Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 299/2811/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: 61-15714ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 299/2811/16-ц
		провадження № 61-15714св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О.,  Мартєва С. Ю.,  Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області             від 27 січня 2017 року у складі судді Надопта А. А. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області  від 13 червня 2017 року у складі суддів: Бисага Т. Ю., Собослой Г. Г., Фазикош Г. В.,            
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1, 
		відповідачі:  ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, посилаючись на те, що 07 травня 2016 року о 20 год 30 хв. між с. Вільхівка та с. Гребля Іршавського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та транспортного засобу «МЕRСЕDES-ВЕNCЕ350», номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням. Внаслідок ДТП належний йому транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
		 
		Постановами Виноградівського районного суду Закарпатської області                          від 14 липня 2016 року та від 22 липня 2016 року, які набрали законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу «ВАЗ», реєстр, номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом №АЕ/3164634                               від 14 жовтня 2015 року обов'язкового страхування відповідальності. Умовами полісу встановлено ліміт відповідальності страховика за заподіяну майну шкоду в розмірі 50 тис. грн. Він звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, проте страховик повідомив, що він є користувачем автомобіля, а не власником, тому для подальшому розгляду справи до страховика необхідно подати заяву на виплату страхового відшкодування від власника транспортного засобуабо особи, яка має право отримати страхове відшкодування. 
		 
		Таким чином, страховик фактично відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, таке рішення страховика є протиправним, прийняте з порушенням норм матеріального права та призводить до грубого порушення його майнових прав. У зв'язку з бездіяльністю страховика щодо визначення розміру заподіяного збитку він самостійно обрав експерта для визначення розміру такого збитку, згідно звіту №С-00420 від 06 червня 2016 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу така вартість становить 239 271 грн 88 коп. з ПДВ, за проведення даного автотоварознавчого дослідження щодо визначення матеріального збитку він сплатив 870 грн. Враховуючи ліміт відповідальності страховика, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» має відшкодувати йому майнову шкоду у розмірі 50  тис. грн, а також 870 грн витрат на проведення експертного дослідження. Разом з тим, цієї суми недостатньо для відшкодування заподіяного збитку, а тому різницю сум необхідно стягнути із ОСОБА_2                    189 271 грн 88 коп. Крім того, за надання правової допомоги адвоката він сплатив 5 775 грн, які також просить стягнути з відповідачів на його користь.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області  від 27 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 189 781 грн 88 коп., документально підтверджені судові витрати у справі, а саме: 1 892 грн 55 коп. судового збору та 4 551 грн 27 коп. витрат на правову допомогу та 500 грн за здійснення перекладу. Стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»на користь ОСОБА_1               50 870 грн страхового відшкодування, підтверджені судові витрати у справі, а саме:  508 грн 87 коп. судового збору та 1 223 грн 73 коп. витрат на правову допомогу та 220  грн за здійснення перекладу.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що право на виплату страхового відшкодування має особа, яка на законних підставах керувала застрахованим транспортним засобом. На момент настання ДТП (страхового випадку) позивач був законним володільцем (користувачем) пошкодженого ТЗ і правомірно експлуатував цей засіб на законних підставах, а тому має право на виплату відповідного страхового відшкодування. Факт правомірності керування позивачем ТЗ підтверджується даними техпаспорту і свідоцтвом про реєстрацію з перекладом, в якому позивач зазначений зареєстрованим експлуатантом ТЗ. У зв'язку з бездіяльністю страховика щодо визначення розміру заподіяного збитку позивач самостійно обрав експерта для визначення розміру такого збитку, згідно звіту №С-00420 від 06 червня 2016 року про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу така вартість становить 239 271 грн 88 коп. з ПДВ, за проведення даного автотоварознавчого дослідження щодо визначення матеріального збитку він сплатив 870 грн. Враховуючи ліміт відповідальності страховика, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» має відшкодувати йому майнову шкоду у розмірі 50  тис. грн, а також 870 грн витрат на проведення експертного дослідження. Разом з тим, цієї суми недостатньо для відшкодування заподіяного збитку, а тому різницю сум необхідно стягнути із винного водія ОСОБА_2 у розмірі 189 271 грн 88 коп. Доводи страховика про те, що він не був належним чином повідомленим про факт настання ДТП і не мав можливості визначити розмір страхового відшкодування, що виключає можливість компенсації витрат на оплату послуг спеціаліста-автотоварознавця, а також про те, що у матеріалах справи відсутній розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, є неправдивими і юридично неспроможними, оскільки страховик, як встановлено у судовому засіданні, після отримання заяви про страхове відшкодування від 09 серпня 2016 року не вжив жодних дій, передбачених статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою  апеляційного суду Закарпатської області  від 13 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.  
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вправі вимагати від страховика виплати страхового відшкодування за пошкодження належного йому транспортного засобу в розмірі 50 350 грн, а від винного водія - виплати                    189 781 грн 88 коп. у відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» просить скасувати судові рішення у частині вирішення позову до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» та відмовити у задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не забезпечив огляд пошкодженого автомобіля, що унеможливило визначення розміру збитків страховиком. Крім того, страховик не був належним чином повідомлений про настання страхового випадку. 
		 
		30 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. 
		 
		Суди установили, що 07 травня 2016 року о 20 год 30 хв. між с. Вільхівка та                        с. Гребля Іршавського району Закарпатської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», номерний знак                   НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та транспортного засобу «МЕRСЕDES-ВЕNC Е350», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
		 
		Постановами Виноградівського районного суду Закарпатської області                          від 14 липня 2016 року та від 22 липня 2016 року, які набрали законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» за полісом №АЕ/3164634 від 14 жовтня 2015 року обов'язкового страхування відповідальності. Умовами полісу встановлено ліміт відповідальності страховика за заподіяну майну шкоду в розмірі 50 тис. грн.
		 
		Позивач подав до страховика заяву від 09 серпня 2016 року про виплату страхового відшкодування, додавши до неї всі документи, які передбачені статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, проте, листом                                  від 07 вересня 2016 року № 2830 страховик відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивач є користувачем автомобіля, а не власником.
		 
		Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на час укладення страхового полісу) у  разі  настання страхового випадку страховик у межах страхових  сум,  зазначених у страховому  полісі,  відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди  життю,  здоров'ю, майну третьої особи. 
		 
		За змістом статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті  дорожньо-транспортної  пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. 
		 
		Згідно із статтею 29 наведеного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу   урахуванням зносу, розрахованого  у  порядку,  встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення  пошкоджень, зроблених   навмисно   з метою  порятунку  потерпілих  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця  дорожньо-транспортної  пригоди  до  місця  проживання  того власника  чи  законного користувача транспортного  засобу,  який керував   транспортним   засобом  у  момент  дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний  засіб  необхідно,  з  поважних  причин, помістити на стоянку,  до  розміру  шкоди  додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		 
		Стаття 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає обов?язок водіїв  та  власників транспортних засобів,  причетних до дорожньо-транспортної   пригоди,   власників   пошкодженого   майна  зберігати  пошкоджене  майно  (транспортні  засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди,  до тих пір,  поки його не огляне призначений страховиком (у випадках,  передбачених  статтею  41  цього  Закону, - МТСБУ) представник  (працівник,  аварійний комісар або експерт),  а також забезпечити йому  можливість  провести  огляд  пошкодженого  майна (транспортних засобів). 
		 
		Особи, зазначені  в цьому пункті,  звільняються від обов'язку збереження пошкодженого  майна  (транспортних  засобів)  у  такому стані,   в  якому  воно  знаходилося  після  дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після  одержання страховиком (у випадках,  передбачених статтею 41 цього  Закону, - МТСБУ) повідомлення про  дорожньо-транспортну пригоду    його    уповноважений   представник   не   прибув   до місцезнаходження такого пошкодженого майна. 
		 
		Дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду визначені статтею 34 Закону, за змістом якої страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання  повідомлення  про  настання  події,  що  містить ознаки страхового випадку,  розпочати  її  розслідування,  у  тому  числі здійснити   запити   щодо  отримання  відомостей,  необхідних  для своєчасного здійснення страхового відшкодування. 
		 
		Протягом 10 робочих днів з дня  отримання  повідомлення про  дорожньо-транспортну   пригоду   страховик   (у   випадках, передбачених  статтею  41  цього  Закону, - МТСБУ)  зобов'язаний направити свого представника (працівника,  аварійного комісара або експерта)  на  місце  настання  страхового   випадку   та/або   до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. 
		 
		Якщо представник страховика (у  випадках,  передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно  обрати  аварійного  комісара  або експерта для визначення розміру шкоди.  У такому разі страховик (у випадках,  передбачених  статтею  41  цього   Закону, - МТСБУ) зобов'язаний   відшкодувати   потерпілому  витрати  на  проведення експертизи (дослідження). 
		 
		Суди установили, що протягом 10 робочих днів з дня  отримання  повідомлення про  дорожньо-транспортну   пригоду (12 серпня 2016 року) від  ОСОБА_1, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» не вчинило дій, передбачених сттаттею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», щодо направлення свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна, та листом                                  від 07 вересня 2016 року № 2830 відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що ОСОБА_1 є користувачем автомобіля, а не власником.
		 
		Разом  з тим, стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами,  хто його оточує.
		 
		Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.
		 
		Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.
		 
		Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб,  завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
		 
		Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для  особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. 
		 
		Таким чином, завдання шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
		 
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України                    № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року.
		 
		За змістом п. 2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
		 
		Суди установили, що на момент настання ДТП (страхового випадку) позивач був законним володільцем (користувачем) пошкодженого ТЗ і правомірно експлуатував цей засіб на законних підставах, а тому має право на виплату відповідного страхового відшкодування. Факт правомірності керування позивачем ТЗ підтверджується даними техпаспорту і свідоцтвом про реєстрацію з перекладом, в якому позивач зазначений зареєстрованим експлуатантом ТЗ.
		 
		Тобто,  ОСОБА_1 правомірно володів транспортним засобом, а тому страховик безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування. 
		 
		Посилання страховика у касаційній скарзі на те, що страховик не був належним чином повідомлений про настання страхового випадку, є необґрунтованими, оскільки вказана обставина не становила підставу відмови ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, яка оскаржена до суду у цьому позові. 
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність судових рішень у справі у частині вирішення позову до страховика. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, оскаржувані судові рішення у частині вирішення позову до страховика ухвалені з додержанням норм процесуального права та залишаються без змін у цій частині  на підставі статті 410 ЦПК України. 
		 
		У частині вирішення  позову до винного водія судові рішення не оскаржуються та судом касаційної інстанції не переглядаються (стаття 400 ЦПК України). 
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2017 року у частині вирішення позову до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області  від 13 червня 2017 року в цій частині залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                          В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                      А. О. Лесько
		 
		                                                                                  С.Ю. Мартєв
		 
		                                                                             В. М. Сімоненко
		 
		                                                                    С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...