Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 370/27/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Результат оскарження 04.09.2019 Апеляційний суд Київської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/360/160/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 370/27/16-ц
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 березня 2019 рокуБородянський районний суд
		Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.
		 
		при секретарі - Хоменко О.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Макарівська селищна рада Київської області, Управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у користуванні нерухомою власністю шляхом визнання рішення селищної ради та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, вилучення земельної ділянки з незаконного користування та відновлення порушених меж суміжного користування,
		в с т а н о в и в :
		 
		В січні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 9 квітня 2005 року йому на праві особистої приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1.
		Рішенням Макарівської селищної ради від 15 червня 2005 року йому (позивачу) було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність власності земельної ділянки площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства за вказаною адресою, а рішенням тієї ж ради від 11 липня 2005 року передано йому (ОСОБА_1.) у приватну власність вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без погодження меж із суміжними землекористувачами.
		На підставі даних рішень 6 вересня 2006 року він (позивач) отримав Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, однак площею 0,1265 га.
		Рішенням Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року відповідачу ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та земельної ділянки площею 0,2265 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2.
		14 грудня 2007 року, на підставі вказаного рішення, відповідачу було видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.
		У серпні 2008 року, при проведенні геодезичних робіт, було виявлено, що частина його (позивача) земельної ділянки, на якій розташована належна йому господарська будівля сараю, перебуває у власності відповідача.
		В квітні 2012 року, при ознайомленні з інвентаризаційною справою на належне йому (позивачу) будинковолодіння, ним було з'ясовано, що присадибна земельна ділянка його будинковолодіння мала іншу конфігурацію, а саме, прямокутника та мала розмір 14,74 га і відповідач ОСОБА_2 самовільно порушив внутрішню межу суміжного землекористування між їх присадибними ділянками, протиправно захопив частину належної йому (ОСОБА_1.) земельної ділянки площею 0,0635 га, скориставшись моментом, коли в будинку, належному попередньому його власнику ОСОБА_3, у 2003-2006 роках проживали поселені нею квартиронаймачі.
		Висновком земельно-технічної експертизи від 13 березня 2015 року, проведеної при розгляді Макарівським районним судом Київської області цивільної справи № 370/279/14-ц, було встановлено невідповідність меж земельних ділянок сторін планам попередніх років та технічній документації із землеустрою, накладення земельних ділянок.
		Вважав, що на підставі ст.120 ЗК та ст.377 ЦК України при переході права власності на будинок до нього перейшло і право користування на земельну ділянку в розмірі 0,19 га, яка перебувала у користуванні попередніх власників будинку.
		Тому просив визнати недійсними та скасувати рішення Макарівської селищної ради Київської області від 17 березня 2006 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою для безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та земельної ділянки площею 0,2265 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 та видані на підставі зазначених рішень на ім'я ОСОБА_2 державні акти на право власності на вказані земельні ділянки, вилучити з користування відповідача земельну ділянку площею 0,0635 га та передати її у його (ОСОБА_1.) користування та за участю спеціаліста відповідної залученої землевпорядної організації відновити порушену межу суміжного землекористування, яка існувала на момент порушення права ( 1976, 1985-1987 роки).
		В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позов підтримали, викладене в ньому підтвердили, позивач визнав, що земельна ділянка ним була приватизована в тому розмірі та межах, що мались на час придбання ним будинку, але на даний час у його користуванні знаходиться земельна ділянка площею близько 0,20 га, так як він збільшив свою земельну ділянку за рахунок ділянки іншого сусіда за його згодою та зайняв вільну ділянку в тилу своєї ділянки.
		Відповідач та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на правомірність оспорюваних рішень ради та державних актів, безпідставність вимог позивача, суду, зокрема, пояснили, що дійсно малось порушення меж спільної межі земельних ділянок сторін, але дане порушення було усунуто виготовленням відповідачем нової технічної документації в 2015 та 2018 роках.
		Треті особи - Макарівська селищна рада Київської області та Управління Держгеокадастру у Київській області своїх представників в судове засідання не направили, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.
		Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
		Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 9 квітня 2005 року позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами та 13 квітня 2005 року за ним було зареєстроване право власності на вказане будинковолодіння (а.с.14-16 т.1).
		Рішенням Макарівської селищної ради від 11 липня 2005 року ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,19 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Калинівка без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами - з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.200 т.2).
		6 вересня 2006 року на підставі рішення Макарівської селищної ради від 18 травня 2006 року позивачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1265 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.20 т.1).
		Як вбачається з матеріалів справи (а.с.143-144,186 т.2) та що визнається сторонами, суміжним землекористувачем позивача є відповідач ОСОБА_2, якому рішенням Макарівської селищної ради від 19 листопада 2003 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі у власність земельних ділянок загальною площею 0,45 га ( 0,15 га - для ОЖБ та 0,30 га - для ОСГ), що розташовані по АДРЕСА_2.
		На підставі рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року відповідачу ОСОБА_2 14 грудня 2007 року були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та площею 0,2265 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.88-89, 91 т.1).
		В зв'язку з виявленням дублювання кадастрових номерів вказаних земельних ділянок ОСОБА_2 кадастрові номери було змінено і земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 присвоєно новий (унікальний) кадастровий номер НОМЕР_5, а земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 - кадастровий номер НОМЕР_4, що підтверджується копіями повідомлень управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 24 грудня 2015 року та копією виготовленої технічної документації (а.с.72-95,166 т.1).
		За заявою ОСОБА_2 від 18 червня 2018 року здійснено поділ належної йому земельної ділянки площею 0,2265 га, кадастровий номер НОМЕР_4 на дві земельні ділянки - площею 0,2229 га, кадастровий номер НОМЕР_6 та площею 0,0036 га, кадастровий номер НОМЕР_7, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та 13 липня 2018 року за відповідачем зареєстроване право власності на вказані земельні ділянки (а.с.24-30,122 т.2).
		З витягу із земельно-шнурової книги № 1 с.Калинівка вбачається, що за ОСОБА_2 по вул. Київській 13 рахувалась земельна ділянка площею 0,45 га, згідно державного акту - 0,476 га, за ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0,1265 га (а.с.201-202 т.2).
		Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 
		Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України в редакції, що діяла на час придбання позивачем будинку 9 квітня 2005 року, при переході права власності на будівлю і споруду право 
		власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. 
		Відповідно до ч.2 ст.337 ЦК України, в редакції, що діяла на той же час 9 квітня 2005 року, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка 
		необхідна для їх обслуговування. 
		Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Відповідно до ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		В обгрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачу ОСОБА_2 неправомірно було передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,4765 га, так як той приблизно в 2003-2006 роках самовільно порушив внутрішню межу суміжного землекористування між їх присадибними ділянками та протиправно захопив частину належної йому (ОСОБА_1.) земельної ділянки площею 0,0635 га, до того ж, була встановлена невідповідність меж земельних ділянок сторін планам попередніх років та технічній документації із землеустрою, накладення земельних ділянок.
		Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та суперечать зібраним по справі доказам.
		Як вбачається з висновку експерта Судової незалежної експертизи України №СЕ-1701-1-808.17 від 31 липня 2017 року за результатами проведеної в даній справі судової земельно-технічної експертизи, виявлене у висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-1-1-287/14 від 13 березня 2015 року порушення спільної межі суміжного землекористування в натурі (на місцевості) між земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зокрема: розташування сараю літ. «Б» ОСОБА_1 в межах належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га, площею накладення 59,0 кв.м, а також часткове накладення земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_3, належних ОСОБА_2 (кадастрові номери яких змінено на НОМЕР_5 та НОМЕР_4), на земельну ділянку, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1, площами: 197 кв.м та 277 кв.м, загальною площею 474 кв.м, на що посилається позивач, шляхом виготовлення ОСОБА_2 24 грудня 2015 року землевпорядною організацією - ФОП ОСОБА_8 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_9, у зв'язку з чим було присвоєно нові кадастрові номери на земельні ділянки, належні ОСОБА_2, відсутнє, тобто, усунуто (а.с.193-204 т.1).
		Та обставина, що при проведенні даної експертизи було виявлено зміщення меж земельних ділянок ОСОБА_2 у бік земельної ділянки ОСОБА_1, що перебуває у його фактичному користуванні, не свідчить про порушення меж землекористування позивача, оскільки, як вбачається з вказаного висновку, матеріалів справи (а.с.27-28,173 т.1), позовної заяви та що визнав сам позивач в судовому засіданні, фактичні межі його земельної ділянки не відповідають межам згідно його правоустановлюючих документів, координати ділянки, яка відображена в його державному акті на право власності на земельну ділянку, внесені до бази даних АС ДЗК, зміщені на північ приблизно на 15 м та вбік від земельної ділянки відповідача, фактично в користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею близько 0,20 га при тому що передано йому у власність земельну ділянку площею 0,1265 га.
		Також судом не приймаються до уваги виявлені експертом невідповідності фактичних меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копіюванню із топографічної зйомки станом на 1976 рік та плану садибної ділянки зі спорудами станом на 31 травня 1987 року з тих же підстав невідповідності фактичних меж земельної ділянки позивача межам, зазначеним в державному акті на право власності на земельну ділянку, а також зважаючи на те, що вказані план та копіювання із топографічної зйомки не є правоустановлюючими документами та жодних прав на земельну ділянку не надають.
		Захоплення частини земельної ділянки позивача відповідачем площею 0,635 га експертом встановлено не було і жодних доказів щодо цього суду не надано.
		Як встановлено судом, на підставі рішення Макарівської селищної ради від 18 травня 2006 року ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка для обслуговування належного йому будинку площею 0,1265 га і дане рішення до цього часу ніким не оспорене та не скасоване. До того ж, фактично в користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею близько 0,20 га.
		Не забезпечення відступу для здійснення поточного ремонту сараю позивача також не свідчить про порушення відповідачем його прав та не може бути підставою для вилучення у ОСОБА_2 частини його земельної ділянки.
		За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, так як суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення відповідачем ОСОБА_2 прав чи охоронюваних законом інтересів позивача ОСОБА_1, то підстав для визнання незаконними оспорюваного рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відповідача та вилучення з його користування частини земельної ділянки та зміни меж не вбачається, а тому в позові ОСОБА_1 необхідно відмовити.
		Керуючись ст.78,116,118,120,152,153,155,158 ЗК України, ст. 10-13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
		 
		в и р і ш и в :
		В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Макарівська селищна рада Київської області, Управління Держгеокадастру у Київській області, про усунення перешкод у користуванні нерухомою власністю шляхом визнання рішення селищної ради та державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, вилучення земельної ділянки з незаконного користування та відновлення порушених меж суміжного користування відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
		Повне рішення суду складено 10 квітня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий-суддяА.Міланіч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...