Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/13014/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2019. Зареєстровано: 12.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2019.
Дата набрання законної сили: 28.06.2019
Номер судового провадження: 2/161/870/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/13014/18 
		Провадження № 2/161/870/19
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		02 квітня 2019 року 
		        Луцький міськрайонний суд Волинської області
		 
		в складі:
		головуючого судді Івасюти Л.В.
		з участю секретаря судового засідання         Маковецької Т.М.
		позивача                                                         ОСОБА_1
		її представника                                                 ОСОБА_2                                        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в загальному провадженні, в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,-
		 
		                                       в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, мотивуючи позов тим, що у квітні 2014 року, після незаконної анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, та на момент початку другої фази збройної агресії Російської Федерації проти України на території Луганської та Донецької областей України, вона, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Сталінту Майського району Павлодарської області, Казахстан, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями, зазначеними у її паспорті громадянина України .
		Їй належить на праві приватної власності двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що стверджується договором купівлі - продажу квартири від 21.07.2009 року серії ВМІ №648309, зареєстрованим у реєстрі за №1485 та витягом з Державного реєстру правочинів №7527351 від 21.07.2009 року . Негативні наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та порушення прав людини на тимчасово окупованій території України, особисто для неї призвели до втрати житла і майна, неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території міста Харцизьк, стали причиною її вимушеного переселення у жовтні 2014 року до підконтрольної Україні території - с.Княгининок Луцького району Волинської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 03.11.2015 року №762000152.
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року №254-VIII, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 року № 1680-VII запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку населених пунктів, які визнані цією постановою окупованими входить також і м. Харцизьк (Донецька область, Україна).
		       Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017р. у цивільній справі №161/16114/16-ц, яке не оскаржувалось Російською Федерацією у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено факт того, що вимушене переселення ОСОБА_1 у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України . Збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області України їй завдано істотної моральної та майнової шкоди.
		01.01.2016 року Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) оприлюднив «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються ЄСПЛ при розгляді справ із компенсації шкоди (http://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_ENG.pdf).
		ЄСПЛ, спираючись на норми, закріплені у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР (далі - Європейська конвенція), затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених Європейською конвенцією, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.
		Підпунктом 15 п. 3 вказаних вище Правил встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявники, які вважають себе жертвами більш одного порушення Європейської конвенції, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		Крім того, ЄСПЛ прийнято ряд рішень у справах щодо виплати компенсації за збитки нематеріального характеру через примусове переселення особи. Зокрема, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Лоізіду проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка зобов'язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію Збройними Силами Турецької Республіки Північного Кіпру, де народилась та проживала позивач. У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності, а також моральному стражданні через змушене переселення з зазначеної окупованої території.
		Відповідно до згаданого рішення ЄСПЛ (п. 3 резолютивної частини рішення), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро).
		Стаття 3 Європейської конвенції зазначає, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		Підставою звернення до суду із вимогами про стягнення з Російської Федерації шкоди, завданої їй збройною агресією останньої проти України є численні порушення Російською Федерацією зазначених основоположних прав і свобод, про що свідчать наступні обставини. 
		До вимушеного переселення з окупованої території Донецької області вона активно відстоювала свою громадянську позицію, засуджувала російську агресію в Криму і на Сході України. Проживаючи на території Харцизька, вона мала налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя на рідній землі. У лютому 2014 року почалися активні проросійські мітинги за участю агресивно налаштованого населення із російською символікою.
		На початку березня 2014 року в місті вже були заклики про введення військ Російської Федерації в Україну. Адміністрація міста піддавалася погрозам з боку проросійських агресивно налаштованих громадян. Останні захоплювали районні відділення міліції та інші адміністративні будівлі.
		Після того як проросійськи налаштоване населення захопило будівлю Служби Безпеки України, у людей на руках з'явилась зброя. В межах міста озброєними російськими формуваннями у формі, без розпізнавальних знаків, були споруджені блокпости із суворим пропускним режимом. Вони безпідставно та не маючи на це жодного права, перевіряли документи громадян та їх транспортні засоби. З огляду на обставини, які склались у місті, вона постійно почувала себе у небезпеці. 
		Мирних мешканців міста забирали з вулиць на примусові роботи та застосовували до них фізичне насильство. Людей залякували наслідками та розправою, якщо вони не приймуть участь у так званому "референдумі" 11.05.2014 року. Також мешканці міста були позбавлені права голосувати на виборах Президента України.
		З появою озброєних російських формувань на території Харцизька почала пересуватись та дислокуватись військова техніка, зокрема установки залпового вогню БМ 21 «Град». Останні, погрожували розправами за громадянську позицію, займали квартири громадян України, які виїхали з окупованої території.
		На території міста була запроваджена комендантська година, згідно якої людям було заборонено вільно пересуватись по Харцизьку з 23:00 по 6:00 годину. З приходом російських військових, у місті припинились виплати соціальної допомоги, пенсій та інших соціальних виплат. 
		16.08.2014 року почався обстріл Харцизька російськими бойовиками. 18.08.2014 року під обстрілом російських найманців опинився будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що розташована у вищевказаному будинку та належить їй на праві приватної власності, була зруйнована.
		Частина м. Харцизька перебувала під обстрілами з ракетних установок «Град». Фактичне проживання в умовах війни давало підстави реально сприймати загрозу бути вбитою озброєними бойовиками або втратити когось із рідних. У зв'язку з цим, вона відчувала себе у небезпеці та хвилювався за своє життя. Хвилювання за життя підсилювалось також великою вірогідністю потрапити в полон до бойовиків через свої проукраїнські погляди.
		Вищезазначене призвело до неможливості подальшого проживання на тимчасово окупованій території м. Харцизька (Донецька область, Україна), а тому у жовтні 2014 року вона була вимушена залишити своє житло та переїхати на підконтрольну Україні територію аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку. 
		Обставини, що зумовили її вимушене переселення з окупованої території України тривають й досі. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації та окупації частини території Донецької області вона втратила житло, надію на повернення додому, налагоджений побут, можливість планувати своє життя, вільне спілкування з друзями та родичами.
		Умови, в яких вона зараз проживає в АДРЕСА_2 не дають можливості налагодити звичний для неї спосіб життя. Усе, до чого вона прагнула раніше, тепер є неможливим, на сьогоднішній день вона вимушена займатися питаннями благоустрою на новому місці, пошуком постійного заробітку. Вона не знає в якому стані перебуває її майно, не має можливості повернутися додому. Всі ці чинники негативно позначаються на її моральному та фізичному стані.
		Таким чином, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України порушені її права, передбачені розділом II Конституцією України, Європейською конвенцією, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року, іншими міжнародними актами, зокрема, такі як: право на життя, право на повагу до честі та гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії тощо.
		Порушення її прав з боку Російської Федерації, зокрема гарантованих статтями 2, 3, 5, 8, 9, 10, 11, 14 Європейської конвенції, згідно із «Правилами суду - компенсація шкоди» ЄСПЛ, є множинними і факт множинності порушень має враховуватись судом.
		На підставі чинних нормативно-правових актів та практики Європейського суду з аналогічних питань, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості порушень її особистих прав, свобод та інтересів, завдану моральну шкоду вона оцінює в 1 103 550, 00 (один мільйон сто три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень, що є еквівалентом 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову. Також збройною агресією Російської Федерації їй завдано майнової шкоди.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII передбачено, що відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за майнову чи немайнову шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року №2268-VII.
		За змістом ч.3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року N2148-VIII, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується: а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні; b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими властями або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, і розвивати можливості судового захисту; с) забезпечити застосування компетентними властями засобів правового захисту, коли вони надаються.
		Таким чином, наявні усі правові підстави для стягнення з Російської Федерації, як з повноправного учасника цивільних відносин, на користь позивача грошової компенсації на відшкодування майнової шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначений позивачем на рівні 724 664, 00 (сімсот двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн., що є еквівалентом 22 983, 00 (двадцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позовної заяви.
		Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.09.2005 року №174, відповідно до ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури, затвердженого указом Президента України від 20.08.2002 року №725, було затверджено Порядок визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Цей Порядок установлює правила визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.03.2018 року №46 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» затверджено та рекомендовано до застосування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.01.2018 року), зокрема, у Волинської області вартість 1 м 2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), затверджена на рівні 1 0731, 00 грн.
		Обґрунтованість використання при розрахунку розміру збитків, завданих ОСОБА_1 внаслідок знищення її нерухомого майна (квартири) саме показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України підтверджується, серед іншого, нормами Порядку використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівців для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2008 року №689. Так, п. 15 зазначеного Порядку визначено, що сума допомоги у зв'язку з руйнацією будинку (квартири) або відсутністю можливості його відновлення, розраховується виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла за 1 кв. метр загальної площі житлового будинку (квартири), який зруйновано або він не підлягає відновленню.
		Враховуючи те, що згідно з договором купівлі-продажу від 21.07.2009 року, серії ВМІ №648309 (зареєстровано в реєстрі за № 1485), та технічною характеристикою квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа квартири позивача складає 45,02 кв.м., що діюча опосередкована вартість спорудження житла у Волинської області за 1 м2 загальної площі квартири (з урахуванням ПДВ) складає 16 096, 50 грн. (1 0731, 00 грн. х 1,5), позивач відповідно має право на грошову компенсацію за зруйновану квартиру в розмірі 724 664, 00 (45,02 кв.м. х 16 096, 50 грн.) грн.
		Таким чином, вказує, що наявні усі правові підстави для стягнення з Російської Федерації, як з учасника цивільних правовідносин, на її користь грошового еквіваленту справедливої компенсації , завданої Російською Федерацією моральної та майнової шкоди у розмірі 1 828 214, 00 (один мільйон вісімсот двадцять вісім двісті чотирнадцять) грн., що є еквівалентом 57 983, 00 ( п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.
		Посилаючись на вищенаведене, позивач просить стягнути з держави Російська Федерація на її користь у відшкодування моральної шкоди 1103550грн., що є еквівалентом 35000евро за офіційним курсом Національного банку України на день звернення в суд з позовом; стягнути з держави Російська Федерація на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 724664грн., що є еквівалентом 22983евро за офіційним курсом Національного банку України на день звернення в суд з позовом.
		Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених у ньому, просили його задовольнити .
		Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, в тому числі через повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України. Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.
		Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи по наявних доказах, відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України. 
		Заслухавши пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, є громадянкою України, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями, зазначеними у її паспорті громадянина України серії НОМЕР_1, виданому міським РВ Криворізького МУУМВС України у Дніпропетровській області.
		Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 року у цивільній справі №161/16114/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено факт того, що вимушене переселення ОСОБА_1 у жовтні 2014 р. з окупованої території Донецької області України, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Луганської області України.
		Також рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 року у вищезазначеній цивільній справі встановлено, що результатом збройної агресії Російської Федерації особисто для ОСОБА_1 стала втрата права розпоряджатись та користуватись належним їй житлом, можливості проживати у ньому.
		За правилом ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Як слідує із змісту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 року у цивільній справі №161/16114/16-ц доведеним є юридичний факт, що безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого ОСОБА_1 завдано шкоди, є Російська Федерація.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р. №254-VIII, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку міст, які визнані цією постановою окупованими входить також і м. Харцизьк, Донецької області.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію частини території Донецької області, Україна позивач ОСОБА_1 та члени її сім'ї фактично позбавлені можливості володіти, користуватись та розпоряджатись квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що завдає ОСОБА_1, як моральної, так і майнової шкоди .
		Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Пунктами 8, 9 ч. 2 ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За змістом ч. ч.1, 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Як встановлено судом, Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		З Пункту 2 Будапештського меморандуму слідує, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому, на думку суду, є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Судом встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 21.07.2009 року серії ВМІ №648309, зареєстрованим у реєстрі за №1485 та витягом з Державного реєстру правочинів №7527351 від 21.07.2009 року.
		Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та порушення прав людини на тимчасово окупованій території України, призвели до втрати позивачем житла і майна, неможливості проживання на тимчасово окупованій Російською Федерацією території міста Харцизьк, стали причиною її вимушеного переселення у жовтні 2014 року до підконтрольної Україні території - АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 03.11.2015 року №762000152 .
		Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року №254-VIII, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 року № 1680-VII запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України. До переліку населених пунктів, які визнані цією постановою окупованими входить також і м. Харцизьк (Донецька область, Україна).
		Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 року у цивільній справі №161/16114/16-ц, яке не оскаржувалось Російською Федерацією у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено факт того, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у жовтні 2014 року з окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області України 
		Згідно із ст. 8 Європейської конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Як пояснила в судовому засіданні позивач,16.08.2014 року почався обстріл Харцизька російськими бойовиками. 18.08.2014 року під обстрілом російських найманців опинився будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що розташована у вищевказаному будинку та належить їй на праві приватної власності, була зруйнована.
		Вищезазначене призвело до неможливості подальшого проживання на тимчасово окупованій території м. Харцизька (Донецька область, Україна), а тому у жовтні 2014 року вона була вимушена залишити своє житло та переїхати на підконтрольну Україні територію аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку. 
		Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за майнову чи немайнову шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 року №2268-VII.
		Суд приймає до уваги запропонований позивачем розрахунок матеріальної шкоди, завданої внаслідок позбавлення її права на житло, вартість якого вона оцінила в 724664грн. Такий розрахунок позивачем проведено наступним чином.
		Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.09.2005 року №174, відповідно до ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури, затвердженого указом Президента України від 20.08.2002 року №725, було затверджено Порядок визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України. Цей Порядок установлює правила визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.
		Згідно з п. 1.2. зазначеного Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, показник опосередкованої вартості спорудження житла - вартість будівництва в розрахунку на один квадратний метр загальної площі квартир будинку, визначений на підставі вартості будівництва об'єкта-представника.
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.03.2018 року №46 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» затверджено та рекомендовано до застосування показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.01.2018 року), зокрема, у Волинській області вартість 1 м 2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), затверджена на рівні 1 0731, 00 грн.
		Обґрунтованість використання при розрахунку розміру збитків, завданих ОСОБА_1 внаслідок знищення її нерухомого майна (квартири), а саме: показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України підтверджується нормами Порядку використання у 2008 році субвенцій з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівців для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2008 року №689. Так, п. 15 зазначеного Порядку визначено, що сума допомоги у зв'язку з руйнацією будинку (квартири) або відсутністю можливості його відновлення, розраховується виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла за 1 кв. метр загальної площі житлового будинку (квартири), який зруйновано або він не підлягає відновленню.
		Враховуючи те, що згідно з договором купівлі-продажу від 21.07.2009 року, серії ВМІ №648309 (зареєстровано в реєстрі за № 1485), та технічною характеристикою квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа квартири позивача складає 45,02 кв.м., що діюча опосередкована вартість спорудження житла у Волинської області за 1 м2 загальної площі квартири (з урахуванням ПДВ) складає 16 096, 50 грн. (1 0731, 00 грн. х 1,5), до стягненя з відповідача в користь позивача підлягає грошова компенсація за зруйновану квартиру в розмірі 724 664,00 (45,02 кв.м. х 16 096, 50 грн.) грн.
		Як встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 року у цивільній справі №161/16114/16-ц, результатом збройної агресії Російської Федерації особисто для ОСОБА_1 стала втрата належного майна і житла. Після окупації частини Донецької області Російською Федерацією з позивачем під впливом російської пропаганди припинили спілкування деякі знайомі та друзі, порушено її налагоджений звичний спосіб життя, гостро стало питання з приводу житла та фінансів, що позначилось на її моральному та фізичному стані.
		Згідно з ч. ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Щодо компенсації позивачу моральної шкоди, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), відповідно до якого Турецька Республіка зобов'язана сплатити позивачу компенсацію, зокрема, й за моральні страждання через незаконну окупацію північної частини Кіпру, де народилась та проживала позивач, турецькими Збройними Силами.
		В рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що внаслідок окупації північної частини території Кіпру позивач зазнала моральних страждань, які полягали в психологічному стражданні через неможливість проживати на території, де вона народилась та законно мешкала, відчутті страху та безпорадності. Крім того суд також врахував моральні страждання позивача через змушене переселення із північної території Кіпру, де вона народилась та законно мешкала до моменту окупації цієї частини Кіпру турецьким Збройними Силами.  
		Таким чином, як випливає з норми Європейської Конвенції, Європейський суд з прав людини, затвердивши «Правила суду - компенсація шкоди», виходив із того, що збитки, нанесені особі через порушення прав та законних інтересів, встановлених в Європейській Конвенції, можуть мати не тільки матеріальний, а й моральний характер, а також мати характер множинності.
		Множинний характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 підтверджується рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.02.2017 року у цивільній справі №161/16114/16-ц, у якому судом надано преюдиційного значення тому факту, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частині території Донецької області України було порушено конституційні права ОСОБА_1, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом II Конституції України, зокрема право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті и релігії.
		Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що з жовтня 2014 року ОСОБА_1 вимушено проживає за адресою: АДРЕСА_3
		ОСОБА_1 суду пояснила, що на даний час вимушена прилаштовуватися до нових умов життя, шукати роботу, перебуває у пригніченому стані, постійно відчуває страх та безпорадність, позбавлена можливості спілкуватись з рідними та друзями. Вказане впливає на стан її здоров'я. Вона змушена витрачати час і кошти для захисту своїх прав та інтересів.
		Таким чином, враховуючи множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були спричинені внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що вплинуло на моральний та матеріальний стан позивача.
		Щодо розміру компенсації за спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду, суд враховує розмір задоволених вимог заявників по аналогічних спорах, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка зобов'язана сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 р. Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).
		Таким чином, аналізуючи наведене, враховуючи характер і обсяг завданих ОСОБА_1 моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав , внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України , а також почуття пригніченості та безпорадності, які вона відчуває через неможливість користуватись належним їй житлом, спілкуватись з рідними, суд вважає достатнім розмір компенсації за заподіяну їй моральну шкоду в сумі 1103550 грн., який на день пред'явлення позовної вимоги до суду за офіційним курсом НБУ є еквівалентом в 35 000 Евро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через незаконну окупацію.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.141ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		Пунктом 22 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Позивачем при подачі позову до суду заявлено дві позовні вимоги: майнового та немайнового характеру.
		З огляду на те, що позивач за законом при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, а тому до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 8015,04грн (7246,64+768,40).
		Керуючись ст.ст. 2,5, ч.3 ст. 12, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281  ЦПК України, ст.ст. 27, 55 Конституції України, ст.ст. 2,6,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»п.3 ст.2 міжнародного Пакту про громадські і політичні права, ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 16, 22, 23, 1167, 1168 ЦК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Позов задовольнити.
		Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1103550грн., що є еквівалентом 35000евро за офіційним курсом Національного банку України на день звернення в суд з позовом; стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 724664грн., що є еквівалентом 22983евро за офіційним курсом Національного банку України на день звернення в суд з позовом.
		Стягнути з держави Російська Федерація в дохід держави Україна судовий збір в сумі 8015,04грн (вісім тисяч п'ятнадцять гривень 04 копійки).
		Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, паспорт серії НОМЕР_2, адреса для листування: АДРЕСА_4 (Всеукраїнський громадський рух "Сила права") .
		Відповідач: Російська Федерація, адреса листування: Посольство Російської Федерації в Україні, Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ, 03049, номер засобу зв'язку: +38 044 244 09 61, адреса електронної пошти (e-mail): rusemb@kv.ukrtel.net
		Повне рішення виготовлено 11.04.2019р.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                   Л.В. Івасюта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...