОСОБА_3, у зв'язку із чим Генеральною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017000000000089 від 17 січня 2017 року за частиною третьою статті 368 КК.
		15.        Відповідно до наданих ОСОБА_5 під час службової перевірки пояснень він не менше 20 разів спілкувався з прокурором ОСОБА_3., ці зустрічі не були пов'язані з проведенням процесуальних дій та відбувалися з ініціативи прокурора. Під час зустрічей ОСОБА_3 за свою допомогу пропонував ОСОБА_5 передати йому 10 тисяч доларів США. Однак під час однієї з наступних зустрічей повідомив, що питання щодо винесення вироку, не пов'язаного з реальною мірою покарання, можна вирішити за 5 тисяч доларів США. Обговорення питання грошей, а також питання про домовленість з регіональною прокуратурою відбувалося неодноразово. У своїх поясненнях ОСОБА_3 підтвердив факт таких розмов, а також ту обставину, що не повідомив керівництво прокуратури про позаслужбове спілкування з підозрюваним ОСОБА_5, оскільки не бажав розкривати його зміст.
		16.        Рішенням голови Комісії від 06 листопада 2017 року відкрито дисциплінарне провадження № 11/2/4-756дс-234дп-17 щодо прокурора ОСОБА_3
		17.        29 грудня 2017 року членом Комісії складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора.
		18.        Розглянувши цей висновок, Комісія ухвалила рішення від 28 лютого 2018 року № 96-дп18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Близнюківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3», яким застосувала до прокурора дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		19.        Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_3 вчинив дисциплінарний проступок, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». 
		20.        Порушення норм прокурорської етики, за висновком Комісії, виявилися у встановлених під час дисциплінарного провадження фактах позаслужбових відносин прокурора з обвинувачуваним ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, в якому прокурор здійснював процесуальне керівництво, та веденні перемовин з метою досягнення домовленостей щодо вирішення питання за певну винагороду. Комісія дійшла висновку про умисну форму вини у вчиненні прокурором дисциплінарного проступку.
		21.        Застосовуючи дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, Комісія вважала, що воно відповідає характеру вчиненого. На її переконання, допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому, оскільки прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу.
		22.        ОСОБА_3 оскаржив рішення Комісії від 28 лютого 2018 року № 96-дп18 до ВРП.
		23.        ВРП своїм рішенням від 12 липня 2018 року залишила без змін зазначене рішення Комісії про притягнення прокурора ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. При цьому ВРП відзначила неправомірність використання Комісією матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій та недопустимість доказів, отриманих у результаті цих дій, однак, беручи до уваги інші наявні у матеріалах дисциплінарного провадження докази, погодилася з висновком КДКП про існування фактів позаслужбових стосунків ОСОБА_3 з обвинуваченим ОСОБА_5 та наявність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку, який має характер грубого порушення.
		24.        Вважаючи зазначені рішення Комісії та ВРП незаконними, позивач оскаржив їх до суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		25.        За правилами пункту 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстави систематичного або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
		26.        Згідно зі статтею 44 цього ж Закону дисциплінарне провадження здійснюється Комісією.
		27.        Відповідно до частин четвертої, десятої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки.
		28.        Член КДКП за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена КДКП щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
		29.        Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена КДКП, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і, в разі необхідності, інших осіб (частина п'ята статті 47 Закону України «Про прокуратуру»).
		30.        Порядок прийняття Комісією рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора передбачений статтею 48 Закону України «Про прокуратуру».
		31.        Так, Комісія приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Комісія за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
		32.        Член Комісії, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі в голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
		33.        Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
		34.        Рішення Комісії викладається в письмовій формі, підписується головуючим і її членами, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення (частини перша - третя, шоста статті 48 Закону).
		35.        Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
		36.        Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до ВРП протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 цього Закону).
		37.        Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
		38.        За змістом цієї норми скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.
		39.        ВРП розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора не пізніше шістдесяти днів з дня їх надходження. Цей строк може бути продовжений ВРП не більше ніж на шістдесят днів у разі потреби додаткової перевірки обставин та (або) матеріалів справи.
		40.        За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5)  залишити рішення відповідного органу без змін.
		41.        Копія рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, у семиденний строк з дня його ухвалення вручається чи надсилається прокурору або його представнику (частини третя  шоста статті 53 «Про Вищу раду правосуддя»).
		42.        За правилами статті 54 цього ж Закону рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП, якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п'ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		43.        Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		44.        Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).
		45.        Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником незалежності системи прокуратури в цілому. Переглядаючи рішення КДКП про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення КДКП про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарного органу прокуратури про притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		46.        Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення КДКП від 28 лютого 2018 року № 96дп-18 про притягнення прокурора ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
		47.        Підстави для оскарження рішення ВРП, наведені у скарзі ОСОБА_3, свідчать про наявність у Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції повної юрисдикції щодо розгляду скарг.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
		48.        Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін оскаржувані позивачем рішення ВРП та дисциплінарного органу прокуратури, погодився з їхніми висновками про наявність у діях прокурора ОСОБА_3 складу дисциплінарного проступку. Водночас позивач стверджує про необґрунтованість такого висновку, посилається на недоведеність обставин вчинення ним дій, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		49.        ВеликаПалата Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.
		50.        Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
		51.        За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
		52.        У розділі ІІІ Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (у редакції, чинній на час вчинення ОСОБА_3 дій, що стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності) визначені вимоги до позаслужбової поведінки прокурора.
		53.        Згідно зі статтею 18 цього Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих, передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати  особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету  прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати  свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.
		54.        Під час дисциплінарного провадження було з'ясовано, що прокурор ОСОБА_3 мав неодноразові позаслужбові зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, в якому прокурор здійснював процесуальне керівництво, вів з ним позапроцесуальні перемовини, чим допустив грубе порушення правил прокурорської етики та завдав шкоди авторитету прокуратури.
		55.        Зазначені обставини, за висновком Комісії, з якою погодилася ВРП, свідчать саме про грубе порушення правил прокурорської етики, оскільки проігноровані ОСОБА_3 етичні норми є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому, оскільки прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.
		56.        Такий висновок Комісії ґрунтується на досліджених нею обставинах події, зафіксованих у дисциплінарному провадженні, що відбувалися у присутності прокурора, яким з посиланням на закон надано мотивовану правову оцінку. Відповідно поведінка прокурора ОСОБА_3 була обґрунтовано кваліфікована як одноразове грубе порушення прокурорської етики. 
		57.        Позивач стверджує про недоведеність належними і допустимими доказами фактів його зустрічей та позаслужбового спілкування з обвинуваченим ОСОБА_5, покладених в основу висновків Комісії та ВРП стосовно грубого порушення ним правил прокурорської етики, вважає, що їхні посилання на ці обставини ґрунтуються на припущеннях.
		58.        ВеликаПалата Верховного Суду оцінює такі доводи позивача критично та погоджується з висновком суду попередньої інстанції стосовно того, що дослідженими як у ході дисциплінарного провадження, так і під час перегляду ВРП рішення Комісії доказами, поза всяким сумнівом, підтверджуються установлені Комісією обставини щодо фактів позаслужбового спілкування прокурора ОСОБА_3 з обвинуваченим ОСОБА_5, ведення прокурором перемовин з метою досягнення домовленостей щодо вирішення питання за певну винагороду. Такими доказами, серед інших, є письмові пояснення ОСОБА_3, скріплені його особистим підписом, надані ним під час службової перевірки та в ході дисциплінарного провадження, а також письмові пояснення ОСОБА_5
		59.        Твердження позивача про те, що під час зустрічей він лише роз'яснював ОСОБА_5 його процесуальні права, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а його посилання на те, що ініціатором цих зустрічей був ОСОБА_5, а не він, не мають значення для висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку.
		60.        У дисциплінарному провадженні Комісія спиралася також на протоколи огляду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з дослівним записом розмов ОСОБА_3 зі ОСОБА_5
		61.        Так, з матеріалів дисциплінарного провадження убачається, що на запит голови КДКП про отримання з дозволу прокурора у кримінальному провадженні (стаття 222 КПК), копій матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, що підтверджують обставини позаслужбового спілкування ОСОБА_3 зі ОСОБА_5, було повідомлено, що відповідно до статті 254 КПК виготовлення копій таких документів та додатків до них заборонено. При цьому дозволено ознайомитися з протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатками до них, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 42017000000000089.
		62.        Водночас було надано протокол огляду матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій від 13 жовтня 2017 року, в якому відображено обставини таємно запротокольованих за допомогою технічних відео- та аудіозасобів фіксації зустрічей позивача із ОСОБА_5, які відбулися 26 січня, 10 та 24 лютого, 03, 20, 28 березня та 07 квітня 2017 року, з подальшим виготовленням стенограми (дослівного запису) розмов.
		63.        Під час перевірки прокурор ОСОБА_3 підтвердив, що в цілому текст розмов відповідає розмовам, що велись під час зустрічі зі ОСОБА_5 
		64.        ВРП у своєму рішенні дійшла висновку, з яким погодився суд першої інстанції, про неприпустимість використання Комісією матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій.
		65.        З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що встановлені в ході дисциплінарного провадження Комісією факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3, а лише перевірила викладені у скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури та наявності в діях прокурора складу дисциплінарного проступку.
		66.        Разом з тим відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. Тому Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК надано безпосередньо прокурором.
		67.        Підстави для висновку про те, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, були отримані у незаконний спосіб, відсутні.
		68.        До того ж, частиною шостою статті 46 Закону України «Про прокуратуру» члену Комісії надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.
		69.        Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
		70.        Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, який погодився з позицією ВРП про те, що протоколи огляду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій не можуть бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні.
		71.        Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та№ 9901/728/18 відповідно).
		72.        Водночас ВРП і суд обґрунтовано зазначили, що в матеріалах дисциплінарного провадження містяться докази, не пов'язані з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, які беззаперечно підтверджують наявність позаслужбових стосунків ОСОБА_3 зі ОСОБА_5, у тому числі їхні письмові пояснення.
		73.        Заперечення існування цих обставин, які ОСОБА_3 висловив уже на стадії перегляду ВРП рішення Комісії, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.
		74.        Суд правильно встановив, що розгляд висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача відбувався на засадах змагальності. ВРП здійснювала перегляд рішення Комісії за участі скаржника, усім доводам та аргументам ОСОБА_3 була надана юридична оцінка.
		75.        Доводи скаржника про неспівмірність застосованого до нього Комісією виду дисциплінарної відповідальності, який, на його думку, є надто суворим відносно вчиненого, не заслуговують на увагу, оскільки, як було встановлено під час дисциплінарного провадження, допущена позивачем поведінка визнана такою, що підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури і держави в цілому.
		76.        При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано характер проступку, його наслідки, особа прокурора, в тому числі службова характеристика, ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
		77.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, яка, залишаючи без змін рішення Комісії, зазначила, що КДКП належним чином з'ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
		78.        Водночас суд першої інстанції правильно встановив, що оскаржуване рішення ВРП від 12 липня 2018 року №2263/0/15-18 є вмотивованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом, а саме: одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що утворює склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».
		79.        Зі змісту цього рішення убачається, що ВРП врахувала всі доводи скаржника, які в подальшому були продубльовані у позовній заяві та в апеляційній скарзі.
		80.        Суд установив, що зазначене рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано усіма її членами, які брали участь у його ухваленні (т. 1, а. с. 186). За результатом голосування «за» звільнення позивача з посади прокурора віддали голоси 14 її членів, «проти» - 0, «не брали участі в голосуванні» - 0. Позивач був належним чином повідомлений про засідання ВРП та безпосередньо брав у ньому участь.
		81.        Отже, під час розгляду справи встановлено відсутність визначених статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» обов'язкових (формальних) підстав для скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.
		82.        Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ВРП, приймаючи рішення про залишення без змін рішення Комісії, належним чином з'ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
		83.        Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом попередньої інстанції засад змагальності сторін, свободи надання доказів і доведення перед судом їх переконливості, а також про те, що суд не дослідив наявних у справі письмових доказів та не навів у своєму рішенні спростувань кожного із зазначених у позовній заяві доводів, Велика Палата Верховного Суду відхиляє, оскільки, як убачається з матеріалів справи і змісту рішення суду попередньої інстанції, суд ухвалив своє рішення з урахуванням заслуханих ним пояснень сторін, досліджених у судовому засіданні письмових доказів, наданих учасниками справи на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень.
		84.        Розглядаючи справу, суд надав юридичну оцінку доводам сторін, які вони вважали важливими для відстоювання своєї позиції, твердження ж апелянта про те, що суд у своєму рішенні не спростував усіх його доводів, обумовлені виключно його незгодою з наданою судом оцінкою цим доводам.
		85.        З приводу посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що прокурор Харківської області ОСОБА_6 у своїй дисциплінарній скарзі послався на положення Кодексу професійної етики, який на момент вчинення позивачем відповідних дій не набув чинності, суд попередньої інстанції обґрунтовано указав на те, що це не вплинуло на правильність рішень ВРП та Комісії, які керувалися Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123, що діяв на час вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
		86.        Посилання апелянта на те, що протоколи огляду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій надійшли до Комісії поза межами строків проведення перевірки (зазначені матеріали надійшли 26 лютого 2018 року, тобто після складення членом Комісії висновку від 29 грудня 2017 року) не заслуговують на увагу з огляду на те, що за змістом статей 46 і 47 Закону України «Про прокуратуру» відкриття дисциплінарного провадження, проведення перевірки дисциплінарної скарги та розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора є різними стадіями дисциплінарного провадження. При цьому Закон не забороняє під час розгляду висновку спиратися на матеріали, які не досліджувалися під час його складення.
		87.        Водночас право Комісії отримувати за письмовим запитом інформацію, потрібну для проведення перевірки, передбачено частиною другою статті 77 Закону України «Про прокуратуру».
		88.        Твердження апелянта про недотримання Комісією в ході дисциплінарного провадження вимог статті 46 Закону України «Про прокуратуру» щодо потреби перевірки наведених у скарзі доводів, а також порушення нею пункту 62 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, за яким Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації, Велика Палата Верховного Суду відхиляє як такі, що не підтверджуються жодними доказами та спростовуються наявними у справі матеріалами, зокрема змістом рішення Комісії.
		89.        Стосовно посилань скаржника на те, що рішення Комісії про притягнення його до дисциплінарної відповідальності імовірно прийняте з порушенням строків для його прийняття, то, як убачається з матеріалів справи, позаслужбове спілкування позивача зі ОСОБА_5 тривало певний проміжок часу, відбувалося шляхом, зокрема, зустрічей, тобто дисциплінарний проступок мав продовжуваний характер. Відповідно до наявних у справі доказів один з таких епізодів стався 07 квітня 2017 року.
		90.        За правилами частини четвертої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
		91.        Оскільки рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності прийнято 28 лютого 2018 року, то підстави для висновку про недотримання Комісією строків прийняття такого рішення відсутні.
		92.        ВеликаПалата Верховного Суду критично оцінює доводи скаржника про те, що ВРП, зазначивши у своєму рішенні про неможливість використання у межах дисциплінарного провадження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, тим не менше залишила без змін рішення Комісії, яка послалася на ці матеріали, оскільки, як видно з рішення ВРП, вона дійшла переконання, що правильність висновків Комісії підтверджувалася сукупністю інших доказів.
		93.        Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що дисциплінарне провадження щодо нього імовірно було відкрито з порушенням вимог закону, оскільки його відкрито на підставі скарги прокурора Харківської області, в основу якої покладено матеріали службового розслідування. Водночас підставою для проведення службового розслідування та виявлення можливих позаслужбових стосунків, на переконання позивача, стали матеріали негласних слідчих (розшукових) дій.
		94.        Такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки позивач не навів жодних посилань на норми чинного законодавства, які, на його думку, були порушені при відкритті дисциплінарного провадження, як і не вказав на існування передбачених частиною другою статті 46 Закону України «Про прокуратуру» підстав для відмови у його відкритті.
		95.        Також не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу того, що: у рішенні Комісії не зазначено етичних норм, порушених ОСОБА_3, не наведено наслідків його дій, та не доведено факту його позаслужбових стосунків зі ОСОБА_5; рішення ВРП не підписано всіма членами, які брали участь в його ухваленні. Ці твердження не відповідають обставинам справи та повністю спростовуються наявними у ній матеріалами, які було досліджено вище.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		96.        Оцінюючи установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції в цілому дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача та відсутність підстав для скасування рішення ВРП від 12 липня 2018 року № 2263/0/15-18.
		97.        Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду у цій частині не спростовують.
		98.        ОднакВелика Палата Верховного Суду вважає неправильним висновок суду першої інстанції, який погодився з висновком ВРП про те, що Комісія під час дисциплінарного провадження не мала права використовувати протоколи огляду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій як докази у дисциплінарному провадженні, з огляду на відсутність підстав вважати, що вказані докази були отримані у незаконний спосіб.
		99.        Беручи до уваги те, що в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування рішення ВРП від 12 липня 2018 року № 2263/0/15-18 суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		100.    Водночас суд апеляційної інстанції не має повноважень змінювати рішення ВРП.
		101.    Стосовно оскарження позивачем рішення Комісії від 28 лютого 2018 року № 96дп-18 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
		102.    За правилами частини першої статті 50 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до ВРП протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
		103.    Згідно із частиною третьою статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		104.    Зі змісту наведених правових норм, вбачається, що у разі оскарження прокурором рішення Комісії до ВРП предметом судового розгляду в подальшому може бути лише рішення ВРП, прийняте за результатом розгляду такої скарги. Рішення ж Комісії після його перегляду ВРП не може бути повторно переглянуте ще й судом. У випадку скасування судом рішення ВРП, прийнятого за результатом розгляду скарги на рішення Комісії, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.
		105.    Оскільки у справі, яка переглядається, прокурор оскаржив рішення Комісії від 28 лютого 2018 року № 96дп-18 до ВРП, яка за результатом перегляду залишила це рішення без змін, то зазначене рішення Комісії не може бути предметом судового розгляду, а тому провадження в адміністративній справі в частині вимог з приводу оскарження цього рішення Комісії підлягає закриттю.
		106.    Відповідно до статті 317 КАС підставами для, зокрема, зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		107.    Згідно із частиною першою статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		108.    З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування рішення Комісії від 28 лютого 2018 року № 96дп-18 із закриттям провадження в адміністративній справі в цій частині.
		109.    У решті рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		110.    Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		111.    Оскільки Велика Палата Верховного Суду не ухвалює нового рішення, а лише змінює судове рішення виключно в частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		2.    Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 28 лютого 2018 року № 96дп-18 - скасувати.
		3.    Провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про скасування рішення від 28 лютого 2018 року № 96дп-18 - закрити.
		4.   Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 12 липня 2018 року № 2263/0/15-18 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		5.   В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 25 березня 2019 року.
		 
		Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді:    Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М. Ситнік О. Р. Кібенко О. С. Ткачук Л. М. Лобойко В. Ю. Уркевич Н. П. Лященко О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...